АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/5760/16 Головуючий 1 інст. Гаврилюк С.М.

Справа № 639/2917/16-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: інші

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2016 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення витрат, повязаних з навчанням, -

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) звернувся з позовом до ОСОБА_4 і, посилаючись на пункт 2.3.6 укладеного 01.09.2013 року відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області тристороннього Договору про підготовку фахівця у ВНЗ МВС України, а також на норми законодавства, просив суд стягнути з відповідача 36 385 грн.56 коп. у якості відшкодування витрат, повязаних з утриманням ОСОБА_5 за час його навчання в ХНУВС за період з 16.08.2013 року по 12.02.2016 року, вказуючи, що відповідача достроково, за його власним бажанням наказом №36 о/с від 12.02.2016р. було відраховано з числа курсантів та звільнено з Національної поліції України відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», однак відповідач добровільно витрати на його утримання не відшкодовує.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2016 року позов ХНУВС задоволено. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ХНУВС 36385 грн. 56 коп. у якості витрат, повязаних з утриманням, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Ухвалою того ж суду від 29.07.2016р. відхилено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить заочне рішення Жовтневого районного суду скасувати, вважаючи його незаконним та необгрунтованим, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_5 вказує: що суд неповно та неправильно зясував обставини, що мають значення для справи; що наявна недоведеність обставин, які мають значення для справи; що судом допущено суттєві порушення норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу без відповідача, позбавивши його права на участь у розгляді справи, наданні наявних та витребуванні відсутніх доказів щодо обставин, які стосуються спірних правовідносин. Суд не врахував, що він, як дитина, яка позбавлена батьківського піклування, має особливий статус щодо забезпечення навчання за рахунок державних коштів. Судом також неправильно визначено коло осіб, які за законом мають право на відшкодування витрат держави у особі міністерства внутрішніх справ, повязаних з навчанням. Крім того, відповідач посилався на недоведеність розміру відповідних витрат належними та допустимими доказами, суперечливість даних, що містяться в наданих позивачем доказах.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не зявився, в поданих апеляційному суду запереченнях на апеляційну скаргу та в заяві просив рішення суду залишити без змін, справу розглядати за його відсутністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 10 серпня 2013 року наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 179 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ з 16 серпня 2013 року та присвоєно звання «рядовий міліції» (а.с. 6).

01 вересня 2013 року між ОСОБА_3 (за погодженням з опікуном ОСОБА_6), ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 30.12.2015 року № 241 о/с ОСОБА_3, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»», пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», прийнято на службу шляхом переведення до Національної поліції з 28 грудня 2015 року, зарахувавши до стажу служби в поліції період роботи з 07 листопада 2015 року до 28 грудня 2015 року, та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції» (а.с. 7).

Наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 лютого 2016 року № 36 о/с рядового поліції ОСОБА_3 відраховано з числа курсантів та звільнено з Національної поліції України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 8).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, витрати на утримання курсанта ОСОБА_3 за період навчання становили 36385 грн. 56 коп. та складались з: грошового забезпечення - 10310,96 грн., продовольчого забезпечення - 13045,55 грн., речового забезпечення - 1434,25 грн., та вартості житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв -11594 грн. 80 коп. (а.с.11, 104-109, 119-122)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, оскільки відповідача було відраховано з числа курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ (звільнено з Національної поліції України) за власним бажанням, він згідно договору від 01.09.2013 повинен відшкодувати в повному обсязі витрати, понесені найогонавчання, в тому числі витрати на: грошове, продовольче, речове забезпечення та вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв.

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитися з вказаними висновками, з огляду на таке.

Підстави та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України врегульованіЗаконом України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію"(далі - Закон N 565-XII), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, тапостановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313, якою затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 5 ст. 18 ЗаконуN 565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно положень частини сьомої цієї статті, яка кореспондується з пунктом першим Порядку, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до пп. пп. 2.3.1, 2.3.5, 2.3.6. договору від 01.09.2013 ОСОБА_3 зобовязувався: виконати в повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня; після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обовязків за посадою, на яку призначений Замовником, і відпрацювати не менше трьох років; у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, передбачених пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, повязані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком (а.с. 9-10).

Відповідно до пп. 3.1. зазначеного Договору підставами відшкодування фактичних витрат є дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі через небажання продовжувати навчання.

Відповідно до п.4 Договору до фактичних витрат на підготовку відноситься:

- грошове, продовольче та речове забезпечення;

- перевезення до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу;

- оплата комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв

Таким чином, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_3 порушив вимоги пп. пп. 2.3.1, 2.3.5, 2.3.6. Договору від 01 вересня 2013 року.

При цьому добровільно вартість витрат у зв'язку з навчанням відповідач не відшкодував.

Водночас, за змістом ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року №2342-IV (далі за текстом Закон №2342-IV), держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування до вісімнадцяти років, а при продовження навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Відповідно до ст. 39-1 Закону №2342-IV діти позбавлені батьківського піклування звільняються від плати за навчання в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 03.09.2010 №45-8 мав статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 50-56). Цей статус, в розумінні п.2 ст.1 Закону №2342-IV, він мав і на момент укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України та зарахування курсантом 1-го курсу ХНУВС.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_3 відповідно до ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», п. 13 Постанови Кабінету Міністрів № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», як дитина, позбавлена батьківського піклування, має паво на повне державне забезпечення до закінчення відповідних навчальних закладів, перебував на повному державному утриманні і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечувався безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів, то колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача вказаних витрат.

Законними та обґрунтованими є лише вимоги про стягнення з ОСОБА_3 витрат з оплати комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв у сумі 11594 грн. 80 коп., оскільки законодавством України не передбачено безоплатне забезпечення за рахунок держави цих витрат.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у частині того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру відповідних витрат.

Перевіряючи розрахунок комунальних послуг, апеляційний суд прийшов до висновку, що наданий суду розрахунок зроблено у відповідності із Наказом МО України, МФ України, МВС України, Міністерства транспорту та звязку, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління держаної охорони України, СБ України від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534.

Щодо решти витрат, то оскільки колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог щодо їх стягнення, то доводи апелянта в частині їх не підтвердження належними та допустимими доказами не беруться до уваги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції, а саме зменшення суми відшкодування витрат, повязаних з навчанням, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ до 11594,80 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2016 року змінити.

Зменшити розмір відшкодування витрат, повязаних з утриманням, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ з 36 385 грн. 56 коп. до 11594 грн. 80 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_2