ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2016 року 16 год. 00 хв. № 826/4565/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 жовтня 2012 року №0001911704/7577 (далі - оскаржуване рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року постанову суду першої інстанції від 17 червня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 07 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні. При цьому, під час підготовки справи до нового розгляду судом, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

У ході нового судового розгляду справи позивач та його представник підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 26 червня 2012 року №3128/17/4/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Відповідачем встановлені наступні порушення: пп. 168.1.1 і пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 718901,08 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 137185,42 грн.

19 жовтня 2012 року відповідачем на підставі акта перевірки та рішення Державної податкової служби України від 09 жовтня 2012 року №1159/П/12-314 (№8880/7/12-314) прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 135280,86 грн., в т.ч. 120248,76 грн. - основний платіж, 15032,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Згідно із п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року), Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет) визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до .ч.ч. 1-3 ст. 13 Декрету, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, відповідно до Додатку №7 («Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб») до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 (в редакції, що діяла до 20 грудня 2011 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09 червня 1993 року за №64, відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Так, відповідно до п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Починаючи з 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, норми зазначеного вище Декрету мають застосовуватися з урахуванням норм ПК України.

Так, згідно із п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, відповідно до норм пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.п. 138.1, 138.8 ст. 138, п.п. 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

При цьому згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.і 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, що був предметом перевірки, позивач перебував у господарських відносинах з ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ПАТ «Універсам Київ», ТОВ «Солес», ПАТ «Київський маргариновий завод», ТОВ «Регіональний Союз», СГД ОСОБА_4, СГД ОСОБА_5

Перелік документів, використаних перевіряючими під час проведення вказаної документальної перевірки наведений на стор. 6 акта перевірки (зокрема, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 01 лютого 2012року №748/17/4/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки СГД ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань фінансово-господарських відносин з СГД - фізичною особою ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2011 року, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 21 лютого 2012року №1122/17/4/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки СГД ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань фінансово-господарських відносин з СГД - фізичною особою ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року).

В ході проведення вказаної документальної перевірки за результатами аналізу даних автоматизованої бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», податкової звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період та первинних документів наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки (видаткові та податкові накладні, акти приймання і передачі виконаних робіт та ін.) встановлено, що останнім до складу валових витрат протягом 2011 року відносилися суми витрат, зокрема, по фінансово-господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), всього в сумі 718901,08 грн., а саме:

- на підставі актів приймання виконаних робіт (консультування з питань комерційної діяльності та управління; організація прибирання виробничих приміщень; відпрацювання бухгалтерських документів і проведення аудиту за певні періоди) від 16 вересня 2011 року №0080 на суму 54000,00 грн. (з ПДВ), від 31 жовтня 2011 року №0091 на суму 30000,00 грн. (з ПДВ), від 30 листопада 2011 року №0112 на суму 14400,00 грн. (з ПДВ) та від 30 грудня 2011 року №0187 на суму 7800,00 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 88500,00 грн., крім того ПДВ - 17700,00 грн.;

- на підставі видаткових накладних від 04 січня 2011 року №SV-000564, від 22 лютого 2011 року №SV-000576, від 02 березня 2011 року №0027, від 14 березня 2011 року №0039, від 04 квітня 2011 року №062, від 15 квітня 2011 року №064, від 16 травня 2011 року №SV-0000043, від 04 травня 2011 року №SV-0000033, від 01 червня 2011 року №200, від 15 червня 2011 року №201, від 15 липня 2011 року №0075, від 01 липня 2011 року №0074, від 01 серпня 2011 року №0092, від 15 серпня 2011 року №0093, від 01 вересня 2011 року №0107, від 03 жовтня 2011 року №0137, від 04 жовтня 2011 року №0138, від 21 жовтня 2011 року №0139, від 01 листопада 2011 року №0149, від 15 листопада 2011 року №0152, від 01 грудня 2011 року №0169 та від 15 грудня 2011 року №0170, всього на загальну суму 630401,08 грн., крім того ПДВ 126080,24 грн. Також за результатами вказаних фінансово-господарських відносин з названими суб'єктами господарювання позивачем до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, що перевірявся, була віднесені суми податку на додану вартість в розмірі 143779,69 грн.

Протягом всього 2011 року позивач перебував на загальній системі оподаткування та здійснював підприємницьку діяльність з виробництва хліба та хлібобулочних виробів, виробництва борошняних кондитерських виробів, роздрібною торгівлею таких виробів в спеціалізованих магазинах, іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Також, під час проведення документальної перевірки позивача відповідачем враховані висновки актів ДПІ у Миронівському районі Київської області від 19 січня 2012 року №4/17-1/НОМЕР_2 про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість з ТОВ «Інтертраст Ко ЛТД», ПП «Валаам» і ТОВ «Енергокомтек» за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2011 року, від 08 лютого 2012 року №17/17-1/НОМЕР_2 про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Енергокомтек» за період з 01 по 30 листопада 2011 року, які в свою чергу викладені в текстах актів ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 01 лютого 2012 року №748/17/4/НОМЕР_1 і від 21 лютого 2012 року №1122/17/4/НОМЕР_1, та акта ДПІ у Миронівському районі Київської області від 14 червня 2012 року №70/17-0/НОМЕР_2 про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Демос» за період з 01 грудня 2011 року по 29 лютого 2012 року.

За висновками цих актів перевірок встановлено неправомірне формування ФОП ОСОБА_6 сум податкового кредиту за червень, липень-жовтень і листопад 2011 року за рахунок контрагентів-постачальників (ТОВ «Інтертраст Ко ЛТД», ПП «Валаам» і ТОВ «Енергокомтек»), які мають ознаки фіктивності, та відсутність поставок товарів на користь ФОП ОСОБА_6, та відповідно нікчемність вказаних правочинів підприємця.

На підставі вищевикладеного відповідач прийшов до висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_1 правових підстав для формування валових витрат на загальну суму 718901,08 грн. по господарським операціям з ФОП ОСОБА_6 за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2010 року, січні і жовтні 2011 року між ФОП ОСОБА_1, як замовником, і ФОП ОСОБА_6 як постачальником та як виконавцем, укладені письмові договори, а саме: договір поставки від 01 жовтня 2010 року №01/10, договір на виконання робіт та послуг від 02 січня 2011 року №9 та договір на виконання робіт та послуг від 01 жовтня 2011 року №101.

Як вбачається з умов договору поставки від 01 жовтня 2010 року №01/10, постачальник зобов'язується за дорученням замовника на власний ризик поставляти продукцію (продукти харчування, мука, та ін. товари за замовленням) за договірною ціною. Товар поставляється у строки та в місці за погодженням замовника. Сума договору за попередньою домовленістю складає 300000, 00 грн., крім того ПДВ - 60000,00 грн.

Також за умовами договору передбачена поетапна оплата вартості поставлених товарів в безготівковій формі.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставок товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним договором позивачем надані суду наступні копії первинних документів, а саме: видаткові накладні від 04 січня 2011 року №SV-000564 на суму 40831,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 6805,30 грн.), від 22 лютого 2011 року №SV-000576 на суму 38185,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 6364,20 грн.), від 02 березня 2011 року №0027 на суму 50940,71 грн. (в т.ч. ПДВ - 8490,12 грн.), від 14 березня 2011 року №0039 на суму 13521,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 2253,63 грн.), від 04 квітня 2011 року №062 на суму 42408,25 грн. (в т.ч. ПДВ - 7068,04 грн.), від 15 квітня 2011 року №064 на суму 40001,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 6666,86 грн.), від 16 травня 2011 року №SV-0000043 на суму 26121,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4353,50 грн.), від 04 травня 2011 року №SV-0000033 на суму 41911,81 грн. (в т.ч. ПДВ - 6985,30 грн.), від 01 червня 2011 року №200 на суму 40961,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 6826,93 грн.), від 15 червня 2011 року №201 на суму 33343,61 грн. (в т.ч. ПДВ - 5557,27 грн.), від 15 липня 2011 року №0075 на суму 42179,63 грн. (в т.ч. ПДВ - 7029,94 грн.), від 01 липня 2011 року №0074 на суму 46024,69 грн. (в т.ч. ПДВ - 7670,78 грн.), від 01 серпня 2011 року №0092 на суму 35536,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 5922,70 грн.), від 15 серпня 2011 року №0093 на суму 42137,44 грн. (в т.ч. ПДВ - 7022,91 грн.), від 01 вересня 2011 року №0107 на суму 42126,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 7021,06 грн.), від 03 жовтня 2011 року №0137 на суму 28194,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 4699,06 грн.), від 04 жовтня 2011 року №0138 на суму 3105,94 грн. (в т.ч. ПДВ - 517,66 грн.), від 21 жовтня 2011 року №0139 на суму 29191,78 грн. (в т.ч. ПДВ - 4865,30 грн.) та від 01 грудня 2011 року №0169 на суму 33757,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 5626,24 грн.), всього на загальну суму 558733,89 грн., крім того ПДВ 111746,80 грн. та виписки з розрахункового рахунку №26004060405202 у філії ПАТ КБ «Приватбанк» за жовтень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 року на підтвердження проведення перерахування контрагенту-постачальнику грошових коштів за отриманий товар, де містяться відомості про здійснення переказів сум коштів в рахунок сплати боргу за продукти харчування згідно накладних №149 від 01 листопада 2011 року, №107 від 01 вересня 2011 року, №74 від 01 липня 2011 року, всього на загальну суму 79000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в тексті поданої позовної заяви, та поясненнях від 22 квітня 2014 року №22/04/14, ФОП ОСОБА_1 особисто отримував товарно-матеріальні цінності від ФОП ОСОБА_6 Приймання товарів здійснювалися за місцем здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а саме за адресою: АДРЕСА_1. Перевезення придбаних товарів здійснювалося постачальником за допомогою власних чи орендованих транспортних засобів, що виключає необхідність в оформленні товарно-транспортних накладних. На підтвердження наявності транспортних засобів у ФОП ОСОБА_6 позивачем надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на вантажний малотонажний фургон-В Mersedes-Bens Vito 109 CDI та на вантажний малотонажний фургон-В Peugeot Boxer.

У подальшому, придбані у ФОП ОСОБА_6 продукти харчування використанні позивачем при виготовленні власної хлібобулочної продукції, яка реалізовувалася єдиному покупцю - ПАТ «Універсам «Київ», на підтвердження чого позивачем надані відповідні первинні документи.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії інших документів: виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ФОП ОСОБА_1, свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 платником податку на додану вартість від 04 жовтня 2010 року №100303903; письмові відомості про перелік виробничого обладнання, що використовується позивачем у господарській діяльності (без надання документальних доказів придбання ФОП ОСОБА_1 такого обладнання, послуг з сервісного обслуговування та/або ремонту обладнання); технологічних карток на продукцію власного виробництва; трудових договорів, укладених протягом 2010 - 2011 років між ФОП ОСОБА_1 і фізичними особами; договору суборенди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2010 року №15, укладених між ФОП ОСОБА_1 (як суборендарем) та ФОП ОСОБА_7 (як орендарем) щодо платного строкового користування частинами торгівельних площ, території, загальною площею 46 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та додаткової угоди від 01 жовтня 2010 року до нього, акта передачі-приймання об'єкта суборенди від 01 жовтня 2010 року; договору від 31 грудня 2010 року №2014, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (як продавцем) і ЗАТ «Універсам «Київ» (як покупцем) щодо поставки продукції постачальника, та первинних і розрахункових документів по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з вказаним контрагентами-покупцем.

Відповідно до загальних основ цивільного законодавства України, учасники цивільних правовідносин вільні у виборі своїх контрагентів та у виборі умов договору, якщо це прямо не суперечить актам законодавства.

Згідно зі ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характе року

Позивач не може бути обтяжений відповідальністю за недобросовісність інших учасників господарських правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки, висновок щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблений відповідачем фактично на підставі актів перевірок його контрагента - ФОП ОСОБА_6, доказів щодо не здійснення оплати за товари позивачем відповідачем в акті перевірки не наведено та суду не пред'явлено. Крім того, вбачається, що позивачем у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність. Також суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що придбаний товар в подальшому реалізований в господарській діяльності.

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем надано відповідні документальні докази щодо фактичного здійснення господарських операцій та мети їх здійснення.

А тому, суд приходить до висновку про правомірність обчислення позивачем валових витрат та сум ПДВ за договором поставки від 01 жовтня 2010 року №01/10.

Щодо формування позивачем податкових зобов'язань по договорам на виконання робіт та послуг від 02 січня 2011 року №9 та на виконання робіт та послуг від 01 жовтня 2011 року №101 суд зазначає наступне.

Як вбачається з системи Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року в адміністративній справі №2а-11071/12/2670 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2012 року №0000321704/886 позов задоволено повністю. Рішення набрало законної сили (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 23 листопада 2012 року).

З зазначеного рішення суду вбачається, що предметом дослідження в судовому провадженні були господарські відносини позивача з ФОП ОСОБА_6 згідно договорів на виконання робіт та послуг від 02 січня 2011 року №9 та на виконання робіт та послуг від 01 жовтня 2011 року №101. Судом досліджено реальність господарських операцій за вказаними правочинами та надано висновок про фактичне вчинення дій на зміну стану господарюючих суб'єктів за ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доказів визнання правочинів недійсними суду не пред'явлено, а тому суд приймає доводи та висновки, викладені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року в адміністративній справі №2а-11071/12/2670, як належні докази щодо правомірності формування податкових зобов'язань позивачем за вказаними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі ДПС у місті Києві від 19 жовтня 2012 року №0001911704/7577.

3. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 2706,00 (дві тисячі сімсот шість гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39479227).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин