Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 р. Справа №805/6399/14

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15-25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Маковецькій О.І,

за участю:

представника позивача - Бутової Т.О.,

представника відповідача - Ліцоєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області

про стягнення фактичних витрат по виплаті пенсії -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області, у травні 2014 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області про стягнення понесених витрат по виплаті пенсій за січень-березень 2014 року в сумі 5 651,57 грн (а.с. 52-59 т. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року адміністративний позов задовольнити частково. Судом прийнято рішення про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області витрат за період січень-березень 2014 року по виплаті пенсій в сумі 4 184,29 грн, витрат на доставку пенсій в сумі 11,88 грн, загалом 4 196,17 грн (а.с. 1-4 т. 1, 88-91 т. 4).

Зазначене встановлено на підставі відновленого провадження в адміністративній справі № 805/6399/14, яке було втрачене внаслідок захоплення 16 вересня 2014 року невідомими озброєними угрупуваннями двох корпусів Донецького окружного адміністративного суду, розташованих у м. Донецьку (т.т. 1-3, а.с. 1-91 т. 4) та відомостей, наявних в програмному забезпеченні "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області про стягнення понесених витрат по виплаті пенсій за січень-березень 2014 року в сумі 5 651,57 грн - змінено, а саме - в абзаці другому резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 слова і цифри "загалом 4 196,17 грн" замінено словами і цифрами "а також виплати щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в сумі 38,71 грн, а загалом в сумі 4 234,88 грн". В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 - залишено без змін (а.с. 125-129 т. 4).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року (К/800/23352/15) постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 197-200 т. 4).

25 листопада 2016 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду (а.с. 201 т. 4).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року справи прийнята до провадження суддею Волгіною Н.П. та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 203 т. 4).

В судовому засіданні, яке відбулось 7 грудня 2016 року, встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» (набрала чинності 31 грудня 2015 року) Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області перенайменовано в Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецької області (додаток № 2 по постанови).

Представник позивача у судовому засіданні надала уточнення до адміністративного позову, в яких зазначено, що Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецької області просить суду стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області на користь Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області витрати по виплаті пенсії ОСОБА_3 в розмірі 450,00 грн (а.с. 213-215 т. 4).

Згідно ч. 1 ст. 51, ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) крім прав та обов'язків, визначених у ст. 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Таким чином, предметом розгляду у даній адміністративній справі є вимоги Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області понесених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (з 31 січня 2015 року - Слов'янським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в Донецької області) витрат по виплаті пенсії ОСОБА_4 за січень-березень 2014 року в сумі 450,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Громадянка ОСОБА_3 отримала травму по дорозі на роботу. За приписами п. «а» ст. 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пунктом 6 ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння) по дорозі на роботу або з роботи. Відповідно до п. 2.1 Розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій період перебування на інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві підтверджується випискою з акту огляду МСЕК.

Згідно розділу 6 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», документами для розгляду справ про страхові виплати Фондом соціального страхування від нещасних випадків є: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть (абз. 2 ч. 1 ст. 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 717-V від 23 лютого 2007 року). Відповідно до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" одним із документів для призначення пенсії по інвалідності є довідка МСЕК. Даний перелік документів є вичерпним.

До матеріалів справи додані довідка МСЕК № 048344, в якій зазначено, що травма ОСОБА_4 є трудовим каліцтвом, тобто, пов'язана із виробництвом. Положенням про медико-соціальну експертизу, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про МСЕК, Положення про встановлення інвалідності), передбачено процедуру проведення експертизи, виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причин та часу настання інвалідності, групи інвалідності. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання (п. 3 Положення про МСЕК). Відповідно до п. 10 Положення про МСЕК комісія МСЕК складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Фонду соціального страхували я від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Згідно п. 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, які спричинили обмеження життєдіяльності. Згідно п. 3 Положення про встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене травмами або вродженими вадами, які спричинили обмеження нормальної життєдіяльності особи. Відповідно п. 9 Положення про встановлення інвалідності інвалідність, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлюється на підставі результатів огляду потерпілого членами комісії та акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Згідно п. 11 Положення про встановлення інвалідності ступінь втрати професійної працездатності працівників визначається у відсотках ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків комісією, за участю представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акту про нещасний випадок на виробництві, акту розслідування професійного захворювання та висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання. Відповідно до п. 26 Положення про встановлення інвалідності комісія встановлює причини встановлення інвалідності: нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я). Згідно п. 6 Положення про МСЕК висновок комісії є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. Відповідно до п. 18 Положення про МСЕК комісія несе відповідальність за якість медичного обстеження та обґрунтованість медико-соціальної експертизи (а.с. 213-215 т. 4).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат по виплаті пенсії ОСОБА_3 в розмірі 450,00 грн підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, мотивуючи це наступним.

