Справа № 369/3862/16-ц

Провадження № 2/369/2135/16

РІШЕННЯ

Іменем України

29.12.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я. ,

за участю секретаря Ведмеденко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, про встановлення факту родинних відносин, визнання незаконними та скасування рішень, визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними, визнання недійсним договору, скасування державних актів та державної реєстрації земельних ділянок та визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з вказаним позовом.

У ході судового розгляду позивач змінювала предмет позову, збільшувала підстави позову, у результаті чого остаточно просила суд: встановити факт, що ОСОБА_6, яка померла 05.12.1980, доводилась їй матір’ю; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул. Жовтнева, 50 в с. Софіївській Борщагівці Києво-Святошинського району Київської області, видане ОСОБА_7 22.05.1999 виконавчим комітетом ОСОБА_5 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та зареєстроване у Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 02.06.1999 за реєстровим записом № 686 у реєстровій книзі № 3; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.06.2001 на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-740; визнати недійсним договір про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, укладений 09.06.2001 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-791; визнати незаконним та скасувати рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005, яким було затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по вул. Жовтнева, 50, згідно з якої відповідно до доданої до даного рішення схеми в користування ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільне користування перейшла земельна ділянка площею 0,1793 га; визнати незаконним та скасувати рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 18 від 01.04.2005, яким було надано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1793 га для обслуговування житлового будинку в с. Софіївська Борщагівка по вул. Жовтневій, 50, уповноваженим власником визначено ОСОБА_2; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 375003 від 29.09.2005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900361, яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 199906 від 14.09.2006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900262, яким посвідчено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по 1/2 частині кожному) на земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50; скасувати державну реєстрацію на ім’я ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – присадибна, форма власності – приватна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50; скасувати державну реєстрацію на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності – приватна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50; визнати за позивачем право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Святошинська (колишня Жовтнева), 50, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_6, померлої 05.12.1980.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 05.12.1980 померла її мати ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівна.

Зі слів позивача, за життя її мати склала заповіт, відповідно до якого вона все своє майно і все, на що вона матиме право, заповіла їй.

На час смерті матері позивача відповідно до записів у погосподарській книзі села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинськог району Київської області на праві власності належала 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50. Крім того, за вказаною адресою станом на день смерті матері за нею було закріплено земельну ділянку площею 0,15 га.

Будівництво вказаного будинку на зазначеній земельній ділянці здійснювалось на підставі наказу № 137 від 29.08.1960 по радгоспу «Совки».

На думку позивача, інші 2/3 частини вище названого житлового будинку відповідно до записів у погосподарській книзі села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинськог району Київської області належали брату позивача ОСОБА_7, який помер 01.01.2000.

Після смерті матері позивач прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим будинком та земельною ділянкою, на якій він розміщений, оскільки проживала там, що підтверджується записами у будинковій книзі та відміткою у її паспорті. Крім того, вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

01.04.2014 позивач звернулась до державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих мотивів, що вона не змогла надати оригінали правовстановлюючих документів на спадковий будинок на ім’я померлої матері.

Як стверджує позивач, після цього вона намагалась зібрати документи, що підтверджують право власності на спадкове майно її матері, в результаті чого їй стало відомо, що з невідомих їй причин 22.05.1999 виконавчим комітетом ОСОБА_5 сільської ради Київської області на підставі його ж рішення за № 2 від 14.01.1997 тоді ще живому брату позивача ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на цілий жилий будинок за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, в якому 1/3 частина належала її покійній матері, яку вона начебто успадкувала.

01.01.2000 брат позивача помер, після його смерті спадщину прийняли його діти: відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З огляду на це 01.06.2001 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори було видано на їх ім’я свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 1-740, відповідно до якого відповідачам внаслідок спадкування у рівних долях перейшов у власність цілий житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50.

Також позивач стверджувала, що коли вона намагалась зареєструвати своє право на належну їй земельну ділянку, їй стало відомо, що внаслідок отримання вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформили на себе всю земельну ділянку, на якій розміщений згаданий будинок, розділили її на 2 частини та зареєстрували право на неї таким чином, що охопили в тому числі і земельну ділянку площею 0,15 га, надану для будівництва індивідуального житлового будинку, за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, яка була передана їй у постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 153/1 від 12.06.2001.

На разі за відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано право на земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – присадибна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, а за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – право на земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за цією ж адресою.

Позивач звертала увагу суду на те, що з огляду на вказані обставини вона не може зареєструвати своє право власності на успадковану нею 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, а також реалізувати гарантоване їй Конституцією України право на приватизацію або на оренду на належну їй земельну ділянку площею 0,15 га, на якій її частина вказаного будинку розміщена, що змусило її звертатись до суду з даним позовом.

Також позивач зауважила, що, так як у її свідоцтві про народження помилково ім’я матері було написано спрощено як «Пріська», хоча в дійсності вона була ОСОБА_6, для визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом їй необхідно встановити факт її родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_6, померлою 05.12.1980.

Крім того, після відкриття провадження у справі позивачу стало відомо, що, отримавши оспорюване нею свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.06.2001 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-740, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали між собою договір про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 09.06.2001 за реєстровим № 1-791, що надає їм право користування на визначені приміщення та господарські будівлі спірного житлового будинку, право власності на 1/3 частину якого просить визнати за собою позивач.

Згідно з цим правочином ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановили такий порядок користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50:

у користування ОСОБА_2 відійшли: кімната 1-3 житловою площею 14,4 кв.м, житлова кімната 1-2 площею 12,9 кв.м, ванна 1-6 площею 3,7 кв.м, веранда 1-1 площею 13,3 кв.м, сарай під літ. «Б», сарай під літ. «В», погріб під літ. «Г»;

у користування ОСОБА_3 відійшли: коридор 1-7 площею 3,5 кв.м, кухня 1-8 площею 11,5 кв.м, житлова кімната 1-5 площею 33,4 кв.м;

у користування ОСОБА_4 відійшла житлова кімната 1-4 площею 37,1 кв.м;

криниця під № 4 залишилась у спільному користуванні.

Проте, позивач вважала, що, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.06.2001 на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є недійсним, є недійсним і договір про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, укладений на підставі згаданого свідоцтва про право на спадщину, який, відповідно, порушує права позивача як співвласника цього будинку.

Також позивач вказувала, що у ході розгляду справи на ухвалу суду архівним сектором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із супровідним листом № 06-04/647 від 10.06.2016 було надано суду належним чином засвідчені копії:

- рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 2 від 14.01.1997, відповідно до якого було вирішено видати свідоцтва про право власності на жилі будинки громадянам, доручено Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації оформити ці свідоцтва при особистому зверненні громадян та при наявності рішення виконкому, видачу даних свідоцтв громадянам затверджувати рішенням виконкому по кожному будинку окремо у явочному порядку;

- рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 153/1 від 12.06.2001, яким було надано у постійне користування позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50;

- рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 170 від 10.07.2001, яким було передано у приватну власність позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50;

- рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005, яким було затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по вул. Жовтнева, 50, згідно з якої відповідно до доданої до даного рішення схеми в користування ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільне користування перейшла земельна ділянка площею 0,1793 га, та зобов’язано відповідачів оформити права на вказані частини земельної ділянки згідно з чинним законодавством;

- рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 5 від 01.04.2005, яким було передано безкоштовно у власність земельні ділянки громадянам в с. Софіївській Борщагівці для будівництва та обслуговування житлового будинку, відповідно до списку громадян, доданого до вказаного рішення сільської ради ОСОБА_4 було передано земельну ділянку площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку в с. Софіївська Борщагівка по вул. Садовій, 83, про вул. Жовтневу, буд. 50 ніяких згадувань немає, також до вказаного рішення додано лише заяву ОСОБА_4 з проханням про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку без вказівки на адресу;

- рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 18 від 01.04.2005, яким було надано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1793 га для обслуговування житлового будинку в с. Софіївська Борщагівка по вул. Жовтневій, 50, уповноваженим власником визначено ОСОБА_2, також до вказаного рішення додано спільну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про передачу їм у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1793 га для обслуговування житлового будинку.

Крім того, на ухвалу суду Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області із супровідним листом за № 9-1012-99.5-855/2-16 від 19.05.2016 було надано документи, з яких вбачається, що відповідно до рішень 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради від 01.04.2005 було виготовлено та видано:

- ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 375003 від 29.09.2005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900361;

- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, (по 1/2 частині кожному) - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 199906 від 14.09.2006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900262.

Позивач звертала увагу суду на те, що ніяких рішень ОСОБА_5 сільської ради від 01.04.2005 про безкоштовну передачу у власність відповідача ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50, не існує, а тому згаданий вище державний акт був виданий їй неправомірно.

Поруч із цим, рішенням 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005 внаслідок укладання оспорюваного договору про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, укладеного 09.06.2001 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-791, було неправомірно затверджено схему розподілу між відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки по вул. Жовтнева, 50, на якій розміщено житловий будинок, 1/3 частину якого успадкувала позивач, та в складі якої була наявна невиділена в натурі успадкована позивачем земельна ділянка площею 0,15 га.

Більш того, рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 18 від 01.04.2005 про передачу відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки були прийняті лише внаслідок того, що вони неправомірно набули у власність частину спірного будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, а також відповідно до незаконного рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005, яким було затверджено схему розподілу земельної ділянки в с. Софіївська Борщагівка по вул. Жовтнева, 50. В результаті прийняття цього рішення сільською радою було видано відповідачам незаконний державний акт на право власності на спірну земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50.

Позивач вважала, що згадані рішення сільської ради та державні акти, видані на ім’я відповідачів, порушують її право на успадковану нею земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50, яке було в тому числі підтверджено рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 153/1 від 12.06.2001 та № 170 від 10.07.2001 і не було припинено у встановленому законом порядку.

Також позивач повідомила суду, що рішенням № 2 від 25.02.2016 5 сесії 8 скликання ОСОБА_5 сільської ради було перейменовано вулицю Жовтневу у с. Софіївська Борщагівка на Святошинську.

