ухвала

іменем україни

21 грудня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Дем’яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова про зміну формулювання причини звільнення, дати звільнення, стягнення грошової допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 03 липня 2001 року вона була прийнята на роботу на посаду доцента кафедри економіки підприємств міського господарства Харківської державної академії міського господарства.

Позивач неодноразово була звільнена та знову прийнята на роботу до академії без переривання трудового (наукового) стажу. З вересня 2003 року і по червень 2011 року відповідач, як правонаступник Харківської державної академії міського господарства, декілька разів продовжував дію контракту, укладеного з позивачем, як з науково-педагогічним працівником, останній раз до 30 червня 2016 року включно.

21 грудня 2015 року ОСОБА_6 подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 31 грудня 2015 року у зв'язку з виходом на пенсію, як науково-педагогічний працівник, з виплатою грошової допомоги в розмірі 6 місячних посадових окладів з відповідними доплатами.

24 грудня 2015 року працівники відповідача ознайомили її з наказом від 18 грудня 2015 року № 1210-02 «З особового складу», згідно з підпунктом 1.2 якого її звільнено з посади професора кафедри основ архітектурного проектування та рисунку з 09 січня 2016 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку дії контракту (строкового трудового договору).

Заява про звільнення була подана позивачем раніше ніж вона була ознайомлена з наказом роботодавця про звільнення за іншою підставою.

Позивач зазначає, що вона досягла необхідного віку для виходу на пенсію і має більш ніж 20-річний стаж педагогічної роботи й більш ніж 30 років науково-педагогічної роботи, працювала до написання заяви про звільнення на посаді, яка віднесена відповідним Переліком до науково-педагогічної посади, і до цього вона не була звільнена з роботи у зв'язку із виходом на пенсію взагалі, що підтверджується записами в трудовій книжці.

З урахуванням викладеного, вважає формулювання причини звільнення її з роботи неправильним.

Також, позивач вказує, що внаслідок незаконного звільнення з роботи, їй завдано моральну шкоду, яка полягає у істотних вимушених змінах у її житті.

Крім того, зазначила, що питання про виплату грошової допомоги у розмірі 6 місячних посадових окладів нею порушувалось вперше перед відповідачем лише 21 грудня 2015 року та така виплата позивачем не проводилась по досягненню нею 55-річного віку, а з березня 2007 року позивач продовжила роботу на науково-педагогічній посаді на підставі конкурсу, а потім - контрактів. Проте, відповідач подану нею заяву в цій частині залишив без відповіді і без фактичного виконання.

ОСОБА_6 вважає, що має право на виплату вищевказаної допомоги, тому просила суд стягнути з відповідача 43 200 грн грошової допомоги.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова про зміну формулювання причини звільнення, дати звільнення, стягнення грошової допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у сумі 1 653 грн 60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_6 було обґрунтовано звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку дії контракту, який є особливою формою трудового договору, а тому відсутні підстави для зміни формулювання причини звільнення на ч. 1 ст. 38, ст. 39 КЗпП України за власним бажанням. Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової допомоги у розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат при виході на пенсію є похідними від вимог про зміну формулювання причин звільнення за власним бажанням, тому у задоволенні цих вимог та вимог про відшкодування моральної шкоди також було відмовлено.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Як установлено судом першої інстанції, 01 вересня 2011 року Харківський національний університет міського господарства ім. О.М. Бекетова (далі - ХНУМГ ім. О.М. Бекетова) та ОСОБА_6 уклали контракт про призначення останньої на посаду професора кафедри інженерної та комп'ютерної графіки на строк з 01 вересня 2011 року по 30 червня 2016 року.

Згідно із додатковою угодою від 01 вересня 2015 року № 608/2015 до вказаного контракту ОСОБА_6, професора кафедри інженерної та комп'ютерної графіки, професора, доктора філософських наук, переведено з 01 вересня 2015 року по 09 січня 2016 року на посаду професора кафедри основ архітектурного проектування та рисунку, зі збереженням раніше встановленої системи оплати.

Відповідно до наказу від 18 грудня 2015 року № 1210-02 звільнено ОСОБА_6 09 січня 2016 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку.

