ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа № 917/246/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов.№2-403 від 28.12.2016),

відповідача ОСОБА_2 (дов.№б/н від 23.08.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Лубнигаз (вх.№3329П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2016 у справі №917/246/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Лубнигаз, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область,

про стягнення 436316,14 грн-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про стягнення 436316,14грн, посилаючись на прострочення ПАТ "Лубнигаз" зобов'язання, а саме: порушення строку оплати відповідачем наданих позивачем послуг за укладеним 27.09.2011 між сторонами договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/Н33 (з урахуванням додаткових угод).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.04.2016 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 216740,16 грн пені, 134576,20 грн 7% штрафу, 68870,14 грн інфляційних втрат, 16129,64 грн 3% річних та 6544,75 грн - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про надання розстрочки виконання рішення суду.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Лубнигаз подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2016 у справі №917/246/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ПАТ Лубнигаз три проценти річних від простроченої суми у розмірі 16129,64 грн, інфляційні втрати у сумі 35662,86 грн, пеню у розмірі 21674,01 грн, у задоволенні решти позовних вимог -відмовити. Розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців зі сплатою рівних щомісячних платежів. Судові витрати покласти на ПАТ Укртрансгаз.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення у частині стягнення 134576,20 грн. 7% штрафу прийнято з порушенням норм матеріального права. Апелянт вважає, що позивач є неналежним субєктом, який може заявляти вимоги по стягненню 7% штрафу за частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки не належить до державного сектору економіки. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено у повному обсязі вимоги про стягнення інфляційних втрат , оскільки їх розмір завищений. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «Лубнигаз» про зменшення пені та заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 21.12.2016 о 12:00 год. у складі колегії суддів: голосуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Відповідно до розпорядження від 20.12.2016 у справі №917/246/16, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у звязку з хворобою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 розгляд справи відкладено на 10.01.2017 об 11:30 год.

26.12.2016 від відповідача до суду електронною поштою надійшли письмові пояснення (вх.№13143) щодо погашення заборгованості шляхом підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. До зазначених пояснень додані розрахунки розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням коштів, сплачених за спільними протокольними рішеннями. У письмових поясненнях відповідач зазначає, що для застосування санкцій, передбачених договором від 27.09.2011 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НИЗ, та наслідків за порушення грошового зобовязання (пені, 3% річних та інфляційних втрат) необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Як стверджує апелянт, ним не було допущено прострочення оплати наданих послуг у частині сум коштів, що погашені за спільними протокольними рішеннями, а тому відсутні підстави для застосування наслідків порушення грошового зобовязання у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми, сплачені за спільними протокольними рішеннями.

04.01.2017 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№59) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що спільні протокольні рішення згідно з порядком проведення розрахунків стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати за транспортування природного газу за договором, а саме, джерелом фінансування погоджуються кошти державного бюджету. При цьому, жодних змін до умов договору, зокрема, у частині строків оплати та відповідальності за прострочення не вносилось, питання його припинення чи заміну (новацію) не вирішувалось. Угод щодо зменшення чи скасування передбачених договором санкцій, 3% річних та 7% штрафу відповідні спільні протокольні рішення не містять, їх підписання, на думку позивача, свідчить лише про те, що відповідачу було погоджено бюджетне фінансування оплати про транспортованого природного газу, тобто визначено джерело фінансування, при цьому не встановлено жодних змін щодо порядку та строків проведення взаєморозрахунків згідно з договором. Позивач вважає, що господарський суд Полтавської області законно та обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши з відповідача штрафні санкції: пеню, 7% штрафу, 3% річних та інфляційні втрати.

До відзиву позивачем надано копії спільних протокольних рішень від 21.05.2015, від 19.06.2015, від 21.08.2015, від 17.12.2015, від 20.01.2016, копію службової записки ПАТ «Укртрасгаз» від 23.12.2016 №42811/9.

У судовому засіданні 10.01.2017 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав з урахуванням письмових пояснень щодо погашення заборгованості шляхом підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить суд рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2016 у справі №917/246/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

27.09.2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", затвердженого установчими зборами товариства "Укртрансгаз", товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

У подальшому сторони до договору уклали додаткові угоди №1 від 16.11.2012, №2 від 17.01.2013, №4 від 07.02.2014, №5 від 17.03.2014, №6 від 05.11.2014 та №6 від 05.01.2015, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з пунктом 1.1 договору (у редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами) газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до пункту 11.1 договору (у редакції зі змінами) цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Даний договір продовжує свою дію щодо надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами до 31.12.2016 року.

За умовами пункту 4.1 договору (зі змінами) розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітній місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 4.4 договору зі змінами).

Пункт 5.5 договору (в редакції зі змінами) передбачає, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до пункту 5.6 договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів за рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточну рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У пункті 7.3 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі. На підставі вказаного договору позивач у січні-червні 2015 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, а саме:

- у січні 2015 року на загальну суму 512900,48 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2015 року №01-15-1109011065/НЗЗ (а.с.40, том 1);

- у лютому 2015 року на загальну суму 385362,44 грн відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2015 року №02-15-1109011065/НЗЗ (а.с.41, том 1);

- у березні 2015 року на загальну суму 330594,04 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2015 року №03-15-1109011065/НЗЗ (а.с.42, том 1);

- у квітні 2015 року на загальну суму 736573,15 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2015 року №04-15-1109011065/НЗЗ (а.с.43, том 1);

- у травні 2015 року на загальну суму 220459,48 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2015 року №05-15-1109011065/НЗЗ (а.с.44, том 1);

- у червні 2015 року на загальну суму 194582,04 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2015 року №06-15-1109011065/НЗЗ (а.с.45, том 1).

Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за січень-червень 2015 року, внаслідок чого позивачем на суму заборгованості нараховано відповідачу 216740,16 грн пені, 134576,20 грн 7% штрафу за прострочення зобовязань щодо оплати наданих у січні-червні 2015 послуг згідно з договором, 16129,64 грн 3% річних, 68870,14 грн інфляційних нарахувань.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 7% штрафу у розмірі 134576,20 грн, пені у розмірі 216740,16 грн, 3% річних у розмірі 6544,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 68870,14 грн за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

У силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 №64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" цей порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот; на надання пільг з послуг звязку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот), на компенсацію втрати частини доходів у звязку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобовязань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до пунктів 1.1 -1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України, ДП Енергоринок та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 (далі - Порядок).

Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2.6. розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, ПАТ «Лубнигаз», ПАТ «Укртрансгаз» були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок загального фонду Державного бюджету України, а саме:

- спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1217/у за рахунок загального фонду Державного бюджету України від 21.05.2015 на суму 199790,22 грн, платіжним дорученням №10 від 22.05.2015 (а.с.124-126), а також зведеним реєстром актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості згідно з постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 зі змінами станом на 01.05.2015 за природний газ по ПАТ «Лубнигаз» на суму 199790,22 грн (а.с.125, том 1);

- спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1441/у за рахунок коштів загального фонду Держаного бюджету України від 19.06.2015 на суму 57125,33 грн (а.с.127-128, том 1), платіжним дорученням №13 від 22.06.2015 (а.с.129, том 1), а також зведеним реєстром актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості згідно з постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 зі змінами станом на 01.06.2015 за природний газ по ПАТ «Лубнигаз» на суму 57125,33 грн.;

- спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1837/у за рахунок коштів загального фонду Держаного бюджету України від 21.08.2015 на суму 9198,23 грн (а.с.130-131, том 1), платіжним дорученням №17 від 25.08.2015 (а.с.132, том 1), а також зведеним реєстром актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості згідно з постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 зі змінами станом на 01.08.2015 за природний газ по ПАТ «Лубнигаз» на суму 9198,23 грн;

- спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2932/у за рахунок коштів загального фонду Держаного бюджету України від 17.12.2015 на суму 500000,00 грн (а.с.133-134, том 1), платіжним дорученням №27 від 18.12.2015 (а.с.135, том 1), а також зведеним реєстром актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості згідно з постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 зі змінами станом на 01.12.2015 за природний газ по ПАТ «Лубнигаз» на суму 500000,00 грн;

- спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №141/у за рахунок коштів загального фонду Держаного бюджету України від 20.01.2016 на суму 438117,79 грн (а.с.136-137, том 1), платіжним дорученням №1 від 21.01.2016 (а.с.138, том 1), а також зведеним реєстром актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості згідно з постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 зі змінами станом на 01.01.2016 за природний газ по ПАТ «Лубнигаз» на суму 438117,79 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що шляхом підписання та виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №1217/у від 21.05.2015, №1441/у від 19.06.2015, №1837/у від 21.08.2015, №2932/у від 17.12.2015, №141/у від 20.01.2016 погашено заборгованість ПАТ «Лубнигаз» перед Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз» у сумі 1204231,57 грн (а.с.13-а.с.14, том 2).

Уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Отже, для застосування санкцій, передбачених договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011, та наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи.

Дана правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду України у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012 та постанові Вищого господарського суду України у справі №910/7258/14.

На суму заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу, яка була погашена у відповідності до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, не нараховуються штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, (постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Матеріалами справи підтверджується, що частину основного боргу за договором магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011 на суму 1204231,57 грн Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Лубнигаз оплатило з коштів, отриманих відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, що підтверджується спільними протокольними рішенням та платіжними дорученнями (а.с.124-а.с.138, том 1).

Сторонами не заперечується, що станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції основна заборгованість за договором відсутня.

Позивач зазначає, що спільними протокольними рішеннями не внесено змін до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011, а тому не вважає зазначені рішення письмово оформленими змінами до договору, зокрема, у частині строків оплати та відповідальності за прострочення, питання припинення чи заміну (новацію). Угод щодо зменшення чи скасування передбачених договором санкцій, 3% річних та 7% штрафу відповідні спільні протокольні рішення також не містять.

Однак колегія суддів зазначає, що у розділах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони визначили порядок проведення взаєморозрахунків та зобовязання сторін саме за спірним договором, зокрема, вказавши, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобовязуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Таким чином, уклавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу, надані відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011.

Для застосування санкцій, зокрема, пені, передбаченої п.6.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011, та наслідків порушення грошового зобовязання, встановлених частиною 2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №924/1265/13 та від 23.09.2015 у справі №917/2519/14.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд не узяв до уваги, що, підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги транспортування природного газу, наданих за договором №1109011065/НЗЗ від 27.09.2011.

Предметом розгляду даної справи є вимоги замовника до споживача про стягнення 7% штрафу у розмірі 134576,20 грн, пені у розмірі 216740,16 грн, 3% річних у розмірі 16129,64 грн, інфляційних втрат у розмірі 68870,14 грн у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати за послуги транспортування природного газу.

У ході судового розгляду справи зясовано, що відповідачем самостійно було погашено частину основного боргу з коштів підприємства у рахунок погашення боргу за спірним договором, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності з частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що грошовими зобовязаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Також, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням сплати частини заборгованості у сумі 1204231,57 грн за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Лубнигаз на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз за спірний період пені у сумі 59513,10 грн, інфляційних нарахувань у сумі 17127,18 грн та 3% річних у сумі 3122,18 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення з відповідача 134576,20 грн 7% штрафу колегія суддів зазначає.

Відповідно до вимог частини 2 статі 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, вказаних санкцій можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 у справі №3-1гс14.

Відповідно до пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до статі 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 6.3 договору сторони погодили відповідальність за порушення строків оплати, а саме: із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Тобто договором сторони передбачили штрафні санкції у вигляді пені.

Щодо обґрунтування факту належності ПАТ «Укртрансгаз» до субєктів державного сектору економіки колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи, а саме: зі Статуту ПАТ «Укртрансгаз» убачається, що Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» створене шляхом реорганізації Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 100% статутного капіталу ПАТ "Укртрансгаз" належать Національній акціонергій компанії "Нафтогаз України". А відтак, не можна стверджувати, що Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" є господарською організацією чи товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави.

Посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року №64 "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" та постанову Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №214 "Про окремі заходи щодо забезпечення фінансового контролю за діяльністю суб`єктів господарювання державного сектору економіки" не доводять того факту, що позивач належить до підприємств державного сектору економіки.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду України, у даному випадку стаття 231 Господарського кодексу України не застосовується.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у частині заявлених до стягнення 134576,20 грн 7% штрафу не підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання ПАТ «Лубнигаз» про зменшення пені та заяви про розстрочення виконання рішення суду колегія суддів зазначає.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути узято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, яка визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобовязань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за транспортування природного газу є договір, а відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Зазначене було враховане судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що при перерахунку суми заявлених до стягнення санкцій, а саме: пені, з урахуванням сум сплачених за спільними протокольними рішеннями, розмір пені є значно нижчим, ніж заявлений до стягнення позивачем у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 ст.121 Господарського процесуального України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Тобто, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що надання розстрочки виконання рішення місцевим господарським судом суперечить положенням вищенаведеної статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Обставини, зазначені у заяві про надання розстрочки виконання рішення не є винятковими, і такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, не врахувавши ту обставину, що частина основного боргу погашена відповідачем за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, безпідставно задовольнив позов у повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно досліджено обставини, що мають значення для справи, тому рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2016 у справі №917/246/16 скасувати у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 216740,16 грн пені, 134576,20 грн 7% штрафу, 68870,14 грн інфляційних втрат, 16129,64 грн 3% річних, 6544,75 грн - витрат по сплаті судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37503, код ЄДРПОУ 05524713) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 59513,10 грн пені, 17127,18 грн інфляційних втрат, 3122,18 грн 3% річних, 1196,38 грн судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2016 у справі №917/246/16 в іншій частині - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) та користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1316,02 грн за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 12.01.2017 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.О.Фоміна