Крім того, на думку позивача, зі змісту рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 2 від 14.01.1997 вбачається, що воно мало узагальнений і не персоніфікований характер і по суті не стосується ніяким чином передачі у власність ОСОБА_7 житлового будинку по вул. Жовтнева, буд. 50 в с. Софіївській Борщагівці Києво-Святошинського району Київської області.

Представник позивача у судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про зміну предмету позову та збільшення підстав позову.

Відповідач ОСОБА_2, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 та її представник у судове засідання з’явились, позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні у зв’язку з їх недоведеністю, вказували на правомірність оскаржуваних свідоцтв, договору та рішень сільської ради. Також відповідач ОСОБА_2 та його представник заявили клопотання про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 строку позовної давності. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у засіданні визнали, що ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівна була їх бабою, також пояснили суду, що вона проживала на момент її смерті у старій хаті в одному з ними дворі і цю стару хату їх батьки після її смерті в подальшому розібрав. Також відповідачі вказували на те, що у матеріалах справи є 2 різні будинкові книги з відмітками про різні розміри будинку, а тому позивач не довела, що її спадковим будинком є саме спірний будинок.

Відповідач ОСОБА_5 сільська рада Києво-Святошинського району Київської області свого представника до суду не направила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, звернулась до суду з проханням слухати справу у відсутності її представника.

Третя особа Перша Київська обласна державна нотаріальна контора у судове засідання свого представника теж не направила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена, звернулась до суду з проханням слухати справу у відсутність її представника.

Третя особа Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Києво-Святошинському районі Київської області у судове засідання свого представника не направило, про день, час та місце розгляду справи було повідомлено.

Допитана у судовому засіданні 14.12.2016 свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що знала померлу ОСОБА_6, яку в селі називали ОСОБА_8, їй відомо, що позивач є її донькою, також розповіла, що матір позивача на час смерті проживала у «врем'янці», чи був це будинок чи сарай їй не відомо, а поруч стояв будинок, який вона, зі слів самої померлої, будувала разом з покійним братом позивача, будинок на той час мав два виходи.

Допитаний у судовому засіданні 27.12.2016 свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що він живе по сусідству з ОСОБА_6, на прохання матері відповідачів, яка була його хрещеною, він та його батько розібрали хату, в якій колись проживала баба відповідачів ОСОБА_8, йому відомо, що спірний житловий будинок будував саме батько відповідачів ОСОБА_7, позивач ніколи у цьому будинку не проживала, але на запитання представника позивача він вказав, що коли він народився, то будинок вже був побудований, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 і на 05.12.1980 йому було 6 років.

Допитана у судовому засіданні 27.12.2016 свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що є рідною тіткою відповідачів по їх матері, що вона допомагала будувати спірний будинок, його будував саме ОСОБА_7, баба ОСОБА_8 ніякої участі у будівництві будинку не брала, також підтвердила, що ОСОБА_6 приходилась позивачу матір’ю.

Вислухавши покази свідків та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.12.1980 померла мати позивача ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівна, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії ІІ-БК № 349096 від 05.12.1980.

Родинні з покійною матір’ю відносини позивача підтверджуються її свідоцтвами про народження серії І-ЯР № 507830 від 12.05.1956 та про укладення шлюбу серії І-БК № 300458 від 27.04.1974. Також в наданих суду виписках з погосподарських книг села Софіївська Борщагівка за 1971-1976 роки разом з ОСОБА_12 проживала ОСОБА_12 (дівоче прізвище позивача) ОСОБА_13, це ж зафіксовано і у будинковій книзі на житловий будинок за адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 46, де вказано, що разом з ОСОБА_12 була прописана спочатку ОСОБА_14, а потім ОСОБА_1. Факт родинний відносин позивача та померлої підтвердили і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11: свідок ОСОБА_9 зазначила, що померлу мати позивача у селі називали ОСОБА_8, а насправді вона була ОСОБА_6, свідок ОСОБА_11, яка є тіткою відповідачів, прямо вказала, що померла була матір’ю позивача. Крім того, нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину не з підстав того, що позивач не довела факту родинних відносин з померлою матір’ю.

З огляду на це та на вимоги ст.ст. 234, 235, 256 ЦПК України, якими передбачена можливість встановлення факту родинних відносин між фізичними особами у позовному провадженні у разі наявності спору про право, суд визнає доведеною вимогу ОСОБА_1 про встановлення факту, що ОСОБА_6, яка померла 05.12.1980, доводилась їй матір’ю, і тому задовольняє її.

За життя ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівна склала заповіт, посвідчений 18.10.1974 секретарем Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим № 39, відповідно до якого вона все своє майно і все, на що вона матиме право, заповіла позивачу.

Відповідно до записів у погосподарських книгах села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області за 1971-1976 роки та за 1980 рік на час смерті ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівни на праві власності належала 1/3 частина житлового будинку 1958 року побудови з надвірними будівлями і спорудами, житловий будинок 1930 року побудови та на праві постійного користування земельна ділянка площею 0,15 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 46, 46-А, 52, що підтверджується також і довідками виконкому ОСОБА_5 сільради за №№ 317, 318 від 20.02.1996 (окрім житлового будинку 1930 року побудови), які не були спростовані належними доказами у ході розгляду справи. Свідками теж було підтверджено, що існувало 2 житлових будинки: старий та новий.

Судом встановлено зі слів відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що старий житловий будинок, який належав їх померлій бабі, тобто ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівні, був розібраний, свідок ОСОБА_10 підтвердив, що це було зроблено на прохання матері відповідачів.

Факт закріплення за померлою матір’ю позивача земельної ділянки площею 0,15 га підтверджується і довідкою № 319 від 07.09.1970.

Згідно з випискою з наказу № 137 від 29.08.1960 по радгоспу «Совки» ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на її земельній ділянці зі зносом старого, що вказує на існування на земельній ділянці померлої 2 житлових будинків і що дозвіл на будівництво нового будинку було надано саме матері позивача, а не батьку відповідачів.

З огляду на наявність зазначеного наказу № 137 від 29.08.1960 по радгоспу «Совки», записів у погосподарських книгах села суд не може прийняти твердження свідка ОСОБА_11, яка є рідною тіткою саме відповідачів, та пояснення самих відповідачів, які стверджували, що будівництво спірного будинку здійснювалось тільки ОСОБА_7. Покази свідка ОСОБА_10 щодо фактів будівництва спірного будинку суд теж не приймає, так як на момент будівництва свідок ще не народився, а на момент смерті матері позивача йому було лише 6 років.

У цей же час, відповідно до записів у погосподарських книгах села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області за 1971-1976 роки та за 1980 рік на момент смерті ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівни батьку відповідачів ОСОБА_7 на праві власності належали 2/3 частин житлового будинку 1958 року побудови з надвірними будівлями і спорудами та на праві постійного користування земельна ділянка площею 0,15 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 46 та 50, що підтверджується також і довідками виконкому ОСОБА_5 сільради за №№ 317, 318 від 20.02.1996. Те, що у погосподарських книгах села за 1974-1976 роки було записано, що померлому ОСОБА_7 належало 2/2, суд вважає опискою, так як у погосподарських книгах села за 1971-1973 роки, за 1980 рік, у довідках виконкому ОСОБА_5 сільради за №№ 317, 318 від 20.02.1996 міститься інформація саме про 2/3 частини житлового будинку.

З цих же довідок виконкому ОСОБА_5 сільради №№ 317, 318 від 20.02.1996 прослідковується, що належні померлій ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівні та ОСОБА_7 частини житлового будинку є частинами одного об’єкту нерухомого майна, але з різними присвоєними виконкомом сільради номерами. Це ж вбачається і з погосподарської книги села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області за 1971-1973 роки, де ці частини визначені як квартири з номерами 1 (частина ОСОБА_7) та 2 (ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівна). За даними адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України у Київській області відповідач ОСОБА_2 ще й досі значиться зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, свідок ОСОБА_9 підтвердила, що зі слів померлої ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівни, їй відомо, що спірний будинок вона будувала разом із сином і у цьому будинку на час смерті матері позивача було 2 виходи.

За інформацією з інвентаризаційної справи та технічними паспортами від 24.08.1993 та 15.05.2001 на спірний житловий будинок інвентаризація цього об’єкту БТІ вперше була проведена 1993 року на замовлення батька відповідачів ОСОБА_7. Згідно з цими матеріалами будинковолодіння за спірною адресою має наступні дані: спірний будинок за літ. «А» площею 81,7 кв.м 1960 року побудови, а житлова прибудова до нього за літ. «А1» площею 40,7 кв.м – 1970, веранда за літ. «а» площею 25,5 кв.м 1960 року побудови, веранда за літ. «а1» площею 13,5 кв.м 1970 року побудови, ганок площею 3,1 кв.м, сарай за літ. «Б» 1985 року побудови, сарай за літ. «В» 1875 року побудови, погріб за літ. «Г» 1975 року побудови, вбиральня під літ. «З» 1975 року побудови, №№1-3 огорожа та колодязь за № 4; сараї за літ. «Д» та «Е», а також вбиральня під літ. «Ж» 1940 року побудови були знесені до 15.05.2001. Відмітки про самочинне будівництво відсутні.

Тобто, після смерті ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівни біля спірного будинку було побудовано лише сарай за літ. «Б», який у будь-якому разі відповідно до ст.ст. 186, 381 ЦК України є приналежною річчю до цього житлового будинку і з огляду на п. 8 ОСОБА_15 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» складає з цим будинком одне ціле. Всі інші об’єкти за спірною адресою вже були побудовані до смерті ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівни.

