Номер провадження 2/754/5228/16

Справа №754/10777/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.02.2014 року між сторонами на підставі заявки про відкриття та ведення карткового рахунку від 10.02.2014 року було укладено угоду № РП-210629. На виконання зазначеної угоди відповідач відкрив основний спеціальний картковий рахунок у національній валюті України, оформив та видав позивачці платіжну картку типу VISA CLASSIK та Пін- код до неї, що згодом обміняв на картку VISA GOLD із новим Пін-кодом, а також здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача з використанням ПК. 15.05.2016 року о 23 годині 16 хвилин на телефонний мобільний номер позивача надійшло СМС-повідомлення з інформацією про здійснення операції через російську платіжну систему "Яндекс деньги" із зняття з платіжної картки позивачки грошових коштів, загальною сумою 2020, 00 російських рублів, що згідно з курсом НБУ становить 787, 13 грн., а потім надійшли повідомлення про відхилення операції у зв"язку із недостатністю коштів. Вказана операція була здійснена у м. Москва, але при цьому позивачка жодним чином не ініціювала вказану операцію, на території Росії не перебувала. Позивачка неодноразово зверталася до Банку з приводу повернення вказаних коштів, але до цього часу питання не вирішено. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 787, 13 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6612, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що дану операцію позивачка мала можливість здійснити, не перебуваючи на території Росії. Жодних доказів на підтвердження того, що позивачка вказані кошти не знімала з картки, надано не було. На підставі викладеного представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 10.02.2014 року на підставі заявки про відкриття та ведення карткового рахунку № НОМЕР_1 була укладена угода № РП-210629.

На виконання зазначеної угоди відповідач відкрив основний спеціальний картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України, оформив та видав позивачці платіжну картку типу VISA CLASSIK та Пін-код до неї, що згодом обміняв на картку VISA GOLD із новим Пін-кодом, а також здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача з використанням ПК.

15.05.2016 року о 23 годині 16 хвилин на телефонний мобільний номер позивачки надійшло СМС-повідомлення з інформацією про здійснення операції через російську платіжну систему "Яндекс деньги" із зняття з платіжної картки позивачки грошових коштів, загальною сумою 2020, 00 рублів, що за курсом НБУ становило 787, 13 грн., у подальшому надійшла інформація про відхилення даної операції.

Вказана операція була здійснена у м. Москва на території Російської Федерації.

Як вказує у своїх позовних вимогах позивачка, вона вказану операцію не здійснювала, не ініціювала здійснення таких операцій, про що невідкладно повідомила відповідача.

16.05.2016 року позивачка звернулася до Банку із заявою про блокування та видачу нової картки, а також подала заяву про незгоду з транзакцією і просила повернути їй кошти, але відповіді на це звернення не отримала. При повторному зверненні у липні 2016 року позивачка отримала відмову Банку у задоволенні її заяви.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Банку вказує про те, що у Банку діють Правила банківського обслуговування фізичних осіб, якими і врегульовано і порядок проведення розрахунків. Також представник вказує про те, що посилання позивачки на те, що операція була здійснена у м. Москва є безпідставними, оскільки списання коштів з рахунків клієнтів через сайт "Яндекс мани" не передбачає необхідності фізичної присутності держателя карти у м. Москва та може бути ініційовано Держателем банківської карти з будь-якої точки світу через мережу Інтернет. На підставі викладеного представник вважає позовні вимоги недоведеними.

Як встановлено судом, між сторонами була укладена Угода, відповідно до умов якої визначено:

П. 1.1 - Договір банківського обслуговування - ця Угода разом з публічною пропозицією, Правилами, Згодою, Тарифами, Заявами, всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них. Будь-яке посилання на Договір означає посилання на цю Угоду, Правила, Згоду, Тарифи, Заяви, всі зміни, додатки та додаткові договори до них.

П. 1.5 Послуги - визначені Правилами послуги та пакети послуг, що надаються Банком клієнту, зокрема, з відкриття та обслуговування поточних (карткових) рахунків фізичних осіб, розрахунково-касового обслуговування Рахунків, випуску та обслуговування Платіжних карток, приймання Вкладів, послухів Системи "Райффайзен Онлайн", інформаційні послуги тощо.

П. 1.6 Правила банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Райффайзен Банк Аваль" - документ, який оприлюднюється на сайті Банку та визначає перелік Послуг, порядок та умови надання Банком послуг клієнтам-фізичним особам за Договором, права та обов"язки Банку та Клієнта, порядок розрахунків та відповідальність Сторін, додаткові підстави відмови від Договору та/або припинення надання послуг, а також інші особливості надання окремих послуг.

П. 1.7 Публічна пропозиція - оприлюднена на дату підписання Угоди на сайті Банку пропозиція (оферта) Банку щодо надання громадянам послуг в порядку та на умовах, викладених у Правилах.

П. 1.8 Сайт Банку - офіційна сторінка Банку в мережі Інтернет за адресою www.aval.ua, розділ Послуги приватним особам/Публічна пропозиція щодо надання банківських послуг.

П. 1.11 Інші терміни вживаються в значеннях, що наведені в Правилах, а якщо вони Правилами не визначені, то вони вживаються у розумінні відповідно до законодавства України та звичаїв ділового обороту.

Як передбачено п. 2 Угоди, Клієнт приймає публічну пропозицію Банку про надання Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах, та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами. Підписанням Угоди Сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, Заяви разом із всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов"язкову силу та застосовуються до відносин Сторін так, якби їх було викладено безпосередньо у тексті цього Документу. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання Сторонами Угоди.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що Банк самостійно встановлю Правила та змінює їх редакцію, у тому числі визначає перелік Послуг, їх зміст та умови надання. Правила набувають сили у відносинах сторін за Договором з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на Сайті банку та розміщується у відділеннях Банку.

Згідно із п. 5 Угоди один раз на місяць Банк вносить зміни до Правил, встановлює нові та оприлюднює їх кожного 25 числа календарного місяця на сайті Банку та у відділеннях Банку. Змінені Правила набирають чинності у відносинах Сторін із зазначеної в них дати, але не раніше тридцяти календарних днів з дати їх оприлюднення на Сайті Банку. Такі Правила вважаються прийнятими Клієнтом, якщо до дати набрання ними чинності він не повідомить Банк про розірвання Договору відповідно до умов п. 24.1 п. 24 Угоди.

Як зазначено у п. 7 Угоди, підписанням Угоди Клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згодний з Правилами, що є чинними на момент підписання Угоди. В подальшому Клієнт зобов"язаний перед отриманням послуг ознайомитись з чинною редакцією Правил, а також 25 числа кожного місяця ознайомлюватись з новими (зміненими) Правилами, які до набрання ними чинності оприлюднюються Банком згідно з п. 5.6 Угоди. Звернення Клієнта до Банку для отримання Послуг або вчинення Клієнтом інших фактичних дій, спрямованих на отримання Послуг, свідчать про згоду Клієнта з чинною редакцією Правил.

Згідно із ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб"єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014 року "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів".

Пунктом 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі ініціації належного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов"язаний переказати на рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0, 1 % суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з вимогами п. 1.8 Інструкції НБУ № 492 банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунку. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картами відповідно до вимог цієї Інструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених цією Інструкцією, Положенням НБУ № 705 та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Пунктом 7 розділу І Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням визначено, що Банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів та/або еквайрінг на підставі внутрішньобанківських правил, розроблених відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку і правил платіжних систем. Внутрішньобанківській правила затверджує орган управління банку, уповноважених на це згідно зі статутом.

Відповідно до п. 11 п. 10 розділу ІІ Положення Банк серед іншого зобов"язаний зазначити в договорі умови, що визначають відповідальність емітента та користувача тощо.

Згідно із п. 8 розділу VI Положення емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Пунктом 9 розділу VI Положення визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжний операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред"явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 10 розділу VI Положення Банк зобов"язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".

Аналогічні висновки узгоджуються з викладеними в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 року у справі № 6-27347св13 з аналогічним предметом та фактичними обставинами справи.

Крім того, в порушення вимог п. 9 розділу VI Положення Банк не надав відповіді позивачу у 30-денний строк, передбачений Законом України "Про звернення громадян".

Також у порушення вимог п. 11 п. 10 розділу ІІ Положення Банк не зазначив в договорі умови, що визначають відповідальність емітента та користувача, а також не надав позивачці для ознайомлення Правила Банку.

З наведених вище вимог діючого законодавства та встановлених по справі обставин можна зробити переконливий висновок про те, що вказані вище операції з карткою позивачки є недозволеними, оскільки здійснювалися поза її волею, а нею при цьому було здійснено всіх необхідних дій, передбачених угодою про обслуговування картки, в разі недозволеного використання картки, а отже відмова Банку у поверненні безпідставно знятих коштів є незаконною.

Аналогічний правовий висновок міститься у і постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15. Так, у висновку зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеною або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред"явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставини, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину Особа 1, як підставу цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.. 7, 40 Закону України "Про Національний банк України", ст.. 13, 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з метою вдосконалення порядку емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, Правління Національного банку України скасувало постанову правління НБУ від 30.04.2010 року № 223, та постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року № 705 затвердило Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що фактично дублює положення постанови НБУ № 223 від 30.04.2010 року.

Крім того, відповідач, відмовляючи у поверненні коштів, не врахував, що позивачка фактично не залишала територію України, про що свідчить її телефонний дзвінок до Банку про блокування картки, а тому не могла здійснювати оплату на території Російської Федерації.

Також позивачка надала уповноваженому працівнику Банку платіжну картку, що свідчить про те, що вона жодним чином не передавала картку іншій особі, а зняття коштів було здійснено без наявності картки у м. Москва.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у частині стягнення коштів у розмірі 787, 13 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.

Як встановлено при розгляді справи, між позивачкою та адвокатом Шокуровим Ю.Л. 15.07.2016 року був укладений Договір про надання правової допомоги.

15.07.2016 року також був складений між сторонами Протокол № 1 про погодження договірної ціни, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 6612, 00 грн.

Як встановлено діючим законодавством, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

При визначенні обгрунтованого розміру гонорару беруть до уваги такі фактори:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання дорученням; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жоден з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв"язку щодо обставин кожного конкретного випадку.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Вказівка законодавця на обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу законом свідчить, що ці витрати не будуть відшкодовуватися в повному розмірі, якщо вони перевищуватимуть певну суму.

При визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката по конкретній справі, адресований клієнту.

Але на підтвердження сплати позивачкою витрат на правову допомогу не було надано жодних належних та допустимих доказів, окрім договору та протоколу.

З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу немає.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 84, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 509, 633, 1066, 1067, 1073 ЦК України, Законом України "Про банку та банківську діяльність", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 787, 13 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь держави судовий збір у розмірі 551, 20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий: