Головуючий у 1 інстанції: Бакуменко А.В. Єдиний унікальний номер 234/10835/16-ц

Суддя – доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/2203/2016

Категорія: 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Азевича В.Б., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення суми збитку,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Посилалась на те, що 08.01.2016 року о 13 годині ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом ЗІЛ 431412АП 17, державний номер НОМЕР_1, в с. Димитрово Красноармійського району Донецької області, рухаючись заднім ходом, не впевнившись у безпеці для себе та інших учасників руху, скоїв наїзд на належний їй автомобіль VOLKSWAGEN CC, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2, що стояв позаду. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_3 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». Внаслідок ДТП належному їй транспортному засобу було спричинено механічні ушкодження, вартість ремонтно - відновлювальних робіт складає 59 272 грн.02 коп., також нею було сплачено 900 грн. за проведення експертного дослідження.

Просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування шкоди в розмірі 68 172,02 грн., у тому числі 59 272 грн.02 коп. вартість ремонтно – відновлюваних робіт, 900 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг експерта для проведення дослідження, 3 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн. відшкодування витрат на надання правової допомоги, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 681,73 грн..

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року у позовні вимоги залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі представник позивача адвокат ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що висновок суду про те, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є неналежним відповідачем, оскільки він застрахував свою відповідальність, внаслідок чого позивач мав звернутись з позовом до страхової компанії є невірним та суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 20 січня 2016 року №6-2808 цс 15, згідно з яким потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування від особи, що завдала шкоди. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд не врахував, що сам факт заподіяння шкоди майну та факт порушення прав власності позивача свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, не прийнявши до уваги зазначений аргумент суд порушив норми процесуального права. Суд не залучив страхову компанію у якості третьої особи. В порушення вимог процесуального закону поза судовим засіданням без врахування думки сторін відповідачем було додано до матеріалів справи заперечення на позов, копії страхового полісу та повідомлення про страхову подію. Про наявність цих доказів представник позивача дізнався після винесення рішення та ознайомлення з матеріалами справи, внаслідок чого позивач був позбавлений права надати пояснення на вказані заперечення, заявити клопотання про витребування доказів, про залучення до участі у справі співвідповідача або третьої особи.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Позивачка та представник відповідача в засідання апеляційного суду не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено отриманням 15 грудня 2016 року телефонограм із зазначенням часу та місця розгляду справи особисто позивачкою та представником відповідача ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» свою відповідальність застрахувало у ПрАТ «СК Провідна», страхова компанія була повідомлена про настання страхового випадку та не надавала відмови у виплаті страхового відшкодування. Непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме із страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд відмовив, оскільки з позовних вимог вбачається, що моральна шкода полягає лише в необхідності захищати свої права в судових інстанціях, жодних доказів на підтвердження того факту, що позивач понесла певні моральні страждання суду не надавалось.

З вказаними висновками суд погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.

Із справи вбачається, що 18 січня 2016 року о 13 годині в с. Димитрово, Красноармійського району Донецької області сталась ДТП, в ході якої ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗІЛ 431412 АП 17, державний номер АН 0244СЄ, рухаючись заднім ходом, не впевнившись у безпеці для себе та інших учасників руху та не звернувшись до інших учасників руху скоїв наїзд на стоячий позаду автомобіль VOLKSWAGEN CC державний номер АН 0768 ІМ. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року, що набула законної сили 12.03.2016 року, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн..

Власником автомобіля ЗІЛ 431412 АП 17, державний номер АН 0244СЄ є відповідач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», з яким ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах.

Власником автомобіля НОМЕР_3 є позивачка ОСОБА_1, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 392096.

Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням належного їй автомобіля вартість ремонтно – відновлюваних робіт, матеріалів, нових складових частин з врахуванням зносу у розмірі 59 272,02 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 900 грн., у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., витрати на надання правової допомоги в сумі 5 000 грн. та судові витрати зі сплати судового збору 681,73 грн..

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що його цивільно – правова відповідальність застрахована в ПРАТ «СК «Провідна», якій своєчасно було надано повідомлення про настання події, на підтвердження чого надав копію страхового полісу та повідомлення.

Згідно з полісом АІ №782253 обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована цивільно – правова відповідальність ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», забезпечений транспортний засіб автомобіль ЗІЛ 431412 АП 17, державний номер АН 0244СЄ, строк дії договору з 01 березня 2013 року до 29 лютого 2016 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 50 000 грн..

11 січня 2016 року страхувальником – відповідачем у даній справі направлено повідомлення ПРАТ «СК «Провідна» про настання події за участю автомобіля ЗІЛ 431412 АП 17, державний номер АН 0244СЄ, що знаходився під керуванням ОСОБА_3 та що сталась 08 січня 2016 року у с. Димитрово, Красноармійського району Донецької області, в результаті якої завданий збиток майну ОСОБА_5 – автомобілю VOLKSWAGEN CC державний номер АН 0768 ІМ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» суд виходив із того, що його цивільно – правова відповідальність застрахована у ПРАТ «СК «Провідна», страхова компанія повідомлена про настання страхового випадку та не відмовила у виплаті страхового відшкодування.

Однак, суд не врахував, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди заявлені на суму, більшу, ніж ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що встановлений у розмірі 50 000 грн..

Крім того, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону N 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону N 1961-IV (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Саме такий правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року по справі №6-2808 цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом України в постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16.

Згідно із ч.1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Такі ж положення містить ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В порушення зазначених норм закону суд не привів у рішенні мотивів відступлення від правових позицій, висловлених у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року по справі №6-2808 цс15, від 26 жовтня 2016 року у справі N 6-954цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16.

Відмовляючи у позові в частині вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначив, що із позовних вимог вбачається, що моральна шкода полягає лише в необхідності захищати свої права в судових інстанціях, жодних доказів на підтвердження того факту, що позивач понесла певні моральні страждання суду не надавалось.

Цей висновок не відповідає обставинам справи та є необґрунтованим. Із позовної заяви вбачається, що позив в частині відшкодування моральної шкоди вмотивовано не лише необхідністю захищати свої права в судах, а і моральними стражданнями через переживання та емоційне хвилювання в момент ДТП, необхідністю ремонтувати автомобіль, позбавленням можливості користуватись ним, що внесло незручності у її та членів її сім’ї повсякденне життя.

Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходить із наступного.

За положеннями частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано висновок експертного дослідження від 28 січня 2016 року за фактом пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN CC, державний номер НОМЕР_2, згідно якого вартість матеріальної шкоди (з технічної точки зору), спричиненої володільцю автомобіля VOLKSWAGEN CC, державний номер НОМЕР_2, на момент проведення даного дослідження становить 59 272,02 грн. (а.с.10-23).

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували інший розмір спричиненої майнової шкоди позивачу внаслідок ДТП, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявлено.

Оскільки матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами, що автомобіль позивачки ушкоджено внаслідок винних дій водія автомобіля ЗІЛ 431412АП 17, державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу та з яким водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки з урахування коефіцієнту фактичного зносу та величини втрати товарної вартості становить 59 272,02 грн., слід задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивачки вказану суму.

На проведення автотоварознавчого дослідження позивачкою витрачено 900 грн., вказані витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди, оскільки витрати понесені у зв’язку із необхідністю визначити суму відновлювального ремонту автомобіля.

Позивач просила стягнути 3 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з переживаннями, емоційними хвилюваннями в момент ДТП, необхідністю ремонту автомобіля, вона та її родина були позбавлені можливості користуватись власним автотранспортом, що внесло незручності в їх повсякденне життя.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт ДТП та ушкодження автомобіля позивачки підтверджений матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

З урахуванням глибини душевних страждань, пов’язаних із переживаннями, емоційним хвилюванням в момент ДТП, у зв’язку із пошкодженням майна позивачки, необхідністю його ремонтувати, вимушеною зміною її способу життя у зв’язку із неможливістю користуватись автомобілем без проведення ремонту, що свідчать про спричинення їй моральної шкоди, враховуючи принципи розумності та справедливості суд вважає доведеними вимоги про відшкодування моральної шкоди у заявленому позивачкою розмірі, тому слід стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн..

Позивачка просила стягнути на її користь витрати, понесені нею на сплату послуг за договором про правову допомогу в сумі 5 000 грн. та на оплату судового збору в розмірі 681,73 грн. та 749,90 грн..

Згідно з ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 2 частини 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Частинами 1,2 статті 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 1 Закону України № 4191-VI від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 01 липня 2016 року підтверджено сплату позивачкою 5 000 грн. ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2016 року. (а.с.29).

Згідно з розрахунком, наданим адвокатом ОСОБА_2, який приймав участь у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного 19 лютого 2016 року між ним та позивачкою та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ним витрачено наступний час: 1 годину на надання консультації з питання ДТП, 1 годину на отримання доказів для пред’явлення позову (отримання постанови, висновку експерта), 2 години на підготовку позову, 3 години на участь в судових засіданнях.

Згідно з журналами судових засідань адвокат ОСОБА_2 приймав участь в судових засіданнях 26 вересня 2016 року, що тривало 26 хвилин та 07 листопада 2016 року, що тривало 3 години 05 хвилин, всього 3 години 31 хвилину. Мінімальна заробітна плата з 1 грудня 2016 року становить 1600 грн..

З урахуванням розрахунку витраченого часу, який є обґрунтованим, та розміру мінімальної заробітної плати витрати на надання правової допомоги не перевищують 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі у судовому засіданні та під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, тому втрати в сумі 5 000 грн. підлягають стягненню з відповідача на корисить позивачки.

Позивачкою при подачі позову сплачено 681,73 грн. судового збору, слід було сплатити 1 152,92 грн. відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: 1% від ціни позову з майнових вимог 601,72 грн. (59 272,02 грн. + 900 грн.) та 551,20 грн. за вимоги немайнового характеру – відшкодування моральної шкоди.

Оскільки позов задовольняється, слід стягнути з відповідача на користь позивачки сплачену нею суму судового збору 681,73 грн. та на користь держави 471,19 грн. (1 152,92 грн. - 681,73 грн.).

За подання апеляційної скарги слід було сплатити 1 268,21 грн.: 661,89 грн. за вимоги майнового характеру та 606,32 грн. за вимоги немайнового характеру. Позивач сплатила 749,90 грн.. Слід стягнути з відповідача на користь позивачки 749,90 грн. та на користь держави 518,31 грн. (1 268,21 грн. – 749,90 грн.).

Отже, всього підлягає відшкодуванню судовий збір на користь позивачки 1 431,63 грн. (681,73 грн. +749,90 грн. ) та на користь держави 989,50 грн. (471,19 грн. + 518,31 грн.), а з врахуванням судових витрат на правову допомогу на користь відповідачки підлягають стягненню судові витрати в розмірі 6 431,63 грн. ( 5 000 грн. + 1 431,63 грн.).

Згідно з п. п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року скасувати.

ОСОБА_6 Костянтинівни задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 60 172,02 грн. (шістдесят тисяч сто сімдесят дві гривні дві копійки), у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. (три тисячі гривень), судові витрати в розмірі 6 431,63 грн..

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 989,50 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді :