ухвала

іменем україни

14 грудня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Дьоміної О.О., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Спільне виробниче підприємство «Арсенал» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року Приватне підприємство «Спільне виробниче підприємство «Арсенал» (далі - ПП «СВП «Арсенал») звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що між ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі - ВАТ ВТБ Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») було укладено кредитний договір від 26 листопада 2007 року № 26 МКК, за яким банк надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 98 000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ ВТБ Банк та ПП «СВП «Арсенал» було укладено договір поруки від 26 листопада 2007 року № 26 МКК-Р1, за яким позивач зобов'язався солідарно відповідати перед ВАТ ВТБ Банк за виконання ОСОБА_6 зобов'язань.

Також зобов'язання перед банком було забезпечено договором поруки від 26 листопада 2007 року № 26МКК-Р, укладеним між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_7

У цей же день між ВАТ ВТБ Банк та ПП «СВП «Арсенал» було укладено договір застави, за яким на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором, підприємство передало в заставу банку транспортні засоби - сідлові тягачі.

У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору позичальником, банком було направлено претензію позичальнику та поручителю з вимогами погасити заборгованість.

З метою досудового вирішення спору, враховуючи солідарний обов'язок поручителя, ПП «СВП «Арсенал» продав за згодою заставодержателя належний йому однин з транспортних засобів - сідловий тягач марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8

За погодженням з банком, між позивачем та ОСОБА_8 був укладений договір про порядок розрахунків за придбане майно, за яким кошти у розмірі 75 000 грн були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором від 26 листопада 2007 року № 26 МКК, що підтверджується банківськими квитанціями та листом банку про часткове погашення кредиту за рахунок коштів, отриманих від продажу майна поручителя.

У зв'язку з чим, позивач як поручитель, який виконав солідарний обов'язок, просив стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 75 000 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2015 року у задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Спільне виробниче підприємство «Арсенал» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2016 року, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Приватного підприємства «Спільне виробниче підприємство «Арсенал» 75 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порівну в користь ПП «Спільне виробниче підприємство «Арсенал» судові витрати в сумі 2 089,8 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки між ПП «СВП «Арсенал» та банком припинено рішенням суду і тому солідарна відповідальність позивача виключається; сідловий тягач не міг бути проданим, оскільки на нього накладено арешт; квитанціями про перерахування на рахунок банку 75 тис. грн не підтверджено, що це гроші виручені від продажу саме сідлового тягача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що у зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя майновим поручителем за рахунок предмета іпотеки відносини між іпотекодержателем, який є кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя при цьому виникає право регресу до боржника, а отже, права кредитора за основним зобов'язанням набуває майновий поручитель. Ця норма узгоджується із п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до кредитного договору від 26 листопада 2007 року № 26 МКК ПАТ «ВТБ Банк» надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 98 000 доларів США на строк до 26 листопада 2014 року зі сплатою за користування кредитом 14,4 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 26 листопада 2007 року № 26 МКК, між ПАТ «ВТБ Банк» та ПП «СВП «Арсенал» було укладено договір поруки від 26 листопада 2007 року № 26 МКК-Р1 строком до 26 листопада 2014 року.

Зі змісту рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року вбачається, що цей договір поруки є припиненим.

Відповідно до договору застави № 26 МКК-1, ПП «СВП «Арсенал» передало в заставу ПАТ «ВТБ Банк» транспортні засоби - два сідлові тягачі для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором від 26 листопада 2007 року № 26 МКК.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави); застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) - стаття 572, 574, 583 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що позивач не є боржником за забезпеченим заставою зобов'язанням, а виступив майновим поручителем та частково виконав забезпечене заставою зобов'язання в межах вартості одного з предметів застави.

Із змісту правових норм, які регулюють правовідносини майнової поруки, а саме ст. 583 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про заставу», ст. 11 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що заставодавцем може бути не лише боржник за забезпеченим заставою зобов'язанням, а й третя особа (майновий поручитель). Відповідно, до майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Таким чином, у разі задоволення вимог іпотекодержателя майновим поручителем за рахунок предмета іпотеки відносини між іпотекодержателем, який є кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя при цьому виникає право регресу до боржника, отже, права кредитора за основним зобов'язанням набуває майновий поручитель. Ця норма узгоджується із п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий0Головуючий0 Головуючий

О.О. Дьоміна

Судді:

Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук О.М. Ситнік О.В. Ступак