У даному випадку суд не може прийняти посилання відповідачів на те, що у матеріалах справи є 2 різні будинкові книги з відмітками про різні розміри будинку, а тому позивач не довела, що її спадковим будинком є саме спірний будинок, оскільки це не спростовує викладені вище обставини. Так, за даними погосподарської книги села за 1980 рік вбачається, що існувало два будинки – старий та новий, останній обліковувався як за померлою матір’ю позивача (1/3 частина), так і за померлим батьком відповідачів (2/3 частин), до того ж, з інвентаризаційної справи та технічних паспортів від 24.08.1993 та 15.05.2001 на спірний житловий будинок вбачається, що новий будинок у проміжку між 1960 та 1970 роками добудовувався, за рахунок чого був збільшений у розмірах. Крім того, у поданій стороною відповідачів копії будинкової книги вказано розміри, які у повному обсязі не відповідають технічним розмірах всього спірного будинку, що вказує на те, що дана будинкова книга видана лише на частину спірного житлового будинку.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до чинної на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_15 народних комісарів СРСР № 185 від 26.01.1934 «Про первинний облік у сільських радах» було встановлено обов’язкову для всіх сільських рад систему первинного обліку, у тому числі ведення погосподарських книг основних виробничих показників господарств

Згідно зі ст. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_15 СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

За змістом чинної на той час ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських ОСОБА_15, а в містах і селищах міського типу – в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних ОСОБА_15 депутатів трудящих.

Відповідно до правової позиції, викладеної у ОСОБА_15 Верховного Суду України від 18.12.2013 року у цивільній справі № 6-137цс13, право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної ОСОБА_15 СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою ОСОБА_15 Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_15 СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та ОСОБА_15 підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно з п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказ Держбуду України 24.05.2001 № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992.

Тобто, суд визнає, що на момент смерті ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівни їй належало за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, під сучасним номером 50: на праві власності – 1/3 частина житлового будинку 1960 року побудови з надвірними будівлями і спорудами та житловий будинок 1930 року побудови, який на даний час зруйновано; на праві постійного користування – земельна ділянка площею 0,15 га, а її сину ОСОБА_7 належало на праві власності 2/3 частини цього ж будинку 1960 року побудови з надвірними будівлями і спорудами та на праві постійного користування – земельна ділянка площею 0,15 га.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 21 за 1981 рік до майна померлої 05.12.1980 ОСОБА_6 позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері 21.01.1981.

З огляду на це та відповідно до вимог ст. 58 Конституції України, п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року суд застосовує правові норми, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, а тому при вирішенні питань, що стосуються спадкування після смерті ОСОБА_6, керується нормами ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Частиною 1 ст. 534 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Виходячи зі змісту ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

З п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року вбачається, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Тобто, з огляду на те, що померла мати позивача відповідно до заповіту все своє майно залишила лише їй і що позивач звернулась до нотаріальної контори у встановлені законом строки, суд визнає, що ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_6 (ОСОБА_8) Трохимівни прийняла, і успадковане нею майно належить їй з моменту відкриття спадщини, тобто з 05.12.1980.

Як вбачається з ч. 1 ст. 90 ЗК УРСР 1970 року, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

На час смерті матері позивача 05.12.1980 статті 106-1 ЗК УРСР 1970 року, яка вказувала на те, що перехід права власності на жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою, не було, інша норма, яка б регулювала спірні відносини на той час, теж була відсутня, а тому суд змушений застосувати аналогію закону до спірних правовідносин та використати у даному випадку ч.ч. 1, 2 ст. 90 ЗК УРСР 1970 року.

А отже, після смерті матері 05.12.1980 позивач успадкувала від неї 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за сучасною адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, старий житловий будинок за цією ж адресою, який на даний час вже зруйновано, та у зв’язку із цим їй перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0,15 га, на якій ці частина житлового будинку та старий житловий будинок розміщені.

Перехід права користування земельною ділянкою площею 0,15 га за спірною адресою від спадкодавиці до позивача підтверджується і наданими суду належним чином засвідченими копіями: рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 153/1 від 12.06.2001, яким було надано у постійне користування позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50; рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 170 від 10.07.2001, яким було передано у приватну власність позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50. Доказів скасування цих рішень або припинення права позивача на вказану ділянку суду надано не було.

Поруч із цим, 01.01.2000 помер батько відповідачів ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК № 236247 від 03.01.2000.

Як було вже зазначено вище, померлому ОСОБА_7 належали на праві власності 2/3 частини спірного житлового будинку та в його користуванні знаходилась земельна ділянка площею 0,15 га.

Проте, 22.05.1999 виконавчим комітетом ОСОБА_5 сільської ради Київської області на підставі його ж рішення за № 2 від 14.01.1997 тоді ще живому ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на цілий жилий будинок за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, в якому 1/3 частина належала її покійній матері, яку вона начебто успадкувала. Вказане свідоцтво було зареєстровано у Києво-Святошинському БТІ 02.06.1999 за реєстровим № 686 та записано у реєстрову книгу № 3.

Як було встановлено у ході судового розгляду, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Київської області за № 2 від 14.01.1997 було вирішено видати свідоцтва про право власності на жилі будинки громадянам, доручено Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації оформити ці свідоцтва при особистому зверненні громадян та при наявності рішення виконкому, видачу даних свідоцтв громадянам затверджувати рішенням виконкому по кожному будинку окремо у явочному порядку. Тобто, дане рішення мало узагальнений і не персоніфікований характер і по суті не стосується ніяким чином передачі у власність ОСОБА_7 житлового будинку по вул. Жовтнева, буд. 50 в с. Софіївській Борщагівці Києво-Святошинського району Київської області, а отже, не могло стати правовою підставою для видачі вище вказаного свідоцтва про право власності на житловий будинок ОСОБА_7. Доказів особистого звернення батька відповідачів до виконкому та отримання окремого рішення виконкому про видачу йому свідоцтва суду надано не було.

Крім того, дане свідоцтво прямо порушило право позивача на успадковану нею 1/3 частину спірного будинку.

Зазначене вказує на неправомірність спірного свідоцтва про право власності, що є підставою для визнання його недійсним та задоволення вимог позивача у цій частині.

Попри це, згідно з матеріалами спадкової справи № 224 за 2001 рік до майна померлого 01.01.2000 ОСОБА_7 після його смерті спадщину прийняли його діти: відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З огляду на це 01.06.2001 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори було видано на їх ім’я свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 1-740, відповідно до якого відповідачам внаслідок спадкування у рівних долях перейшов у власність цілий житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50.

Але, оскільки успадкувати можна лише ті права, що були належні на час смерті спадкодавцю, і свідоцтво про право власності, видане на ім’я ОСОБА_7, визнається недійсним, то є недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане його спадкоємцям, які у даному випадку є відповідачами у справі.

Зазначене вказує на недійсність оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв’язку із чим суд також задовольняє вимоги ОСОБА_1 у цій частині.

Крім того, у ході судового розгляду шляхом забезпечення доказів судом було встановлено, що, отримавши оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.06.2001 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-740, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали між собою договір про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 09.06.2001 за реєстровим № 1-791, що надає їм право користування на визначені приміщення та господарські будівлі спірного житлового будинку, право власності на 1/3 частину якого просить визнати за собою позивач.

Згідно з цим правочином ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановили такий порядок користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50:

у користування ОСОБА_2 відійшли: кімната 1-3 житловою площею 14,4 кв.м, житлова кімната 1-2 площею 12,9 кв.м, ванна 1-6 площею 3,7 кв.м, веранда 1-1 площею 13,3 кв.м, сарай під літ. «Б», сарай під літ. «В», погріб під літ. «Г»;

у користування ОСОБА_3 відійшли: коридор 1-7 площею 3,5 кв.м, кухня 1-8 площею 11,5 кв.м, житлова кімната 1-5 площею 33,4 кв.м;

у користування ОСОБА_4 відійшла житлова кімната 1-4 площею 37,1 кв.м;

криниця під № 4 залишилась у спільному користуванні.

З огляду на ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про власність» (чинного на час укладання даного договору) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Тобто, згідно із законом лише власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном.

З ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року вбачається, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону

А тому, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.06.2001 на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-740, є недійсним, є недійсним і договір про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 09.06.2001 за реєстровим № 1-791 та укладений на підставі згаданого свідоцтва про право на спадщину, який, відповідно, порушує права позивача як співвласника цього будинку.

Така обставина вказує на необхідність задоволення вимог позивача щодо недійсності даного правочину.

Також, у ході розгляду справи на ухвалу суду архівним сектором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із супровідним листом № 06-04/647 від 10.06.2016 було надано суду належним чином засвідчені копії:

- рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005, яким було затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по вул. Жовтнева, 50, згідно з якою відповідно до доданої до даного рішення схеми в користування ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільне користування перейшла земельна ділянка площею 0,1793 га, та зобов’язано відповідачів оформити права на вказані частини земельної ділянки згідно з чинним законодавством;

- рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 5 від 01.04.2005 року, яким було передано безкоштовно у власність земельні ділянки громадянам в с. Софіївській Борщагівці для будівництва та обслуговування житлового будинку, відповідно до списку громадян, доданого до вказаного рішення сільської ради ОСОБА_4 було передано земельну ділянку площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку в с. Софіївська Борщагівка по вул. Садовій, 83, про вул. Жовтневу, буд. 50 ніяких згадувань немає, також до вказаного рішення додано лише заяву ОСОБА_4 з проханням про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку без вказівки на адресу;

- рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 18 від 01.04.2005, яким було надано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1793 га для обслуговування житлового будинку в с. Софіївська Борщагівка по вул. Жовтневій, 50, уповноваженим власником визначено ОСОБА_2, також до вказаного рішення додано спільну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про передачу їм у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1793 га для обслуговування житлового будинку.

Крім того, на ухвалу суду Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області із супровідним листом за № 9-1012-99.5-855/2-16 від 19.05.2016 було надано документи, з яких вбачається, що відповідно до рішень 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради від 01.04.2005 було виготовлено та видано:

- ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 375003 від 29.09.2005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900361;

- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, (по 1/2 частині кожному) - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 199906 від 14.09.2006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900262.

Тобто, рішенням 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005 внаслідок укладання оспорюваного договору про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, укладеного 09.06.2001 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-791, було неправомірно затверджено схему розподілу між відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки по вул. Жовтнева, 50, на якій розміщено житловий будинок, 1/3 частину якого успадкувала позивач, та в складі якої була наявна успадкована позивачем земельна ділянка площею 0,15 га.

Крім того, судом встановлено, що ніяких рішень ОСОБА_5 сільської ради від 01.04.2005 про безкоштовну передачу у власність відповідача ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50, не існує, а тому згаданий вище державний акт був виданий їй у будь-якому разі неправомірно.

До того ж, рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 18 від 01.04.2005 про передачу відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки були прийняті лише внаслідок того, що вони неправомірно набули у власність частину спірного будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50, а також відповідно до незаконного рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005, яким було затверджено схему розподілу земельної ділянки в с. Софіївська Борщагівка по вул. Жовтнева, 50. В результаті прийняття цього рішення сільською радою було видано відповідачам незаконний державний акт на право власності на спірну земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 50.

За правилами ч. 1 ст. 21 ЦК України 2003 року суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України 2001 року у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд визнає, що згадані рішення сільської ради та державні акти, видані на ім’я відповідачів, порушують право на успадковану нею земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, яке було в тому числі підтверджено рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради № 153/1 від 12.06.2001 та № 170 від 10.07.2001 і не було припинено у встановленому законом порядку.

Наявні у матеріалах справи копії рішення 10 сесії 24 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 9/8 від 24.12.2003, яким було припинено право користування покійного ОСОБА_7 земельною ділянкою площею 0,36 га за спірною адресою, виведено цю ділянку у запас сільської ради та надано дозвіл відповідачам на складання проекту відводу цієї земельної ділянки в спільну сумісну власність, та рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 24 від 19.01.2005, яким було надано в спільну сумісну власність відповідачів земельну ділянку площею 0,36 га, суд не може взяти до уваги, так як ці рішення на ухвалу суду про забезпечення доказів не були надані ні сільською радою, ні архівним відділом. Крім того, їх існування ніяким чином не порушує права позивача, оскільки вони не були реалізовані відповідачами і відповідно до них не було отримано жодного правовстановлюючого документи на спірні земельні ділянки.

З огляду на це суд приходить до висновку, що слід визнати незаконним і скасовувати: рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005 про затвердження схеми розподілу спірної присадибної земельної ділянки, рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 18 від 01.04.2005 про передачу у спільну сумісну власність спірної земельної ділянки, а також скасувати: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 375003 від 29.09.2005, виданий ОСОБА_4, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 199906 від 14.09.2006, виданий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по 1/2 частині земельної ділянки кожному).

Крім того, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а також з наявності у спірних земельних ділянок кадастрових номерів вбачається, що ці ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі за відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: за відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано право на земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – присадибна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 50, а за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – право на земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за цією ж адресою. Вказане підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 20.04.2016.

Пунктом 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

З огляду на п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України 2003 року одним із способів захисту прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Тобто, оскільки внаслідок скасування оспорюваних державних актів, як незаконно виданих, скасовуються і речові права на них, як безпідставно набуті, суд приходить до висновку, що для повного захисту прав та інтересів позивача, відновлення успадкованої нею земельної ділянки до того стану, який існував на час смерті її матері, слід скасувати і державну реєстрацію на спірні земельні ділянки за відповідачами.

Крім того, 01.04.2014 позивач звернулась до державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих мотивів, що вона не змогла надати оригінали правовстановлюючих документів на спадковий будинок на ім’я померлої матері.

Рішенням № 2 від 25.02.2016 5 сесії 8 скликання ОСОБА_5 сільської ради було перейменовано вулицю Жовтневу у с. Софіївська Борщагівка на Святошинську.

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на позицію, висвітлену у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

У ОСОБА_15 від 14.05.2014 у цивільній справі 6-42цс14 Верховний Суд України акцентував увагу на тому, що прийнята спадщина на підставі частини другої статті 548 ЦК УРСР належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини, збереження або втрата набутого спадкодавцем права власності на спадкове майно з фактом отримання чи неотримання ним свідоцтва про право на спадщину не пов’язана, а свідоцтво є лише документальним підтвердженням цього права (стаття 560 ЦК УРСР), відповідно до вимог законодавства спадкоємець, який прийняв спадщину, є власником спадкового майна з моменту відкриття спадщини.

Так як у ході розгляду справи було встановлено, що 1/3 частина спірного житлового будинку за сучасною адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час – Святошинська), 50, належала померлій матері позивача, вона є єдиною спадкоємицею її майна за заповітом і прийняла спадщину відповідно до закону, то суд приходить до висновку про задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/3 частину цього будинку з надвірними будівлями і спорудами, що, як і було вже зазначено вище, є його приналежними речами і складають з ним одне ціле.

Посилання відповідачів та їх представників на те, що позивач ніколи не проживала у спірному будинку та не опікувалась ним, суд не може прийняти, так як це не є підставою для припинення прав на спадкове майно.

У результаті вирішення даного спору 2/3 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами залишаються відкритими як такі, що належать в порядку спадкування після смерті 01.01.2000 ОСОБА_7 у рівних частинах відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду, спростовується матеріалами даної справи, спадкової справи до майна померлої 05.12.1980 ОСОБА_6 та нормами закону.

Так, судом було встановлено належність на праві власності 1/3 частини спірного будинку з надвірними спорудами померлій матері позивача та прийняття після її смерті цієї спадщини ОСОБА_1

Як передбачено ст. 71 ЦК УРСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

У ст. 76 ЦК УРСР 1963 року вказано, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За правилами ст. 560 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 ст. 561 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Правові норми, які б передбачали припинення права спадкоємця на спадщину у зв’язку з неотримання ним свідоцтва про право на спадщину або встановлювали б граничні строки отримання такого свідоцтва, відсутні.

В Україні встановлений нотаріальний порядок оформлення прав на спадкове майно. Як зазначено у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на вказане порушення прав позивача на спадкове майно розпочалося з моменту отримання нею постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, коли вона мала намір отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, успадковане нею після смерті матері, тобто 01.04.2014, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач пропустила строк позовної давності, визначений для звернення до суду, по цій вимозі.

Висування позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин було можливе й доцільне лише у поєднанні з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, а тому теж не можливо говорити про пропуск строку позовної давності по цій вимозі. Тим паче, що реальне порушення прав позивача у цьому напрямку мало місце лише у даному судовому процесі, коли відповідачі відмовились визнати той факт, що померла приходилась ОСОБА_1 матір’ю.

Так само лише у ході розгляду даної справи було встановлено, як і було описано вище, що спірне свідоцтво про право власності на житловий будинок було видане ОСОБА_7 безпідставно. Всупереч ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів того, що про існування обставин неправомірності видачі спірного свідоцтва про право власності позивачу було відомо більше ніж 3 роки до дати звернення її до суду. А тому у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності і до даної позовної вимоги.

Те ж саме суд зазначає і про позовну вимогу про визнання недійсним оспорюваного договору про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності і також не має підстав для застосування позовної давності до неї.

Крім того, ст. 256 ЦК України 2003 року передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З огляду на ст. 257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України 2003 року визначено, що Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до матеріалів справи позивач дізналася лише в ході розгляду даної справи про існування оспорюваних нею рішень сільської ради та державних актів, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності і до цих вимог ОСОБА_1

Стосовно скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок на ім’я відповідачів, то її незаконність та необхідність скасування було підтверджено теж лише в ході розгляду даної справи, а тому суд також не вправі застосовувати позовну давність до цих вимог.

А отже, позов ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

У зв’язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 суд стягує відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, підтверджені наявними у матеріалах справи квитанціями, що з огляду на залишення однієї позовної вимоги без розгляду становлять у сукупності 12 128,84 грн.

Зважаючи на вищенаведене, беручи до уваги правову позицію, викладену у ОСОБА_15 Верховного Суду України від 18.12.2013 у цивільній справі № 6-137цс13 та від 14.05.2014 у цивільній справі 6-42цс14, а також рекомендації, висвітлені у ОСОБА_16 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 41, 58 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004, ст.ст. 41, 48, 59, 71, 76, 101, 112, 113, 524, 534, 548, 549, 560, 561 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 15, 16, 21, 256, 257, 261, 267, 321, 328, п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 20, 90 ЗК УРСР 1970 року, ст. 155 ЗК України 2001 року, ОСОБА_15 народних комісарів СРСР № 185 від 26.01.1934 «Про первинний облік у сільських радах», п. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_15 СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», ст. 4 Закону України «Про власність», ст.ст. 59, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 49 Закону України «Про нотаріат», ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказ Держбуду України 24.05.2001 № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 88, 114, 209, 212-215, 218, 234-235, 256-257, 259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, про встановлення факту родинних відносин, визнання незаконними та скасування рішень, визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними, визнання недійсним договору, скасування державних актів та державної реєстрації земельних ділянок та визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_6, яка померла 05.12.1980, доводилась матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул. Жовтнева, 50 в с. Софіївській Борщагівці Києво-Святошинського району Київської області, видане ОСОБА_7 22.05.1999 виконавчим комітетом ОСОБА_5 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та зареєстроване у Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 02.06.1999 за реєстровим записом № 686 у реєстровій книзі № 3.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.06.2001 на ім’я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-740.

Визнати недійсним договір про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, укладений 09.06.2001 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-791.

Визнати незаконним та скасувати рішення 17 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 21/3 від 19.01.2005, яким було затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по вул. Жовтнева, 50, згідно з якої відповідно до доданої до даного рішення схеми в користування ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка площею 0,0998 га для обслуговування житлового будинку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільне користування перейшла земельна ділянка площею 0,1793 га.

Визнати незаконним та скасувати рішення 18 сесії 4 скликання ОСОБА_5 сільської ради № 18 від 01.04.2005, яким було надано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1793 га для обслуговування житлового будинку в с. Софіївська Борщагівка по вул. Жовтневій, 50, уповноваженим власником визначено ОСОБА_2.

Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 375003 від 29.09.2005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900361, яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50.

Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 199906 від 14.09.2006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900262, яким посвідчено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по 1/2 частині кожному) на земельну ділянку площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50.

Скасувати державну реєстрацію на ім’я ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0021, цільове призначення – присадибна, форма власності – приватна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50.

Скасувати державну реєстрацію на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1793 га, кадастровий номер 3222486201:01:027:0030, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності – приватна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева (на даний час Святошинська), 50.

Визнати за ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Святошинська (колишня Жовтнева), 50, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_6, померлої 05.12.1980.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 12 128,84 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя А.Я.Волчко