Провадження № 2/500/28/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Адамова А.С.,

при секретарі – Шлєхтенко О.В.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, законного представника - ОСОБА_2, відповідача – ФОП ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

10.11.2016 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої онуки ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд: розірвати договір купівлі-продажу мобільного телефону від 27.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 2240 грн., які сплачені за телефон марки «Х-ВО Y11-НТС»; стягнути з ФОП ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2000 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 27.01.2016р. його онука ОСОБА_4 придбала мобільний телефон марки «Х-ВО Y11-НТС» в магазині по вул. Пушкіна, 46-а в м. Ізмаїл у ФОП ОСОБА_3 вартістю 2240 грн. 21.05.2016 року телефон вийшов з робочого стану: не працювала фотокамера, пропали дзвінки абонентів, не працював набір номерів телефонів. Він двічі просив відповідача повернути кошти за телефон чи поміняти на інший телефон. ФОП ОСОБА_3 прийняв телефон на ремонт. До 02.10.2016р. відповідач не повернув телефон. Також, внаслідок порушення прав онуки як споживача протиправною поведінкою відповідача було завдано їй моральна шкода, яка полягає у тривалому невиконанні відповідачем своїх обов’язків, що привело до душевних страждань онуки, оскільки вона не мала можливість користуватися своїм майном. Так, вона знаходилася на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 28.09.2016р. по 06.10.2016р., але ж, у зв’язку з відсутністю мобільного телефону, не мала можливості спілкуватися з батьками, що призвело до душевних страждань. До сьогоднішнього часу відповідач вимоги позивача не виконав.

Позивач, представник позивача, законний представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги та обставини позову не визнав. Пояснив, що в магазині з продажу непродовольчих товарів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 здійснюється продаж товарів як нових по звичайним ринковим цінам, так і тих, що перебували у використанні за цінами нижче від ринкових, які знаходяться у окремій вітрині та на кожному ціннику товару є позначка (Б/У). Також, як ФОП він від себе дає строк на перевірку якості товару терміном 1 місяць. 27.01.2016р. був проданий мобільний телефон марки «Х-ВО Y11-НТС», який вже був у використанні, про що дана інформація та термін гарантії було вказано на товарному чеку. В середині вересня 2016р. позивач звернувся до нього з вимогою про заміну товару чи повернення грошей за товар, у зв’язку з тим, що зазначений телефон неналежної якості та перестали працювати окремі функції. У зв’язку з тим, що гарантійний строк на перевірку якості товару закінчився 27.02.2016р. та при візуальному огляді телефону було виявлено, що телефон відкривали, порушені заводські пломби на болтах та інше, позивачу було в усній формі відмовлено у заміні товару чи повернення грошей. Погодившись з цим, позивач попросив відремонтувати телефон. Мобільний телефон марки «Х-ВО Y11-НТС» був прийнятий на платний ремонт з проханням здійснити тільки прошивку мобільного телефону за ціною не більш 300 грн. Однак, здійснити платний ремонт телефону виявилося неможливим, тому що у відповідача не була знайдена прошивка для мобільного телефону марки «Х-ВО Y11-НТС». Позивачу було запропоновано забрати телефон без плати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 27.01.2016 року ОСОБА_4 придбала мобільний телефон марки «Х-ВО Y11-НТС» в магазині по вул. Пушкіна, 46-а в м. Ізмаїл у ФОП ОСОБА_3 вартістю 2240 грн., із позначкою Б/У та строком гарантії 1 місяць – до 27.02.2016р., що підтверджено товарним чеком від 27.01.2016р.

Як наголошує представник позивача, 21.05.2016 року телефон вийшов з робочого стану.

В середині вересня 2016р. ОСОБА_1 усно звернувся до відповідача з вимогою про заміну товару чи повернення грошей за товар, у чому йому було відмовлено, що визнається сторонами.

Згідно квитанції №997 на прийом в ремонт обладнання від 18.09.2016р. ОСОБА_1 здав на ремонт, а ОСОБА_3 прийняв в ремонт телефон марки «Х-ВО Y11-НТС» і зазначенням, що вартість ремонту обмежена клієнтом у розмірі 300 грн.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, на момент розгляду справи, вказаний телефон не був забраний у відповідача із ремонту.

