ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.12 Справа № 5009/1343/12

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»(83000, м. Донецьк, пл. Конституції, б. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»(70600, Запорізька область, м.Пологи, вул. Кар’єрна, б. 28)

про стягнення суми заборгованості

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»(70600, Запорізька область, м.Пологи, вул. Кар’єрна, б. 28)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»(83000, м. Донецьк, пл. Конституції, б. 1)

про стягнення суми збитків

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від ТОВ «Інтерсервіс»: ОСОБА_1 (адвокат) довіреність від 10.05.2012р., ОСОБА_2 довіреність від 07.06.2012р.;

від ТОВ ГК «Мінерал»: ОСОБА_3 довіреність від 04.01.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс», м. Донецьк звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з ТОВ Гірничодобувна компанія «Мінерал»суми 38275, 45 грн. основного боргу, суми 1620,86грн. пені, суми 314,59грн. 3% річних та суми 153,10грн. інфляційних витрат.

Первісний позов мотивований наступними обставинами. За договором транспортного експедирування від 28.10.2011р. № 28/10-2011 та Додатку № 1 до нього, позивач надав відповідачеві послуги з внутрішньо портового експедирування в Маріупольському морському торгівельному порту –глини вогнетривкої марки ПЛГ-2И. Глина у кількості 3093,796тон завантажена портом на теплохід «MAYA LAND», про що свідчить коносамент від 29.11.2011р. та вантажні документи. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування встановлена сторонами в розмірі 6,70 дол. США за одну тону вантажу. Виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»рахунок № 37/02 від 29.11.2011р. на суму 198736,76грн. був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Мінерал»частково –в сумі 160461,31грн. Основний борг склав суму 38275,45грн. На підставі п.4.3.5 Договору за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості послуг, нараховано пеню в сумі 1620,86грн.

На підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання до відповідача застосовано три відсотки річних на суму 314,59грн. та втрати від інфляції на суму 153,10грн. Посилаючись на приписи норм ст. ст. 316, 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 179 Господарського кодексу України, просить позов задовольнити і відшкодувати витрати по судовому збору та витрати 3000грн. на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1343/12, розгляд якої призначено на 17.05.2012 р.

До початку судового розгляду справи по суті, а саме –15.05.2012р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна Компанія «Мінерал»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»суми 38275, 45 грн. збитків. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 р. прийнято до провадження зустрічну позовну заяву для розгляду її разом з первісним позовом, розгляд справи відкладено на 29.05.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2012р. за клопотанням представника ТОВ «Інтерсервіс»розгляд справи відкладено на 11.06.2012р. (який є останнім днем строку розгляду справи у розумінні ч.3 ст 51 ГПК України, оскільки останній день двохмісячного строку вирішення спору припадає на 10.06.2012р. –неділя, неробочий день і тому останнім днем строку є перший наступний за ним робочий день).

Зустрічний позов мотивований наступними обставинами. На підставі договору № 28/10-2011 від 28.10.2011р. ТОВ «Інтерсервіс»зобов’язалось за плату виконати та організувати перевезення вантажів для ТОВ ГК «Мінерал». Вантаж (глина вогнетривка) від ст. Челюскін Придніпровської залізниці до ст. Маріуполь-порт Донецької залізниці у кількості 3400тон прибув без ознак нестачі. Один вагон у кількості 71тона затримався на шляху та після прибуття в Порт був переадресований відправнику. Тобто у відповідності до перевізних документів у Маріупольський морський порт надійшло 3329тони продукції. Згідно до коносаменту № 1 від 29.11.2011р. на судно було завантажено лише 3093,796тон товару. Нестача склала 235,204тони. Оскільки ТОВ «Інтерсервіс»не виконало належним чином договірне зобов’язання по організації перевезень вантажу, здійсненню навантажувально-розвантажувальних робіт в Порту, це призвело до втрати 235,204тони вантажу. Згідно до приписів ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки у вигляді відшкодування збитків. Аналогічні норми містять ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України. Оскільки із урахуванням норм природних втрат понаднормативна нестача товару склала 153,541тони, тому його вартість (тобто вартість втраченого товару) складає суму 38275,45грн. і є завданими збитками. Посилаючись на приписи норм ст. ст. 526, 611, 623, 929, 933 ЦК України, ст. ст . 193, 224, 225 ГК України, просить зустрічний позов задовольнити.

Представники ТОВ «Інтерсервіс»та ТОВ ГК «Мінерал»у судових засіданнях підтримали доводи, викладені у первісному позові та у зустрічній позовній заяві, відповідно.

За клопотанням присутніх у судових засіданнях представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 11.06.2012р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

28.10.2011р. між ТОВ «Інтерсервіс»(Експедитор за договором) та ТОВ ГК «Мінерал»(Замовник за договором) був укладений договір № 28/10, у відповідності до п.1.1 якого Експедитор зобов’язується за плату та за рахунок Замовника виконати або організувати перевезення вантажів Замовника.

За умовами договору до обов’язків Експедитора належить:

- за дорученням Замовника та за його рахунок організовувати перевезення

вантажів Замовника і забезпечувати оптимальне транспортне обслуговування вантажів по маршрутах і в обсягах, вказаних у заявках (п.2.1.1);

- представляти інтереси Замовника на підставі Довіреності і діяти за його

дорученням у взаємовідносинах з Портом, митними органами та іншими заінтересованими організаціями щодо організації і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт (п.2.1.2);

- укладати договори з транспортними, страховими та іншими організаціями

з метою забезпечення виконання умов договору (п.2.1.3);

- за окремою заявкою Замовника надавати додаткові послуги за обумовлену

плату , в тому числі – за перепакування, формування і розформування вантажів, зважування, оформлення і переоформлення документів, виконання карантинних, санітарних і митних формальностей (п.2.1.4);

- за дорученням Замовника та за його рахунок залучати незалежних

сюрвейєрів та /або експертів ТПП України з метою засвідчення кількості, якості і стану вантажу (п.2.1.7).

В свою чергу, до обов’язків Замовника належить:

- не менш ніж за 10 календарних днів до початку перевезення направити

Експедиторові заявку на організацію перевезення вантажів за формою у відповідності до п.1.2 (п.2.2.1);

- при видачі заявки надати Експедиторові всю необхідну інформацію про характер

і властивості вантажу, а також інструкції по транспортуванню окремих видів вантажу, які можуть спричинити шкоду іншим вантажам, людям, навколишньому середовищу (п.2.2.2);

- підготувати вантаж до перевезення з урахуванням особливостей забезпечення

транспортабельності і збереження його у процесі перевезення (п.2.2.3);

- забезпечити навантаження (вивантаження) транспортного засобу у строки,

обумовлені сторонами у заявках (п.2.2.4);

- при організації перевезення вантажів морським транспортом забезпечити:

інструкції про порядок оформлення і розсилання вантажних та товаросупровідних документів; характеристику вантажних місць, з вказівкою габаритних розмірів, ваги, схеми кріплення (п.2.2.5);

- при організації перевезень вантажів залізничним транспортом забезпечити:

заповнення залізничних накладних у відповідності з наданими Експедитором інструкціями (п.2.2.7).

Згідно до п.3.1 договору оплату вартості транспортного експедирування Замовник здійснює на підставі наданих Експедитором рахунків і актів виконаних робіт, які є звітом Експедитора про виконані роботи (послуги). В випадку наявності заперечень з боку Замовника з приводу документів, наданих Експедитором, Замовник на протязі 3-х робочих днів повинен повідомляти Експедитору про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо протягом зазначеного часу письмових заперечень з боку Замовника не надійшло, документи вважаються узгодженими та затвердженими сторонами.

При цьому Замовник зобов’язався здійснювати оплату рахунків шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Експедитора протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку (п.3.3).

Відповідальність сторін передбачена Розділом 4 договору.

Так, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків за цим договором (п.4.1.1).

Пунктом 4.2.1 передбачено, що Експедитор несе майнову відповідальність в розмірі фактично доведеної шкоди, спричиненої товару з його вини. Обов’язок надання доказів, що звільнюють Експедитора від відповідальності, а також доказів того, що незважаючи на виконання доручення з належною професійною обачністю, неможливо було передбачити або попередити збитки, належить Експедиторові. Якщо шкода, заподіяна вантажу, не виявилась при зовнішньому огляді, то доказування вини Експедитора належить Замовнику.

