ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2016 р. м. Київ К/800/813/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Служби зовнішньої розвідки України, управління Служби безпеки України в Полтавській області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року,

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), Служби зовнішньої розвідки України (СЗР України), управління Служби безпеки України в Полтавській області (УСБУ в Полтавській області), Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо віднесення його до категорії пенсіонерів Служби зовнішньої розвідки України, зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області віднести позивача до категорії пенсіонерів СБ України, видати відповідну довідку та нове пенсійне посвідчення, що надасть можливість відновити втрачені пільги.

Зазначав, що з 1979 року проходив службу в органах КДБ СРСР та СБ України на посадах оперативного складу. У вересні 2004 року звільнений у запас наказом Голови СБ України з посади у Департаменті розвідки СБ України. У жовтні 2004 року позивач оформив пенсію в УСБУ в Полтавській області та отримав посвідчення пенсіонера СБ України. Протягом 2004-2013 років позивач користувався соціальними пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», у тому числі послугами Військово-медичної служи СБ України, де отримував пільгові путівки на лікування в санаторіях, підпорядкованих СБ України. Однак у 2015 році позивачу відмовлено в наданні пільгового санаторно-курортного забезпечення з тих підстав, що ГУ ПФУ в Полтавській області обліковує його як пенсіонера СЗР України. Такі дії пенсійного органу вважав незаконними, оскільки він звільнений з СБ України до формування СЗР України, і службу там не проходив.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо віднесення ОСОБА_4 до пенсіонерів СЗР України. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області віднести ОСОБА_4 до обліку як пенсіонера СБ України. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області направити до Пенсійного фонду України документи відносно ОСОБА_4, визначені Порядком обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, необхідні для виготовлення пенсійного посвідчення. Зобов'язано Пенсійний фонд України виготовити пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4 із зазначенням назви органу, в якому особа перебувала на військовій службі - СБ України. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. Скаргу мотивує тим, що позивач, подаючи 16 травня 2014 року до головного управління заяву про видачу пенсійного посвідчення власноручно зазначив, що є пенсіонером СЗР, і його пенсійну справу передано до головного управління від УСБУ в Полтавській області у 2007 році з відміткою, що він є пенсіонером СЗР. Під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки йому було відомо про віднесення його до пенсіонерів СЗР України у травні 2014 року під час отримання пенсійного посвідчення, однак суди цьому правової оцінки не надали. Довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку йому пенсії у період з 01 січня 2008 року по 01 липня 2012 року видавались СЗР України, як правонаступником ліквідованого розвідувального органу СБ України, тому позивач обліковується саме як пенсіонер СЗР. Крім того, Пенсійний фонд України листом від 22 лютого 2015 року повідомив головне управління про необхідність обліку позивача як пенсіонера СЗР.

Представник УСБУ в Полтавській області подав письмові пояснення щодо касаційної скарги, в яких просить касаційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області задовольнити, рішення апеляційного суду скасувати та в позові відмовити. Зазначає, що згідно з чинним законодавством позивач має обліковуватись як пенсіонер СЗР України. Відповідно до Інструкції про організацію санаторно-курортного забезпечення в Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБ України від 26 грудня 2011 року № 477, пенсіонери СЗР України не належать до категорії осіб, які мають право на пільгове забезпечення путівками до оздоровчих закладів СБ України.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, а також прийняти нове рішення, яке б відновило статус позивача шляхом внесення змін в письмовому обліку у пенсійній справі та в електронному обліку щодо позивача, і зафіксувало б зобов'язання видавати йому посвідчення та письмові довідки про те, що він обліковується як пенсіонер СБУ. У цілому просить прийняти рішення, яке б мало наслідком відновлення його порушених прав та зобов'язало б ГУ ПФУ у Полтавській області обліковувати позивача як пенсіонера СБУ.

