ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2017р. Справа№ 914/2915/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Квадр”, м. Львів

за участю третьої особи 1 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Громадської організації працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 “Освітянин”, м.Львів

за участю третьої особи 2 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національного університету “Львівська політехніка”, м.Львів

до відповідача 1: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: ВАТ “Концерн Електрон”, м.Львів

за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівського обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів

про: визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на гаражі за літ. Г-1, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130 від 25.01.2011р. прийнятого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” та визнання незаконним (недійсним) та скасування запису у Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності ВАТ “Концерн-Електрон” на гаражі за літ. Г-1, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 130, здійснену 25.01.2011 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за реєстраційним номером 32719578.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № б/н від 01.11.2016р.);

третя особа 1 на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

третя особа 2 на стороні позивача: не з”явився

від відповідача 1: не з”явився

від відповідача 2: ОСОБА_6-представник, довіреність №015/399 від 30.12.2016 року

третьої особи на стороні відповідача: не з”явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Квадр”, м. Львів, за участю третьої особи 1 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Громадської організації працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 “Освітянин”, м. Львів, за участю третьої особи 2 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національного університету “Львівська політехніка”, м. Львів до відповідача 1: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, м. Львів, до відповідача 2: ВАТ “Концерн Електрон”, м. Львів, за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівського обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на гаражі за літ. Г-1, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130 від 25.01.2011р. прийнятого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” та визнання незаконним (недійсним) та скасування запису у Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності ВАТ “Концерн-Електрон” на гаражі за літ. Г-1, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 130, здійснену 25.01.2011 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за реєстраційним номером 32719578.

Ухвалою від 21.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.12.2016 р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвал суду по справі виконав частково, позовні вимоги підтримує з підстав наведених у позовній заяві та просить позов задоволити.

Третя особа 1 явку повноважних представників в судове засідання забезпечила, що надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримують.

Третя особа 2 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору явку повноважних представників в судове засідання не забезпечила, витребуванні судом документи до суду не поступали, наддала письмові пояснення по суті спору, яких просить суд відмовити в задоволенні позову та просить суд розглядати справу у відсутності представника НУ «Львівська політехніка».

05.12.16р. за вх. № 48737/16 в канцелярію господарського суду третьою особою 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

04.01.2017 року за вх.№22/17 НУ «Львівська політехніка» подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №914/3214/16, яка перебуває на розгляді у господарському суді Львівської області. Предметом розгляду у справі №914/3214/16 є визнання недійсним Договору №1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1, тому третя особа 2 стверджує, що у разі, якщо у справі №914/3214/16 буде визнано недійсним цей договір №1, то у ТзОВ «Квадр» будуть відсутні правові підстави для здійснення будівництва на земельній ділянці по вул.Ген.Чупринки,130, на якій розташовані гаражі, що належать на праві приватної власності ВАТ «Концерн-Електрон».

Як роз»яснено в п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Враховуючи наведене, суд вважає, що справа № 914/3214/16/16 за позовом Національного університету “Львівська політехніка”, м. Львів до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Квадр”, м. Львів, до відповідача 2: Громадської організації працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 “ОСВІТЯНИН”, м.Львів про визнання недійсним договору № 1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1 не є безпосередньо пов’язаною з даною справою, оскільки факти встановленні у справі № 914/3214/16 не будуть впливати на подання і оцінку доказів у вказаній справі, в тому числі і йдеться про факти, які матимуть преюдиційне значення.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребуванні ухвалами суду документи не подав.

Відповідач 2 в судове засідання з”явився, позовні вимоги позивача заперечує з підстав наведених у відзиві.

15.12.16р. за вх. № 50442/16 в канцелярію господарського суду відповідачем 2 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.12.16р. за вх. № 50550/16 в канцелярію господарського суду відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

06.12.16р. за вх. № 48775/16 (вих. № 4081 від 05.12.16р.) в канцелярію господарського суду Львівської області від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” поступили матеріали інвентаризаційних та реєстраційних справ по гаражних боксах під літ. “Г-1”, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 130.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році за ініціативи Громадської організації працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава ОСОБА_1 «Освітянин» (надалі – громадська організація, третя особа 1) та погодження Міністерства освіти та науки України вирішено розпочати будівництво житлового будинку для викладачів Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава ОСОБА_1 (надалі – інститут, третя особа 2).

01.08.2008 року інститут на підставі ухвал Львівської міської ради від 17.04.2008 року №1756 та від 10.07.2008 року №1956 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130 загальною площею 0,1720 га.

Згідно відомостей технічної документації на земельну ділянку вбачається, що гаражі, державну реєстрацію на які просить скасувати позивач, у 1996 році передані у власність Львівської міської ради народних депутатів.

19.09.2008 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради дозволено Львівському державному інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава ОСОБА_1 проектування п»ятиповерхового житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованими автостоянками на вул.Ген. Чупринки,130 для викладачів інституту.

19.03.2009 року між інститутом, громадською організацією та ТОВ МКМ «Євробуд» укладено договір №1 про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1.

В подальшому, 18.09.2009 року додатковою угодою до зазначеного договору замінено сторону – ТОВ МКМ «Євробуд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадр» (позивач), яке нестиме усі права та обов»язки передбачені для ТОВ МКМ «Євробуд» умовами договору №1 про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників інституту від 19.03.2009 року.

01.03.2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видала дозвіл на виконання будівельних робіт №1/90-10.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 року №2109-р, наказу Міністерства освіти та науки України «Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1» №1284 від 24.12.2010 року, інститут реорганізовано шляхом його приєднання до НУ «Львівська політехніка», внаслідок чого НУ «Львівська політехніка» є правонаступником прав та обов»язків Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені ОСОБА_1.

При ініціюванні позивачем, як стороною договору, питання щодо виконання умов договору про спільну діяльність правонаступником інституту – НУ «Львівська політехніка» стало відомо, що виконання будівельних робіт було припиненим у зв»язку з тим, що 30.04.2010 року ТзОВ «Інститут соціальних технологій» (засновником якого є ВАТ «Концерн-Електрон») подало до Франківського районного суду позовну заяву про скасування ухвал Львівської міської ради про виділення земельної ділянки Інституту, рішення виконавчого комітету ЛМР та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

З єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Вищого адміністративного суду України від 16.09.2015 року у справі №К/800/68577/14 касаційну скаргу НУ «Львівська політехніка» задоволено частково. Постанову Франківського районного суду м.Львова від 16.09.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року скасовано, провадження у адміністративній справі за позовом ТзОВ «Інститут соціальних технологій» до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім..ОСОБА_1, Управління земельних ресурсів у м.Львові, треті особи ВАТ «Концерн Електрон», НУ «Львівська політехніка», Головне управління держкомзему у Львівській області про скасування ухвал Львівської міської ради, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, закрито. Роз»яснено позивачеві право на звернення до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/719/15 за позовом Фінансово-лізингової компанії “Електрон-Лізинг” - дочірнє підприємство ПАТ “Концерн-Електрон”, м.Львів до відповідача-1: Національний університет “Львівська політехніка”, м.Львів до відповідача-2: Львівської міської ради, м.Львів до відповідача-3: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, м.Львів про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1720 га по вул. ОСОБА_7Чупринки, 130 згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №177022 від 01.08.2008 року, скасування ухвал Львівської міської ради №1756 від 17.04.2008 року та №1956 від 10.07.2008 року, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №970 від 19.09.2008 року, Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №177022 від 01.08.2008 року та зобов’язання скасувати реєстрацію вищевказаної земельної ділянки, що залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Підставою звернення позивача до суду з позовом стало те, що у справі №914/719/15 як доказ представниками ТзОВ «Інстиут соціальних технологій» подано витяг про державну реєстрацію прав від 25.01.2011 року, відповідно до якого за ВАТ «Концерн-Електрон» зареєстрвоано право приватної власності на гаражі, що розташовані на території земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130.

Позивач свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент внесення відповідного рішення) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до положень статті 19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п.2 ч.2.2 розділу 2 «Подання документів для проведення державної реєстрації прав» Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року до заяви про державну реєстрацію прав додаються право встановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

У витязі про державну реєстрацію прав №28776946 від 25.01.2011 року підставою набуття права власності на зазначене майно вказано наказ Міністерства радіопромисловості 31048 від 22.11.1190 року та перелік майна переданого до статутного фонду ВАТ «Концерн-Електрон».

Як стало відомим позивачу ОСОБА_8 №1048 від 22.11.1990 року передбачав необхідність подання до міністерства спільного рішення про зміну форми власності трудовими колективами, які раніше входили до державного концерну «Електрон» та пакету документів, передбаченого Положенням «Про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю», а також затвердження складу комісії по оцінці майна концерну. Будь-яких відомостей про передачу будь-якого майна у приватну власність акціонерного товариства цей наказ не містить.

Рішення трудового колективу Інституту щодо входження його до складу акціонерного товариства немає. А без такої згоди, згідно діючого на той момент законодавства, державна установа не могла увійти у склад акціонерного товариства, саме тому і майно навчального закладу не перейшло у власність АТ «Концерн-Електрон».

Документи, у відповідності до яких ВАТ «Концерн-Електрон» вважає, що є власником майна інституту, зокрема, приміщення, яке розташоване за адресою: м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130, є свідоцтво на право власності на майно АТ «Концерн-Електрон» №П-434 видане заступником голови Фонду держмайна України 19.04.1995 року і перелік нерухомого майна, виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (без дати видачі) за підписом ОСОБА_9

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу, що затверджена Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року (чинна на момент видачі свідоцтва) у переліку правовстановлюючих документів, на підставі якого компетентні органи проводять реєстрацію прав власності на об»єкти нерухомого майна не містить свідоцтва, що видане ФДМ України.

Позивач наголошує, що перелік будівель та споруд АТ «Концерн-Електрон» затверджений Головою Львівського регіонального відділення Фонду державного майна України ОСОБА_9 не містить визначення на якому правовому режимі ці споруди та будівлі належать акціонерному товариству.

Згідно п.5 розділу 5 «Оцінка майна» «Концерну-Електрон», що не підлягає викупу» Акту оцінки майна державного Концерну «Електрон» до приватизації від 15.03.1991 року об»єкти основних засобів соціальної інфраструктури та житловий фонд не підлягали приватизації, а безоплатно передавалися на баланс органів місцевого самоврядування. Саме тому, перелік нерухомого майна, виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (без дати видачі) за підписом ОСОБА_9 є незаконним та таким, що не відповідає Акту оцінки майна до приватизації.

Вагомим аргументом є те, що відсутні документи про передачу майна інституту до статутного фонду АТ «Концерн-Електрон», передавальний баланс або акт приймання-передачі.

Окрім того, 31.10.1996 року за зверненням Франківської районної адміністрації Львівська міська рада народних депутатів 7 сесії 2 скликання винесла ухвалу №475 про взяття у власність Львівської міської ради народних депутатів гаражів розташованих на вул.Ген.Чупринки,130. Підставою для прийняття такого рішення була довідка ЛМБТІ №35 від 23.01.1996 року у відповідності до якої вищезгадані гаражі в архівних матеріалах бюро не рахуються і ні за ким не зареєстровані.

Позивач вважає, що дані гаражі не можуть належати на праві приватної власності ВАТ «Концерн-Електрон», оскільки у 1996 році передані у власність Львівської міської ради народних депутатів. Відтак, рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно прийняте 25.01.2011 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 26 Закону України, Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. 2. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 державна реєстрація прав власності на нерухоме майно – це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв»язку з виникненням, існуванням або припиненням права в ласності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об»єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, що звернулась до БТІ.

25.01.2011 року ОКП ЛОР БТІ та ЕО здійснило державну реєстрацію права власності ВАТ «Концерн-Електрон» на гаражі за літ Г-1, що розташовані за адресою м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130, про що внесено запис до Державного реєстру прав (реєстраційний № майна 327419578).

Оскільки вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є похідною та пов»язаною з вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію, зважаючи на те, що підставами для звернення з даною вимогою не є порушення, пов»язані з безпосередньою діяльністю державних органів, що є відповідачами у даній справі, розгляд даної вимоги в сукупності з первісною вимогою господарським судом, не суперечить положенням ст.12 ГПК України.

Відповідач 2 вважає, що заявлені позовні вимоги ТзОВ «Квадр» є необґрунтованими та безпідставними, суперечать вимогам матеріального та процесуального законодавства України, а тому задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається із позовної заяви, ТзОВ «Квадр» стверджує, що звернення до суду обумовлене такими фактичними обставинами:

-укладення 18.09.2009 року між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління ім..ОСОБА_1 (правонаступник – НУ «Львівська політехніка»), ГО працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім.В.чорновола «Освітянин» та ТОВ МКМ «Євробуд» договору №1 про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку;

-укладення 18.09.2009 року додаткової угоди до згаданого договору №1 та заміну сторони договору ТОВ МКМ «Євробуд» та ТзОВ «Квадр»;

-надання 01.03.2010 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області дозволу №1/90-10 на виконання будівельних робіт за адресою м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130.

Згідно позовної заяви, підставою для звернення до суду є те, що позивачу стало відомо про факт реєстрації права власності ПАТ «Концерн-Електрон» на гаражі по вул.Ген.Чупринки,130 у м.Львові.

Разом з тим, ТзОВ «Квадр» не надало жодного обґрунтованого підтвердження, яким чином державна реєстрація права власності на гаражі може вплинути або впливає на його охоронювані законом права та інтереси. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вказаною адресою зареєстровано значну кількість об»єктів нерухомості, що належать кільком юридичним особам.

Факт реєстрації права власності на гаражі не пов»язаний із невиконанням або недійсністю договору про спільну діяльність від 19.03.2009 року, а також не має наслідком скасування дозволу на виконання будівельних робіт. Позивач не перебуває із відповідачами у будь-яких господарських відносинах, не претендує на зазначений об»єкт нерухомого майна, а відтак його твердження про підставність звернення із позовом є надуманими та неправомірними.

Слід зазначити, що, як видно із долученої до позовної заяви копії листа НУ «Львівська політехніка» від 12.07.2016 року №68-01-1355, згаданий договір про спільну діяльність із ТзОВ «Квадр» є недійсним та не породжує правових наслідків з причин інших ніж реєстрація права власності на гаражі під літ. «Г-1».

Як обґрунтовано зазначено у даному листі, відповідно до п.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №703-р від 07.05.2008 року «Питання укладення деяких договорів», яке діяло на дату укладення договору №1 від 19.03.2009 року врегульовано особливості укладення окремих договорів та визначено, що для підвищення ефективності управління об»єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави, центральним органам виконавчої влади, іншим суб»єктам управління об»єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук необхідно забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність (зокрема, інвестиційну), договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень кабінету міністрів України.

Тобто, укладенню договору про спільну діяльність за участі державної установи повинне передувати рішення Кабінету Міністрів України.

Однак, із змісту договору №1 від 19.03.2009 року не вбачається, що укладенню даного договору передувало прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо можливості укладення Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В»ячеслава ОСОБА_1 договору про спільну діяльність.

За відсутності зазначеного рішення Кабінету Міністрів України у Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава ОСОБА_1 не було достатніх правомочностей щодо укладення Договору №1 від 19.03.2009 року.

Відтак, державна реєстрація права власності ПАТ «Концерн-Електрон» на об»єкти нерухомого майна по вул.Ген.Чупринки,130 не порушує права та охоронювані законом інтереси ТзОВ «Квадр».

Твердження позивача про порушення, допущені при виникненні права власності ПАТ «Концерн-Електрон» на об»єкти нерухомості, в тому числі гаражі літ. «Г-1», по вул.Ген.Чупринки,130 у м.Львові є голослівним та не підтверджується жодними доказами.

Наведені у позовній заяві доводи позивача про порушення закону при приватизації державного концерну «Електрон» вже досліджувалися судами раніше у справі за позовом Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім.В.Чорновола.

Згідно ч.3 стаття 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення суду, що набрало законної сили є обов»язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Питання законності включення майна, в тому числі й Львівського технікуму радіоелектроніки по вул. Ген.Чупринки,130 в м.Львові до ПАТ «Концерн-Електрон» було предметом розгляду у кількох судових справах.

Зокрема, рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2009 року у справі №10/204 відмовлено у задоволенні позову Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава ОСОБА_1 до ВАТ «Концерн-Електрон» та ТОВ Інститут соціальних технологій та ін. про визнання недійсними свідоцтв про право власності; розпоряджень районними адміністраціями м.Львова; реєстраційних посвідчень. Виданих Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації; скасування записів в реєстрі прав власності та ін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року апеляційну скаргу Львівського державного інституту новітніх технологій і управління ім.В.Чорновола на це рішення залишено без задоволення.

При цьому, судом апеляційної інстанції, крім іншого, встановлено, що скаржник робить свої доводи, наводячи недостовірні дані, втому числі, що стосуються акту оцінки від 15.03.1991 року. Зокрема, скаржник стверджує, що Львівський технікум радіоелектроніки відносився до об»єктів соціальної інфраструктури, а тому, на його думку, не підлягав викупу.

Однак, майно Львівського технікуму радіоелектроніки відображалося в іншому пункті акту оцінки, а саме пункті 2 «Научно-исследовательская деятельность». Більше того, підтвердженням, що майно Львівського техніку радіоелектроніки було передано АТ «Концерн-Електрон» наведено в іншому додатку до акту передачі майна ВАТ «Концерн-Електрон», а саме у Переліку підприємств концерну «Електрон», реорганізованих у філіали АТ «Концерн-Електрон» станом на 01.07.1991 року, де в п.56 зазначено Львівський технікум радіоелектроніки.

Посилання позивача на те, що ухвалою №475 від 31.10.1996 року Львівська міська рада визнала за собою право власності на гаражі по вул.Ген.Чупринки,130 у м.Львові є безпідставними, оскільки дана ухвала не має відношення до спірних гаражів під літ. «Г-1».

Як вбачається із долученої до позовної заяви копії ухвали Львівської міської ради №475 від 31.10.1996 року за Львівською міською радою народних депутатів визнано право власності на гаражі 1,2.,3 загальною площею 61,2 кв.м. на вул.Ген.Чупринки,130. Таку ж площу гаражів зазначено і у інших документах, долучених позивачем.

Однак, ТзОВ «Квадр» долучено до позову ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав №28776946 від 25.01.2011 року, виданий ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відповідно до якого зареєстровано право власності ПАТ «Концерн-Електрон» на гаражі літ. «Г-1», загальною площею 52,2 кв.м. по вул.Ген.чупринки,130 в м.Львові.

Такі ж відомості про загальну площу гаражу, право власності на який ПАТ «Концерн-Електрон» зареєстровано за вказаною адресою, зафіксовано згідно технічного паспорту, виготовленого Львівським МЮТІ 02.12.2010 року. Відповідно технічного паспорту загальна площа гаражу складає 52,2 кв.м.

Таким чином, беручи до уваги суттєву різницю між площами об»єктів нерухомого майна, що були визначені повноважним і ліцензованим органом технічної інвентаризації, можна дійти висновку, що ухвала Львівської міської ради народних депутатів №475 від 31.10.1996 року не стосується гаражів під літ. «Г-1», що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130 в м.Львові.

Третя особа 2 - НУ «Львівська політехніка» 04.01.2017 року за вх.№181/17 подала відзив на позов, в якому зазначає, що права ТзОВ «Квадр» не порушуються та просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №703-р від 07.05.2008 року «Питання укладення деяких договорів», яке діяло на дату укладення договору №1 від 19.03.2009 року врегульовано особливості укладення окремих договорів та визначено, що для підвищення ефективності управління об»єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави, центральним органам виконавчої влади, іншим суб»єктам управління об»єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук необхідно забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність (зокрема, інвестиційну), договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень кабінету міністрів України.

Тобто, зазначеним розпорядженням встановлювався спеціальний порядок укладення державними підприємствами, установами та організаціями певного виду договорів, а саме визначено безумовну вимогу про попереднє погодження Кабінетом мінстрів України укладення, зокрема, договору про спільну діяльність. Оскільки Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім..ОСОБА_1 був вищим навчальним закладом державної форми власності, то зазначений договір №1 міг бути укладений за його участі виключно у разі прийняття Кабінетом міністрів України відповідного рішення.

Відтак, зважаючи на те, що Кабінет міністрів України не приймав рішення щодо можливості укладення львівським державним інститутом новітніх технологій та управління ім.В.Чорновола договору 31, цей договір укладено з порушенням чинного на час його укладення законодавства та існуючої на той час процедури укладення такого виду договорів, а тому є недійсним та не може породжувати жодних прав та обов»язків для його сторін, в тому числі і для ТзОВ «Квадр» щодо здійснення будівництва на земельній ділянці по вул.Ген.Чупринки,130, на якій розташовані гаражі, належні на праві приватної власності ВАТ «Концерн-Електрон». Відтак, у позивача по даній справі відсутнє порушене право чи інтерес у даному спорі.

Крім того, третя особа 2 зазначає, що позивач стверджує, що гаражі, які розташовані на земельній ділянці по вул.Ген.Чупринки,130 у м.Львові належать на праві власності Львівській міській раді. Отже, можна зробити висновок, що ТзОВ «Квадр» подано позов в інтересах Львівської міської ради, що суперечить ст.1 ГПК України, яка передбачає право підприємства звернутися до суду саме за захистом свого порушеного права, а не прав третіх осіб.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у ст. 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

справи про банкрутство;

справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до роз»яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» в п.2 з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. В п.3.1 роз»яснено, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається із позовної заяви, між позивачем та відповідачем 2 відсутні будь-які господарські відносини, що виникали б як з договірних, так і з позадоговірних зобов»язань.

Також, між сторонами у даній справі відсутній спір про право. Висуваючи вимогу про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, позивач не навів підстав, згідно яких має право претендувати на це майно та вимог такого характеру не висуває.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на гаражі за літ. Г-1, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130 від 25.01.2011 року, прийнятого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та визнати незаконним (недійсним) та скасувати запис у Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності ВАТ «Концерн-Електрон» на гаражі за літ.Г-1, що розташовані за адресою м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130, здійснену 25.01.2011 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за реєстраційним номером 32719578, однак, чинне процесуальне законодавство не містить норми, яка б передбачала вирішення справ такої категорії господарськими судами.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. б) п.17 згаданої вище Постанови пленуму №10 роз»яснино, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

Крім того, згідно п.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунтами 1,2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв»язку з здійсненням суб»єктом владних повноважень управлінських функцій, а також у зв»язку з публічним формуванням суб»єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», роз»яснено, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності суред суб»єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських фукцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську фукцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб»єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Як зазначено у п.8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», роз»яснено, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб’єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, позовна заява ТзОВ «Квадр» про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на гаражі під літ «Г-1» по вул.Ген.Чупринки,130 у м.Львові та відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки таке рішення і запис є результатом виконання своїх професійних обов»язків державним службовцем, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, а тому цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, відповідно до роз»яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 ««Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»», провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК України) (п.4.2.1).

Згідно з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до ч.1 статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин.

Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені ст. ст. 54 - 57 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином – суб»єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно п.4 ч.2 статті 54 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз»яснено (п.3.1), що ГПК не передбачено права однієї особи звертатись до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

Як роз»яснено у п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення», у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них. Зазначена вимога випливає з того, що відповідно до статті 23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами до кількох відповідачів. Кожний із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Слід зазначити, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі Господарським процесуальним кодексом України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові №30/5009/2733/11 від 02.04.2012 ).

Як встановлено судом раніше, заявлені позивачем вимоги, які були предметом судового розгляду в даній справі стосуються лише відповідача 1. Інших позовних вимог до відповідача 2 на момент звернення з позовом та в ході судового розгляду справи заявлено не було і в судовому засіданні позивач підтвердив зазначене.

Так, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відсутній предмет в даній справі в частині позовних вимог до ВАТ «Концерн Електрон», а відтак в позові щодо відповідача 2 слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1 Управління державної реєстрації Львівської міської ради - припинити.

2. В позові до відповідача 2 ВАТ «Концерн-Електрон» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 05.01.2017 р.

Суддя Горецька З. В.