Потерпіла ОСОБА_4 отримала травму 5 листопада 1983 року по дорозі на роботу на території колишнього СРСР (м. Нижнекамськ Татарської автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Татарська АРСР), яка входила до складу СРСР), а позивачем не було надано відповідачу належних доказів того, що ОСОБА_3 отримала саме травму на виробництві (не був наданий акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1), при цьому в наявності був акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування особи на роботу чи з роботи, а відповідно до законодавства, яке було чинне на момент отримання потерпілою травми, зокрема, приписів п.п. 1.2, 1.4 Положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦРПС СРСР (Всесоюзна Центральна Рада Професійних Спілок СРСР) від 13 серпня 1982 року № 11-6 (набула чинності 1 січня 1983 року) цей випадок не є випадком, пов'язаним із виробництвом.

Посилання позивача на довідку МСЕК, в якій зазначено, що ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності по трудовому каліцтву, як на підставу встановлення факту нещасного випадку на виробництві, є необґрунтованим, суперечить діючому законодавству. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку із ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Факт нещасного випадку на виробництві МСЕК не встановлює, це відноситься до компетенції коміciї з розслідування нещасного випадку на виробництві та підтверджується виключно актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1.

Посилаючись на абз. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, де зазначено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступень втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, позивач зазначає (трактує), що не обов'язково надавати для призначення страхових виплат акт про нещасний випадок на виробництві, а достатньо лише довідки МСЕК. Таке трактування, за твердженням представника відповідача, є помилковим, тому що слово «або» може бути застосовано тільки лише у paзi, коли ocoбі Медико-соціальною експертною комісією встановлений відсоток втрати професійної працездатності у зв'язку i з професійним захворюванням, яке відбулось до 1 липня 1998 року, тому що до цієї дати акти розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 не складались, у таких випадках Фонд сплачує потерпілим на виробництві страхові виплати лише на підставі довідок МСЕК (отриманих до 1 липня 1998 року) без актів розслідування професійного захворювання. В уcix інших випадках надання довідки МСЕК та одночасно акту про нещасний випадок на виробництві є обов'язковим. Це підтверджується п. 3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 27 квітня 2007 року № 24 (зареєстрований в Мін'юсті 22 червня 2007 року).

Позивач також вважає, що відповідно до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, де зазначено, що підставою для призначення пенсії по інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом є довідка МСЕК, - акти про нещасні випадки на виробництві не потрібні для призначення пенсії цього виду. На підтвердження цього висновку позивач посилається на Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, де зазначено, що медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві проводиться після подання акту про нещасний випадок на виробництві за встановленими формами комiciєю, яка складається, в тому числі, із представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, тому, як зазначає представник позивача, акт про нещасний випадок на виробництві повинен надаватись тільки органам МСЕК, а для призначення пенсії він не потрібен.

Але позивачем не враховано той факт, що вищевказані нормативні документи прийняті в 2005 та 2009 роках, коли вже існував Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (Фонд створений 1 квітня 2001 року), який має право контролювати правомірність висновків МСЕК, перебуваючи у складі комiciї МСЕК. Однак, в даній справи предметом позову є факт нещасного випадку на виробництві, який трапився на території колишнього СРСР. На той час діяли інші нормативно-правові акти, які регулювали питання призначення пенсій. Так, відносно ОСОБА_3 (травма трапилась у 1983 році) відповідно до наданої позивачем копії протоколу комісії по призначенню пeнсії при виконкомі від 27 червня 1986 року ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності з 24 лютого 1986 року. На той час діяло «Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» («Положение о порядке назначения и выплаты государственных пенсий»), затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 рок № 590» (із внесеними змінами станом на 1986 piк). Відповідно до п. 144 цього Положення до заяви працівника або службовця про призначення пенсії з інвалідності мають бути додані документи, які посвідчують стаж роботи, довідка про заробіток, виписка з акту огляду (освідчення) Лікувально-трудової експертної комісії (ЛТЕК). Якщо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва, то надається також акт (чи інший офіційний документ) про нещасний випадок.

Крім цього, згідно п. 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інваліднності внаслідок нещасного випадку на виробництві, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, у переліку підстав взагалі ввідсутній п. «б» ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - нещасні випадки, які трапились по дорозі на роботу або з роботи.

Таким чином, підставою для призначення пенсії з інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом на території колишнього СРСР, крім довідки ЛТЕК, є також акти про нещасні випадки на виробництві. У paзі відсутності актів про нещасні випадки на виробництві неможливо встановити причинно-слідчий зв'язок між фактом нещасного випадку та встановленою інвалідністю, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову (а.с. 204-205 т. 4).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області за період з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем не були прийняті до заліку та відшкодуванню витрати позивача, пов'язані з виплатою основного розміру пенсії по інвалідності, державної цільової допомоги на прожиття, витрат на виплату і доставку пенсій, сплачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, на загальну суму 5 815,14 грн (в тому числі ОСОБА_3 - на суму 450,00 грн) (а.с. 60-76 т. 1)

Не погодившись із неприйняттям до заліку та відшкодування зазначених витрат позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року адміністративний позов задовольнити частково. Судом прийнято рішення про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області витрат за період січень-березень 2014 року по виплаті пенсій в сумі 4 184,29 грн, витрат на доставку пенсій в сумі 11,88 грн, загалом 4 196,17 грн (а.с. 1-4 т. 1, 88-91 т. 4).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області про стягнення понесених витрат по виплаті пенсій за січень-березень 2014 року в сумі 5 651,57 грн - змінено, а саме - в абзаці другому резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 слова і цифри "загалом 4 196,17 грн" замінено словами і цифрами "а також виплати щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в сумі 38,71 грн, а загалом в сумі 4 234,88 грн". В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 - залишено без змін (а.с. 125-129 т. 4).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року (К/800/23352/15) постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 197-200 т. 4).

Як зазначено касаційним судом у вказаній ухвалі, в матеріалах справи присутні виписки із актів огляду громадянина, визнаного інвалідом, де зазначено, що причиною інвалідності є трудове каліцтво. Проте суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, дійшли протилежного висновку, і вказали, що нещасний випадок, який трапився із пенсіонером, не є нещасним випадком, що трапився на виробництві. Тобто, висновки судів не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а тому потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

В судовому засіданні на підставі пояснень представників сторін встановлено, що витрати позивача в сумі 4 234,88 грн відповідачем на виконання рішення суду відшкодовані 11 червня 2015 року на підставі платіжного доручення № 895 від 10 червня 2015 року; невідшкодованою (спірною в межах даної справи) залишилась сума витрат позивача в розмірі 450,00 грн, понесених управлінням у звязку із виплатою та доставкою пенсії з інвалідності ОСОБА_3

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За статтею 10 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пунктом 1.1 розділу 1 "Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 1-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за №208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.

Відповідно до Закону № 1105-ХІV виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Таким чином, сторони у справі є органами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством.

Стаття 81 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Аналогічні норми закріплено і в Законі України від 9 липня 2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, відповідно до якого відшкодуванню, зокрема, підлягають суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, в тому числі тих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено, в тому числі, пенсії по інвалідності внаслідок

нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 5), які на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання <�…>, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання <�…>, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п. 6). Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання <�…> на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду (п. 7). Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування від нещасних випадків до 30 числа місяця, наступного за звітним, складають у двох примірниках акт про проведення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного

захворювання <�…> (п. 8).

Як встановлено в судовому засіданні Управлінням Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (з 31 грудня 2015 року - Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем не були прийняті до заліку та відшкодуванню суми виплачених позивачем пенсій, в тому числі ОСОБА_4 (всі документи щодо вказаної особи, які містяться в матеріалах справи, складені російською мовою, де зазначено що потерпіла є «ОСОБА_4») у зв'язку із тим, що потерпіла, ОСОБА_4, отримала травму 5 листопада 1983 року по дорозі на роботу на території колишнього СРСР - м. Нижнекамськ, Татарської автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Татарська АРСР), яка входила до складу СРСР, а позивачем не було надано відповідачу доказів того, що ОСОБА_3 отримала саме травму на виробництві (не був наданий акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1), при цьому в наявності був акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу чи з роботи, а відповідно законодавства, яке було чинне на момент отримання потерпілою травми - п.п. 1.2, 1.4 Положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президіума ВЦСПС 13 серпня 1982 року № 11-6 (набула чинності 1 січня 1983 року) цей випадок не є випадком отримання травми, пов'язаною із виробництвом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, протоколу № 1/220 від 7 червня 1986 року ОСОБА_3 ОСОБА_4 (мовою оригіналу документа - ОСОБА_19) встановлена друга група інвалідності, в якості причини інвалідності у потоколі зазначено - трудове каліцтво (а.с. 169 т. 1).