СЗР України надало письмові заперечення проти касаційної скарги, просить її відхилити й залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, як законне і обґрунтоване. Зазначає, що СЗР України є правонаступником Департаменту розвідки СБ України стосовно його зобов'язань, прав та обов'язків, а не в цілому СБ України як державного органу, і Департамент розвідки СБ України був структурним підрозділом Центрального управління СБ України, а не органом СБ України. Оскільки позивачу призначалась пенсія УСБУ в Полтавській області, то позивач є пенсіонером СБ України.

Справа розглядається у письмовому провадженні, оскільки сторони у судове засідання не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 звільнений у запас згідно з наказом СБУ №1867 від 02 вересня 2004 року з оперативної посади в Департаменті розвідки СБ України (м. Київ) у званні підполковника.

Відповідно до пенсійного посвідчення №004318, виданого позивачу 14 жовтня 2004 року, йому призначено пенсію за вислугу років як пенсіонеру СБ України.

Крім того, позивач є ветераном військової служби згідно з посвідченням №010409 від 14 жовтня 2004 року та станом на 2007 рік обліковувався як пенсіонер СБ України.

Згідно з довідкою ГУ ПФУ в Полтавській області від 24 червня 2015 року, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та обліковується як пенсіонер СЗР України.

У відповідь на звернення позивача до УСБУ в Полтавській області про надання пільгової путівки на санаторно-курортне лікування, йому було відмовлено із роз'ясненням права звернення до СЗР України.

Водночас, СЗР України позивачу також відмовлено у наданні путівки, оскільки йому призначено пенсію СБ України, відтак він є пенсіонером цього органу.

Суди встановили, що ГУ ПФУ в Полтавській області відмовило позивачу в здійсненні обліку його пенсійної справи як пенсіонера СБУ.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про службу зовнішньої розвідки України» прийнятий 01 грудня 2005 року, тоді як позивач вийшов на пенсію до цієї дати. СЗР України є правонаступником ліквідованого розвідувального органу СБУ щодо завдань, прав та обов'язків останнього. На СЗР України не покладено обов'язків соціального, медичного, в тому числі пільгового санаторно-курортного забезпечення пенсіонерів СБ України, які звільнені зі служби до її створення. Водночас, постановою КМУ від 27 квітня 2011 року №446 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, згідно з пунктом 3 якого ветерани військової служби та ветерани війни, які отримують пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечуються путівками державними органами, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації правонаступниками. Враховуючи, що позивач є ветераном військової служби та звільнявся на пенсію з СБ України, як державного органу, то повноваження СЗР України, яка створена пізніше, в частині забезпечення путівками, на нього в порядку правонаступництва розповсюджуватись не можуть. Згідно з постановою КМУ від 13 лютого 2008 року №45 СЗР України уповноважено лише видавати довідки для колишніх військовослужбовців розвідувальних підрозділів органів державної безпеки колишнього Союзу РСР та СБУ для перерахунку пенсій за аналогічними посадами, та не зобов'язано здійснювати соціальний захист вказаних категорій військовослужбовців. Позивач, перебуваючи на пенсії, обліковувався до 2007 року як пенсіонер СБ України, а ГУ ПФУ в Полтавській області не наведено переконливих доказів обґрунтованості зміни обліку категорії пенсіонера СЗР. У цілому суд виходив з того, що позивач відноситься до пенсіонерів СБУ, тому з таким статусом має обліковуватись в ГУ ПФУ в Полтавській області.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є пенсіонером СБ України, оскільки він проходив службу в структурних підрозділах СБ України, звідки звільнений у зв'язку з виходом на пенсію в 2004 році. Однак апеляційний суд вважав неправильним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо віднесення позивача до пенсіонерів СЗР України та щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області віднести його до обліку як пенсіонера СБ України, оскільки саме Пенсійний фонд України забезпечує виготовлення пенсійних посвідчень на підставі відомостей, сформованих та надісланих управліннями Пенсійного фонду України щодо кожного пенсіонера та вказує у посвідченні назву органу, в якому особа перебувала на військовій службі. У зв'язку з цим апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав ГУ ПФУ в Полтавській області направити до Пенсійного фонду України документи відносно позивача, необхідні для виготовлення пенсійного посвідчення, і зобов'язав Пенсійний фонд України виготовити нове пенсійне посвідчення на ім'я позивача із зазначенням назви органу, в якому він перебував на військовій службі - СБ України.

Відповідно до пункту 3 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 березня 2004 року №4-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2004 року за № 427/9026 (у редакції, що діяла на час видачі позивачу пенсійного посвідчення у 2014 році, далі - Порядок №4-1), Пенсійний фонд України забезпечує у місячний строк виготовлення пенсійних посвідчень на підставі таких відомостей: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті); 2) прізвища, ім'я та по батькові; 3) дати народження; 4) статі; 5) номера особового рахунку; 6) виду пенсії: за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років; 7) групи, причини інвалідності; 8) терміну дії посвідчення.

Зазначені відомості, що сформовані щодо кожної особи, якій призначено пенсію, подаються управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, а також у містах та районах до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щотижня в електронній формі до 12-ї години понеділка тижня, наступного після того, у якому ці відомості були зібрані. Разом із зазначеними відомостями подається електронна копія фотокартки особи, якій призначено пенсію.

Пенсійний фонд України до початку виготовлення пенсійних посвідчень забезпечує перевірку наявності раніше призначених пенсій (виготовлених посвідчень) особам, щодо яких подано зазначені відомості.

Посвідчення виготовляється на ім'я особи, якій призначено пенсію.

Особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у пенсійному посвідченні після виду пенсії зазначається назва органу, в якому особа перебувала на військовій службі.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 4-1 в пенсійних посвідченнях, виданих особам, які є інвалідами, та особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", використовуються такі скорочення назв причин інвалідності та назв органів, в яких особа перебувала на військовій службі: СБ України - Служба безпеки України (підпункт 11); СЗР України - Служба зовнішньої розвідки України (підпункт 17).

Водночас, відповідно до Указу Президента України від 14 жовтня 2004 року №1239/2004 «Про Службу зовнішньої розвідки України» на базі Департаменту розвідки, розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України утворено Службу зовнішньої розвідки України як спеціальний державний орган. Служба зовнішньої розвідки України є правонаступником Департаменту розвідки Служби безпеки України стосовно його зобов'язань, прав та обов'язків.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про службу зовнішньої розвідки України» від 01 грудня 2005 року №3160-IV Служба зовнішньої розвідки України стосовно завдань, прав і обов'язків є правонаступником розвідувального органу Служби безпеки України, який ліквідовано.

Предметом даного спору є дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо віднесення позивача до категорії пенсіонерів СЗР України, зобов'язання віднести його знову до категорії пенсіонерів СБ України з видачею нового пенсійного посвідчення.

В контексті наведеного суди мали дослідити, коли і за чиєю ініціативою облік позивача як пенсіонера СБ України змінено і віднесено його до категорії пенсіонерів СЗР України, яким органом йому присвоєно такий статус, а також чи звертався позивач до ГУ ПФУ у Полтавській області із заявою про зміну статусу на пенсіонера СБ України та чи було йому відмовлено у цьому і з яких підстав.

Позивач зазначав, що незважаючи на його облік як пенсіонера СЗР України з 2007 року, він продовжував до 2014 року користуватись пільгами ветеранів СБ України, у тому числі й на санаторно-курортне обслуговування.

У зв'язку з цим суди мали встановити, що саме є предметом спору: пенсійний статус позивача чи забезпечення його санаторно-курортним лікуванням.

Зобов'язавши Пенсійний фонд України видати позивачу нове посвідчення, у той час як останній оскаржував дії ГУ ПФУ щодо його неправомірного обліку, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, при цьому не перевіривши, чи відновить таке судове рішення порушені права позивача.

Крім того, відповідач неодноразово звертав увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про свій статус як пенсіонера СЗР України йому стало відомо у травні 2014 року після видачі пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.

Суди такі доводи відповідача залишили поза увагою, правової оцінки їм не надали.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді : Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Мойсюк М.І.