Справа № 466/8641/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“ 08“ грудня 2016 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар Піцик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

позивач ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 15 838,69 грн. та стягнення судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 04.03.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала 2 863,76 грн. кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з умовами надання кредиту складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти банку для погашення заборгованості, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, що становить: заборгованість за кредитом – 3 119,50 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 9 597,27 грн., заборгованість за пенею та комісією – 1 891,51 грн., 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 730,41 грн. – штраф (процентна складова), що всього складає 15 838,69 грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився та скерував до суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов в частині стягнення з нього основного боргу та відсотків, проти комісії та штрафів заперечив. Окрім цього, просив розстрочити стягнення за рішенням суду на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, оскільки в нього фінансова скрута та відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

Заслухавши пояснення відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що 04.03.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала 2 863,76 грн. кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з умовами надання кредиту складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов’язання або односторонню зміну його умов.

Позивач свої обов’язки перед позичальником виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 2 863,76 грн.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов’язань визначених договором, у встановлений договором строк не сплатив відсотків та передбачених договором платежів в повному обсязі. В результаті цього утворилась заборгованість.

Виходячи з положень ст.ст. 1050, 612 ЦК України відповідач построчив виконання зобов’язання за кредитним договором, оскільки він прострочив повернення чергових частин кредиту та сплати щомісячних відсотків.

Згідно наданого банком розрахунку станом на 20.09.2016 року заборгованість відповідача становить: заборгованість за кредитом – 3 119,50 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 9 597,27 грн., заборгованість за комісією – 1 891,51 грн., 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 730,41 грн. – штраф (процентна складова), що всього складає 15 838,69 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3 119,50 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом – 9 597,27 грн., ґрунтується на вимогах закону, а отже за відсутності будь - яких заперечень зі сторони відповідача, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Таким, чином, вимога банку про стягнення комісії в даному спорі є безпідставною.

Щодо вимог про стягнення 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина), 730,41 грн. – штрафу (процентна складова), суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.2 ст. 569 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому суд виходить з того, що, як вищезазначено, штраф обчислюється у відсотках, тобто штраф (фіксована частина) – 500,00 грн. не підлягає до стягнення з відповідача, оскільки не грунтується на вимогах закону, а тому є безпідставною.

Окрім цього, статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 ЦК України, до окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність строком 1 рік щодо стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що жодного договору про збільшення позовної давності між сторонами не укладалося.

Отже, суд приймає заяву відповідачки про застосування позовної давності до вимоги про стягнення штрафу (процентна складова) – 730,41 грн.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення та з відповідача слід стягнути в користь позивача заборгованість за кредитом – 3 119,60 грн., заборгованість по процентах - 9 597,27 грн., всього: 12 716,87 грн.

У зв’язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Обставини, на які вказує відповідач, на переконання суду, мають особливий характер. Також при вирішенні питання про розстрочку суд враховує те, що відповідач добросовісно визнав борг за тілом кредиту та відсотками, не має наміру ухилятися від виконання рішення суду.

З`ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що заява про розстрочку виконання рішення суду підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.8,10,57,58,60,88,208,209,212,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1 в користь ПАТ КБ «Приват Банк» 12 716,87 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.03.2014 р. та 1 378,00 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Розстрочити виконання судового рішення шляхом стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приват Банк» 12 716,87 грн. заборгованості та 1 378,00 грн. судового збору рівними частками протягом 6 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя

ОСОБА_2