Провадження № 2/243/1603/2016

Справа № 243/2748/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Ільяшевич О.В.

при секретареві Куцик Н.Є.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов’янськ Донецької області) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. В обгрунтування вимог зазначила, що вона перебувала з відповідачем в трудових відносинах з 21 серпня 1991 року по 09 грудня 2010 року, працювала на посаді завідувача господарством. 09 грудня 2010 року наказом № 120-к директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату, була незаконно звільнена з роботи. Зазначає, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року № 22-6428/2011 її було поновлено на роботі на посаді завідувача господарством з 10 грудня 2010 року. Зазначає, що відповідач рішення суду від 22 липня 2011 року в частині поновлення її на посаді завідувача господарством з 10 грудня 2010 року не виконав до теперішнього часу, оскільки директор ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату ОСОБА_6, в період з 23 липня 2011 року по теперішній час не видала наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством з 10 грудня 2010 року з одночасним скасуванням власного наказу № 59 від 01 жовтня 2010 року «Про внесення змін штатного розпису інтернату», згідно якого скорочено посади паспортиста та завідувача господарством, та власного наказу № 120-К від 09 грудня 2010 року, яким ОСОБА_1 звільнена з посади завідувача господарством у зв’язку зі скороченням штату працівників по частині 1 статті 40 КЗпП України. Вважає, що факт того, що рішення суду про поновлення на роботі позивача не виконано станом на 15 листопада 2011 року за відсутністю у відповідача у штатному розписі посади завідувача господарством, встановлено рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2011 року №2-2955-11. Зазначає, що до теперішнього часу у штатному розписі ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату посада завідувача господарством відсутня, що унеможливлює виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року № 22-6428/2011 Зазначає, що затримка виконання рішення суду склала з 16 листопада 2011 року по 01 квітня 2016 року протягом 1093 робочих дні і середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 65 грн. 39 коп. *1093 робочих дні = 71 471 грн. 27 коп. Просила суд, стягнути з ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 71 471 грн. 27 копійок без урахування податку та обов’язкових платежів.

28 грудня 2016 року позивачка подала до суду уточнений розрахунок, де зазначила, що оплату вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду слід розраховувати з 05 травня 2012 року по 31 березня 2016 року включно з урахуванням компенсації та індексації, яка становить 114113 грн. 71 коп.. зазначає, що розрахунок зроблений на підставі рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2012 року. На підтвердження розрахунку прикладає коефіцієнти для визначення суми компенсації за затримку виплати заробітної плати, нарахованої в 2003-березні 2016 року при її виплаті у травні 2016 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надала пояснення, які були аналогічними викладеному у позовній заяві. Зазначила, що на момент винесення наказу № 21-к від 12 березня 2012 року посада завідувача господарством була відсутня у штатному розписі, інструкція щодо її посадових обов’язків змінилася, будь-якого розпорядчого документу про створення позаштатної посади завідувача господарством відповідачем у судове засідання представлено не було. За таких обставин вважає, що фактично рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року виконане не було, а отже з відповідача на її користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою виконання рішення суду, який відповідає уточненому розрахунку, представленому нею у судове засідання, а саме: оплату вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду слід розраховувати з 05 травня 2012 року по 31 березня 2016 року включно з урахуванням компенсації та індексації, яка становить 114113 грн. 71 коп., та яку позивачка просить стягнути з ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату на її користь. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 визнала, що дійсно після винесення наказу № 21-к від 12 березня 2012 року, вона дійсно виходила на роботу, оформлювала медичну книжку, їй представлено було робоче місце, вона отримала заробітну плату, втім, фактично до її безпосередніх обов’язків завідувача господарством допущено не було, оскільки вона не підписала жодного розпорядчого документу, за посадовою інструкцією вона є особою матеріально відповідальною, однак вона не прийняла по акту жодного матеріальної цінності, що на її думку свідчить про те, що вона до своїх обов’язків не приступила, оскільки її фактично було не допущено до роботи. Також зазначила, що у зв’язку із невиконанням рішення суду про поновлення її на роботі, вона подавала численні позови до суду, і на її користь неодноразово стягувався середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який відповідачем за рішенням суду їй був сплачений. Саме з цих піддав, вона розрахунковий період у цьому позові ставить з 05 травня 2012 року, оскільки за попередній період вже були винесені рішення судів, по яким їй були вже виплачені кошти. Зазначає, що відсутність будь-якого розпорядчого документа та або відсутність трудового договору свідчить про те, що її не було поновлено і на позаштатній посаді. Наведені обставини підтверджені всіма дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 1274 а також договору на надання правової допомоги від 20 березня 2015 року. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог позивачки та просив задовольнити їх у повному обсязі. Пояснив, що його довірительницю не було поновлено на роботі підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків , які стверджували, що після винесення наказу 21-к від 12 березня 2012 року, ОСОБА_1 працювала та отримувала заробітну плату з фонду економії заробітної плати, в розмірі, визначеному тарифікаційною комісією для позаштатної посади без визнання відповідного наказу директора інтернату про прийняття на роботу. Доказів того, що у штатному розписі була відновлена посада завідуючого господарством, затверджена відповідна інструкція зав господарством відповідно до вимог тарифно-кваліфікаційного довідника, що із ОСОБА_1 був укладений договір по повну матеріальну відповідальність та на його виконання ОСОБА_1 були передані товарно-матеріальні цінності, що був збільшений фонд заробітної плати, і що його довірителька отримувала заробітну плату з фонду заробітної плати, відповідачем суду не представлено. Зазначив, що та обставина, що його довірителька працювала на позаштатній посаді завідувача господарством виключає поновлення на посаді завідувача господарством, оскільки в даному випадку неможливо одночасно працювати на позаштатній та штатній посаді. Зазначив, що з позаштатної посади його довірительку було звільнено у зв’язку із скороченням чисельності працівників, а не у зв’язку із скороченням чисельності штату. Отже рішення прийняті по трудовому спору по роботі ОСОБА_1 на позаштатній посаді в період з 14 березня 2012 року по 21 травня 2012 року не стосуються предмету вказаного спору, оскільки в даному випадку йдеться мова про іншій трудовий спір. Вважає, що жодним судовим рішенням не встановлено факту поновлення ОСОБА_1М, на посаді завідувача господарством, а також видання наказу про поновлення на посаді не є тотожнім фактичному поновленню на посаді. Зазначив, що положення ст.. 76 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року не можуть застосовуватися до рішення суду про поновлення на посаді, оскільки поновленню на посаді передує процес ведення посади у штатний розпис, який затверджує державний орган вищого рівня з одночасним затвердженням змін та кошторису бюджетної організації.

Представником позивача ОСОБА_2 до суду були надані письмові пояснення стосовно наданих відповідачем заперечень проти позову, які він підтримав у судовому засіданні. В яких він зазначає, що твердження відповідача, що наказом ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату №21- к від 12 березня 2012 року, з урахуванням змін, внесених наказом від 10 квітня 2012 року №31-к, ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача господарством з 10 грудня 2010 року виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року, не відповідають обставинам справи. Зазначив, що скасування наказу № 120-к від 09 грудня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 не мало сенсу з огляду на те, що цей наказ був вже скасований додатковим рішенням по справі від 10 жовтня 2011 року. Внесений до трудової книжки ОСОБА_1 запис не відповідає ні резолютивний частині рішення Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 року, ні наказу №21-к.від 12 березня 2012 року. Сам наказ №21-к від 12 березня 2012 року був винесений з метою перешкоджання виконання судового рішення, оскільки в штатному розписі ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату була відсутня посада завідувача господарством, що унеможливлювало винесення наказу про поновлення на неіснуючій посаді. Зазначає , що на сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розміщено інформацію про Порядок поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Згідно з вимогами частини п’ятої статті 235 Кодексу законів про працю України та ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою – підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (п. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»). Питання, пов’язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: „Запис за таким-то № є недійсним, поновлений на попередній роботі”). Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі статтею 9 Закону України „Про відпустки” до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Враховуючи те, що час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, робочий рік (період), за який працівниці має надаватися щорічна основна відпустка, повинен брати відлік з дня поновлення на роботі (дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною). Саме відсутністю достатнього врегулювання порядку виконання судового рішення про поновлення на роботі в статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги про реальне поновлення на посаді, урахування відмінностей вимог при поновленні на роботі та поновлення на посаді незаконно звільненого працівника, обумовило фактичне невиконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня .2011 року. Відповідно до п. 8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом І Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а у працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження. Таким чином, посилання відповідача на відсутність трудових правовідносин з ОСОБА_1 є безпідставним, що також встановлено ухвалою Апеляційного суду Донецької І області від 12 березня 2013 року, наданою суду відповідачем. Факт того, що фактичне допущення ОСОБА_1 до виконання попередніх обов'язків не відбулось, встановлено текстом посадових інструкцій завідувача господарством, виданих після 12 березня 2012 року, відповідно до якого посадові обов’язки ОСОБА_1 були значно звужені як відповідно до посадових інструкцій станом на час першого прийому на роботу, на час звільнення, так і відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року N 327. Зазначає, що зміст інструкції завідувача господарством після видання наказу № 21-к не відповідав вимогам відповідних підзаконних актів. Факт відсутності посади завідувача господарством в штатному розписі ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату станом на 12 березня 2012 року та на 01 квітня 2012 року встановлено наданим сторонами по справі судовими рішеннями. За таких обставин, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представники відповідача ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності № 226/01-17 від 13 квітня 2016 року, № 661/01-17 від 05 жовтня 2016 року, та представник ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності № 241/01-17 від 21 квітня 2016 року, заперечували проти позовних вимог позивача, вважали позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Стверджували, що рішення суду від 22 липня 2011 року було виконано, позивачку було поновлено на роботі, допущено до роботи, представлено робоче місце, вона отримувала заробітну плату, крім того позивачці за рішеннями судів були виплачені всі кошти за численним рішеннями судів, отже на сьогодні підстав для задоволення позову немає, просили у позові відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_7 надала до суду письмові заперечення, які підтримала у судовому засіданні, в яких вказує, що 01 жовтня 2010 року директором ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату видано наказ № 59 «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату», згідно з яким скорочено посаду завідувача господарством ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату, яку займала ОСОБА_1, а наказом 09 грудня 2010 № 120-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату. ОСОБА_1, не погодившись з наказом від 01 жовтня 2010 року № 59 «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату» та від 09 грудня 2010 року № 120-к «Про звільнення», звернулася до суду з позовом про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року її звільнення було визнано незаконним, вона була поновлена на посаді завідуючого господарством ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату з 09 грудня 2010 року, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.Наказом №21-к від 12 березня 12 року, з урахуванням змін внесених наказом №31-к від 10 квітня 2012 року, на виконання рішення Апеляційного суду, відповідачем було скасовано наказ № 120-к від 09 грудня 2010 року про звільнення позивача з роботи, поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством з 10 грудня 2010 року, наказано головному бухгалтеру здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наказано інспектору з кадрів внести запис про поновлення на роботі в трудовій книжці ОСОБА_1 З даним наказом позивач була ознайомлена, про що свідчить її підпис на зворотній стороні наказу. Вважає, що ОСОБА_1 відповідно норм діючого законодавства було поновлено на посаді завідувача господарством з 10 грудня 2010 року. Зазначає, що вказаний факт підтверджено рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2011 року №22ц-0590/11010/12, відповідно він не підлягає доказуванню згідно із ч.3 ст.61 ЦПК України. У подальшому 17 травня 2012 року наказом № 48-к ОСОБА_1 була звільнена з посади завідуючого господарством у зв’язку із скороченням чисельності працівників, згідно із п.1 ст.40 КЗпП України, наказано бухгалтерії провести розрахунок та виплатити вихідну допомогу. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2012 року № 22ц-0590/11010/12 рішення суду першої інстанції було скасовано, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди - відмовлено. Крім того, вказаним рішенням встановлено дотримання норм діючого законодавства директором ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату при винесенні наказів 21-к від 12 березня 2012 року та №48-к від 17 травня 2012 року, що не підлягає доказуванню з огляду на ч.3 ст.61 ЦПК України. Твердження позивачки про невиконання рішення суду про поновлення її на роботі спростовуються також наказом № 21-к від 12 березня 2012 року, про що було зроблено відповідний запис у трудову книжку відповідача, а рішенням тарифікаційної комісії (протокол від 14 березня 2012 року №1) ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад у розмірі 1585,00 грн., відповідно 8 тарифного розряду категорії. «Завідувачі», згідно п.2.2.221 Спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я від 05 жовтня 2005 року № 308/519, наказом директора інтернату від 19 березня 2012 року № 46 була скорочена чисельність працівників інтернату за рахунок одиниці завідувача господарством, яку займала ОСОБА_1 з попередженням ОСОБА_1 про наступне вивільнення. У цей же день, 19 березня 2012 року ОСОБА_1 була ознайомлена з зазначеним наказом і була попереджена про наступне вивільнення. Вважає, що вище приведеними доказами підтверджується обставини того, що позивачку було поновлено на посаді завідувача господарством, а потім було звільнено за скороченням чисельності працівників. Зазначає що відповідачем виплачено усі суми на виконання рішень судів прийнятих на користь позивача. Вважає, що слід відмовити у позові у зв’язку безпідставністю вимог.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона працює у психоневрологічному інтернаті інспектором з кадрів, зазначила, що до її повноважень входить ведення кадрової документації, а також готування проектів наказів щодо кадрів. Дійсно нею готувався проект наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 на підставі розпорядження директора інтернату. У своїй діяльності вона підпорядковується директору інтернату. Всі накази з особового складу реєструються у відповідному журналі. Нею вівся такий журнал. При виготовленні проекту наказу та внесенні відповідних записів у трудову книжку вона знала про відсутність посади завідуючого господарством у штатному розписі, може ствердити, що такого прецеденту у них на роботі не було, однак їй відомо про існування такої практики на території України, отже вважає, що ніяких порушень при поновленні на роботі ОСОБА_1 не було.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні ствердила, що вона працює головним бухгалтером у психоневрологічному інтернаті. Може ствердити, що вона приймала участь у тарифікаційній комісії, рішенням комісії, зафіксованому у протоколі було встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад, виходячи з кваліфікаційної категорії «Завідувачі», 8-й тарифікаційний розряд. Заробітна плата виплачувалася із фонду економії заробітної плати. Їй відомо, що у штаті на момент винесення наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 у штатному розписі такої посади як зав господарством не існувало. ОСОБА_1 було поновлено на позаштатній посаді. На позаштатну посаду ОСОБА_1 було поновлено на підставі наказу про поновлення на роботі, будь-яких інших документів, розпорядження тощо про створення позаштатної посади не було, вважає, що необхідності в цьому також не було, оскільки позаштатна посада за своєю суттю є посада, яка не внесена до штату, однак існує, і робота на такій посаді оплачується заробітною платою. Може ствердити, що всі кошти по рішеннях судів, а також при звільненні позивачці були виплачені у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні ствердила, що за весь її роботи в психоневрологічному інтернаті їй не приходилося складати проект наказу про зарахування на позаштатну посаду. Може ствердити, що до 31 грудня 2010 року поновленню на роботі передував наказ про зміни у штатний розклад. Вона особисто була звільнена за згодою сторін, однак це лише по документах, а насправді вона особисто змушена була піти на таку угоду під тиском керівництва. Може ствердити, що за час її роботи, з боку директора надходили вимоги про перероблення документів, які вже були підписані та зареєстровані у журналі з кадрів. Була ситуація, коли під час огляду журналу з особового складу(журнал кадрів) у судовому засіданні виявленні виправлення у журналі. Однак після цього судового засідання цей журнал їй особисто не був повернутий, отже вона була змушена завести новий журнал, який директор відмовилася підписати, тоді його підписала головний бухгалтер. При огляді журналу, підтвердила, що саме цей журнал був нею заведений, однак ствердила, що на останній сторінці був підпис головного бухгалтера.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні ствердила, що вона працює на посаді директора психоневрологічного інтернату з 17 березня 2009 року. За своїми повноваженнями вона має право видавати накази про прийняття на роботу, звільнення з роботи, скасування власних наказів. Крім того до її посадових обов’язків входить формування штатного розпису на календарний період. На момент винесення наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 така посада як завідувач господарством у штатному розписі інтернату була відсутня, як відсутня вона і на сьогодні. На виконання рішення суду нею був виданий наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 на позаштатну посаду, внесений запис у трудову книжку, тарифікаційною комісією був встановлений посадовий оклад, була надана для ознайомлення посадова інструкція позивачці. Крім того, позивачка була допущена до роботи, їй було надане робоче місце. Всі заборгованості по рішенням судів були їй виплачені. Щодо доцільності внесення змін у штатний розпис та введення такої посади як «завідувач господарством» до штатного розпису, то цього приводу також була створена комісія, якою встановлено, що необхідності у такій посаді не існує, і вона, як керівник підприємства, на підставі ст.. 64 ГК України, не знайшла необхідним вносити відповідні зміни до штатного розпису, однак незважаючи на це, на виконання рішення суду від 22 липня 2011 року, вона винесла наказ, яким поновила позивачку на посаді завідувача господарства на позаштатну посаду, що також не йде у розріз діючому законодавству. Також зазначила, що дійсно був складений документ про передачу матеріальних цінностей ОСОБА_1, однак він не був виконаний, оскільки ОСОБА_1 було попереджено про скорочення. На сьогодні вона не може привести приклади такого поновлення на роботі, пам’ятає лише, що такі приклади були зокрема по Вінницькій області. Вважає, що з її боку будь-яких порушень не було, вона виконала у повному обсязі рішення суду про поновлення позивачки на роботі, їй були виплачені кошти, належні до виплати.

