Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" січня 2017 р. Справа № 608/2054/16-ц

Номер провадження2/608/96/2017

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Квятковської Л. Й.

з участю секретаря Маришевої Г.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди.В позові він вказав, що є власником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_4 року у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3) опубліковано інформацію наступного змісту: «ВЖЕ ДРУГИЙ РАЗ!! Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті щоб відкрити шлагбаум для швидкої!!» з додаванням фотографії. Автором даного посту згідно напису під фотографією є відповідач - ОСОБА_3. Інформація, яка розповсюджена відповідачем, поширена серед користувачів інтернету, тобто необмеженої кількості осіб. Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно жодних документів не має обов'язку відкривати мобільну огорожу (шлагбаум). Даний шлагбаум (мобільна огорожа) встановлений Чортківським комбінатом комунальних підприємств з дозволу Чортківської міської ради на підставі рішення від 19.07.2016 №312. Також у рішенні вказано обов'язок Чортківського комбінату комунальних підприємств надати дублікати ключів всім екстреним службам міста, до яких відноситься і швидка медична допомога, тому у автомобілі швидкої медичної допомоги мав би бути дублікат ключа чи пульт від мобільної огорожі. У повідомленні йдеться про другий раз, проте про перший йому також невідомо. У відділі кондитерських виробів, вхідні двері якого найближчі до шлагбаума, на видному місці висить ключ, яким можна відкрити мобільну огорожу. У даному випадку водій автомобіля швидкої медичної допомоги звернувся до продавця, вона вказала йому на ключ, оскільки сама ним не вміє користуватися - запропонувала водію, який ключ не взяв. Поширена відповідачем неправдива інформація розміщена у соціальні мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3), в якої підписників більше 20 тисяч осіб, припускають, що якщо хоч половина з них прочитала вказаний пост, це буде 10 тисяч користувачів соціальної мережі, багато з яких після вказаного посту не будуть користуватися послугами магазину, що можна судити з коментарів вказаного посту.Якщо детально розібрати те, що відповідач бачив, і те що ним опубліковано у пості, виникають підозри що ОСОБА_3 умисно звинувачує мене як власника магазину, у перешкоджанні швидкій допомозі надати медичну допомогу. Просить інформацію, поширену ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 року у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3), наступного змісту: «ВЖЕ ДРУГИЙ РАЗ!! Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті, щоб відкрити шлагбаум для швидкої!!», визнати такою, що принижує мою честь, гідність і ділову репутацію, зобов'язати ОСОБА_3 протягом 10 календарних днів від дати набрання рішення суду законної сили спростувати поширену інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена, шляхом розміщення посту у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» наступного змісту: «Я, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року у соціальні мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» розмістив повідомлення стосовно магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», чим порушив норми чинного законодавства та допустив відносно позивача - ОСОБА_1, приниження честі, гідності і ділової репутації, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Зазначена мною інформація у повідомленні від ІНФОРМАЦІЯ_4 року не відповідає дійсності»; стягнути з ОСОБА_3 на його користь 10 000 (десять тисяч) грн. з-за відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги не визнають, вважають позов про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, заявлений ОСОБА_1 до нього, безпідставним, надуманим та таким, що не підлягає задоволенню через наступне, про що вказав в запереченнях. Опублікована інформація у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» з наступним змістом: «Вже другий раз! Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті щоб відкрити шлагбаум для швидкої!!» не є предметом судового захисту відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України «Спростування недостовірної інформації». ІНФОРМАЦІЯ_4 року близько 21 години 00 хвилин він знаходився неподалік магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» і бачив, як карета швидкої допомоги не може проїхати через закритий шлагбаум, встановлений навпроти вказаного магазину. З приводу побаченого він вирішив висловити свою суб'єктивну думку - погляд - в мережі Інтернет, а саме у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» із додаванням відповідної фотографії. Він не висловлював своєї суб'єктивної думки у брутальній, принизливій чи непристойній формі, яка б принижувала гідність, честь чи ділову репутацію кого-небудь. За своїм змістом та формою висловлена ним інформація не порочить гідність, честь будь-якої фізичної особи або її ділової репутації. Він скористався своїм правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів, яке гарантує ст. 34 Конституції України та ст. ст. 9, 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, при цьому він не поширював щодо позивача ОСОБА_1 недостовірної інформації та не ображав його, не порушував його особистих немайнових прав. Опублікувавши інформацію в мережі Інтернет щодо перешкоди для проїзду карети швидкої допомоги через закритий шлагбаум, він висловив критику, зробив свою оцінку ситуації, які відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» є оціночними судженнями і не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і не можуть бути предметом судового захисту відповідно до ст.277 ЦК України. Звертає увагу також на практику Європейського суду з прав людини. Вважає, що опублікована інформація у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» з наступним змістом: «Вже другий раз! Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті щоб відкрити шлагбаум для швидкої!!» жодним чином не порушує особистих немайнових прав позивача ОСОБА_1. Підкреслює, що в опублікованій ним інформації немає жодного посилання на прізвища та ім'я, а тому така інформація за своїм змістом не може принижувати гідність, честь чи ділову репутацію будь-якої фізичної особи. Підсумовує, що викладена ним інформація є оціночним судженням, не є предметом судового захисту, а також така інформація за своїм змістом ніяким чином не принижує честь, гідність чи ділову репутацію позивача, крім того, вона не стосується конкретної фізичної особи.

В письмових поясненнях на заперечення ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 вказав, що, якщо детально розібрати те, що відповідач бачив, і те, що ним опубліковано у пості, виникають підозри, що ОСОБА_3 умисно звинувачує його як власника магазину, у перешкоджанні швидкій допомозі надати медичну допомогу, не може погодитися з ОСОБА_3, що опублікований ним пост це є його суб'єктивна думка. Тут немає ні уявлень, ні точки зору відповідача. У згаданому пості є виловлювання, які містять фактичні дані. А саме, що магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті, щоб відкрити шлагбаум для швидкої. Вважає недоречним спирання у своєму запереченні на те, що висловлена ним інформація це є оціночні судження. У понятті оціночного судження, яке дається в ст. 30 Закону України «Про інформацію», вказано, що оціночне судження - це висловлювання, які не містять фактичних даних, а основним у понятті оцінного судження є оцінка певної події чи явища (певного факту). Якщо ще раз добре прочитати опублікований відповідачем пост: «ВЖЕ ДРУГИЙ РАЗ!! Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті щоб відкрити шлагбаум для швидкої!!», стає зрозумілим, що жодної оцінки з використанням мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири) як передбачено поняттям немає. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Основною відмінністю оціночних суджень від фактичних даних є можливість їх перевірити. Оціночні судження, думки, переконання, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Для спростування доводів відповідача, що висловлена ним інформація не стосується фізичної особи, вказує наступне. У опублікованій інформації йдеться про магазин ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно договору дарування власником магазину є ОСОБА_1, а, отже, все що стосується магазину прямо стосується його. Тим більше, що магазин не є фізичною особою, не може діяти самостійно і сам не в змозі відкрити згаданий шлагбаум. Керуючи своїм володінням, він має право забезпечити до нього доступ. На підтвердження того, що магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» прямо пов'язаний з ім'ям позивача, і вся інформація що стосується магазину стосується особисто його надав копії наступних документів: дозвіл на початок роботи магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»; договір на централізовану охорону майна (перша і остання сторінки); договір про здійснення експертизи (обстеження) протипожежного стану; договір про надання послуг профдезроботи; договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення. У всіх вказаних документах магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» нерозривно пов'язаний з ОСОБА_1, тобто будь-яка інформація, яка висловлена про магазин стосується його. Висловлена відповідачем інформація, що магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті означає, що саме він, як власник цього магазину, який забезпечує відкриття вказаного шлагбауму для власних потреб, не хоче впустити карету швидкої допомоги через шлагбаум для надання медичної допомоги. Своїм постом відповідач поширив необмеженому колу осіб недостовірну негативну щодо нього інформацію, що він як власник магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» не допускає медичних працівників з карети швидкої допомоги до виконання своїх обов'язків щодо надання медичної допомоги. Відповідач створює враження про причетність його до діянь, які суперечать правилам людської моралі, ганьбить його як людину, принижує його честь, гідність, має на меті зміну морального ставлення суспільства до нього з позитивного або нейтрального - на негативне серед працівників та покупців магазину, знайомих і друзів, знижує його суспільну оцінку ділових і професійних якостей як керівника і підприємця, зменшує його ділову репутацію як підприємця, порушуючи при цьому його особисті немайнові права. Вважає, що є всі підстави для задоволення позову.

Вислухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, зважаючи на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3) опубліковано інформацію наступного змісту: «ВЖЕ ДРУГИЙ РАЗ!! Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті, щоб відкрити шлагбаум для швидкої!!» з додаванням фотографії. Автором даного посту згідно напису під фотографією є відповідач - ОСОБА_3.

Згідно статті 68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Стаття 28 Конституції України проголошує, що кожен має право на повагу до його гідності.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст. 16, 277 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 3 ст. 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. За правилами ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Відповідно до частини 2 статті 30 ЗУ "Про Інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Але якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. Немає різниці, яким чином здійснюється поширення інформації (усним, письмовим, мімікою, жестами й іншими діями, за допомогою ЗМІ, Інтернету тощо), основним є те, щоб ця інформація стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала дані особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Також в п. 15 постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Опублікована інформація у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» з наступним змістом: «Вже другий раз! Магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 не хоче нажати кнопочку на пульті щоб відкрити шлагбаум для швидкої!!» не є предметом судового захисту відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України «Спростування недостовірної інформації». ОСОБА_3 вирішив висловити свою суб'єктивну думку - погляд - в мережі Інтернет, а саме у соціальній мережі «ВКонтакті» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2». Відповідач не висловлював своєї суб'єктивної думки у брутальній, принизливій чи непристойній формі, яка б принижувала гідність, честь чи ділову репутацію кого-небудь. За своїм змістом та формою висловлена інформація не порочить гідність, честь будь-якої фізичної особи або її ділової репутації. Пост, зроблений в соціальній мережі, не містить прізвища та назви магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 скористався своїм правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів, яке гарантує ст. 34 Конституції України та ст. ст. 9, 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, при цьому він не поширював щодо позивача ОСОБА_1 недостовірної інформації та не ображав його, не порушував його особистих немайнових прав. Опублікувавши інформацію в мережі Інтернет щодо перешкоди для проїзду карети швидкої допомоги через закритий шлагбаум він висловив критику, зробив свою оцінку ситуації, які відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» є оціночними судженнями і не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і не можуть бути предметом судового захисту відповідно до ст.277 ЦК України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди України повинні застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду як джерело права. У пункті 72 рішення по справі Фельдек проти Словаччини (FELDEK v. SLOVAKIA) від 12 липня 2001 року Європейський суд зазначає: «Згідно з практикою Суду свобода вираження поглядів є однією з основних підвалин демократичного суспільства та однією з головних передумов його прогресу і самореалізації кожної особи. Відповідно до частини 2 статті 10 вона застосовується не тільки до «інформації» або «ідей», що сприймаються прихильно, або вважаються необразливими, чи сприймаються байдуже, а також до таких, що ображають, шокують або хвилюють. Стаття 10 захищає не тільки суть висловлених ідей та інформації, але також і форму, у якій вони передаються. Ця свобода підлягає виключенням, переліченим у частині 2 статті 10, які, однак, повинні чітко тлумачитися». Цей принцип, що випливає з Європейської конвенції та є її тлумаченням, було сформульовано Європейським судом з прав людини ще в справі Лінгенс (Lingens) проти Австрії (пункт 41 рішення по справі від 8 липня 1986 року). У рішенні по справі Лінгенса Європейський Суд також зазначив після цитованої вище фрази наступне: «Такими є вимоги плюралізму, толерантності й лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».

Опублікувавши пост в мережі Інтернет, лише виразив свій суб'єктивний погляд на ситуацію, яка склалась 14.09.2016р. біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на те, що для безперешкодного проїзду водій карети швидкої допомоги залежить від волі сторонніх осіб, які мають доступ до закритого шлагбауму.

У відповідності до п.6 Постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Згідно ст. 269 «Поняття особистого немайнового права» Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Позивач не довів, що внаслідок поширення інформації було порушено його особисті немайнові права, тому в позові слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У зв'язку з відмовою в задоволенні позову про захист честі та гідності, підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19, 32, 34, 68 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 275, 277, 280 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 57, 61, 174, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, п. 4, 5, 15, 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, рішенням Європейського Суду по справі Фельдек проти Словаччини ( FELDEK v. SLOVAKIA) від 12 липня 2001 року суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л. Й. Квятковська