КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Справа : № 742/2979/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Бездідько В.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про:

- припинення протиправних дій відповідача та скасування рішення про припинення виплати позивачу пенсії з дня його прийняття;

- зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу пенсії з дня її припинення, а саме з 01.07.2016 р.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 08.07.2014 р. позивачу призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області.

27.05.2016 р. позивач працевлаштувався на посаду судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

У зв'язку з працевлаштуванням позивача відповідач припинив виплату йому пенсії з 01.07.2016 р.

Позивач, вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 01.06.2015 р. норми Закону України «Про судову експертизу» щодо пенсійного забезпечення втратили чинність і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються, а також з того, що посада, на якій працює позивач не передбачає права на призначення пенсії в порядку та на умовах Закону України «Про судову експертизу».

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII (далі - Закон № 4038-XII), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом № було внесено зміни до ряду законодавчих актів, регулюючих питання щодо пенсійного забезпечення громадян, зокрема передбачено, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 2006 р., № 37, ст. 318; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2015 р., № 22, ст. 145): перше речення частини першої викласти в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону № 2262-XII тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються.

Відповідно до ст. 18 Закону № 4038-XII на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законами України.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що у 2016 році правовою підставою для припинення особі виплати пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, була одночасна сукупність наступних умов: 1) її працевлаштування; 2) робота на умовах, визначених Законом України «Про державну службу».

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Чернігівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України є державною спеціалізованою установою судових експертиз, а отже на позивача, як особу, що з 27.05.2016 р. працює на посаді судового експерта зазначеної установи, у відповідності до ст.18 Закону № 4038-XII, поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу», що вказує на наявність вищезазначених правових підстав для припинення органами ПФУ виплати йому пенсії на період працевлаштування.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що на момент припинення відповідачем виплати позивачу пенсії у зв'язку із зазначеними обставинами та на час його звернення до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом вищевказані законодавчі норми, якими передбачено припинення пенсійних виплат, конституційними не визнавалися, а отже у відповідача не було правових підстав їх не виконувати.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає задоволенню, постанова Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року - скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 11 січня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.