Судом досліджені письмові докази та оглянуті рішення судів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_5 психоневрологічний інтернат в трудових відносинах з 21 серпня 1991 року по 09 грудня 2010 року, де працювала на посаді завідуючої господарством. Звільнена 09 грудня 2010 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату , що підтверджується наказами № 49-к від 21 серпня 1991 року, №120-к від 09 грудня 2010 року.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року по справі № 22-6428/2011, скасоване рішення Слов’янського міськрайонного суду, ОСОБА_1 поновлено на роботі, на посаді завідуючої господарством та ухвалено стягнути із ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 9 939 гри. 28 коп. у відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( 152 дні) без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів. В частині визнання незаконним та скасування наказу № 59 від 01 жовтня 2010 року «Про внесення змін до штатного розпису інтернату» позивачці відмовлено. Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 грудня 2011 року вказане рішення Апеляційного суду було залишено без змін.

Інтернатом на користь ОСОБА_1 було сплачено середній заробіток за вимушений прогул за період з 10.12.2010 по 22.07.2011 без утримання прибуткового податку у сумі 9 939,28 грн.:

-8140,82 грн. (платіжне доручення від 26.08.2011 № 602);

-1798,46 грн. (платіжне доручення від 19.09.2011 № 675).

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 21 -к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі» Наказ від 09 грудня 2010 року № 120 –к про звільнення ОСОБА_1 було скасовано. З 10 грудня 2010 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача господарством. Також вказаним наказом бухгалтеру інтернату було наказано здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу . Підставою для поновлення на роботі ОСОБА_1 стало додаткове рішення Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року, а також ухвала Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 31 -к від 10 квітня 2012 року «Про зміни до наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1М.» до наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1М.» були внесені наступні зміни, а саме п. 3 було викладено в такій редакції: «Головному бухгалтеру ОСОБА_9 здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 серпня 2011 року по 15 листопада 2011 року у сумі 4381 грн. 13 коп. – за вимушений прогул, 1000 грн.- за моральну шкоду, згідно рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2011 року, та 2000 грн. – витрати на надання правової допомоги, згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року» Підставою для винесення вказаного наказу стало, додаткове рішення Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року, Ухвала Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року, рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2011 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року.

Актом по аналізу доцільності введення посади завідуючого господарством по ОСОБА_5 психоневрологічному інтернату № 1 від 14 березня 2012 року, було встановлено, що у період з 13 березня 2012 року по 14 березня 2012 року комісія СПНІ провела аналіз доцільності посади завідуючого господарством та відновлення її існування, в результаті проведеного заходу було встановлено, що посадові обов’язки завідуючого господарством були розподілені серед працівників інтернату. За період з 10 грудня 2010 р. по 11 березня 2012 р. – роботи виконувалися якісно ф в повному обсязі. Матеріальні цінності знаходяться на обліку у осіб, які безпосередньо щотижнево працюють і наглядають за ними. З огляду на викладене, комісія пропонувала, що з метою ефективного управління фінансово- господарською діяльністю, збереження бюджетних коштів, підвищення рівня і ефективності праці вважати перерозподіл функціональних обов’язків керівників підрозділів які виконують обов’язки для поновлення посади завідуючого господарством вважати не доцільним.

В наказі директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 44 від 15 березня 2012 року «Про прийом –передачу матеріальних цінностей» вказано, що у зв’язку із поновленням на посаді завідувача господарством ОСОБА_1 , було створено комісію з прийому – передачі документації та товарно – матеріальних цінностей, якій наказано здійснити прийом – передачу документації та товарно – матеріальних цінностей завідувачу господарством ОСОБА_1

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 45 від 16 березня 2012 року «Про зміни до наказу № 44 від 15.03.2012 » було затверджено новий склад комісій з прийому - передачі товарно – матеріальних цінностей.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 47 від 19 березня 2012 року «Про скасування наказів № 44 від 15.03.2012р., № 45 від 16.03.2012 р. » було скасовано накази № 44 від 15.03.2012р., № 45 від 16.03.2012 р та затверджено нову посадову інструкцію для завідувача господарством.

Відповідно Посадової інструкції завідувача господарством № 5 затвердженої на підставі наказу № № 47 від 19 березня 2012 року було визначено функціональні обов’язки, права та відповідальність завідувача господарством. З вказаною інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена 19 березня 2012 року, про що мається її особистий підпис.

Згідно штатного розпису ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату з 01 січня 2012 року та з 01 квітня 2012 року вбачається, що після поновлення позивачки ОСОБА_1 на роботі зміни до штатного розпису не вносилися, а посада завідувача господарством не було введено до штату.

Протоколом засідання тарифікаційної комісії № 1 від 14 березня 2012 року було встановлено посадовий оклад поновленому працівникові ОСОБА_1 кваліфікаційної категорії «Завідувачі» та встановлено 8 тарифікаційний розряд з посадовим окладом 1 585,00 грн. Вказане також підтверджується тарифікаційним списком ОСОБА_5 психоневрологічного будинку - інтернату на 14 березня 2012 рік.

Із змісту рішення Слов’янського міськрайонного суду від 26 жовтня 2012 року, видно що ОСОБА_1 просила визнати недійсними умови договору про труд викладені у:

- п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі»;

- наказ №43 від 13 березня 2012 року «Про створення комісії»;

- наказ №44 від 15 березня 2012 року «Про прийом-передачу матеріальних цінностей»;

- наказ №47 від 19 березня 2012 року «Про скасування наказів №44 від 15 березня 2012 року та №45 від 16 березня 2012 року»;

- наказ №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату»;

Також просила визнати незаконною посадову інструкцію завідувача господарством інтернату від 19 березня 2012 року.

Рішенням суду від 26 жовтня 2012 року позов задоволено частково, скасовано п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі», наказ №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату». В решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2012 року рішення суду від 26 жовтня 2012 року в частині задоволення позову про скасування п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі», наказу №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату» - скасовано, у позові відмовлено.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 48 -к від 17 травня 2016 року «Про звільнення» ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача господарства 21 травня 2012 року у зв’язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 статті 40 КЗпП України . Також з вищевказаного наказу вбачається, що бухгалтеру було наказано провести розрахунок за невикористану щорічну основну відпустку з ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу: з 10 грудня 2010 року по 13 березня 2012 року – 31 (тридцять один) календарний день , невикористану щорічну основну відпустку за період з 14 березня 2012 року по 21 травня 2012 року – 4(чотири) календарні дні, невикористану щорічну додаткову відпустку за період з 14 березня 2012 року по 21 травня 2012 року – 1 (один) календарний день. Що разом складає 36 календарних днів. П.3 вказаного наказу було наказано бухгалтерії виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до наказу заступника Директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 100-к від 30 жовтня 2012 року «Про поновлення на роботі» Наказ від 17 травня 2012 року № 48-к про звільнення ОСОБА_1 було скасовано, також цим наказом ОСОБА_1 було поновлено на роботі завідувача господарством з 21 травня 2012 року. Підставами винесення вищевказаного наказу було рішення а також додаткове рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2012 року по цивільній справі № 2-544-1841 -2012 .