Пунктом 4.3.5 договору передбачена умова, згідно з якою за прострочення платежу Замовник сплачує Експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми рахунку за кожний день прострочення, якщо інше не встановлено діючим законодавством України.

28.10.2011р. сторони підписали Додаток № 1 до договору, в якому узгодили умови відправлення вантажу –глини вогнетривкої навалом. Пунктом 3 сторони обумовили, що ставка транспортно-експедиційного обслуговування встановлюється в розмірі 6,70 дол. США за одну тону вантажу. Пунктом 6 сторони обумовили, що оплата послуг по п.3 здійснюється в розмірі гривневого еквіваленту за курсом НБУ на дату коносаменту. Пунктом 7 сторони визначили залізничні реквізити: станція призначення «Маріуполь-Порт (експорт)»Донецької залізниці. В залізничній накладній у графі «Отримувач»вказувати –ТОВ «Інтерсервіс»із подачею на залізничну колію Маріупольського порту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінерал»(Відправник) по залізничним накладним залізничним транспортом в період часу з 22.11.2011р. по 25.11.2011р. відправило за маршрутом: ст. Челюскін Придніпровської залізниці –ст. Маріуполь-Порт (експорт) Донецької залізниці вантаж –Глину кислотно та вогнетривку (ПЛГ 2И) навалом, одержувачем якої визначено ТОВ «Інтерсервіс». Факт перевезення підтверджується копіями залізничних накладних (а.с. –74 –86). Виходячи з залізничних накладних та Журналів зважування вантажу (а.с. –87-89) маса вантажу визначалась на вагонних вагах «Пульсар ВТВ-1СТ»№ 179.

Усього виходячи з зазначених документів було відправлено вантаж у загальній вазі 3400тон.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»були надані послуги з внутрішньо портового експедирування в Маріупольському морському торговельному порту. Так, після прибуття вантажу, глина ПЛГ 2И в кількості 3093,796тон була прийнята і завантажена портом на судно (теплохід «MAYA LAND»), про що свідчить коносамент № 1і від 29.11.2011р. та вантажні документи (а.с. –18-22).

Між ТОВ «Інтерсервіс»та ТОВ ГК «Мінерал» був підписаний ОСОБА_3 виконаних робіт від 29.11.2011р., згідно з яким Експедитором виконані за договором № 28/10-2011 від 28.10.2011р. роботи по організації транспортного експедирування в Маріупольському торговельному порту на суму 198736,76грн. (із ПДВ). Акт виконаних робіт підписаний з боку ТОВ ГК «Мінерал»із зауваженнями, у відповідності до яких ТОВ ГК «Мінерал»сповіщає контрагента про наступні обставини: відправлено вантаж залізничним транспортом у кількості 3400тон; один вагон з вантажем затримався на шляху прямування, не був завантажений на судно і був повернутий Замовнику (71тона); таким чином із урахуванням норм природного убутку в порт повинен був надійти вантаж у кількості 3273,525тон; із урахуванням норм природного убутку кількість вантажу в порту для завантаження на судно повинно складати 3247,337тон; фактично ж на судно було завантажено 3093,796тон. При цьому ТОВ ГК «Мінерал»зазначило, що понаднормативна нестача вантажу склала 153,541тони, вартість якого складає суму 38275,45грн. ТОВ ГК «Мінерал»посилаючись, що ОСОБА_3 виконаних робіт підлягає сплаті лише на суму 160461,31грн., просило ТОВ «Інтерсервіс»розглянути питання про відшкодування збитків у розмірі 38275,45грн.

ТОВ «Інтерсервіс»виставило на оплату виконаних робіт (послуг) рахунок № 37/02 від 29.11.2011р. на суму 198736,76грн. (із ПДВ).

В період часу з 09.12.2011р. по 21.12.2011р. ТОВ ГК «Мінерал»перерахувало на користь ТОВ «Інтерсервіс»суму 160461,31грн. грошових коштів у якості оплати за надані транспортно-експедиторські послуги.

Посилаючись, що з боку ТОВ ГК «Мінерал»не було сплачено суму 38275,45грн. основного боргу, виходячи з п. 4.3.5 договору від 28.10.2011р. № 28/10-2011 та ст. 625 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»звернулось до господарського суду із первісним позовом про стягнення з ТОВ Гірничодобувна компанія «Мінерал»суми 38275, 45 грн. основного боргу, суми 1620,86грн. пені, суми 314,59грн. 3% річних та суми 153,10грн. інфляційних витрат.

