2/610/77/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Усенко С.І., при секретарі Бартєнєвої Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Балаклія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківського національного університету внутрішніх справ, про визнання недійсними окремих умов правочину,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Харківського національного університету внутрішніх справ, про визнання недійсними окремих умов правочину.

Позовні вимоги мотивує тим, що 30.08.2009 року між ним, ОСОБА_2 та Харківським національним університетом внутрішніх справ було укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі за текстом - Договір). Згідно до п.2.3.6 Договору передбачено, що в разі звільнення із органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п.3 Договору, позивач за зустрічним позовом зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. У відповідності до п.3.1 Договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або за порушення нею дисципліни.

Відповідно до п.3.2 Договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Також розділом 4 п.п.4.1 - 4.6 спірного Договору регламентовано порядок відшкодування Особою фактичних витрат на підготовку.

Рішенням виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області від 19.07.2006 року № 338 «Про призначення піклування над н/л ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1» затверджено рішення опікунської ради про згоду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає АДРЕСА_1, бути піклувальником над неповнолітнім позивачем в зв'язку з тим, що його батько ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 26.04.2006 р.), а матір позбавлена батьківських прав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ), в редакції від 12.06.09, діючій на момент укладення спірного правочину, діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.

Згідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (надалі - Закон від 13.01.2005 № 2342-IV) діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в

місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону від 13.01.2005 № 2342-IV встановлення опіки та піклування - влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.

Таким чином, з огляду на норми вищенаведеного чинного на момент укладання спірного правочину законодавства позивач станом на 30.08.2009 року був дитиною, позбавленою батьківського піклування,

тому що його батько помер, а мати була позбавлена батьківських прав, в зв'язку із чим йому було призначено піклувальника.

Згідно до ч.5 ст.19 Закону від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ учні державних професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону від 13.01.2005 № 2342-ІV, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Згідно до ч.3 ст.8 Закону від 13.01.2005 № 2342-ІV право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Таким чином, враховуючи, що на момент укладання спірного Договору від 30.08.2009 року він фактично був дитиною, позбавленою батьківського піклування, та відповідно до норм вищезазначених Законів перебував на повному державному забезпеченні, умови п.2.3.6, п.3.1, п.3.2, п.п.4.1 - 4.6 спірного Договору суперечать ч.5 ст.19 Закону від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ та ст.8 Закону від 13.01.2005 № 2342-ІV.

Окрім зазначеного, відповідно до ч.3 ст.17 Закону від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Разом з цим, згідно до п.4.7 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 № 34/166/131/88 опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладання, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами є договори, що вимагають нотаріального засвідчення та спеціальної реєстрації, про відмову від майнових прав, які належать підопічному, поділ майна, поділ, обмін та продаж житлової площі, а також видача письмових зобов'язань тощо.

Як вбачається із умов, передбачених п.2.3.6, п.3.1, п.3.2, п.п.4.1 - 4.6 спірного договору, обставини, визначені п.п.2.3.6, 3.1, 3.2 Договору є підставами відшкодування витрат на його утримання в порядку, визначеному розділом 4 Договору.

Таким чином, умови спірного Договору, передбачені п.2.3.6, п.3.1, п.3.2, п.п.4.1 - 4.6, є письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 здійснити відшкодування витрат на його утримання, для укладення якого виходячи із вимог ч.3 ст.17 Закону від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ п.4.7 Правил необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування.

З огляду на спірний договір, у ньому не вбачається, що на укладення умов, визначених п.2.3.6, п.3.1, п.3.2, п.п.4.1 - 4.6 Договору було отримано дозвіл органу опіки та піклування.

В судове засідання позивач та його представник не з»явились, надали заяви. в яких позовні вимоги підтримали та просили справу розглянути без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак через канцелярію суду подала заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги визнає.

Представники відповідача - Харківського національного університету внутрішніх справ в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак надіслали суду заперечення проти позову, просили у задоволенні позовних вимог відмовити./а.с.25-27/

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням виконавчого комітету Балаклійської міської ради від 19.07.2006р. №338 над н/л онуком ОСОБА_1 призначено піклувальником його бабусію ОСОБА_2, в зв»язку з тим, що батько дитини ОСОБА_4 помер, а матір дитини рішенням суду позбавлена батьківських прав (а.с.9)

30 серпня 2009 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, головним управлінням МВС України в Харківській області області та ОСОБА_1, був укладений договір № 6404-09-псХА про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Також, цей договір був підписаний ОСОБА_2 (а.с. 10-11).

Згідно зі ст. 56 Закону України"Про вищу освіту" (в редакції станом на моменту укладення договору), випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням

Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" наказом Міністерство внутрішніх справ України N 150 від 14.05.2007р. було затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, якому відповідає договір укладений із позивачем.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Із ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 ЦК України у випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Згідно ст. 221 ЦК України, правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Після досягнення повноліття, маючи повну цивільну дієздатність, ОСОБА_1 будь-яких претензій щодо недійсності договору не пред'являв та виконував його умови. Крім цього, ОСОБА_1 певний період часу відпрацював за направленням в Балаклійському ВП ГУНП у Харківській області.

З тексту договору від 30 серпня 2009 року вбачається схвалення бабусею ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказаного договору шляхом його підписання, а також самим відповідачем ОСОБА_1 після досягнення ним повноліття шляхом фактичного часткового виконання умов вказаного договору, а саме проходження служби в Балаклійському ВП ГУНП у Харківській області. /а.с.28-30/

Як встановлено судом відповідач Харківський національний університет внутрішніх справ повністю виконав свої зобов'язання за договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, в той час як ОСОБА_1, отримавши освіту, звільнився з органів МВС України до збігу встановленого договором трьохрічного строку після закінчення університету.

Окрім цього, відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України "Про вищу освіту"(в редакції станом на моменту укладення договору) , розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типовий договір затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Отже, укладення договору між особою, яка планує навчатися у вищому навчальному закладі та вищим навчальним закладом передбачено чинним законодавством.

Крім того, відповідно до ст. 33 ЦК України, неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.3.6 Договору, ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі.

Таким чином ОСОБА_1 самостійно несе відповідальність, яка виникає на підставі укладеного ним договору від 30.08.2009 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Крім того, суд вважає, що всі учасники правочину бажали настання подій, викладених в оспорюваному договорі. ОСОБА_1 був зарахований студентом Харківського національного університету внутрішніх справ, навчався у цьому закладі, а після його завершення був працевлаштований, і певний час працював за направленням, тобто Харківський національний університет внутрішніх справ та ГУ МВС України в Харківській області виконали свої зобов'язання за Договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 56, ч.6 ст.64 Закону України "Про вищу освіту" (в редакції станом на моменту укладення договору), ст. 18 Закону України "Про міліцію", ст.ст. 15, 33, 25, 215, 221, 222, 526, 626-629 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківського національного університету внутрішніх справ, про визнання недійсними окремих умов правочину - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