Наказом заступника Директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 106 -к від 26 листопада 2016 року «Про скасування наказу» у відповідності до виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 26 листопада 2012 року за № 22Ц-0590/11010/12 було скасовано наказ від 30 жовтня 2012 року за № 100-к «Про поновлення на роботі» завідувача господарством ОСОБА_1.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 номер БТ-І № 1196542 вбачається, що 21.08.1991 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідувача господарством ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату( запис №16) . 09 грудня 2010 року була звільнена у зв’язку зі скороченням штату працівників. 12.03.2012 року ( запис № 17) 12 березня 2012 року Запис під № 17 вважається недійсним. ОСОБА_1 поновлена на попередній посаді (запис № 18). 21 травня 2012 року ОСОБА_1 звільнена у зв’язку із скороченням штату (Запис № 19) 30 жовтня 2012 року запис під № 19 недійсний. ОСОБА_1 поновлена на попередній посаді (запис № 20) 26 листопада 2012 року Наказ про поновлення від 30 жовтня 2012 року за № 100-к скасовано на підставі рішення Апеляційного суду від 26 листопада 2012 року (запис № 21)

З табелів обліку робочого часу за березень 2012 року,квітень 2012 року, травень 2012 року жовтень 2012 року листопад 2012 року, вбачається, що ОСОБА_1 працювала у ОСОБА_5 психоневрологічному інтернаті на посаді завідувача господарством , а саме в березні 2012 року вона працювала з 14 березня 2012 року по 30 березня 2012, тобто не повний робочий місяць,нею було відпрацьовано 96,7 часів; в квітні 2012 року: з 02 квітня 2012 по 28 квітня 2012 року нею було відпрацьовано 151,8 часів, 13 квітня 2012 року (один день) вона перебувала у безоплатній відпустці; в травні 2012 року: період з 03 травня 2012 року по 21 травня 2012 року нею було відпрацьовано 94,4 часи, в жовтні 2012 року , за період з 01 жовтня по 31 жовтня, нею було відпрацьовано 2 дні а саме 30 та 31 жовтня 2012 року, що склало 16,4 часи; в листопаді 2012 року у період з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року, нею було відпрацьовано лиже 01,02,05,06,19,20,21,22,23,2426 листопада 2012 року що склало 80,2 часів. Вказане також підтверджується виписками з особистого рахунку ОСОБА_1 за березень, квітень, травень, жовтень, листопад 2012 року та відомостями про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам.

З заяв ОСОБА_1 від 23 листопада 2012 року, 22 листопада 2012 року, 14 березня 2012 року, 17 травня 2012 року, 27 березня 2012 року, 03 квітня 2012 року,10 квітня 2012 року,18 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року, 04 травня 2012 року,15 травня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 просила надати їй дні відпусток з різних підстав.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 35 від 27 липня 2009 року «Про зміну посадових обов’язків » контроль за виконанням службових обов’язків робітників по обслуговуванню будівель та споруд знято з завідувача господарством ОСОБА_1 З наданого до наказу акту вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася підписувати вказаний наказ.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 52 від 25 серпня 2010 року «Про перерозподіл службових обов’язків » із завідувача господарством ОСОБА_1 було знято контроль за виконанням функціональних обов’язків водіїв інтернату.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 60 від 01 жовтня 2010 року «Про оплату праці» було наказано головному бухгалтеру заробітну плату ОСОБА_1 на термін її дії попередження про наступне звільнення з посади 01 грудня 2010 року, яка вже вилучена зі штатного розпису з 01 січня 2010 року, виплачувати у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 62 від 12 жовтня 2010 року «Про прийом - передачу» у зв’язку з черговою щорічною відпусткою завідувача господарством ОСОБА_1 з 29 жовтня 2010 року її функціональні обов’язки були перерозподілені між іншими працівниками інтернату. Розподіл обов’язків ОСОБА_1 на час її відпустки також викладено у наказах № 63 від 12 жовтня 2010 року, № 65 від 20 жовтня 2010 року.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 51 від 30 березня 2012 року «Про внесення змін до наказу № 87 від 29 грудня 2010 року» ОСОБА_1 – завідувача господарством було призначено відповідальною за складання графіків виходів на роботу та ведення табелів обліку робочого часу співробітників інтернату, що займають посади : двірника, робітника ритуальних послуг, робітника зеленого будівництва. ОСОБА_1 з вказаним наказом була ознайомлена 30 березня 2012 року про що свідчить її особистий підпис.

Наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 49 від 20 березня 2012 року «Про надання дня для пошуку роботи» ОСОБА_1М було надано один тиждень, який оплачується згідно середньомісячної заробітної плати, для пошуку нової роботи.

Відповідно до акту перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 05-23-3221/0006 , встановлено, що з 17 березня 2016 року до 18 березня 2016 року Управлінням держпраці у Донецькій області було проведено перевірку ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату , в ході перевірки було встановлено, що право на вирішення питань про організаційну структуру, встановлення численності працівників та складення штатного розпису належить директору інтернату згідно чинного законодавства.

З платіжного доручення № 110 від 13 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_5 психоневрологічним диспансером на користь ОСОБА_1 було сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 4 904,25 грн. Вказана виплата середньої заробітної плати була виплачена ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу у період з 16 листопада 2011 року - 23 січня 2012 року, 24 січня 2012 року по 11 березня 2012 року.

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 34024297, вбачається, що 29 серпня 2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/0544/1549/12 виданого 12 червня 2012 року Слов’янським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 у відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму у розмірі 1830,92 грн.

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 34024297, вбачається, що 29 серпня 2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/0544/578/12 виданого 11червня 2012 року Слов’янським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 3 073,33 грн.

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 31830517, вбачається, що 28 березня 2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2955 виданого 17 лютого 2012 року Слов’янським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 у відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму у розмірі 4381,13 грн. ,витрати на надання правової допомоги у розмірі 2000,0 грн., моральної шкоди у сумі 1000 грн. Виписок, та платіжних доручень № 374 від 11 квітня 2012року, 390 від 27 квітня 2012 року, 373 від 17 квітня 2012 року,372 від 11 квітня 2012 року вбачається, що вищезазначені суми які підлягали стягненню з відповідача були виплачені на користь ОСОБА_1М в повному обсязі.

Відповідно до виконавчого листа № 2-428/11 виданого Слов’янським міськрайонним судом Донецької області по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату, третя особа: головне управління праці та соціального захисту населення Донецької області вбачається, що на користь ОСОБА_1 було стягнуто 9939 грн. 28 коп. у відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів, з платіжних доручень № 675 від 19 вересня 2011 року та виписки з списку співпрацівників ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату для отримання заробітної плати за серпень 2011 року , списку виплати заробітної плати за рішенням суду, вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено суму 9939 грн. 28 коп. на виконання виконавчого листа № 2-428/11.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26.11.2012 року №22ц-0590/11010/12 рішення суду першої інстанції було скасовано, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 03 січня 2013 року, по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату, за участю третьої особи : ГУПСЗН про визнання недійним пункту наказу про поновлення на роботі,в задоволенні вимог ОСОБА_1 було відмовлено .

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12.02.2013р. вищевказане рішення було залишено без змін.

Аналіз ст. 236 КЗпП України у сукупності із законодавством, яке передбачає виконання рішення суду, нормами ЦПК України, щодо того, який саме повинен бути винесений процесуальний документ ( у ст.. 235 КЗпП – зазначається це ухвала), дозволяє дійти до висновку, що стягувач у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі має право звернутися до суду у порядку виконання рішення суду про поновлення на роботі, і в такому випадку судом заява буде розглядатися саме в порядку виконання рішення суду, і за результатами розгляду повинна бути постановлена саме ухвала.

Разом з тим, за нормами чинного цивільного процесуального законодавства, стягувач, як це відбулося у даній конкретній справі, не позбавлений права звернення до суду із вказаним вимогами у позовному провадженні, вирішення спірних правовідносин в якому оформлюється саме рішенням суду.

Відповідно ст.. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” (далі – Закон), а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

За змістом ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження», у редакції станом на винесення наказу від 12 березня 2012 року, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 21 -к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі» Наказ від 09 грудня 2010 року № 120 –к про звільнення ОСОБА_1 було скасовано. З 10 грудня 2010 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача господарством. Також вказаним наказом бухгалтеру інтернату було наказано здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу . Підставою для поновлення на роботі ОСОБА_1 стало додаткове рішення Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року, а також ухвала Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року.

Як встановлено у судовому засіданні наказом директора ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату № 31 -к від 10 квітня 2012 року «Про зміни до наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1М.» до наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1М.» були внесені наступні зміни, а саме п. 3 було викладено в такій редакції: «Головному бухгалтеру ОСОБА_9 здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 серпня 2011 року по 15 листопада 2011 року у сумі 4381 грн. 13 коп. – за вимушений прогул, 1000 грн.- за моральну шкоду, згідно рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2011 року, та 2000 грн. – витрати на надання правової допомоги, згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року» Підставою для винесення вказаного наказу стало, додаткове рішення Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року, Ухвала Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року, рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2011 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року.

Відповідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із змісту рішення Слов’янського міськрайонного суду від 26 жовтня 2012 року, видно що ОСОБА_1 просила визнати недійсними умови договору про труд викладені у:

- п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі»;

- наказ №43 від 13 березня 2012 року «Про створення комісії»;

- наказ №44 від 15 березня 2012 року «Про прийом-передачу матеріальних цінностей»;

- наказ №47 від 19 березня 2012 року «Про скасування наказів №44 від 15 березня 2012 року та №45 від 16 березня 2012 року»;

- наказ №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату»;

Також просила визнати незаконною посадову інструкцію завідувача господарством інтернату від 19 березня 2012 року.

Рішенням суду від 26 жовтня 2012 року позов задоволено частково, скасовано п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі», наказ №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату». В решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2012 року рішення суду від 26 жовтня 2012 року в частині задоволення позову про скасування п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі», наказу №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату» - скасовано, у позові відмовлено.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачка скористалася своїм правом на оскарження наказу про її поновлення на роботі № 21-к від 12 березня 2012 року. При цьому, як видно із змісту рішення першої інстанції, підставою скасування пункту про поновлення на роботі вказаного наказу зазначено, що до штатного розпису інтернату не було внесено зміни та не включено посаду завідувача господарства, наказ не містив істотних умов праці щодо оплати труда. Апеляційний суд не погоджуючись із доводами суду першої інстанції скасував його, вказавши, що позивачка була поновлена на посаді завідувача господарством, яку займала до звільнення і після поновлення отримувала заробітну плату.

За таких обставин, суд ставиться критично та не приймає до уваги доводи позивачки та її представника, які в обґрунтування позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою виконання рішення, наполягали на тому, що рішення суду від 22 липня 2010 року не виконане до теперішнього часу, оскільки відповідач не поновив позивачку на посаді, тому що позивачку було звільнено із штатної посади завідувача господарством, посадова інструкція якого містила одні посадові обов’язки, в той час як поновлення згідно із наказом 21-к відбулося на посаду, якої не існувало у штатному розписі, посадова інструкція якої була змінена, отже відсутність такої штатної одиниці як «завідувач господарства» у штатному розписі свідчить про те, що поновлення на роботі не відбулося.

На думку суду, наведені доводи фактично зводяться до переоцінки обставин, які були предметом іншої цивільної справи(рішення по якій прийняте, набуло законної сили (рішення Слов’янського суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року, яке є чинним в частині відмови ОСОБА_1 до ОСОБА_5 психоневрологичного інтернату у позові про скасування наказу №44 від 15 березня 2012 року «Про прийом-передачу матеріальних цінностей», наказу №47 від 19 березня 2012 року «Про скасування наказів №44 від 15 березня 2012 року та №45 від 16 березня 2012 року», визнання незаконною посадової інструкції завідувача господарством інтернату від 19 березня 2012 року; рішення апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2012 року про часткове скасування рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року та відмову у задоволенні позову про скасування п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі»; наказу №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату»).

Суд наголошує на тому, що до компетенції суду першої інстанції не входить можливість надання оцінки висновкам, викладеним у рішенні суду, яке набрало законної сили, та їх переоцінки, що на думку суду відповідає принципу обов’язковості рішення суду, передбаченому ст..14 ЦПК України, а також процесуальній визначеності рішення суду.

Суд зазначає, що доводи позивачки та її представника в тій їх частині, що її не було поновлено на роботі і на позаштатній посаді, оскільки позивачем не представлено суду жодного розпорядчого документа, або трудового договору про прийняття її на позаштатну посаду, також не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так у судовому засіданні достовірно встановлено, що у наказі 21-к від 12 березня 2012 року на виконання рішення суду міститься запис про поновлення позивачки на посаду завідувача з господарства з дня незаконного звільнення, відповідний запис внесений до трудової книжки, тарифікаційною комісією встановлений посадовий оклад відповідно тарифікаційного розряду. Як видно із наданих суду табелів обліку робочого часу, заяв ОСОБА_1 про надання їй відпустки, виписками з особистого рахунку про нарахування заробітної плати, показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 у судовому засіданні, ОСОБА_1 була поновлена на посаді завідувача господарством поза штатом, допущена до робочого місця, отримувала заробітну плату.Суд зазначає, що позивачка у судовому засіданні визнавала ту обставину, що після винесення наказу 21-к від 12 березня 2012 року, вона приходила на роботу, отримувала заробітну плату.

Доводи представника позивача в тій їх частині, що в даному випадку рішення суду про поновлення на посаді не виконане, оскільки поновлення на роботі та поновлення на посаді не є тотожними поняттями, а тому до виконання рішення про поновлення на посаді не можуть застосовуватися положення статті 76 ЗУ «Про виконавче провадження» , також не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства, в яких йдеться мова лише про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави, викладені позивачкою, на які вона посилається, обґрунтовуючи ті обставини, що рішення суду від 22 липня 2011 року до теперішнього часу не виконане, були предметом розгляду іншої цивільної справи, і оцінка ним дана у іншій цивільній справі, у якій позивачці у позові відмовлено, встановлено, що поновлення на роботі відбулося, а тому суд в межах своєї компетенції не надає оцінки цим підставам та приймає їх як такі що не підлягають доказуванню, а рішення в справі як такі є обов’язковими для суду.

Будь-які інші підстави, за яких суд міг би прийти до висновку, що рішення про поновлення на роботі позивачки не виконане на теперішній час позивачкою не наведені.

Оглянутими судом рішеннями суду встановлено, що дійсно виконання рішення суду від 22 липня 2010 року не було здійснено негайно, а тому за затримку виконання рішення суду з відповідача на користь позивачки були стягнуті кошти, які відповідачем сплачені позивачці.

Будь-якої заборгованості зі стягнення наведених вище коштів судом не встановлено, та позивачкою визнано, що вона отримала їх за рішеннями судів, до того ця обставина підтверджується платіжними документами.

З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що у позові слід відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88,209, 212-215 ЦПК України, ст.235, 236 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 психоневрологічного інтернату про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 30 грудня 2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Ільяшевич