В свою чергу, посилаючись на факт неналежного виконання з боку ТОВ «Інтерсервіс»умов договору транспортного експедирування від 28.10.2011р. № 28/10-2011, що виявилося у неналежній організації перевезень та навантажувально-розвантажувальних робіт в порту, внаслідок чого виникла нестача вантажу 153,541тони, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна Компанія «Мінерал»звернулась до господарського суду із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Інтерсервіс»суми 38275,45грн. завданих збитків на підставі ст. ст. 611, 623 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Правовідносини сторін врегульовані договором транспортного експедирування № 28/10-2011 від 28.10.2011р.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторонни (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За статтею 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст. 931 ЦК України).

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх

обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Стаття 934 передбачає відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування. Так, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Таким чином, аналіз норм ст. ст. 932, 934 ЦК України свідчить, що експедитор в разі залучення до виконання обов’язків за договором транспортного експедирування інших осіб відповідає перед клієнтом за порушення договору транспортного експедирування.

Тобто, визначальним моментом визначення меж відповідальності Експедитора є умови самого договору транспортного експедирування, які визначають зміст обов’язків Експедитора: як основних, так і додаткових послуг в розумінні ст. 929 ЦК України.

Як свідчить договір транспортного експедирування № 28/10-2011 від 28.10.2011р., ТОВ «Інтерсервіс»(Експедитор) не приймав зобов’язання по наданню додаткових послуг по формуванню і розформуванню вантажу, по його зважуванню після прибуття в Порт, по визначенню кількості вантажу, який прибув та по збереженню вантажу. Так, виходячи з п.п.2.1.4, 2.1.7 договору, окремої заявки по наданню таких послуг ТОВ ГК «Мінерал»(Замовник, Клієнт) не подавав, оплата таких додаткових послуг сторонами не обумовлювалась.

Таким чином Експедитор не приймав за договором зобов’язання по зважуванню вантажу в порту та по його збереженню. Відповідно, Експедитор не повинен відповідати за дії (бездіяльність) інших осіб, які ним залучені до виконання договору, в разі нестачі вантажу.

В розумінні статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 623 передбачає поняття відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Частиною 1 цієї норми передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 2 ст. 623 встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо

вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94р., «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»(в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України N 04-5/239 від 29.12.2007р.), з метою однакового і правильного застосування законодавства при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне надати такі рекомендації.

1. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82

ЦК України).

2. Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

6. Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

7. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача. Що ж до відшкодування вартості втраченої речі, то позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі дійсної її вартості на момент розгляду справи.

Аналізуючи матеріали справи та вказані норми, суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «Мінерал»визначено правову природу стягуваної за зустрічним позовом суми 38275,45грн. –саме, як стягнення заподіяних збитків завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про транспортне експедирування»експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилось контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Однак, оскільки за договором транспортного експедирування № 28/10-2011 від 28.10.2011р., ТОВ «Інтерсервіс»(Експедитор) не приймав зобов’язання по наданню додаткових послуг по формуванню і розформуванню вантажу, по його зважуванню після прибуття в Порт, по визначенню кількості вантажу, який прибув та по збереженню вантажу, тому і ТОВ «Інтерсервіс»не може вважатись особою, яка порушила (неналежним чином виконала) такі зобов’язання, що виключає можливість стягнення збитків у вигляді вартості втраченого майна.

Відповідно, в даному випадку і відсутній безпосередній причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) ТОВ «Інтерсервіс»та втратою частини вантажу на суму 38275,45грн., тобто збитками.

Судом не вбачається наявності вини (у формі умислу або необережності) ТОВ «Інтерсервіс»у неналежному виконанні договірних зобов’язань, що могло призвести до заподіяння Товариству ГК «Мінерал»збитків у вигляді втрати вантажу на суму 38275,45грн.

