ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016р. Справа № 914/1450/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

за позовом ОСОБА_3, м.Львів

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Інвест Житло Плюс”, м. Трускавець

за участю у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області, м.Борислав Львівської області

за участю у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, м. Трускавець Львівської області

за участю у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, м.Львів

за участю у справі в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, м.Дрогобич, Львівська область

за участю у справі в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, м.Трускавець Львівської області

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства та визнання недійсним статуту.

За участю представників сторін:

від позивача не з’явився;

від відповідача ОСОБА_7 – представник (довіреність б/н від 01.09.2016р.);

від третьої особи-1 не з’явився;

від третьої особи-2 не з’явився;

від третьої особи-3 не з’явився;

від третьої особи-4 не з’явився;

від третьої особи-5 не з’явився.

Права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Інвест Житло Плюс” за участю у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області, за участю у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, за участю у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, за участю у справі в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, за участю у справі в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства та визнання недійсним статуту.

23.07.2015р. позивачем подано заяву (вх.№30354/15) про уточнення позовних вимог, в якій ОСОБА_3 просить суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ “Захід-Сервіс”, що оформлені протоколом №9 від 07.10.2008р, а саме: про надання згоди на вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_3 та передачу його частки товариству в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства; про продаж частки товариства в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства ОСОБА_8 за ціною в розмірі 5125,00 грн. та уповноваження директора товариства від імені товариства укласти договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ “Захід-Сервіс”; про затвердження змін до статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції; про надання права підпису ОСОБА_9 нової редакції статуту ТзОВ “Захід-Сервіс”; про зобов’язання директора товариства підготувати документи та вчинити всі необхідні дії, пов’язані з державною реєстрацією статуту товариства в новій редакції.

- визнати недійсним статут ТзОВ “Захід-Сервіс” в новій редакції, що зареєстрована державним реєстратором 27.10.2008р. реєстраційний номер запису 14131050016000017.

Дана заява не збільшує та не зменшує розмір позовних вимог, не змінює предмету та підстав позову, а лише доповнює його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та уточнює зміст первісних позовних вимог.

З огляду на викладене, ухвалою суду від 02.09.2015р. вказану заяву прийнято до розгляду, а тому спір у даній справі розглядається з врахуванням поданої 23.07.2015р. заяви про уточнення позовних вимог.

Позивачем також була подана заява про уточнення позовних вимог від 14.06.2016р. (вх. № 3181/16) однак ухвалою від 15.06.2015р. судом вказану заяву залишено без розгляду, оскільки суд розцінив таку заяву як подання ще одного позову.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

За клопотанням позивача від 23.07.2015р. (вх. № 3203/15) з урахуванням уточнень до клопотання від 02.09.2015р. (вх. № 36841/15), позивач просив призначити амбулаторну комплексну судову психолого – психіатричну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У поясненні (вх. № 40411/15 від 23.09.2015) відповідач просить з метою неупередженості та безсторонності, проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз з підстав зазначених у поясненні.

Враховуючи вищенаведене, для забезпечення безсторонності, ухвалою суду 23.09.2015р. було призначено у справі судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи.

Перед судовим експертом поставлено наступне запитання:

1) У якому емоційному стані був ОСОБА_3 під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

2) Чи здатним був ОСОБА_3 повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

3) Чи здатний був ОСОБА_3 усвідомлювати фактичний зміст власних дій та їх наслідків під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

4) Чи здатний був ОСОБА_3 повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

Вказаною ухвалою суду було зупинено провадження у справі. Оплату за проведення судової експертизи було покладено на позивача.

Ухвалою суду від 16.11.2015р. поновлено провадження у справі та зобов’язано позивача надати амбулаторну картку (оригінал чи повну завірену копію) із Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру; медичну карту стаціонарного хворого із Комунальної лікарні швидкої медичної допомоги за 2008р.; медичну карту стаціонарного хворого із медичного Центру “Богдан” за 2008р.; амбулаторну карту із поліклініки (сімейної амбулаторії), де ОСОБА_3 отримував амбулаторну медичну допомогу в 2008р.

Також, ухвалою від 01.12.2015р. судом витребувано у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері оригінал чи повну завірену копію амбулаторної картки ОСОБА_3. Витребувано у Комунальної лікарні швидкої медичної допомоги медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_3 за 2008р. та витребувано у медичному Центрі “Богдан” медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_3 за 2008р.

Ухвалою суду від 08.02.2016р. для подальшого проведення судової психолого-психіатричної експертизи, яка була призначена ухвалою суду від 23.09.2015р., було зупинено провадження у справі та надіслано на адресу Київського міського центру судово-психіатричної експертизи матеріали справи №914/1450/15, а також оригінал амбулаторної карти ОСОБА_3; медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_3 за 2008р. Оплату за проведення судової експертизи попередньо покладено на позивача.

Київський міський центр судово-психіатричної експертизи неодноразово звертався з листами про здійснення оплати на проведення експертизи.

29.04.2016р. на адресу господарського суду Львівської області надійшов лист (вх. № 18817/16) ОСОБА_3, в якому він повідомляє про неможливість здійснити оплату експертизи у зв’язку з складним матеріальним становищем, та просив перенаправити справу для проведення експертизи до м.Львова, в іншому випадку, як зазначив позивач, проведення експертизи буде неможливе. Слід зазначити, що доказів важкого матеріального становища позивачем до матеріалів справи не долучено. Тим не

менше, суд звертає увагу, що звертаючись з клопотанням про призначення експертизи, позивач просив покласти витрати за проведення експертизи на нього.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. було поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 04.07.2016р. представник позивача підтримав клопотання про призначення експертизи та про перенаправлення документів для проведення експертизи у м.Львів і як вбачається з клопотань (вх № 36841/15 та вх. № 51896/15) позивач просив доручити проведення експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Однак, слід зазначити, що вказані клопотання вже були вирішені судом при призначенні експертизи (ухвала від 23.09.2015р.).

Крім того, з листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3417 від 07.06.2016р., долученого відповідачем до пояснення стосовно клопотання позивача щодо експертизи (вх.№28146/16 від 02.07.2016р.) вбачається, що проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи можливе у Львівському НДІСЕ тільки шляхом залучення ухвалою суду експерта-психіатра. Також, у листі запропоновано звернутись в установу яка проводить судово-психіатричні експертизи.

Ухвалою суду від 04.07.2016р. було призначено у справі судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи. Перед судовим експертом було поставлено наступні запитання:

1) У якому емоційному стані був ОСОБА_3 під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

2) Чи здатним був ОСОБА_3 повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

3) Чи здатний був ОСОБА_3 усвідомлювати фактичний зміст власних дій та їх наслідків під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

4) Чи здатний був ОСОБА_3 повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час підписання заяви від 14.08.2008р. про вихід з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс”?

Вказаною ухвалою суду було зупинено провадження у справі. Оплату за проведення судової експертизи покладено на відповідача.

До клопотання (вх. № 50047/16 від 13.12.2016р.) відповідачем долучено квитанцію № ПН2332 від 10.08.2016р. про оплату за проведення експертизи.

23.09.2016р. на адресу суду надійшло клопотання експертної установи № 1700-01 від 16.09.2016р. (вх. № 38003/16) про забезпечення явки позивача на судово – психіатричну експертну комісію на 20.10.2016р., про що було повідомлено ОСОБА_3.

28.10.2016р. на адресу суду надійшов лист №1926-01 від 21.10.2016р. (вх.№ 42954/16), в якому Київський міський центр судово-психіатричної експертизи повторно просив забезпечити явку на судово-психіатричну експертну комісію ОСОБА_3 на 24.11.2016р.

28.11.2016р. на адресу господарського суду Львівської області надійшов супровідний лист (вх. № 3181) від Київського міського центру судово-психіатричної експертизи з долученими до нього матеріалами справи №914/1450/15, оригіналом амбулаторної карти та медичної карти стаціонарного хворого. У вказаному супровідному листі Київський міський центр судово-психіатричної експертизи зазначив, що матеріали справи повертаються до господарського суду Львівської області без виконання експертизи у зв’язку з тим, що на неодноразові виклики ОСОБА_3 не з’явився до експертної установи для проведення судово-психіатричної експертизи.

Таким чином, за клопотанням позивача судом неодноразово вживалися заходи для забезпечення проведення у справі психолого-психіатричної експертизи з метою реалізації права позивача на підтвердження обставин викладених у позовній заяві та уточнень до неї.

У зв'язку з наведеним, ухвалою суду від 01.12.2016р. було поновлено провадження у справі.

В судове засідання 22.12.2016р. з'явився представник відповідача.

Треті особи явку повноважних представників в судове засідання 22.12.2016р. не забезпечили, однак їхня явка не визнавалась судом обов'язковою.

Представник позивача подав клопотання (вх.№51374/16 від 22.12.2016р.), в якому ОСОБА_3 просить скерувати матеріали справи №914/1450/15 на проведення амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка призначена ухвалою господарського суду Львівської області від 04.07.2016р. та на час проведення вказаної експертизи зупинити провадження у справі.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення пункту 1.5 Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Цим же пунктом передбачено, що за наявності обставин, які зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи. З урахуванням наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК, у разі призначення господарським судом судової експертизи не за зоною регіонального обслуговування мотиви такого призначення мають бути зазначені в ухвалі про призначення експертизи.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки ухвалами суду, які зазначені вище, було вирішено питання щодо визначення експертної установи із зазначенням мотивів та обґрунтуванням такого її визначення, і проведення експертизи було доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи. Як зазначалось вище, матеріали справи повернулись без виконання вказаної ухвали суду у зв’язку з тим, що на неодноразові виклики ОСОБА_3 не з’явився до експертної установи для проведення судово-психіатричної експертизи.

Суд звертає увагу позивача, що господарські суди обмежені строками, що передбачені ст.69 ГПК України, а відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що у позивача було достатньо часу для виконання вимог ухвал суду, якими неодноразово призначались судові експертизи, а також достатньо часу для виконання вимог судових експертів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання. Водночас, обгрунтовуючи неможливість прибути до експертної установи 24.11.2016р. позивачем не надано обґрунтованих пояснень підтверджених доказами неможливості з’явитись до експертної установи 20.10.2016р.

Представник відповідача подав відзив (вх.№51350/16 від 22.12.2016р.) на позовну заяву із врахуванням уточнень до неї.

Також, представник відповідача підтримав раніше подане клоптання (50047/16 від 13.12.2016р.), в якому ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Інвест Житло Плюс” просить:

- викликати судового експерта у судове засідання та надати мотивований висновок щодо поставлених йому питань;

- визнати явку ОСОБА_3 в судове засідання обов’язковою;

- покласти оплату вартості проїзду експерта (експертів) та його (їх) проживання на ТзОВ «Інвест Житло Плюс»;

- стягнути із позивача понесені відповідачем на проведення експертизи у разі відмови у

задоволенні позову.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки, як встановлено судом вище, у позивача було достатньо часу для виконання вимог ухвал суду, якими неодноразово призначались судові експертизи, а також достатньо часу для виконання вимог судових експертів. Щодо клопотання в частині стягнення із позивача понесених відповідачем витрат на проведення експертизи, суд звертає увагу, що експертиза проведена не була, висновок експерта в матеріалах справи відсутній, а відтак суд не вбачає неможливості звернутися відповідачу до експертної установи з вимогою про повернення коштів.

Крім того, суд розглянув раніше подане клопотання (вх.№25681/16 від 24.06.2015р.) про витребування доказів. У вказаному клопотанні ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Інвест Житло Плюс” зазначає, що у позовній заяві позивач описує історію незадовільного стану свого здоров’я загальним проміжком часу з 15.02.2008р. по 15.09.2011р. При цьому відповідач зазначає, що загальновідомо, що в цей період часу ОСОБА_3 вів активну політичну діяльність та на останніх місцевих виборах був обраний депутатом Львівської обласної ради VI скликання від партії ВО «Свобода».

В зв’язку з наведеним, відповідач звертався з інформаційним запитом до Львівської обласної ради з метою з’ясування обставин, пов’язананих із обранням ОСОБА_3 депутатом Львівської обласної ради та пов’язаних з його діяльністю. Відповідач стверджує, що відповідь на вказаний запит ним не отримано, а тому він просить суд в порядку ст.38 ГПК України витребувати вказану інформацію у Львівської обласної ради.

Так, відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів для вирішення даного спору, і судом при вирішенні вказаного клопотання береться до уваги строк протягом якого ця справа розглядається. Разом з тим, відповідач сам зазначає у клопотанні, що обставини які мають бути підтверджені витребуваними доказами, є загальновідомими.

Також відповідачем було підтримано заяву (вх.№26680/16 від 24.06.2015р.) про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача проти позову заперечив, що викладено у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника відповідача, суд –

встановив

ОСОБА _3 був учасником ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс», і станом на 26.10.2008р. згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.04.2015р. №20484685, частки учасників у статутному капіталі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс», яке надалі переіменоване в ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Інвест Житло Плюс”, були розподілені між чотирма учасниками наступним чином:

- ОСОБА_8: 25% (розмір внеску до статутного капіталу 5125,00 грн.);

- ОСОБА_9: 25% (розмір внеску до статутного капіталу 5125,00 грн.);

- ОСОБА_10: 25% (розмір внеску до статутного капіталу 5125,00 грн.);

- ОСОБА_3 (позивач у справі): 25% (розмір внеску до статутного капіталу 5125,00 грн.).

Як стверджує позивач, починаючи з 2008р. у нього виникли проблеми зі здоров'ям. Так, в лютому 2008р. мав місце нещасний випадок, в ході якого із-за необережного поводження зі

зброєю одному з засновників товариства – ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження. У позовній заяві зазначено, що після цього випадку у нього через постійні переживання, психологічні навантаження та нервові зриви, різко погіршився стан здоров'я.

В період з 15.02.2008р. по 19.02.2008р. ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у Нейрохірургічному відділенні Комунальної міської лікарні швидкої медичної допомоги, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) лікування хворого №3936 від 19.02.2008р.

В період з 19.02.2008р. по 25.02.2008р. ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в Медичному центрі «Богдан», що підтверджується епікризом - випискою з історії хвороби №123, виданої ПП «Медичний центр «Богдан».

В період з 18.06.2008р. по 14.08.2008р. ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному лікуванні у Львівському психоневрологічному диспансері з діагнозом розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція, що підтверджується довідкою від 26.03.2013р. №912д Львівського психоневрологічного диспансеру.

Як зазначено у позовній заяві, після лікування ОСОБА_3 залишився перебувати на медичному обліку у психоневрологічному диспансері, а стан його здоров'я не дозволяв йому займатись активною трудовою та підприємницькою діяльністю.

Відповідно до листа Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру від 18.02.2015р. №139 у ОСОБА_3 гістологічно підтверджено діагноз плоскоклітинного роговіючого раку щоки pT1pN0M0 (ПГЗ №13858 від 07.04.2010р.).

В період з 21.06.2011р. - 24.06.2011р. ОСОБА_3 був госпіталізований в Державну лікарню Університетської клініки для вуха, горла і носа Медицини м.Інсбрук, Австрія.

У період з 02.08.2011р. по 15.09.2011р. ОСОБА_3 проводили амбулаторну післяопераційну променеву терапію у Польщі.

Як стверджує позивач, починаючи з 2008р. він не брав участі у жодних зборах учасників товариства, у встановленому законом порядку його не було повідомлено про проведення чергових чи позачергових загальних зборів учасників ТзОВ «Захід-Сервіс», а на його поштову адресу не надходило жодних повідомлень про скликання зборів учасників товариства.

Як зазначено у позовній заяві, позивач 13.03.2015р. дізнався із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що він не перебуває у складі учасників ТзОВ «Захід-Сервіс». У зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача з заявою-проханням повідомити підстави його виключення з числа учасників товариства.

Позивач зазначає, що він в Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції отримав витяги станом на 26.10.2008р., станом на 06.04.2015р. та станом на 24.04.2015р. щодо ТзОВ «Захід-Сервіс», з яких вбачається, що в період з 27.10.2008р. по 09.04.2015р. в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (ТзОВ «Захід-Сервіс»), що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміни від 09.10.2013р. зареєстровані за №14131070017000017 та від 13.03.2015р. зареєстровані за №14131070021000017), та здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ «Захід-Сервіс» (від 27.10.2008р. зареєстровані за №14131050016000017, від 10.03.2015р. зареєстровані за №14131050019000017, від 13.03.2015р. зареєстровані за №14131050020000017, від 09.04.2015р. зареєстровані за №14131050023000017).

З наведеного вбачається, як стверджує позивач, за період його хвороби та після одужання, тобто з 27.10.2008р. по момент звернення до суду з даним позовом, збори учасників ТОВ «Захід-Сервіс» проводились, як мінімум, шість разів, проте кожні з них без його участі та без повідомлення його як учасника товариства, що володіє 25 % статутного капіталу.

Зважаючи на те, як зазначає позивач, що він як учасник товариства не відчужував і не

мав наміру відчужувати свою частку у товаристві, нікому свою частку у товаристві не дарував, не продавав, не виходив та не мав наміру виходити з товариства, не вчиняв жодних дій, котрі могли б призвести до виключення його з товариства в примусовому порядку, припинення його корпоративних прав у тій чи іншій формі у товаристві є незаконним, а рішення загальних зборів учасників товариства з цього приводу та, як наслідок, затвердження нової редакції статуту товариства, такими, що підтягають визнанню недійсними в судовому порядку як такі, що прийняті з порушенням положень чинного корпоративного законодавства України та грубо порушують його законні корпоративні права та інтереси.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 від 14.08.2008р., що адресована загальним зборам ТзОВ «Захід-Сервіс», засвідчена приватним нотаріусом Трускавецього міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі за № 2163, в якій ОСОБА_3 заявив про свій вихід з учасників (засновників) ТзОВ «Захід-Сервіс». Згідно вказаної заяви, позивач передав належну йому частку у статутному капіталі ТзОВ «Захід-Сервіс» в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% від загального розміру статутного капіталу товариства, товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс». Також, у заяві зазначено, що належна позивачу частка передається з моменту підписання цієї заяви, і цією заявою ОСОБА_3 підтвердив про відсутність майнових претензій до товариства.

У заяві про уточнення позовних вимог від 23.07.2015р. позивач зазначає, що після перенесеної стресової ситуації з 2008 року перебуває на обліку в Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері. Заява про вихід з товариства датована 14.08.2008р., тобто днем, коли позивач проходив амбулаторне лікування, а відтак, як стверджує позивач, перебуваючи під впливом наслідків чергового відвідування лікуючого лікаря, в момент підписання заяви про вихід з товариства 14.08.2008р. він перебував у стані, при якому не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. При цьому позивач зазначає, що дана обставина буде підтверджена висновком судово-психіатричної експертизи, про проведення якої ОСОБА_3 клопотав перед судом.

Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог позивач обгрунтовує порушення його права тим, що заява від 14.08.2008р. про вихід з товариства ним особисто товариству не подавалась, що засвідчує відсутність у позивача дійсного наміру вийти з товариства.

Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Захід-Сервіс», оформлених протоколом № 9 від 07.10.2008р., вирішено: надати згоду на вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_3 та передати його частку товариству в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства; продати частку товариства в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства ОСОБА_8 за ціною в розмірі 5125,00 грн. та уповноважити директора товариства від імені товариства укласти договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ “Захід-Сервіс”; затвердити зміни до статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції; надати право підпису ОСОБА_9 нової редакції статуту ТзОВ “Захід-Сервіс”; зобов’язати директора товариства підготувати документи та вчинити всі необхідні дії, пов’язані з державною реєстрацією статуту товариства в новій редакції.

Позивач зазначає, що порушення його прав та інтересів оскаржуваними рішеннями полягає в позбавленні його права на управління товариством через неповідомлення про скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, позбавлення права на участь у зборах учасників товариства та у прийнятті рішень на загальних зборах по питаннях порядку денного. Крім цього, позивач вважає, що рішеннями загальних зборів учасників ТзОВ «Захід - Сервіс» його виключено зі складу учасників товариства.

У зв'язку з тим, що оскаржувані рішення загальних зборів товариства призвели до внесення змін до статуту товариства, в частині складу учасників товариства, то ця редакція статуту, що зареєстрована державним реєстратором, також підлягає визнанню недійсною в судовому порядку як така, що затверджена недійсним рішенням загальних зборів учасників товариства.