Як вбачається з акта, складеного 18 грудня 2015 року ст. інспектором ОСОБА_9., спеціалістом ОСОБА_7, спеціалістом ОСОБА_8, 18 грудня 2015 року до відділу кадрів була запрошена професор кафедри основ архітектурного проектування та рисунку ОСОБА_6 для ознайомлення з наказом від 18 грудня 2015 року № 1210-02 про звільнення за закінченням строку під розпис. ОСОБА_6 відмовилася ставити підпис.

Із вищевказаним наказом про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_6 була ознайомлена 24 грудня 2015 року.

21 грудня 2015 року ОСОБА_6 звернулася до ректора ХНУМГ ім. О.М. Бекетова із заявою про звільнення її за власним бажанням у зв'язку із виходом на наукову пенсію 31 грудня 2015 року. Просила виплатити їй грошову допомогу у розмірі 6 місячних посадових окладів з урахуванням усіх надбавок та доплат.

Також судами встановлено, що ОСОБА_6 29 жовтня 2015 року була письмово повідомлена про те, що 09 січня 2016 року закінчується строк її роботи на посаді професора кафедри основ архітектурного проектування та рисунку, у зв'язку з закінченням строку дії контракту, про що свідчить її особистий підпис у графі «З повідомленням ознайомлений».

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частиною 2 статті 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/98 від 09 липня 1998 року у справі про тлумачення терміну «законодавство» зазначив, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Отже, укладання строкового трудового договору може передбачатися не тільки законами України, а й іншими нормативно-правовими актами.

Положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 24 грудня 2002 року № 744, далі - Положення № 744), яке діяло на момент укладення сторонами контракту, встановлено порядок обрання за конкурсом осіб на вакантні посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, зокрема: завідуючих кафедрами, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів, асистентів.

Згідно з пунктом 10 Положення 744 відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудових договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Таким чином, укладання строкового трудового договору (контракту) з науково-педагогічним працівником передбачено нормами діючого законодавства України і виконання умов контакту є обов'язковою умовою для сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу, зокрема: вихід на пенсію.

Разом з тим, апеляційний суд перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на порушення ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та не взяв до уваги, що особа має право на звільнення у разі досягнення пенсійного віку з відповідної дати, однак нормами чинного законодавства не передбачено звільнення особи з дати, що слідує за тією, яка зазначена працівником у заяві.

Також, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 просила звільнити її у зв'язку з виходом на пенсію з виплатою при виході пенсії наукового працівника.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 06 квітня 2011 року № 10-3 затверджено Перелік та порядок подання документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідно до п. «в» ч. 1 якого для призначення пенсії згідно із вказаним Законом особою подаються документи про стаж, що визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,та довідка про підтвердження стажу наукової роботи підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації або їх правонаступників.

Статтею 22¹ Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік посад наукових працівників.

Перелік посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 22² Закону).

Відповідно до ст. 23 Закону до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників, визначених ст. 22¹ цього Закону.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів, перебування яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень ст. ст. 22¹, 22² Закону.

При виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше: для чоловіків - 12,5 року; для жінок - 10 років (ч. 19 ст. 24 Закону).

Отже, для надання грошової допомоги науковому працівнику повинні бути наявні у сукупності такі умови:

вихід на пенсію, тобто звільнення з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»(ст. 38 КЗпП України). Досягнення пенсійного віку і оформлення пенсії без звільнення не є виходом на пенсію;

працівник має виходити (звільнятися) на наукову пенсію, яка призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років;

звільнення має бути проведене тільки з наукової (науково-педагогічної) посади. Перелік наукових (науково-педагогічних) посад визначено ст. 22-1 та ст. 22-2 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», ст. 48 Закону України «Про вищу освіту» та постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257;

науковий працівник повинен мати стаж роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257, для чоловіків 12,5 років, для жінок 10 років.

З 01 січня 2007 року діє норма ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідно до якої наукова пенсія може бути призначена науковим (науково-педагогічним) працівникам, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

На вказані положення ст. 24 Законом України «Про наукову-технічну дальність» апеляційний суд уваги не звернув, не перевірив доводів позивача щодо її права на отримання вихідної допомоги на підставі вказаного закону та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то ухвала цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий0Головуючий0 Головуючий

М.В. Дем’яносов

Судді:

Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук О.М. Ситнік О.В. Ступак