КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року 2а-1394/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус"

до

Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про

визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2012 №0000142340/0, визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки, прийняття податкового повідомлення-рішення та викладення в акті перевірки від 24.02.2012 №292/23-112/31420951 висновків щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус", визнано протиправними дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000142340/0, скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000142340/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 у справі №2а-1394/12/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на те, що для застосування до спірних правовідносин пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України необхідним є встановлення на підставі належних та допустимих доказів, що перевірка позивача, яка оформлена актом від 24.02.2012 №292/23-112/31420951, була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону.

Тобто, для правильного вирішення справи та з'ясування наявності/відсутності у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення судам необхідно було перевірити підстави проведення перевірки, дотримання процедури її призначення та проведення, якщо перевірка була проведена в рамках кримінальної справи то чи набрало законної сили рішення суду у відповідній справі на момент прийняття спірних рішень.

У випадку встановлення факту проведення позапланової невиїзної перевірки не в рамках кримінальної справи перевірці підлягають висновки акту щодо допущених позивачем правопорушень.

Так, суд касаційної інстанції вказав, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Таким чином, вказані обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

За результатом автоматичного розподілу справа передана на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 адміністративну справу №2а-1394/12/1070 прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод та неправомірно донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Водночас, позивач не погоджується із вищевикладеними висновками в акті перевірки, а відтак вважає вказані висновки протиправними та такими, що прийняті з перевищенням законодавчо визначених повноважень відповідача.

Поряд із цим позивачем вказано, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Глобус" на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України є незаконним, оскільки направлення та наказ про проведення позапланової перевірки не було вручено підприємству, у зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а тому дії відповідача, які пов'язані з проведенням зазначеної перевірки, є протиправними.

Позивачем також зазначено про відсутність у відповідача законодавчо визначених підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, на думку позивача, дії та рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх вчиненні та прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що угоди, укладені позивачем з ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія" є нікчемними, оскільки контрагенти позивача здійснювали поставку товарів (робіт, послуг) без мети реального настання правових наслідків. Відповідач наполягав, що при проведенні перевірки позивача і оформленні акту перевірки за її результатами посадові особи керувалися та діяли у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача є безпідставними. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані дії та рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судове засідання, призначене на 28.11.2016, з'явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 20.02.2012 по 23.02.2012 посадовою особою Васильківської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Глобус" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

Судом встановлено, що перевірку проведено відповідно до наказу відповідача від 17.02.2012 №130-П, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.

Проте, як зазначено в акті перевірки, перевірку проведено без відома керівника ТОВ "Глобус", у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 182, що підтверджується актом про відсутність підприємства за фактичним та юридичним місцезнаходженням від 16.02.2012 №16/23-112/31420951.

Так, у ході перевірки перевіряючим встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту на суму 652473,48 грн., а саме: за лютий 2011 року у розмірі 24100,80 грн.; за березень 2011 року у розмірі 312367,60 грн.; за квітень 2011 року у розмірі 75509,40 грн.; за травень 2011 року у розмірі 3577,24 грн.; за червень 2011 року у розмірі 35622,00 грн.; за липень 2011 року у розмірі 47537,40 грн.; за серпень 2011 року у розмірі 153759,04 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені позивачем з ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія" є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що під час аналізу податкової звітності позивача перевіряючим встановлено незнаходження товариства за юридичною адресою та ненадання документів до перевірки, відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів та іншого майна, яке економічно необхідне для ведення фінансово-господарської діяльності.

Також, під час перевірки господарських правовідносин між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія", податковим органом використано податкову звітність та інформацію з наявних у податковій інспекції баз (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "ОР", АІС "РПП", системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), а також постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 06.01.2012 та від 17.01.2012 про призначення перевірки ТОВ "Глобус".

За даними вказаних постанов, податковою міліцією порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 та частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Проведеними заходами по даній кримінальної справи встановлено, що засновники ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія" зареєстрували вказані підприємства за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, що свідчить про фіктивну діяльність вказаних підприємств та не підтвердження реальності поставки товарів та послуг.

Вказуючи, що діяльність зазначених контрагентів здійснювалась без мети настання реальних правових наслідків, посадова особа відповідача дійшла висновку, що правочини, здійснені позивачем, є нікчемними.

З огляду на неможливість підтвердити факт реальності поставки товарів та послуг на адресу ТОВ "Глобус", у зв'язку із ненаданням останнім первинних бухгалтерських документів, та відсутністю у позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, податковий орган дійшов висновку, що укладені позивачем правочини містять ознаки нікчемності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.02.2012 №292/23-112/31420951 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000142340/0, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 978710,22 грн. (за основним платежем - 652473, 48 грн. та за штрафними санкціями - 326236,74 грн.).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Щодо прийняття спірного податково-повідомлення рішення, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Органи державної податкової служби відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абз. 3 п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З Акта перевірки від 24.02.2012 №292/23-112/31420951 судом встановлено проведення відповідачем позапланової перевірки позивача з підстав, передбачених п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та відповідно до постанови слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.01.2012 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "Глобус" в рамках кримінальної справи №79-00227, порушеної за ознаками злочину, передбачених частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Як вбачається зі змісту постанови слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.01.2012, перевірка позивача призначена в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом ухилення від сплати податків, (частина 3 статті 212 Кримінального кодексу України) та за фактом фіктивного підприємництва (стаття 205 Кримінального кодексу України).

У зв'язку з тим, що для підтвердження або спростування даних обставин необхідні спеціальні знання, слідчим і було прийнято рішення про проведення податковим органом перевірки, на вирішення якої були поставлені питання, відповіді на які потребують спеціальних знань.

Відтак, перевірку позивача було призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, а об'єктом злочину є, в тому числі, і ухилення від сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Так як перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.01.2012 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "Глобус" в рамках кримінальної справи №79-00227, порушеної за ознаками злочину, передбачених частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, та у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як зазначалось вище, спірне податкове повідомлення-рішення у даній справі було прийняте Васильківською ОДПІ Київської області 12.03.2012.

У той же час, в матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду по вказаній кримінальній справі №79-00227 станом на вказану дату (12.03.2012), та з боку відповідача таких доказів надано не було.

При цьому, суд зазначає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п.п.4.1.4, п. 56.21 Податкового кодексу України).

В даному випадку, як встановлено судом, перевірка проводилась на підставі рішення слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків - позивача.

Відтак, враховуючи, що обставини призначення та проведення перевірки відповідають умовам застосування п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та ДПІ не надано доказів ухвалення постанови суду та набрання нею законної сили на час ухвалення оскаржуваного рішення (станом на 12.03.2012), або ж проведення податкової перевірки з інших підстав, ДПІ не мала правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Зазначена правова позиція щодо застосування приписів пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, зокрема щодо відсутності права органів ДПС приймати податкове повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, визначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 по справі К/9991/42373/12 (номер рішення в ЄДРСР 26353557), від 23.01.2013 по справі К/9991/52366/12 (номер рішення в ЄДРСР 28835528) та у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 по справі К/9991/64526/12 (номер рішення в ЄДРСР 28102570).

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.02.2012 №292/23-112/31420951, що призначена на виконання постанови слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.01.2012 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "Глобус" в рамках кримінальної справи №79-00227, тобто відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

При цьому, слід зазначити, що податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого органу, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм Податкового кодексу України, зокрема, після набрання законної сили вироком суду по кримінальній справі №79-00227.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що листом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №1754/7/23-8017 надано роз'яснення, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (стаття 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймається.

Як вже встановлено судом, перевірку позивача було проведено у зв'язку з наявністю кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого, в тому числі, і положеннями статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відтак, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв всупереч нормам чинного законодавства, без урахування роз'яснень і вказівок Державної податкової служби України та без законних на то підстав.

У зв'язку з цим, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що складено за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, є такими, що не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оскільки відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано вимоги п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України, суд вважає, що Васильківська ОДПІ Київської області передчасно прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000142340/0, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а тому його слід скасувати саме з вищенаведених підстав.

При цьому, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи тощо. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

У відповідності до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Загальні вимоги до підстав і порядку організації та проведення документальних позапланових перевірок передбачені нормами статті 78 Податкового кодексу України.

Так, документальна позапланова невиїзна перевірка може проводитись за наявності постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За приписами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови завчасного повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.01.2012, в рамках кримінальної справи №79-00227, порушеної за ознаками злочину, передбаченому частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, призначено позапланову документальну перевірку ТОВ "Глобус" по фінансово-господарським взаємовідносинам у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія", в ході якої встановити повноту нарахування та достовірність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток до бюджету.

На виконання зазначеної постанови, посадовою особою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області прийнято наказ від 15.02.2011 №157 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Глобус" на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (а.с.44 Том ІІ) та виписане направлення на перевірку від 16.02.2012 №50/118 (а.с.45 Том ІІ).

Суд звертає увагу, що доказів направлення та вручення позивачу вищевказаних документів за правилами, передбаченими статтею 42 Податкового кодексу України, відповідачем суду не надано.

Проте, 16.02.2012 відповідачем складено акт про неможливість розпочати позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства №16/23-112/31420951, у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства позивача за місцезнаходженням.

У подальшому, посадовими особами податкової міліції складено довідку від 17.02.2012 №303 про встановлення місцезнаходження платника податку, за якою місцезнаходження ТОВ "Глобус" - не встановлено.

17 лютого 2012 року посадовою особою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області прийнято наказ №130-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Глобус" на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (а.с.47 Том ІІ) та виписано письмове повідомлення про проведення перевірки №17 (а.с.43 Том ІІ), в якому, зокрема, зазначено дату початку перевірки з 22.02.2012 та, у відповідності до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, попереджено платника податку про необхідність, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки направлені на юридичну адресу позивача: м. Васильків, вул. Декабристів, 182, засобами поштового зв'язку, листом від 17.02.2012 №551/10/23-112 (а.с.41 Том ІІ).

З наданих відповідачем по даній адміністративній справі документів судом встановлено, що наказ та повідомлення про проведення позапланової документальної перевірки, отримані директором позивача ОСОБА_1 - 24.02.2012 (а.с.40 Том ІІ).

Проте, позивач факт отримання заперечує, посилаючись на відсутність його підпису на повідомленні, а наявність підпису іншої особи - можливо, працівника пошти.

Як вбачається з акта перевірки позивача, перевірка була проведена у період з 20.02.2012 по 23.02.2012, а сам акт перевірки датований 24.02.2012. Проте, у повідомленні про проведення вказаної перевірки від 17.02.2012 №17 (а.с.43 Том ІІ), дата початку перевірки зазначена лише 22.02.2012.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що наказ та повідомлення про проведення перевірки було вручено позивачу (за відомостями повідомлення про вручення поштового відправлення) вже після її проведення та складання акту перевірки - 24.02.2012.

Відтак, суд дійшов висновку про порушення податковим органом вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, а саме: не вручено до початку проведення зазначеної перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, у зв'язку з чим було порушено право позивача на надання первинних документів на запит відповідача та усунення порушень, якщо такі мали місце.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що фактично відповідачем прийнято рішення про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки лише з тих підстав, що, за службовою інформацією, підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не надало документи до перевірки. З цього приводу суд зазначає таке.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу, що посилання позивача на довідку, складену працівниками податкової міліції, не є належним та допустимим доказом, що підтверджує відсутність підприємства за юридичною адресою, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 03.07.2012 (а.с.85-86 Том ІІ) не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОВ "Глобус".

Таким чином, твердження відповідача про відсутність ТОВ "Глобус" за юридичною адресою не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи вказане, судом встановлено недотримання відповідачем порядку проведення позапланової перевірки позивача та відсутності підстав саме для проведення невиїзної перевірки.

Поряд із цим, суд звертає увагу на таке.

Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до норм статей 77, 78, 86 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок №984).

Відповідно до пункту 2 Порядку №984, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З матеріалів справи вбачається, що позапланова невиїзна перевірка позивача, в результаті якої було складено акт від 24.02.2012 №292/23-112/31420951 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, була визначена відповідачем по даній адміністративній справі як документальна (вступна частина Акту перевірки а.с. 27 Том І).

Стаття 75 Податкового кодексу України передбачає такі види перевірок - камеральні, документальні та фактичні. У результаті кожного з цих видів перевірок можливо встановити тільки чітко визначені обставини на підставі визначених документів. Вказана норма Закону визначає, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Узагальнюючи наведене суд вважає, що оскільки дана перевірка була проведена у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та лише з урахуванням службової інформації від інших податкових органів, така перевірка фактично є камеральною (п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).

Як встановлено судом, висновки відповідача про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів ґрунтуються, зокрема, на інформації, наявної у постановах слідчого СВ ПМ ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 06.01.2012 та від 17.01.2012 про призначення перевірки ТОВ "Глобус", за даними якої податковою міліцією порушено кримінальну справу за скоєння злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 та частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Проведеними заходами по даній кримінальної справи встановлено, що засновники ПП "А.В.П. Тріада", ТОВ "РА Маркетингком", ТОВ "БКК Інтерман", ТОВ "Томкет Груп" та ТОВ "Незалежна правнича компанія" зареєстрували вказані підприємства за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, що свідчить про фіктивну діяльність вказаних підприємств та не підтвердження реальності поставки товарів.

Суд зазначає, що розділом І Порядку №984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків.

Таким чином, законодавством не передбачено можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України й з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи, протоколи допиту або постанова про призначення перевірки. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим статтею 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Окрім того, з описової частини акта перевірки позивача вбачається, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, наданих позивачем за період, що перевірявся, інформації з наявних у податковій інспекції баз (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "ОР", АІС "РПП", системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від інших контролюючих органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи відповідачем не витребовувалися.

Крім того, за правилами, встановленими пунктом 5.2. Поряду №984, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд бере до уваги положення пунктів 2, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно яких порушення податкового законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, висновки перевірки зроблені лише на підставі наявних у відповідача даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки, а акт перевірки не містить посилань на первинні документи.

Суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в акті позивача зроблені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Також, суд бере до уваги вимоги пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, згідно яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Водночас, статтею 228 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина Знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Суд зважує на тому, що причиною виникнення спору постало питання щодо правомірності висновків відповідача з приводу нікчемності вищенаведених правочинів та правові наслідки, внаслідок складання акта перевірки.

Так, згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в акті перевірки висновки про відсутність у позивача об'єктів оподаткування та невизнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість щодо формування податкового кредиту за перевіряємий період - не відповідають вимогам статей 215, 216 Цивільного кодексу України.

Між тим, суд звертає увагу на той факт, що відповідач, вказуючи на відсутність у позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не дослідив та не встановив порушень щодо формування позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток, формування валових витрат та валового доходу, що може свідчити про відсутність об'єктів оподаткування в цілому.

Проаналізувавши зміст акту перевірки суд дійшов висновку, що посилання відповідача на нікчемність операцій є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів, які дають змогу вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами.

При розгляді справи судом також встановлено, що не тільки висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, а також і сам акт перевірки, оскільки викладені в ньому факти ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акта перевірки не відповідають вимогам законодавства.

Щодо позовних вимог по оскарженню дій посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку щодо формування своїх висновків та їх відображення в акті перевірки, суд зазначає таке.

Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, зокрема Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд дійшов висновку, що проведення перевірки та формування, оформлення висновків за результатами її проведення у формі акту є функціональним обов'язком відповідача.

При проведенні перевірки та складанні акту перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки, відображати своє бачення того, що для цілей застосування у податковому обліку відповідних наслідків певні угоди на його думку є нікчемними, та за процедурою може відображати ці висновки в акті перевірки, що, однак, само по собі не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, не робить ці угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

В контексті наведеного суд зазначає, що саме рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі висновків акту перевірки, має правове значення та, відповідно, покладає на платника податків певні обов'язки. У даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, рішення (податкове повідомлення-рішення), податковим органом не приймалося.

В даному випадку нікчемність зазначених в акті перевірки позивача договорів не є юридично встановленим фактом. Такого висновку, який має правове значення, може дійти лише суд у судовому рішенні, мотивуючи (у мотивувальній частині) певне судове рішення, пов'язане, наприклад, із розглядом вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Мотивація акту перевірки, дії щодо відображення висновків інспектора в акті перевірки з посиланням на недійсність договорів з підстав невідповідності договору інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, є позицією інспектора (ДПІ), яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків, яка, однак, як зазначено вище, сама по собі не створює для позивача будь-яких правових наслідків, оскільки, виходячи із змісту статті 228 ЦК України, з наведених підстав договір може бути визнано недійсним лише судом.

Відтак, дії відповідача щодо формування та відображення висновків в акті перевірки, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, не порушують прав позивача, а самі процедурні дії відповідачів щодо визначення та відображення висновків інспектора в акті перевірки є функціональним обов'язком відповідача за процедурою оформлення результатів перевірки, який, в даному випадку, виконувався відповідачем шляхом відображення зазначених висновків в акті перевірки, оцінку яким (висновкам по суті порушень) надає суд при розгляді питання щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого ДПІ на підставі цих висновків.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень та дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус" - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус".

Визнати протиправними дії Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000142340/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 12.03.2012 №0000142340/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.