В матеріалах справи також наявні наступні докази щодо встановлення інвалідності зазначеній особі:

- акт огляду во ЛТЕК, що є додатком до довідки Серія ВТЕ № 085055 від 24 лютого 1986 року (повторне), з якої вбачається, що ОСОБА_4 з 3 березня 1987 року строком на один рік встановлена друга група інвалідності; причина інвалідності не зазначена (друга сторінка а.с. 170 т. 1);

- акт огляду во ЛТЕК, що є додатком до довідки Серія ВТЕ-5 № 058044 від 3 березня 1987 року, де зазначено, що ОСОБА_4 з 3 березня 1987 року строком на один рік встановлена друга група інвалідності, в якості причини інвалідності у виписці зазначено - трудове каліцтво (а.с. 167 т. 1);

- акт огляду во ЛТЕК, що є додатком до довідки Серія ВТЕ-29 № 047100 від 2 лютого 1988 року, де зазначено, що ОСОБА_4 з 2 лютого 1988 року строком на один рік встановлена друга група інвалідності, в якості причини інвалідності у виписці зазначено - трудове каліцтво (друга сторінка а.с. 167 т. 1);

- акт огляду во ЛТЕК, що є додатком до довідки Сер ВТЕ-29 № 037009 від 6 лютого 1990 року, де зазначено, що ОСОБА_4 з 6 лютого 1990 року строком на один рік встановлена друга група інвалідності, в якості причини інвалідності у виписці зазначено - трудове каліцтво (а.с. 168 т. 1);

- акт огляду во ЛТЕК, що є додатком до довідки Сер ВТЕ-59 № 021741 від 7 лютого 1989 року, де зазначено, що ОСОБА_4 з 7 лютого 1989 року строком на один рік встановлена друга група інвалідності, в якості причини інвалідності у виписці зазначено - трудове каліцтво (друга сторінка а.с. 168, 170 т. 1);

- акт огляду во ЛТЕК, що є додатком до довідки Сер ВТЕ-92 № 048344 від 5 лютого 1991 року, де зазначено, що ОСОБА_4 з 5 лютого 1991 року строком на один рік встановлена друга група інвалідності, в якості причини інвалідності у виписці зазначено - трудове каліцтво (друга сторінка а.с. 169 т. 1);

- акт огляду во ЛТЕК, що є додатком до довідки Сер ВТЕ-92 № 048344 від 5 лютого 1991 року, де зазначено, що ОСОБА_4 з 5 лютого 1991 року строком на один рік встановлена друга група інвалідності, в якості причини інвалідності у виписці зазначено - трудове каліцтво (друга сторінка а.с. 169, 171 т. 1).

Як вбачається з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, прийнятої за результатом розгляду адміністративної справи № 805/2326/13 (постановою Донецького апеляційного адміністративного суду у зазначеній справі від 4 червня 2013 року постанова суду першої інстанції була змінена в частині визначення судом першої інстанції суми поштових витрат на доставку пенсії особам, відносно яких судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позовних вимог; в решті постанова Донецького окружного адмінісративногосуду була залишена судом апеляційної інстанції без змін; ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року постанова суду апеляційної інстанції залинена без змін, а.с. 216-221, 222-226, 227-229 т. 4), ОСОБА_20 (російською мовою - ОСОБА_20), ІНФОРМАЦІЯ_1, майстер 4 дільниці "СРСУ-2", о 7-ій годині 5 листопада 1983 року, слідуючи до робочого місця, була травмована автобусом, про що був складений акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу або з роботи, від 6 листопада 1983 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, сторонами у справі визнаються обставини отримання ОСОБА_4 інвалідності.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

При вирішенні питання - чи є має компенсувати відповідач позивау витрати, пов'язані із виплатою та доставкою ОСОБА_4 пенсії з інвалідності, суд виходить з положень ст. 69 та 86 КАС України, де зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; при цьому суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку маються такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Згідно з п. 4 ст. 25 вищеназваних Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 199 року № 1105-XIV (тут і надалі - назва та редакція Закону станом на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, надалі - Закон № 1105-XIV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, відповідно до п. 2 якого відшкодуванню, зокрема, підлягають суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За змістом ч. 2 ст. 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно абз. 2 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Таким чином, обов'язковою умовою відшкодування Фондом соціального страхування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, є наявність права та таке відшкодування у потерпілій особі, а щодо осіб, інвалідність яких отримана до набрання чинності Законом № 1105-XIV - наявність у особи такого права станом на набрання зазначеним законом чинності.