21.09.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що 21.05.2016р. виявилось, що придбаний у нього телефон є неналежної якості, у зв’язку з чим просить повернути гроші або замінити телефон.

На вказану заяву відповідач повідомив, що вона не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», є анонімною, та не підлягає розгляду до усунення відповідних недоліків.

З повторною заяву після усунення недоліків позивач до відповідача не звертався.

04.10.2016р. ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_5 комітету Ізмаїльської міської ради з приводу придбання мобільного телефону марки «Х-ВО Y11-НТС» неналежної якості в магазині ФОП ОСОБА_3 по вул. Пушкіна, 46-а в м. Ізмаїл.

ОСОБА_5 комітету Ізмаїльської міської ради за №Н-1612 від 03.11.2016р. ОСОБА_4 було повідомлено, що ФОП ОСОБА_3 роз’яснені вимоги Порядку зайняття торговою діяльністю та правил торгового обслуговування на ринку споживацьких товарів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833, Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. №104. На підставі письмової інформації, наданої ФОП ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що при зовнішньому візуальному огляді мобільного телефону були виявлені сліди його розкриття, а також порушені заводські пломби, у гарантійному обслуговуванні телефону ОСОБА_4 відмовлено.

Зазначені вище факти визнаються сторонами.

У зв’язку із відмовою відповідачем повернути позивачу гроші, сплачені за телефон неналежної якості, позивач звернувся до суду.

Статтею 42 Конституції України визначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придбаний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ст. 675 ЦК України, товар, який продавець або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

У відповідності до ч. 1 ст. 676 ЦК України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару у розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог, щодо - якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи з'явились знову після їх усунення), покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитись від товару і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати зміни товару.

У відповідності до ч. 3 ст. 680 ЦК України, якщо на товар встановлений гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Відповідно до ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ч.ч.5, 12, 15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг; недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем); істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно п. 1 абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Як вбачається з вказаних норм, такі вимоги (щодо повернення коштів або заміни товару) можуть бути пред’явлені споживачем продавцю лише протягом гарантійного строку, який, як вбачається із матеріалів справи, на момент виникнення несправності та на момент звернення до відповідача вже минув. Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ч.10 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

Однак будь-яких належних доказів, що у товару було виявлено істотні недоліки, допущені з вини виробника, суду позивачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що придбаний позивачем телефон є несправним, оскільки його згідно заяви позивача прийнято відповідачем на ремонт та визнається відповідачем, що власними силами він відремонтувати його не може. Однак в процесі судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами, що цей недолік є істотним та виник з вини виробника (продавця, виконавця), і матеріалами справи вказане не підтверджено.

Як зазначив відповідач зробити відповідний ремонт неможливо лише у його сервісі та в м.Ізмаїл, проте це можливо здійснити в м.Одеса та м.Київ.

Судом роз’яснено сторонам положення ст.ст.10, 27 ЦПК України, права та обов'язки, та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, можливість заявляти клопотання, зокрема, про призначення експертизи, тощо.

Відповідно до ст. 60 ЦПК Україна кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Докази надаються сторонами та іншими особами, що приймають участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і за якими у сторін та інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу телефону, укладеного між ним та відповідачем, повернення йому сплаченої за товар суми.

Щодо посилань позивача на покладення законодавством обов’язку щодо проведення експертизи якості товару та доведення його належної якості на продавця, то суд наголошує на наступному.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Згідно п. 6 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 506, закінчення гарантійного терміну означає вичерпання дії гарантійних зобов'язань виробника (продавця, виконавця).

Відповідно до п. 13 зазначеного Порядку у разі виникнення потреби у визначенні причини втрати якості товару, гарантійний термін якого не вичерпався, продавець зобов'язаний у триденний термін з дня одержання письмової заяви від споживача відправити такий товар на експертизу.

Тобто, продавець за свій рахунок зобов’язаний у разі виникнення потреби, за заявою споживача, відправити товар на експертизу тільки під час дії гарантійного строку.

Так, згідно товарного чеку від 27.01.2016р. позивачем придбано товар з відміткою «Б/у» та гарантійним строком один місяць, тобто до 27.02.2016р.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач звернувся до відповідача з приводу поломки телефону у вересні 2016р., що підтверджено квитанцією №997 на прийом в ремонт обладнання від 18.09.2016р., тобто після закінчення гарантійного строку.

Отже в таких умовах на відповідача чинним законодавством не покладено обов’язок організовувати та оплачувати експертизу за власний рахунок, так як гарантійний строк на вказаний товар вже закінчився, та відповідно обов’язок доводити вказані вище обставини, на які посилається позивач, лежить саме на позивачі.

Також суд наголошує на наступному.

Відповідно до ч.2 ст.708 ЦК України покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред'явити вимоги, передбачені частиною першою цієї статті, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.

Наявність таких недоліків, як зазначено вище, суду не доведена.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця. Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

Як встановлено судом, придбаний позивачем телефон вже був у використанні, про що позивача було повідомлено та що вбачається із товарного чеку, згоди на задоволення вимог споживача, що є обов’язкової умовою, продавець не надавав. Отже вимоги позивача не можуть бути задоволені. Крім того, вони були пред’явлені вже після закінчення гарантійного терміну.

Підстави для розірвання договору купівлі-продажу товару згідно Закону України «Про захист прав споживачів» визначені у п.1 абз.2 ч.1 ст.8, ч.2 ст.9, ч.4 ст.10, ч.3 ст.12, ч.7 ст.15 вказаного закону. Доказів наявності вказаних підстав для розірвання, укладеного між сторонами, договору суду не надано.

Крім того, як наголошує відповідач, та вбачається із письмових пояснень наданих відповідаче6м на ім’я міського голови, перед зверненням до відповідача та наданням йому в ремонт мобільного телефону, позивач звернувся до іншої майстерні, у зв’язку із чим на момент отримання в ремонт відповідачем вказаного телефону, на ньому були порушені заводські пломби на болтах, що скріплюють частини телефону, та на корпусі наявні наліпки із зазначенням дефектів та дій щодо їх усунення. В підтвердження зазначеного до суду надано фотографію корпусу телефону.

Факт звернення позивача до ремонтної майстерні, яка не має відношення до відповідача, не заперечується і самим ОСОБА_1

Вказана обставина згідно приписів п. 18 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №506, свідчить про нерозповсюдження на такий випадок гарантійного обслуговування, навіть у випадку незакінчення гарантійного терміну.

Також бездоказовими є твердження позивача про введення його в оману відповідачем під час продажу товару, наявність агресивної поведінки або нечесної конкуренції.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження представника позивача, що позначка про гарантійний строк та про вживаність отриманого телефону на гарантійному чеку виникла лише після надання чеку разом із телефоном на ремонт, з огляду на те, що такі твердження є бездоказовими; та серед іншого на цьому представник позивача не наголошував ні у первісній позовній заяві, ні в уточненій, а зазначив лише під час надання пояснень та відповідей на питання відповідача. Крім того, позивач зазначає, що телефон разом із усіма документами віддав на ремонт відповідачу, та назад телефон не повернуто, однак копію товарного чеку разом із вказаними вище позначками додав до позовної заяви. що свідчить про намагання ввести суд в оману та обрання такої моделі правового захисту.

У зв’язку із відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору та повернення сплачених коштів, не підлягають також задоволенню й позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Окрім викладеного, щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд наголошує на наступному.

Право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої споживачу, передбачено п. 5 ч. 1 ст. 4 та ст. 16 Закону N 1023-XII (в редакції Закону від 19 травня 2011 р. N 3390-VI), згідно з якою шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» N 3390-VI шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект. Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних із розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; час, коли продукцію було введено в обіг.

Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за потерпілим - споживачем або користувачем, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції, і не залежить від того, чи перебував потерпілий із виробником (виконавцем, продавцем) у договірних відносинах. При цьому на потерпілого покладається обов'язок довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом у продукції та завданою шкодою.

Відповідно до ст. 711 ЦК України (в редакції Закону N 3390-VI) шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Доказів наявності такої шкоди, та яка була спричинена з вини відповідача, суду не надано.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених коштів та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2017р.

Суддя:

ОСОБА_6