АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

у серпні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило стягнути солідарно з останніх заборгованість за кредитним договором в розмірі 47 160, 81 доларів США, посилаючись на порушення відповідачами умов кредитного договору та договору поруки в частині порядку та строків повернення кредитних коштів.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.06.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №053-2008-189 від 19.02.2008 року у розмірі 47 160, 81 доларів США. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Справа № 755/15824/15 Апеляційне провадження № 22-ц-796/12553/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, про розгляд справи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не були повідомлені, що позбавило їх можливості подати свої заперечення на позов. Суд стягнув кошти в іноземній валюті без визначення еквіваленту в гривнях та не звернув уваги на те, що позивач не надав доказів видачі кредиту в іноземній валюті та первинних бухгалтерських документів, а меморіальний ордер не є належним доказом для підтвердження цих обставин. Судом не враховано правові позиції Верховного Суду України щодо припинення поруки, які викладені у постановах від 20.02.2013 року у справі № 6-172цс12, від 05.06.2013 року у справі № 6-43цс13, від 17.09.2014 року у справі № 6-6цс14, від 07.11.2012 року у справі № 6-129цс12, від 20.04.2016 року у справі № 6-2662цс15 та від 21.11.2012 року у справі № 6-134цс12. Банком було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 12,45 % до 13,45 % та підвищена ставка з 37,35 % до 40,35 % без згоди поручителя та без повідомлення позичальника, а тому порука є припиненою, а розмір заборгованості не відповідає умовам кредитного договору. Крім того, при укладенні договору ОСОБА_1 не був ознайомлений з перевагами та недоліками класичної та ануїтентної форми погашення кредиту та у договорі відсутнє попередження про те, що валютні ризики за кредитним договором несе позичальник.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 053-2008-189, за умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 44 300 доларів США, зі сплатою 12,45 % річних строком до 10.02.2038 року на придбання квартири.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 053- 2008-189-Р/1, за умовами якого останній зобов'язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_9 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

19.02.2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 053- 2008-189-Р/1, за умовами якого остання зобов'язалася перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_9 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

10.04.2009 року між банком та ОСОБА_9 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої сторони погодили встановити наступний порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами: з 10.04.2009 року по 09.04.2010 року включно базова процента ставка - 8,74 % річних; підвищена процентна ставка - 16,74 % річних. З 10.04.2010 року по 09.04.2015 року включно базова процента ставка - 14,48 % річних; підвищена процентна ставка - 22,48 % річних; з 10.04.2015 року базова процента ставка - 13,45 % річних; підвищена процентна ставка - 21,45 % річних.

Цього ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, за умовами якої останній засвідчив, що йому добре відомі усі умови основного договору і погоджується з ними.

10.04.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки, за умовами якої остання засвідчила, що їй добре відомі усі умови основного договору і погоджується з ними.

Згідно меморіального ордеру № 0532900 USD000558 від 20.02.2008 року та виписки з особового рахунку за 20.02.2008 року ОСОБА_1 видані кредитні кошти.

25.02.2015 року сторонам були направлені вимоги щодо погашення заборгованості, проте останні заборгованість по кредитному договору не сплатили.

Станом на 25.05.2015 року, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору та договору поруки відповідачами в частині порядку та строків повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість в розмірі 47 160, 81 доларів США.

02.03.2016 року Оболонським районним судом м. Києва винесено рішення про визнання припиненою поруки ОСОБА_3 за договором поруки від 19.02.2008 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.04.2016 року залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідачу. В свою чергу позичальник та поручитель зобов'язання в частині повернення кредитних коштів належним чином не виконали.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Виходячи з положень ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.2016 року, яке набрало законної сили встановлено, що банк збільшив відсоткову ставку з 15.07.2008 року за користування кредитом з 12,45 % до 13,45 %, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя без згоди поручителя, внаслідок чого припинив поруку, яка встановлена за договором поруки, укладеним з ОСОБА_3.

Стягуючи солідарно заборгованість з боржника та поручителя ОСОБА_4 суд першої інстанції не врахував, що остання також не надавала згоди на підвищення відсоткової ставки з 15.07.2008 року. Факт припинення поруки перевіряється судом у справах про стягнення боргу незалежно від заявлених позовних вимог про припинення поруки.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Встановивши, що обсяг відповідальності поручителя збільшився без його згоди з 15.07.2008 року, суд не мав правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з поручителя, оскільки порука з часу збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителя припинилася (ч. 1 ст. 559 ЦК України). Укладення у подальшому 10.04.2009 року додаткової угоди до договору поруки із зазначенням змін до кредитного договору, які вносилися додатковою угодою до кредитного договору не відновлює поруку, яка вже є припиненою. Нового договору поруки, після припинення поруки сторони не укладали.

Відтак рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові до ОСОБА_4

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснені розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 1 та 3 ст. 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Оскільки позивач має ліцензію на право здійснювати операції з іноземною валютою, суд першої інстанції правомірно стягнув грошову суму з боржника в іноземній валюті.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

А тому доводи апеляційної скарги про те, що судом неправомірно не визначено еквівалент грошового зобов`язання у національній валюті на день ухвалення рішення, та борг має визначатися у гривневому еквіваленті за офіційним курсом відповідної валюти на день ухвалення рішення, а не на день платежу суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості позичальника, оскільки останній після збільшення розміру процентної ставки надав згоду на таку зміну умов договору підписавши додаткову угоду до кредитного договору 10.04.2009 року. Будь - яких розрахунків чи доказів на спростування розрахунку заборгованості, складеного банком відповідач не надав. ОСОБА_1 та його представники були повідомлені належним чином про день та час розгляду справи у суді першої інстанції, представники ОСОБА_1 приймали участь у розгляді справи, проте клопотань про призначення судової бухгалтерсько - економічної експертизи з метою перевірки правильності розрахунку заборгованості не заявляли.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких неправомірно було відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Заявляючи клопотання про призначення судової бухгалтерсько - економічної експертизи при розгляді справи у апеляційному порядку представник апелянта не навела будь - яких поважних причин відсутності такого клопотання у суді першої інстанції, відтак колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття нових доказів.

Позивачем надані належні та допустимі докази видачі кредитних коштів у розмірі, визначеному у кредитному договорі та такі докази відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Кредитний договір у цілому чи окремі його частини недійсними не визнавалися, а тому посилання у апеляційній скарзі щодо недодержання вимог закону при укладенні договору на висновки суду не впливає.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з позичальника є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року в частині задоволення позову до ОСОБА_4 скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін, у зв`язку з чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, п/р 29095000202428 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 160,81 доларів США, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 42 948,70 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4 201,30 доларів США, заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом - 10,81 доларів США та 3 654 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді