Справа № 158/2007/16-ц

Провадження № 2/0158/728/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

20 грудня 2016 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді - Костюкевича О.К.

секретаря - Хмілевської І.О.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом в.о. редактора редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_1 до страйкового комітету у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання страйку незаконним, -

в с т а н о в и в:

В.о. редактора редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом страйкового комітету у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання страйку незаконним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.09.2016 року на її ім'я надійшло повідомлення від голови профкому редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_5 про те, що трудовий колектив районної газети «Вільним шляхом» розпочинає безстроковий страйк з 19.09.2016 року.

Відповідно до протоколу №3 загальних зборів первинної профспілкової організації «Професійна спілка районної газети «Вільним шляхом», первинна профспілкова організація ухвалила:

- по питанню №3 взяти до відома ситуацію з порушенням прав трудового колективу районної газети «Вільним шляхом» та перейти до розгляду питання про можливі шляхи вирішення ситуації, яка склалася;

- по питанню № 4 внести подання на загальні збори трудового колективу про початок страйку трудового колективу редакції газети «Вільним шляхом» з 19.09.2016 року.

Відповідно до протоколу №4-П загальних зборів трудового колективу районної газети «Вільним шляхом» від 09.09.2016 року, трудовий колектив ухвалив:

- по питанню №3 затвердити подання профкому Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» оголосити про початок безстрокового страйку трудового колективу редакції газети «Вільним шляхом» з 19.09.2016 року;

- по питанню №4 затвердити страйком у складі ОСОБА_2, першого заступника голови ВПС НМПУ ОСОБА_3, юрисконсульта ВПС НМПУ ОСОБА_4 Обрати головою страйкому ОСОБА_3, надати йому право представляти інтереси трудового колективу у зносинах з роботодавцем, органами державної влади та місцевого самоврядування під час проведення страйку.

19.09.2016 року трудовий колектив редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» розпочав безстроковий страйк, який відбувається за межами підприємства.

Всупереч ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» вимог трудовим колективом не пред'явлено, а тому не зрозуміло з приводу яких розбіжностей виник колективний трудовий спір (конфлікт), який став причиною страйку.

Крім того, головою страйкому було обрано ОСОБА_3, однак повідомлення про початок страйку було надіслано головою профкому ОСОБА_5

Тому просить визнати страйк, оголошений трудовим колективом редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом», розпочатий 19.09.2016 року, незаконним; зобов'язати учасників страйку - трудовий колектив редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» прийняти рішення про припинення оголошеного страйку та розпочати роботу не пізніше наступної доби після вручення копії рішення суду страйковому комітету, а також стягнути із відповідачів на її користь судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

В судовому засіданні 16.11.2016 року заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задоволити. В судове засідання 20.12.2016 року не з'явились, згідно поданої заяви просили суд проводити розгляд справи у їх відсутності, позов задоволити, щодо винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача в порядку ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, голова профкому ОСОБА_5 надіслала повідомлення на ім'я в.о. редактора Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_1 про те, що трудовий колектив районної газети «Вільним шляхом» розпочинає безстроковий страйк з 19.09.2016 року (а.с. 5).

До вказаного повідомлення додано протокол загальних зборів первинної профспілкової організації «Професійна організація районної газети «Вільним шляхом» № 3 та протокол загальних зборів трудового колективу редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» № 4-П, відповідно до яких вирішено оголосити страйк з 19.09.2016 року, обрано головою страйкому ОСОБА_3 (а.с. 6-7).

Відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об'єднанню організацій роботодавців.

Як було встановлено в судовому засіданні з пояснень позивача та її представника, а також досліджених письмових доказів, зокрема протоколу загальних зборів первинної профспілкової організації «Професійна організація районної газети «Вільним шляхом» № 3 та протоколу загальних зборів трудового колективу редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» № 4-П, у жодному з них не сформульовано конкретних вимог трудового колективу, які є підставою для оголошення страйку (а.с. 6-7).

Доказів того, що працівниками редакції районної газети «Вільним шляхом» приймалось рішення про виникнення колективного трудового спору та здійснювалось формулювання вимог працівників та направлення роботодавцю відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» суду надано не було.

Статтею 6 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» визначено, що колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не надійшло. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

Суду також не було надано доказів того, що про виникнення колективного трудового спору у триденний строк не поінформовано місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва та примирення на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Також відсутні докази, що працівники не звертались з приводу цього спору до трудового арбітражу відповідно до вимог ст. 7, ч.1 ст.12 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити роботодавця або уповноважену ним особу, організацію роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

З копії протоколу загальних зборів трудового колективу редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» № 4-П від 09 вересня 2016 року (а.с.7) вбачається, що зборами прийнято рішення оголосити страйк з 19.09.2016 року, головою страйкому ОСОБА_3

Отже, судом встановлено порушення вимог частини 5 статті 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Відповідно до пункту «б» статті 22 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» незаконними визнаються страйки, оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6 частин 1 і 5 статті 12, частин 1, 3 і 6 статті 19 цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Право на страйк, як основоположне право особи, гарантоване статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 1 статті 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966 року) визначено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються забезпечити: a) право кожної людини створювати для здійснення і захисту своїх економічних та соціальних інтересів професійні спілки і вступати до них на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної організації. Користування зазначеним правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших; b) право професійних спілок утворювати національні федерації чи конфедерації і право цих останніх засновувати міжнародні професійні організації або приєднуватися до них; c) право професійних спілок функціонувати безперешкодно без будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших; d) право на страйки при умові його здійснення відповідно до законів кожної країни.

Європейський суд з прав людини дав досить детальну характеристику українського законодавства щодо забезпечення права на страйк у справах «Веніамін Тимошенко та інші проти України»(02.10.2014, заява №48408/12), «Трофимчук проти України» (28.10.2010, заява №4241/03), «Вєренцов проти України».

Так, у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України» (02.10.2014, п.78-80) ЄСПЛ зазначає, що з огляду на свою практику, яка доводить, що страйк беззаперечно захищається статтею 11Конвенції (див. рішення від 8 квітня 2014 року у справі «Національний союз працівників залізничного, морського та іншого транспорту проти Сполученого Королівства» (National Union of Rail, Maritime and Transport Workers v. the United Kingdom), заява № 31045/10, п. 84, з подальшими посиланнями), суд не вбачає підстав для того, щоб дійти іншого висновку. Суд також зазначає, що таке втручання становитиме порушення статті 11 Конвенції, якщо воно не було «встановлено законом», не переслідувало одну або більше легітимних цілей та не було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених цілей. Суд повторює, що вислів «встановлено законом» у статті 11 Конвенції вимагає не лише того, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться. Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість - за необхідності шляхом надання відповідної допомоги - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може спричинити відповідна дія (див., наприклад, рішення у справі «Маестрі проти Італії» (Maestri v. Italy) [ВП], заява № 39748/98, п. 30, ECHR 2004-I).

У справі «Трофимчук проти України» (28.10.2016, п.40-45) ЄСПЛ повторює, що втручання становитиме порушення статті 11 Конвенції, якщо воно не «передбачено законом», не переслідує одну або більше легітимних цілей, передбачених пунктом 2, та не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цих цілей (див. згадане вище рішення у справі «Сергій Кузнєцов проти Росії» (Sergey Kuznetsov v. Russia), п. 37). Суд зазначає, що заявниця оскаржила законність свого звільнення у національних судах, стверджуючи, зокрема, що вона не повинна була бути покарана за свою відсутність на робочому місці 3 березня 1999 року. Суди відхилили скарги заявниці, встановивши, що звільнення відповідало національному трудовому законодавству. Незважаючи на висновки судів стосовно згаданих вище аргументів заявниці, які не були точними та ясними, видається, що їхня позиція стосовно відсутності заявниці 3 березня 1999 року ґрунтувалась на тому, що така відсутність не мала прийнятного виправдання і, відповідно, це є порушенням трудової дисципліни. Суд не вбачає достатніх підстав не погодитись із застосуванням судами відповідного національного законодавства до обставин справи заявниці. Суд також зазначає, що українське законодавство передбачає право на страйк як один із засобів вирішення трудових спорів, який тягне тимчасове припинення роботи і встановлює порядок, відповідно до якого це право повинно здійснюватись. Ця процедура передбачає певні гарантії для працівників, включаючи імунітет від дисциплінарних заходів за участь у законному страйку. У цій справі заявниця брала участь в акції протесту проти свого роботодавця, що спричинило її відсутність на роботі протягом двох годин. Однак заявниця не дотрималась процедури страйку, викладеної у статті 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року, і не стверджувала, що їй якимось чином завадили дотриматись її. Більш того, заявниця не заперечувала відповідність процедури, встановленої національним законодавством, вимогам статті 1 1Конвенції. У світлі вищевикладеного Суд вважає, що дисциплінарне стягнення було накладено на заявницю законно і, отже, втручання було «передбачено законом» у розумінні пункту 2 статті 11 Конвенції. Суд також вважає, що втручання мало «легітимну мету» захисту прав колишнього роботодавця заявниці відповідно до національного трудового законодавства.

Отже, з врахуванням практики ЄСПЛ, визнаючи конституційне право працівників Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» на страйк, суд вважає, що недотримання порядку оголошення страйку, чітко регламентованого Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», є порушенням прав роботодавця на вжиття заходів щодо уникнення чи мінімізації негативних наслідків, спричинених страйком.

Так, судом встановлено, що при оголошенні страйку працівниками Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» порушено вимоги ст. 4, 6, ч.1 ст. 12, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» щодо порядку оголошення страйку.

Таким чином, мають місце передбачені пунктом «б» статті 22 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» підстави для визнання страйку незаконним.

Статтею 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» також передбачено, що рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

Отже, втручання у здійснення права працівників на страйк у даному випадку є встановленим законом, здійснено для досягнення легітимної цілі дотримання прав роботодавця, та є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення справедливого балансу права працівників та страйк та права роботодавця та інших осіб на вжиття заходів щодо уникнення негативних наслідків страйку.

При цьому суд зазначає, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є членами страйкового комітету, є належними відповідачами у даній справі.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у сумі 1378 грн. у рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, ст.22 п. «б», ст. 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», керуючись ст.ст. 10,11, 160, 212-218, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати страйк, оголошений трудовим колективом редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом», розпочатий 19.09.2016 року, незаконним.

Зобов'язати учасників страйку - трудовий колектив редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» прийняти рішення про припинення оголошеного страйку та розпочати роботу не пізніше наступної доби після вручення копії рішення суду страйковому комітету.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич