ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В :

Подана 20.04.2007 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ст. 109 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

Скаржником не дотримано вказаних вимог оскільки скаргу подано до Вищого господарського суду України інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову.

Відповідно до п. 4 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, має чітко викладатися зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно вимог ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки в скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які допустив суд при прийнятті постанови.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 14 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, при перерахуванні держаного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету ______ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Відповідно до розділу 3 Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 жовтня 1998 року № 414 (зі змінами і доповненнями) для відкриття кореспондентського рахунку керівник та головний бухгалтер комерційного банку особисто подають регіональному управлінню Національного банку (за своїм місцезнаходженням), зокрема, картку із зразками підписів та відбитком печатки, засвідчену нотаріально.

Згідно пунктів 3.6.1.-3.6.6. зазначеного Положення у картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів банку надано право розпорядження кореспондентським рахунком та підпису розрахункових документів.

Право першого підпису належить керівнику банку та уповноваженим ним особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам.

Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки до касаційної скарги додано платіжне доручення № 22342 від 18.04.2007, яке не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством порядку, оскільки воно не містить підпису другої посадової особи.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2, п. 4, п. 6 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ТзОВ НВП "Енерготехніка" повернути скаржнику.

С у д д я Остапенко М.І.

С у д д я Харченко В.М.

С у д д я Борденюк Є.М.