ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.01.2017

Справа № 904/9508/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-фінансовий дім "УКРАЇНА", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 106 723,19 грн. за договором оренди нежилого приміщення

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники :

Від позивача: Голубенко Н.Л. представник - дов. № б/н від 22.09.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 95 000,00 грн., пеню - 21,46 грн., 3% річних - 644,73 грн., штраф - 9 500,00 грн., інфляційні втрати - 1 557,00 грн. за договором оренди нежитлового приміщення № 1/5/6 від 01.03.2016р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 1/5/6 від 01.03.2016р. в частині оплати за надані послуги.

Відповідач в судові засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.).

Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/9508/16 від 20.10.2016р. відповідач отримав 29.10.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 5140010048243 (а.с. 34).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.02.2016р., яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, 14.11.2016р. відповідач звертався до суду з клопотання про перенесення судового засідання та ухвалою суду від 15.11.2016р. було відкладено розгляд справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 15.11.2016 р. розгляд справи відкладався на 12.12.2016 р.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 р. продовжено строк розгляду спору по справі до 04.01.2017 р., розгляд справи відкладено на 04.01.2017 р.

04.01.2017 р. в судовому засіданні позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 3% річних - 161,19 грн., штраф - 9 500,00 грн., інфляційні втрати - 1 557,00 грн.

Суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Позивач підтримав зменшені позовні вимоги.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 04.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «торгово-фінансовий дім "УКРАЇНА" (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 1/5/16 від 01.03.2016р. (далі - договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (в подальшому - оренда) нежитлове майно (далі - об'єкт оренди) - загальною площею 369,6 кв.м, (де 96,9 кв.м - 1-й поверх, а 272,7 кв.м - 2 поверх) розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на строк, який визначається далі в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору об'єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності.

Вартість об'єкту оренди, який передається в оренду, складає 2 372 832,00 грн. (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що об'єкт оренди передається орендарю для ведення господарської діяльності (діскобар).

Цей договорі укладається на строк (строк оренди) з 01.03.2016р. та до 28.02.2017р. (п. 2.1. Договору).

Згідно пункту 2.3. Договору орендар отримує об'єкт оренди в тимчасове платне користування в строк, вказаний в цьому договору.

Передача орендодавцю об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами (додаток №1) (п. 2.4. Договору)

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем в національній валюті України безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, або касу підприємства.

Орендна плата за користування об'єктом оренди складає - 19 000,00 грн. в місяць без урахування витрат на забезпечення об'єкта оренди комунальними послугами: водопостачанням; користування електроенергією, опаленням та т.п. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору перший орендний платіж нараховується за період з моменту вступу в силу цього договору по останнє число поточного місяця та вноситься орендарем в п'ятиденний строк після підписання акта приймання-передачі нежитлового приміщення.

Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки по сплаті орендної плати (п. 6.1. Договору).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором і надав Відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується актом приймання передачі (а.с.26), актами здачі приймання виконаних робіт та рахунками-фактури (а.с. 27-31).

Відповідач умови договору в частині своєчасної оплати заборгованості за користування нерухомим майном не виконав, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить сягнути з відповідача 3% річних - 161,19 грн. за період з 11.03.2016р. по 01.08.2016р., інфляційні втрати - 1 557,00 грн. за період з березня 2016р. по серпень 2016р. та 10% штрафу - 9 500,00 грн.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та діючим законодавством України. Порушенням зобов'язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання порушенням умов визначених змістом зобов'язань.

Відповідно до п. 9.2. Договору у випадку не внесення, несвоєчасного внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, яка нараховується на протязі всього строку прострочення, за прострочення більше десяти календарних днів додатково сплачує штраф в розмірі десяти відсотків від простроченої суми.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, нарахування Позивачем 10% штрафу у сумі 9 500,00 грн. є правомірним та обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, 3% річних за період з 11.03.2016р. по 01.08.2016р. становлять становить 644,73 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем - 161,19 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, за період березень-серпень 2016 р. становлять 1 585,18грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем - 1 557,00 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи доведеність вимог позивачем та не спростування їх відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3 % річних - 161,19 грн., 10% штрафу - 9 500,00 грн. та інфляційних втрат - 1 557,00 грн.

Щодо судового збору, слід зазначити таке.

Позивач при подачі позову сплатив 1 600,85 грн. судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 визначено, що повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі про повернення сум судового збору, винесену як окремий процесуальний документ.

04.01.2017 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, та просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 11 218,19 грн.

Отже, поверненню підлягає судовий збір у розмірі 222,85 грн. (106 723,19 грн. х 1,5% = 1 600,85 грн.)(1 600,85 грн. - 1 378,00 грн. = 222,85 грн.) відповідною ухвалою у разі наявності клопотання.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193, 283 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансовий дім "УКРАЇНА" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, буд. 91, код ЄДРПОУ 35864900) 3 % річних - 161,19 грн. (сто шістдесят одна грн. 19 коп.), інфляційні втрати - 1 557,00 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім грн. 00 коп.), штраф - 9 500,00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) та витрат по оплаті судового збору - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), про що видати наказ, після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 05.01.2017р.

Суддя

Н.Г. Назаренко