З огляду на викладене, позивач звернувся до господарського суд Львівської області та просить:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ “Захід-Сервіс”, що оформлені протоколом №9 від 07.10.2008р, а саме: про надання згоди на вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_3 та передачу його частки товариству в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства; про продаж частки товариства в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства ОСОБА_8 за ціною в розмірі 5125,00 грн. та уповноваження директора товариства від імені товариства укласти договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ “Захід-Сервіс”; про затвердження змін до статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції; про надання права підпису ОСОБА_9 нової редакції статуту ТзОВ “Захід-Сервіс”; про зобов’язання директора товариства підготувати документи та вчинити всі необхідні дії, пов’язані з державною реєстрацією статуту товариства в новій редакції.

- визнати недійсним статут ТзОВ “Захід-Сервіс” в новій редакції, що зареєстрована державним реєстратором 27.10.2008р. реєстраційний номер запису 14131050016000017.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

ОСОБА_3 був учасником ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Захід-Сервіс». Позивач стверджує, що не відчужував і не мав наміру відчужувати свою частку у товаристві, нікому свою частку у товаристві не дарував, не продавав, не виходив та не мав наміру виходити з товариства, не вчиняв жодних дій, котрі могли б призвести до виключення його з товариства в примусовому порядку, тому рішення загальних зборів учасників товариства з цього приводу та, як наслідок затвердження нової редакції статуту товариства, є такими, що підтягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Однак, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 від 14.08.2008р., що адресована загальним зборам ТзОВ «Захід-Сервіс», засвідчена приватним нотаріусом Трускавецього міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі за № 2163, в якій ОСОБА_3 заявив про свій вихід з учасників (засновників) ТзОВ «Захід-Сервіс». Згідно вказаної заяви, позивач передав належну йому частку у статутному капіталі ТзОВ «Захід-Сервіс» в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% від загального розміру статутного капіталу товариства, товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс». Також, у заяві зазначено, що належна позивачу частка передається з моменту підписання цієї заяви, і цією заявою ОСОБА_3 підтвердив про відсутність майнових претензій до товариства.

Проте, позивач зазначає, що починаючи з 2008р. у нього виникли проблеми зі здоров'ям, так як в лютому 2008р. мав місце нещасний випадок, в ході якого із-за необережного поводження зі зброєю одному з засновників товариства – ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження, внаслідок чого в період з 15.02.2008р. по 19.02.2008р. ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у Нейрохірургічному відділенні Комунальної міської лікарні швидкої медичної допомоги, також в період з 19.02.2008р. по 25.02.2008р. ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в Медичному центрі «Богдан», а отже після цього випадку у нього через постійні переживання, психологічні навантаження та нервові зриви, різко погіршився стан здоров'я, тому в момент підписання заяви про вихід з товариства 14.08.2008р. він перебував у стані, при якому не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. При цьому посилається на те, що в період з 18.06.2008р. по 14.08.2008р. він знаходився на амбулаторному лікуванні у Львівському психоневрологічному диспансері з діагнозом розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція, що підтверджується довідкою від 26.03.2013р. №912д Львівського психоневрологічного диспансеру.

За клопотанням позивача судом призначалась експертиза, з метою встановлення наявності чи відсутності факту перебування позивача у стані при якому він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними в момент підписання заяви про вихід з товариства 14.08.2008р., однак у зв’язку з нез’явленням позивача на виклик експерта, експертиза проведена не була, матеріали справи повернулись, і тому суд дійшов висновку справу розглянути за наявними матеріалами.

Так, відповідно до довідки від 26.03.2013р. №912д Львівського психоневрологічного диспансеру, долученої позивачем до матеріалів справи, ОСОБА_3 з 18.06.2008р. по 14.08.2008р. знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено презумпцію психічного здоров’я, відповідно до якої, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими

законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про психіатричну допомогу» амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду. ( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007).

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.

Амбулаторія - амбулаторно-поліклінічний заклад, що надає медичну допомогу хворим з однієї або декількох основних лікарських спеціальностей, поліклініка - з багатьох лікарських спеціальностей. Амбулаторія і поліклініка можуть надавати медичну допомогу хворим і

вдома (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року N 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я»).

За відсутності у матеріалах справи доказів про надання позивачу амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за рішенням суду чи доказів визнання його у встановленому порядку недієздатним, суд дійшов висновку, що амбулаторна психіатрична допомога надавалась позивачу лікарем-психіатром на його прохання або за усвідомленою згодою.

Тим не менше, згідно довідки від 26.03.2013р. №912д Львівського психоневрологічного диспансеру, датою завершення амбулаторного лікування є 14.08.2008р., яка збігається з датою вчинення позивачем заяви про вихід з товариства від 14.08.2008р. Відтак, станом на 14.08.2008р. підстави для подальшої необхідності лікування позивача були відсутні.

В той же ж час, у матеріалах справи міститься пояснення (вх. № 40527/15 від 23.09.2015р.) приватного нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, з яких вбачається, що 14.08.2008 року громадянин ОСОБА_3, який був засновником і учасником ТзОВ «Захід-Сервіс» звернувся до нотаріуса з проханням посвідчити його підпис на заяві про вихід з учасників (засновників) ТзОВ «Захід сервіс». Заява про вихід громадянина з складу учасників (засновників) товариства не суперечить закону, не має характеру угоди та не містить у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Відомості щодо обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_3 не надходили. З огляду на це підстави для відмови в посвідченні відповідної заяви відсутні. Особа ОСОБА_3 була встановлена на підставі паспорту.

Також, у матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви про вихід ОСОБА_3 із складу учасників ряду інших товариств, а саме: заява від 04.03.2008р. про вихід з ТзОВ «Делакс Україна», заява від 14.08.2008р. про вихід з ТзОВ «Водар ТКС», заява від 14.08.2008р. про вихід з ТзОВ «Оріон-плюс і К», заява від 14.08.2008р. про вихід з ТзОВ «Оріон і К», заява від 14.08.2008р. про вихід з Малого колективного підприємства «Н.О.М.», заява від 14.08.2008р. про вихід з ТзОВ «Кварталбуд», заява від 14.08.2008р. про вихід з ТзОВ «ТКС-Менеджмент». В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчений договір купівлі продажу квартири від 10.12.2008р.

Матеріали справи містять листи Львівської обласної ради від 13.07.2015р. № Вих-13-75 та від 10.09.2015р. № Вих.-13-109 зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 був депутатом Львівської обласної ради V та VI скликання, тобто з 2006 року по 2015 року.

Таким чином, впродовж 2008р. позивач набував прав та обов’язків, вчиняв певні дії на реалізацію його прав та волевиявлення, і підстав розцінювати такі дії як не свідомі, враховуючи кількість вищенаведених доказів, у суду немає.

Крім того, у процесі досудового розслідування у кримінальній справі, порушеній за обставин про які зазначає позивач, було складено Акт № 262 від 05-26 березня 2008р., комплексної, амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи в якому зазначено, що комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 в період інкримінованих йому дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав і не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та міг керувати ними. В подальшому переніс помірний ситуативно обумовлений депресивний епізод без психотичних симптомів, з якого повністю вийшов. На даний час ОСОБА_3 психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З копії постанови Бориславського міського суду Львівської області від 31.07.2008р., долученої позивачем з клопотанням (вх. № 51896/15 від 01.12.2015р.) вбачається, що ОСОБА_3 в період перебування на амбулаторному лікуванні звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_8, про що сам потерпілий не заперечив.

Відтак, матеріалами справи не доведено, що позивач в момент вчинення одностороннього правочину – заяви про вихід з товариства міг не усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними, водночас, згідно вищенаведеного акту, який складено вже після випадку, в ході якого із-за необережного поводження зі зброєю одному з засновників товариства було спричинено тілесні ушкодження, із-за якого, за твердженням позивача, погіршилось його психічне здоров’я, - ОСОБА_3 психічним захворюванням не страждав та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Доказів наявності психічного розладу у позивача, встановленого на підставах та в порядку, передбачених Законом чи рішенням суду, внаслідок чого можна було б допустити, що у момент підписання заяви про вихід з товариства позивач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що: не виходив та не мав наміру виходити з товариства; не вчиняв жодних дій, котрі могли б призвести до виключення його з товариства в примусовому порядку; підстави виключення з товариства йому були не відомі; припинення його корпоративних прав у тій чи іншій формі у товаристві є незаконним; у встановленому законом порядку його не було повідомлено про проведення чергових чи позачергових загальних зборів учасників ТзОВ «Захід-Сервіс», а на його поштову адресу не надходило жодних повідомлень про скликання зборів учасників товариства; з 27.10.2008р. по момент звернення до суду з даним позовом, збори учасників ТОВ «Захід-Сервіс» проводились, як мінімум, шість разів, проте кожні з них без його участі та без повідомлення його як учасника товариства, що володіє 25 % статутного капіталу; заява від 14.08.2008р. про вихід з товариства ним особисто товариству не подавалась.