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_4 отримала травму у 1983 році на території колишнього СРСР (станом на час виникнення спірних правовідносин - територія Російської Федерації), по дорозі на роботу в позаробочий час.

При цьому в результаті нещасного випадка з ОСОБА_20 був складений не акт про нещасний випадок на виробництві, а акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування особи на роботу чи з роботи (як встановлено судом на підставі пояснень представників сторін та встановлено судовими рішеннями по справі № 805/2326/13-а).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦРПС СРСР (Всесоюзна Центральна Рада Професійних Спілок СРСР) від 13 серпня 1982 року № 11-6 (набула чинності 1 січня 1983 року та була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) цей випадок не є випадком, пов'язаним із виробництвом.

Згідно п. 144 «Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» («Положение о порядке назначения и выплаты государственных пенсий»), затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 рок № 590» (із внесеними змінами станом на 1986 piк) до заяви працівника або службовця про призначення пенсії з інвалідності мають бути додані документи, які посвідчують стаж роботи, довідка про заробіток, виписка з акту огляду (освідчення) Лікувально-трудової експертної комісії (ЛТЕК). Якщо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва, то надається також акт (чи інший офіційний документ) про нещасний випадок.

Таким чином, станом на час отримання ОСОБА_4 каліцтва підставою для призначення пенсії з інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом на території колишнього СРСР крім довідки ЛТЕК є також акти про нещасні випадки на виробництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Згідно абз. 6 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.

Як становлено під час розгляду справи, акт розслідування нещасного випадку на виробництві (за формою Н-1, Н-5) або акт розслідування професійного захворювання (за формою Н-4) стосовно ОСОБА_4 відповідачу не надавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами відповідача щодо наявності в нього підстав відмовити позивачу у прийнятті до залуку та наступному відшкодуванні витрат управління, пов'язаних із виплатою та доставкою ОСОБА_4 пенсії з інвалідності.

Суд не погоджується із доводами позивача про необов'язковість надання відділенню Фонду соціального страхування такого акту, так як у частині 1 ст. 35 Закону № 1105-XIV у переліку документів, що надаються до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, разом зі сполучником «та» є сполучник «або» (..для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть..), - враховуючи наступне.

В зазначеному вище реченні сполучник «або» знаходиться у дужках після сполучника «та», що свідчить про існування випадків призначення виплати з певного виду соціального страхування як на підставі обох документів одночасно (акту про нещасний випадок чи акту про розслідування професійного захворювання та довідки МСЕК) так і випадків призначення страхової випати на підставі лише або акту або довідки МСЕК. Тобто, застосування сполучника «або» не може відбуватись у всіх випадках отримання відділеннями Фонду заяв про виплату страхових сум - лише тоді, коли не підлягає застосуванню сполучник «та» (коли законодавство не вимагається подання одночасно і відповідного акту і довідки МСЕК).

Так, з серпня 1993 року і до серпня 2001 року питання оформлення випадків, пов'язаних із нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 623 «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях», якою у період до 1 липня 1998 року не було передбачено складання актів розслідування хронічного професійного захворювання (обов'язковість складання такого акту (форма П-4) була передбачена з липня 1998 року після внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 623 постановою цього органу від 17 червня 1998 року № 923).

У зазначеному періоді (до липня 1998 року) встановлення відсотка втрати професійної працездатності у звязку із професійним захворюванням здійснювалось Медико-соціальною експертною комісією без наявності відповідного акту.

Крім цього, обов'язковість надання відповідного акту (або за формою П-1 або П-4) передбачена Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982, у пункті 3.1 якого зазначено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подаються: 1) заява потерпілого про призначення страхових виплат; 2) акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за

формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1; 3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); 4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено); 5) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання); 6) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності <�…>.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

На підставі викладеного вище, ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області про стягнення фактичних витрат з виплати та доставки пенсії ОСОБА_3 в розмірі 450,00 грн - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 8 грудня 2016 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.