Справа №760/12495/16-а

2-а-1052/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, свої вимоги мотивує наступним.

04 червня 2016 року відносно нього інспектором патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Форостовець О.В. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КпАП України, на підставі того, що 04.07.2016 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом DAF FT 95.430 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на автодорозі Київ - Чоп 51 км, порушив правила перевезення негабаритного вантажу, перевозив вантаж який за довжиною виступає 2,6 метра за габаритні вогні та за шириною становив 3.0 метра без відповідного дозволу, чим порушив п. 25.2 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

ОСОБА_1 в судове засідання не зязвився, проте надав суду клопотання слухати справу у його відсутності та задовольпнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, як і не надав письмових заперечень.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до п.п. 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Згідно пп. 2 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Таким чином, проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних, є виключною компетенцією Укртрансбезпеки. Здійснення відповідних вимірювань (зважувань) транспортних засобів до повноважень працівників поліції не належить.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що працівники відповідних органів МВС з метою здійснення габаритно-вагового контролю мають право зупиняти транспортні засоби лише у випадку наявності повідомлення Укртрансінспекції про невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки. Лише після такої зупинки працівники відповідних органів МВС мають право перевіряти наявність дозволу на участь у дорожньому русі, та у випадку його відсутності застосувувати заходи реагування.

Проте, відомостей про наявність повідомлення Укртрансінспекції про невиконання позивачем вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки станом на час зупинення позивача працівником відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Проте, жоден із викладених вище документів матеріали справи не містить, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі здійснено із дотриманням відповідної процедури. В матеріалах справи також відсутні будь-які інші документи, які б фіксували власне габаритно-вагові параметри транспортного засобу, яким керував позивач, на момент його спірної зупинки.

Згідно п. 6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пп.пп. 7-9 п. 2 Порядку № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

В порушення вказаних вимог габаритні вимірювання проводились інспектором патрульної поліції вручну, за допомогою вимірювальної рулетки.

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, суд вважає оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення серії ДР №063001 від 04.07.2016 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 122, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4, 7, 17, 71, 72, 158, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ДР №063001 від 04.07.2016 року винесену інспектором патрульної поліції роти № 8 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: