УКРАЇНА

Справа № 196/1383/16-ц

№ провадження 2/196/88/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2016 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

при секретарі - Шевченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: Комунальне підприємтсве "Царичанське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради", про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 звернулася з позовом до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: Комунальне підприємтсве "Царичанське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради", про визнання права власності на житловий будинок.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31 жовтня 2000 року в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі вона уклала договір купівлі-продажу житлового будинку №546-НД/546-Н з ОСОБА_2. За умовами даного договору ОСОБА_2 продала, а вона купила за 6000 грн. житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул.Кірова (тепер Царичанська), 68-а смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області. Того ж дня вона зареєструвала вказаний договір купівлі-продажу в Царичанському БТІ, де на договорі поставили штамп, в якому зазначено, що договір зареєстровано в реєстраційній книзі №8 під реєстровим номером 980.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про товарну біржу", який був чинний на час укладення правочину, договори купівлі-продажу, укладені на товарній біржі, обов'язковому нотаріальному посвідченню не підлягали.

Свідоцтво про право власності на житловий будинок вона не отримувала, оскільки зареєструвала договір купівлі-продажу в ОКП "Царичанське БТІ", а відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

В жовтні 2016 року вона вирішила подарувати вказаний вище будинок доньці ОСОБА_3 і звернулась до нотаріуса з проханням скласти та посвідчити договір дарування, але отримала усну відмову з тих підстав, що договір посвідчений товарною біржею не вважається нотаріально посвідченим, а також не має відомостей про власника в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно. Таким чином, на думку нотаріуса, вказаний житловий будинок перебуває в режимі безхазяйної речі.

При цьому, відповідно до п.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 11.02.2010 року №1878-VІ права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Враховуючи вищевикладені обставини, прохає суд визнати договір №546-НД/546-Н купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул.Кірова (тепер Царичанська), 68-а смт.Царичанка, укладений 31.10.2000 року в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі дійсним, та визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує повністю.

Представник відповідача – Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають повністю.

Представник третьої особи – КП "Царичанське БТІ" Дніпропетровської обласної ради" в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Нормами ч. 4 ст. 174 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у судовому засіданні відповідно до норм ч. 1 ст. 61 ЦПК України встановлено наступне.

31 жовтня 2000 року в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі між ОСОБА_1, позивачем в даній справі, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №546-НД/546-Н – житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: : вул.Кірова (тепер Царичанська), 68-а смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області.

Відповідно до умов вищевказаного договору продаж житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами було вчинено за грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., про що свідчить відповідне положення в договорі купівлі-продажу, а саме: підписання цього договору Продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за проданий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та свідчить про відсутність щодо Покупця будь-яких претензій фінансового характеру (а.с.5, 20).

31 жовтня 2000 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала договір купівлі-продажу нерухомого майна №546-НД/546-Н в ОКП "Царичанське БТІ", про що свідчить реєстраційний надпис на договорі, згідно якого вказаний в цьому документі житловий будинок/будинковолодіння в цілому зареєстрований ОКП Царичанським БТІ на праві приватної власності за ОСОБА_1 і записаний у реєстрову книгу №8 під реєстровим номером 980 (а.с.5, 20).

Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

В даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст.153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 31.10.2000 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст.47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна №546-НД/546-Н від 31.10.2000 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст.15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований в Царичанській філії Придніпровської Товарної Біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст.227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Відповідно до реєстраційного посвідчення ОКП "Царичанське БТІ" від 31.10.2000 року №980, вчиненого на договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2000 року №546-НД/546-Н, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Кірова, 68-а смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі нерухомого майна від 31.10.2000 року №546-НД/546-Н.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_1

Отримавши державну реєстрацію в ОКП "Царичанське БТІ" право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, яку позивач придбала за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2000 року №546-НД/546-Н, що зареєстрований в Царичанській філії Придніпровської Товарної Біржі, держава цим самим визнала право власності позивача на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України "Про товарну біржу" в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 2000 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Тому в цьому контексті не має підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2000 року №546-НД/546-Н, зареєстрованого в Царичанській філії Придніпровської Товарної Біржі, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Кірова, 68-а смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області.

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2000 року №546-НД/546-Н - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: вул.Кірова, 68-а смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, оформленого в Царичанській філії Придніпровської Товарної Біржі, дійсним.

При цьому, відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, суд, враховуючи вищевикладене, зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, визнавши таким чином за позивачем і право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до вимог ст.88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач в позовній заяві не зазначала та в заяві про розгляд справи у її відсутність не заявляла вимоги щодо стягнення сплаченого нею при подачі судового збору з відповідача, тому суд вважає, що судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.328, 392 ЦК України, ст.ст.47, 48, 224, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.3, 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: Комунальне підприємтсве "Царичанське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради", про визнання права власності на житловий будинок задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: вул.Кірова, 68-а смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в Царичанській філії Придніпровської Товарної Біржі 31 жовтня 2000 року за №546-НД/546-Н, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою вул.Кірова (Царичанська), 68-а смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2000 року №546-НД/546-Н, зареєстрованого в ОКП "Царичанське БТІ" в реєстраційній книзі №8 під реєстраційним номером 980.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області в 10-денний строк, з подачею скарги через районний суд.

Головуюча О.М.ГУДИМ