Справа № 344/259/17

Провадження № 1-кс/344/88/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності прокурора Івано-Франківської області щодо невнесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі його повідомлення від 23 грудня 2016 року про вчинення кримінального правопорушення колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_5 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 23 грудня 2016 року; зобов`язати прокурора Івано-Франківської області прийняти та невідкладно зареєструвати повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_5 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 23 грудня 2016 року до ЄРДР; зобов`язати прокурора Івано-Франківської області невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання повідомлення про вчинення кримінального правопорушення колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_5 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 23 грудня 2016 року внести відомості із його повідомлення до ЄРДР, призначити слідчого та розпочати розслідування.

ОСОБА_3 в судове засідання з`явився, підтримав викладені у скарзі вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених в ній.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення скаржника, прокурора, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (надалі «КПК України»).

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

При цьому, системний аналіз змісту норми частини 1 статті 214 КПК України свідчить про те, що бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яка є предметом оскарження в порядку статті 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та їх перелік визначено частиною 5 статті 214 КПК України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

При цьому, виходячи зі змісту статті 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленні потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

В судовому засіданні встановлено, що 23 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Прокурора Івано-Франківської області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_5 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якому просив внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за ст.ст. 364, 365 КК України колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_5 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та розпочати розслідування.

Як зазначив скаржник в судовому засіданні та підтвердив прокурор, станом на час розгляду даної скарги відомості за вищевказаним повідомленням ОСОБА_3 до ЄРДР не внесено.

Не внісши вищезазначені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочавши розслідування, прокурор, на думку ОСОБА_3 , порушив вимоги КПК України, а, відповідно, допустив бездіяльність.

Так, як встановлено слідчим суддею зі змісту поданого прокурору повідомлення ОСОБА_3 від 23 грудня 2016 року та його пояснень в судовому засіданні, його доводи про наявність в діях суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_5 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ознак кримінально-караного діяння зводяться до незгоди з відповідним процесуальним рішенням колегії суддів, пов`язаним з переглядом в апеляційному порядку Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2012 року у цивільній справі № 2-95/11 та скасування даного судового рішення.

При цьому, як самостійно зазначив ОСОБА_3 в судовому засіданні, відповідне рішення суду апеляційної інстанції оскаржувалося ним в касаційному порядку, однак відповідною ухвалою суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження було відмовлено та залишено рішення колегії суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_5 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без змін.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя звертає увагу на наступне.

У відповідності до положень статей 124, 125 Конституції України, статті 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року.

Як зазначено в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.

Системний аналіз вищезазначених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що чинним законодавством України прокурора або слідчого не наділено повноваженнями щодо надання юридичної оцінки процесуальним рішенням суддів, визнання таких рішень законними чи незаконними, оскільки встановлення наявності чи відсутності процесуальних порушень при розгляді справи, встановлення обставин порушення суддею норм матеріального чи недотримання норм процесуального права при розгляді справи можливе тільки в порядку перегляду справи в апеляційному, касаційному провадженні або за результатами перегляду справи Верховним Судом України.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126 і 129 Конституції України). Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року (справа № 21-319 во 07).

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).

Як встановлено в ході розгляду даної скарги та підтверджено скаржником, відповідне рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, на неправосудність якого покликається скаржник, станом на даний час є в силі, оскільки його не скасовано судом вищестоящої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 відсутні, оскільки фактично в поданій слідчому судді скарзі ОСОБА_3 висловлює свою незгоду з процесуальним рішенням суддів апеляційної інстанції, щодо перевірки якого чинним законодавством України встановлено відповідний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Частиною 3 статті 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Зважаючи на наведене, вважаю необхідним відмовити в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 376 КПК України повний текст ухвали суду оголошено 13 січня 2017 року об 08 год. 55 хв.