Слід зазначити, що складення, підписання та подання заяви про вихід з товариства, є дією позивача, спрямованою на припинення корпоративних правовідносин шляхом виходу з товариства. Доказів визнання недійсним одностороннього правочину – заяви позивача від 14.08.2008р. про вихід з ТОВ «Захід-Сервіс» матеріали справи не містять.

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Відповідно до п.4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Суд звертає увагу, що вихід з товариства має наслідком припинення корпоративних прав, зокрема права брати участь в управлінні справами товариства, тобто брати участь у загальних зборах товариства, голосувати тощо.

Як зазначено у заяві позивача про вихід з товариства від 14.08.2008р., належна позивачу частка передається з моменту підписання цієї заяви, а відтак датою виходу з товариства є 14.08.2008р. Разом тим, іншого строку, зі спливом якого пов’язується момент виходу з товариства, у заяві не зазначено. Доказів відкликання позивачем заяви про вихід з товариства матеріали справи не містять. Відтак, після 14.08.2008р. обов’язок повідомляти позивача про проведення чергових чи позачергових загальних зборів учасників ТзОВ «Захід-Сервіс» у

відповідача був відсутній, як і право позивача брати участь на цих зборах.

Окрім цього, оскільки вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, і вихід з товариства має наслідком припинення корпоративних прав, позивачем не наведено обставин за яких рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Захід-Сервіс», оформлених протоколом № 9 від 07.10.2008р., порушують його права та охоронювані законом інтереси як особи, яка на момент прийняття вказаних рішень вже не була учасником товариства. Адже цими рішеннями позивача не було виключено з товариства, як стверджує позивач, а надано згоду на його вихід з товариства на підставі поданої ним заяви, у такий спосіб реалізовуючи право позивача передбачене ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» на вихід з товариства та у зв’язку з цим приведення у відповідність установчих документів товариства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження позивача про те, що заява від 14.08.2008р. про вихід з товариства ним особисто товариству не подавалась спростовується тією обставиною, що заява знаходилась в товаристві, у зв’язку з чим були скликані загальні збори та вирішено питання про вихід позивача з товариства. Доказів вчинення відповідачем дій внаслідок яких шляхом введення позивача в оману чи у інший незаконний спосіб така заява отримана товариством тощо, матеріали справи не містять. Відтак, суд вважає, що такі твердження є необґрунтованими та безпідставними.

У пунктах 11 та 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз’яснено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на те, що судом не встановлено факту порушення рішеннями загальних зборів учасників ТзОВ «Захід-Сервіс», оформлених протоколом № 9 від 07.10.2008р., прав та законних інтересів позивача, а також факту порушення порядку повідомлення позивача про скликання та проведення загальних зборів, підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТзОВ “Захід-Сервіс”, що оформлені протоколом №9 від 07.10.2008р., та визнання недійсним статуту ТзОВ “Захід-Сервіс” в новій редакції, що зареєстрована державним реєстратором 27.10.2008р. реєстраційний номер

запису 14131050016000017, немає.

Щодо поданої відповідачем заяви (вх.№26680/16 від 24.06.2015р.) про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу і судом такого порушення не встановлено, а отже позовна давність у даному спорі застосуванню не підлягає. Таким чином, суд дійшов висновку відхилити заяву про застосування строку позовної давності.

В порядку ст. 4^{3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.}

^{В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.}

^{Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.}

^{Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.}

^{Судовий збір, оплачений позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України покласти на позивача.}

^{Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –}

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 27.12.2016р.

Головуючий суддя Петрашко М.М.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Щигельська О.І.