Додатково слід зауважити, що комісією у складі начальника комерційного відділу порту, заступника начальника комерційного відділу порту по вантажній роботі, інженера комерційного відділу порту, комерційного ревізора порту, представника ТОВ «Інтерсервіс»у присутності начальника складу було проведено звірку облікових даних з фактичною наявністю глини та виявлено розходження на 235,204тони, про що було складено ОСОБА_3 № 136 від 14.12.2011р. В ОСОБА_3 вказано, що згідно п.п.3.1.2.2, 3.1.2.6 договору № 04-6/129/12 від 08.11.2010р. вантаж портом прийнято без перевірки його кількості. Кількість вантажу, завантаженого на т/х LAND» визначалась незалежною сюрвейєрською компанією по осадці судна.

Первинним документом, в якому визначено вагу 3093,796тон завантаженого вантажу на т/х «MAYA LAND» є Висновок за попередньою інформацією драфт сюрвей компанії «SGS». Проте, згідно з перекладом (наданим представником ТОВ «Інтерсервіс»в судовому засіданні 11.06.2012р.), виконаним перекладачем ОСОБА_4, підпис якої засвідчено нотаріусом ОСОБА_5, в цьому Висновку зазначено: «Ця інформація призначається тільки для зацікавлених сторін у разі потреби. Вагу, що було встановлено, необхідно остаточно перевіряти, і тоннаж за розцінками не вважається остаточним. Цей Висновок за попередньою інформацією не є Сертифікатом або Звітом, і він не підлягає обговоренню і не має комерційної цінності в усіх відносинах».

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення з ТОВ «Інтерсервіс»на користь ТОВ ГК «Мінерал»суми 38275,45грн. збитків.

У задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Що стосується первісного позову, суд зазначає наступні обставини.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ ГК «Мінерал»свої зобов’язання щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»транспортно-експедиторських послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав. Вартість послуг, наданих ТОВ «Інтерсервіс»виходячи з розміру 6,70 дол. США за одну тону в гривневому еквіваленті (п.п.3, 6 Додатку № 1 до договору № 28/10 від 28.10.11р.), склала суму 198736,76грн. (з ПДВ). ТОВ ГК «Мінерал»сплатило суму 160461,31грн., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором в сумі 38275,45 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу за первісним позовом про стягнення з ТОВ ГК «Мінерал»суми 38275,45 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання ТОВ ГК «Мінерал»зобов’язання по сплаті в строк, встановлений п.3.3 договору (протягом 3 днів з дати виставлення рахунку) грошових коштів в сумі 38275,45 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 153,10 грн. (нарахованих за період з грудня 2011 р. по березень 2012р.) та 3% річних в сумі 314,59 грн. (нарахованих за період з 22.12.2011 р. по 30.03.2012 р.) за неналежне виконання грошового зобов’язання є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”(далі –Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 4.3.5 Договору сторонами обумовлено, що за прострочення платежу Замовник сплачує Експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми рахунку за кожний день прострочення, якщо інше не встановлено діючим законодавством України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, суд вважає, що вимога ТОВ «Інтерсервіс»про стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг за період з 22.12.2011 р. по 30.03.2012 р., заявлена правомірно. Вимога про стягнення пені задовольняється у заявленому розмірі 1620,86 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати ТОВ «Інтерсервіс»зі сплати судового збору за первісним позовом в розмірі 1609,50 грн. і витрати в сумі 3000грн. за послуги адвоката за договором про надання правових послуг від 14.02.2012р. (сплачених платіжним дорученням № 106 від 15.03.2012р.) підлягають стягненню з ТОВ ГК «Мінерал». Витрати за зустрічним позовом по сплаті 1609,50грн. судового збору покладються на ТОВ ГК «Мінерал».

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал»(70600, Запорізька область, м.Пологи, вул. Кар’єрна, б. 28, ЄДР 00191253, п/р № 26005010001763 в АКБ «Індустріалбанк»м.Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»(83000, м. Донецьк, пл. Конституції, б. 1, ЄДР 13502430, п/р № 26009002580000 в ПАТ «ПроФінБанк» м. Донецька, МФО 334594) суму 38275 (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят п’ять) грн. 45 коп. основного боргу, суму 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 86 коп. пені, суму 153 (сто п’ятдесят три) грн. 10 коп. втрат від інфляції, суму 314 (триста чотирнадцять) грн. 59 коп. 3% річних, суму 3000 (три тисячі)грн. 00коп. витрат на послуги з правової допомоги адвоката та суму 1609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна Компанія «Мінерал»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс»суми 38275,45 грн. збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.06.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко