Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 січня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25.05.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано виконкомом Камяницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 57. Від шлюбу у подружжя народилась дитина: донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В останні роки спільного життя відносини між позивачем та відповідачем почали ускладнюватись: почастішали сварки, непорозуміння. Ставлення відповідача до сімейного життя почало погіршуватись. Між позивачем та відповідачем склались неприязні стосунки, що в кінцевому результаті призвело до поступового припинення між ними шлюбних відносин. Спільне життя між сторонами не склалось через несумісність характерів та різних поглядів на життя. Сторони не в змозі дійти спільної думки у вирішенні важливих сімейних питань, більше не здатні підтримувати нормальну моральну атмосферу у стосунках. Позивач вважає, що подальший сенс підтримувати сімейні стосунки відсутні. Поновлювати шлюбні стосунки не збирається.

Враховуючи наведене позивач просила розірвати шлюб, що був укладений 25.05.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано виконкомом Камяницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 57; Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі ? частини його заробітків, але не менше ніж 30 відсотків мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Залишити лочку проживати разом з матірю. Стягнення аліментів розмірі ? частини заробітків відповідача, але не менше ніж 30 відсотків мінімуму для дитини відповідного віку на дитину позивач обумовлює тим, що відповідач має постійне місце роботи, працює в Закарпатській митниці ДФС на посаді інспектора-кінолога митної служби.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило. Від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява на адресу суду про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило, у зв'язку з чим, суд згідно ч.1 ст.224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 25.05.2013 р. про укладення шлюбу, 25.05.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано виконкомом Камяницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 57. Прізвище дружини після одруження змінено на ОСОБА_2.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 12.09.2014 р., бюро РАЦС м.Кішварда, реєстраційний номер НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 р. народилася ОСОБА_7 батьками, якої записано ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Відповідно до довідки, виданої УСЗН Ужгородського РДА від 14.11.2016 року за № 1845 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні СЗН Ужгородської РДА та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1 - єї дитини у розмірі 860 грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.

У відповідності зі ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявився невдалим, сімейне життя не склалося, шлюбних стосунків вони не підтримують, тобто даний шлюб існує тільки формально.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, визнання позовних вимог відповідачем, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід розірвати.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку(доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з матеріального становища дитини, яка не має інших доходів, крім утримання батьків.

Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує відсутність у відповідача інших дітей чи непрацездатних батьків, стан його здоров'я, матеріальне становище відповідача та позивача, та приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, а також те, що відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішується судом відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 57-59, 62, 209, 213, 215, 224-226 ЦПК, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24, ст.ст. 110, 112, 160, 180-182, 183, 191 СК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб укладений 25.05.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано виконкомом Камяницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 57- розірвати.

Малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати разом з матірю ОСОБА_1.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки АДРЕСА_2 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 25.08.2016 року до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.