Єд . унік. № 243/8375/15-ц

Провадження № 2/243/4288/2016

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2016 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарі судового засідання Кабановій О.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 30 вересня 2013 року між нею і публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», було укладено договір №0122/ 073, згідно з яким у відділенні банку, розташованому в м. Горлівка по вул. Петровського,1 їй було надано в оренду індивідуальний сейф №27 у депозитному сховищі банку для зберігання цінностей та документів на строк з 30 вересня 2013 року по 29 жовтня 2013 року. Зазначений договір згодом подовжувався сторонами і діяв до 18 липня 2014 року, коли працівники відповідача перестали допускати ОСОБА_1 в депозитне сховище банку до орендованого індивідуального сейфу. Рішення про отримання в оренду індивідуального сейфа було прийнято позивачем у зв'язку з необхідністю забезпечити збереження наявних в неї цінностей, а також у зв'язку з тим, що її родина у жовтні 2013 року повинна була отримати кредит у сумі 100 000 доларів США під плановане будівництво будинку. Позивач ознайомилася з умовами договору, Загальними умовами надання банківських послуг юридичним особам, затвердженим рішенням Правління банку №118 від 04 квітня 2011 року, переконавшись у абсолютної надійності збереження цінностей. Після укладення договору ОСОБА_1 поклала в наданий індивідуальний сейф №27 належні їй і її родині коштовності, а саме:

- годинники чоловічі з браслетом Політ золото 585 * вагою 68 г вартістю 62056 грн.;

- ланцюг жіночий плетіння Пітон золото 585 * вагою 36 г вартістю 32853 грн.;

- ланцюг жіночий плетіння Якірне золото 750 * вагою 14 г вартістю16380 грн.;

- ланцюг жіночий плетіння Косичка золото 750 * вагою 16 г вартістю 18720 грн.;

- браслет жіночий в / к гірський кришталь золото 583 * вагою 35 г вартістю 31832 грн.;

- браслет жіночий плетіння Бісмарк подвійний золото 583 * вагою 23 г вартістю 20990 грн.;

- банківські злитки (штамп) 2 штуки золото 999.9 * вагою 100 г вартістю 312000 грн.;

- банківські злитки (штамп) 4 штуки золото 999.9 * вагою 50 г вартістю 31 2000 грн.;

- банківські злитки (штамп) 3 штуки золото 999.9 * вагою Південь вартістю 48800 грн.;

- банківські злитки (штамп) 8 штук золото 999,9 * вагою 1 г вартістю 12480 грн.;

- монети царські Миколаївські 44 шт. по 5 руб. вартістю 294 637 грн.;

- монети царські Миколаївські 12 шт. по 10 руб. вартістю 136 843 грн.;

- діаманти в розсипи 58 каменів вартістю 1256735 грн.;

- каблучка в / к діамант 0,2 сt золото 585 * вагою 3 м вартістю 9133 грн.;

- каблучка в / к діамант 0,2 сt золото 585 * вагою 3,8 г вартістю 9864 грн.;

- каблучка в / к діамант 0,2 сt золото 585 * вагою 3,8 г вартістю 9 864 грн.;

- каблучка в / к діаманти 3 шт. по 0,2 сt золото 585 * вагою 3 ,? г вартістю 22239 грн.;

- каблучка в / к діамант 0,3 сt і чорна крихта золото 585 * вагою 3 г вартістю 24587

грн .;

- каблучка в / к 2 смарагда і 3 діаманти по 0,3 сt золото 585 * вагою 3,5 г вартістю

68693 грн.;

- каблучка в / к смарагд і діаманти крихта золото 585 * вагою 3,5 г вартістю 8 158 грн.;

- каблучка в / к діаманти 2 шт. по 0,1 сt і 1 шт.0.18 сt золото 585 * вагою 3,3 г вартістю

19392 грн.;

- каблучка в / к діамант 0,4 сt золото 585 * вагою 4 г вартістю 39390 грн.;

- каблучка в / к діаманти 3 шт. по 0,1 8 сt золото 585 * вагою 3,2 г. вартістю 22279 грн.;

- каблучка в / к діаманти 32 шт. по 0,2 сt і 16 шт. по 0,1 і 1 шт. по 0,3 золото 750 * вагою 10 г вартістю 335178 грн.;

- каблучка Рак в / к очі рубіни золото 750 * вагою 7 г вартістю 8 190 грн.;

- каблучка в / к діаманти крихта золото 585 * вагою 3,5 г вартістю 3194 грн.;

- каблучка в / к діамант 0,1 сt золото 585 * вагою 2.5 м вартістю 7245 грн.;

- каблучка в / к перлина і діаманти крихта золото 585 * вагою 3,3 г вартістю 3 194

грн .;

- каблучка в / к чорний діамант золото 585 * вагою 7 г вартістю 6 388 грн.;

- каблучка в / к діамант 0,3 сt золото 585 * вагою 3.5 м вартістю 24861 грн.;

- каблучка в / к діаманти 1 шт. 0,3 сt і 2 шт. по 0.2 золото 585 * вагою 3,5 г вартістю

37768 грн.;

- сережки в / к діаманти 4 шт. по 0,18 сt і чорний топаз 2 шт. золото 750 * вагою 5 г

вартістю 31662 грн.;

- сережки в / к діаманти 6 шт. по 0,18 сt золото 585 * вагою 4 г вартістю 17550 грн.;

- сережки в / к перли та діаманти крихта золото 585 * вагою 6 г вартістю 5475 грн.;

- сережки в / к діаманти крихта золото 585 * вагою 4,2 г вартістю 3 832 грн.;

- сережки в / к діаманти крихта золото 585 * вагою 4,5 г вартістю 4106 грн.;

- сережки в / к діаманти крихта золото 585 * вагою 6 г вартістю 5 475 грн.;

- сережки в / к діаманти 2 шт. по 0,18 сt золото 585 * вагою 3 м вартістю 15643 грн.;

- сережки в / к смарагди і діаманти золото 585 * вагою 7 м вартістю 18388 грн.;

- сережки в / к діаманти 2 шт. по 0,3 сt золото 750 * вагою 10 г. виробництво Великобританія вартістю 55035 грн.;

- набір сережки і кільце в / к діаманти 3 шт. по 0,3 сt золото 585 * вагою 4,5 і 5 г

вартістю 73672 грн.;

- набір сережки і кільце в / к перли та діаманти 4 шт. по 0.1 сt і 1 шт. -0,2 Золото 750 *

вагою 4,5 і 3,5 г виробництво Арабські Емірати вартістю 35669 грн.;

- набір сережки і кільце в / к діаманти 30 шт. по 0.1 сt і 1 -0.18 сt, і 3 чорних топазу

золото 750 * вагою 10 і 7,2 г вартістю 169044 грн.;

- печатка в / к діамант 1 шт.-0,3 сt золото 750 * вагою 7 г вартістю 28055 грн.;

- печатка в / к діамант 5 шт.-0,1 сt золото 585 * вагою 7 г вартістю 31208 грн.;

- печатка в / к діаманти крихта і чорний топаз золото 585 * вагою 8 г вартістю 7 300 грн.;

- печатка Павук в / к діамант 1 шт.-0.4 сt золото 585 * вагою 14 г вартістю 48516 грн.;

- печатка в / к чорний топаз і діаманти крихта золото 585 * вагою 5,5 г вартістю 5019 грн.;

- браслет чоловічий плетіння Пітон золото 585 * вагою 42 г вартістю 38330 грн.;

- браслет чоловічий плетіння Бісмарк подвійний золото 585 * вагою 44 г вартістю 40154 грн.;

- ланцюг жіночу плетіння Картьє золото 585 * вагою 64 г вартістю 58406 грн.;

- хрест чоловічий золото 585 * вагою 14 г вартістю 12776 грн.;

- медальйон виробництво Великобританія золото 750 * вагою 3 г вартістю 3 510 грн., ;

а всього коштовностей загальною вартістю 3 957 273 грн., а також грошові кошти в сумі 100 000 доларів США.

30 жовтня 2013 чоловіком позивача, ОСОБА_4, за договором траншу №401.44099 / FW401.464 від 30 жовтня 2013 року, укладеного з АТ «ПроКредит Банк» отримано кредит на будівництво будинку в сумі 40 000 доларів США. Зазначена сума грошей також була поміщена позивачем в індивідуальний сейф №27, наданий відповідачем для зберігання цінностей та документів.

10 грудня 2013 чоловіком позивача за договором траншу №401.44178 / FW 401.464 від 10 грудня 2013 року, укладеного з АТ «ПроКредит Банк», отримано кредит на будівництво будинку в сумі 60 000 доларів США. Зазначена сума грошей також була поміщена позивачем в індивідуальний сейф №27, наданий відповідачем для зберігання цінностей та документів.

Позивач дотримувалася всіх умов, передбачених договором, своєчасно оплачувала надані послуги, ніяких проблем зі збереженням належного позивачеві майна не виникало.

У травні 2014 ОСОБА_4, який є директором повного товариства «Ломбард Вера» ОСОБА_4 і Компанія», повідомив ОСОБА_1, що він отримав листа від приватного підприємства «Кредо Плюс М», яке здійснювало охорону ломбардів, що належали повному товариству «Ломбард Вера» ОСОБА_4 і Компанія», з якого випливає, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції вони не можуть гарантувати охорону майна товариства. Оскільки в ломбардах зберігається майно клієнтів, збереження якого повне товариство «Ломбард Вера» ОСОБА_4 і Компанія» має забезпечити, то позивач звернулася в Горлівське відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з питанням про можливість надання в оренду індивідуальних сейфів і поцікавилася, чи гарантує ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» збереження майна в існуючих на той час умовах. Працівники банку запевнили, що збереження майна гарантується.

12 і 13 травня 2014 між позивачем і повним товариством «Ломбард Вера» ОСОБА_4 і Компанія» були укладені договори зберігання, згідно з якими повне товариство «Ломбард Вера» ОСОБА_4 і Компанія» передала позивачеві на зберігання, а вона прийняла майно у виді виробів з золота вартість яких станом на 18 липня 2014 року становила 4 725 858 грн. 03 коп.

З метою забезпечення збереження отриманих на зберігання цінностей ОСОБА_1 уклала 12 травня 2014 договір №0182/073, згідно з яким їй було надано в оренду індивідуальний сейф №8 у депозитному сховищі банку; 13 травня 2014 договір №0183/073 на надання їй в оренду індивідуального сейфа №54 у депозитному сховищі банку; 3 липня 2014 договір №0194 / 073 про надання індивідуального сейфа №110 в депозитному сховищі банку. У зазначені сейфи позивачем були поміщені отримані на зберігання від повного товариства «Ломбард Вера» ОСОБА_4 і Компанія» цінності на суму 4 725 858 грн. 03 коп. В даний час у зв'язку зміною цін на дорогоцінні метали вартість отриманих на зберігання цінностей і вкладених в індивідуальні сейфи, надані відповідачем, становить 17 639 015 грн. 33 коп.

До 18 липня 2014 роки ОСОБА_1 в будь-який зручний для неї час мала доступ до орендованих індивідуальних сейфів. Однак з 18 липня 2014 мені у доступі до орендованих індивідуальних сейфів їй було відмовлено у зв'язку з наказом керівництва відповідача про тимчасове призупинення роботи. Зазначені обставини підтверджуються актом, складеним 22 липня 2014 року за участю працівників Горлівського відділення банку.

У зв'язку з неможливістю отримати доступ до сейфів позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою, в якій ставила питання про надання можливості доступу до індивідуальних сейфів з метою отримання вкладених у них цінностей, на що отримала відповідь, що відділення банку в Горлівці в даний час не працюють, і після стабілізації ситуації в м. Горлівка їй повідомлять про можливість доступу до індивідуальних сейфів.

Оскільки в результаті не прийняття відповідачем заходів до збереження майна, що знаходиться в індивідуальних сейфах, позивач втратила належне особисто їй і її родині майно на суму 3 957 273 грн., та грошові кошти в сумі 200 000 доларів США. що відповідає 4 000 964 грн., а також позивач змушена нести відповідальність за передане їй повним товариством «Ломбард Вера» ОСОБА_4 і Компанія» на зберігання майно на суму 4 725 858 грн. 03 коп. У зв'язку із зазначеними обставинами ОСОБА_1 втратила сон і спокій, постійно перебуває в стані стресу, оскільки не може повернути одержане за договорами зберігання майно, що спричиняє їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 300 000 грн. і просить стягнути з відповідача на свою користь на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 25 597 252 грн. 33 коп.

22.11.2016 року ОСОБА_1 змінила та уточнила позовні вимоги, згідно з чим додатково зазначила, що вона прийняла за актом прийому-передачі майна від 12.05.2014 року від ПО «Ломбард Віра» ОСОБА_4 і компанія» на зберігання майна на загальну суму 2 892 546 грн. 75 коп.

За умовами договорів зберігання від 12 та 13.05.2014 року ОСОБА_1 зобов’язана зберігати передане майно та вживати заходів для забезпечення збереження майна, дбати про майно як про своє власне, а також повернути майно в тому ж стані і кількості, в якому воно було передано на зберігання. За умовами п. 3.1.6 Договору вона несе повну відповідальність за втрату або пошкодження майна.

Майно, яке передавалось позивачу на зберігання, було поміщено нею у сейфи відповідача № 8, № 54, № 110.

Пунктом 2.1.1 договорів на користування індивідуальними сейфами вона мала право використовувати сейф протягом визначеного договорами строку для зберігання дорогоцінних металів, грошових коштів, цінних паперів та інших речей.

До 18.07.2016 року в будь-який зручний час вона мала вільний доступ до орендованих нею індивідуальних сейфів. 18.07.2014 року (п’ятниця) її було відмовлено в доступі до орендованих сейфів, що підтверджено відповідним актом від 22.07.2014 року, яким зафіксовано, що вона намагалась потрапити до депозитного сховища 18,21,22.07.2014 року. Оскільки на той час в м. Горлівка знаходились незаконні військові формування, які створювали небезпеку для життя і здоров’я її родини, її довелося виїхати за межі м. Горлівки та зверталась до відповідача з листом-претензією від 23.01.2015 року.

Вважає, що поведінка відповідача була протиправною, оскільки ним порушені вимоги ст.ст. 1,4,10,13,22 Закону України «Про захист прав споживачів» та норми ст.ст. 509,629 ЦК України з огляду на наступне.

За умовами п. 2.1.1 договорів на користування індивідуальними сейфами передбачено право наймача використовувати сейф протягом визначеного договором строку для зберігання дорогоцінних металів, грошових коштів, цінних паперів та інших речей; п. 2.1.2 – мати доступ до сейфа протягом дії договору необмежену кількість разів в будь-який робочий день банку з понеділка по п’ятницю з 9-00 до 17-45; п. 2.4.1 банк зобов’язаний надавати наймачу індивідуальний сейф у належному стані та забезпечити умови для зберігання речей наймача; п. 2.4.2 забезпечити наймачу вільний доступ до своїх речей при умові дотримання ним правил користування індивідуальним сейфом; п. 2.4.6 повідомляти наймача про зміну режиму роботи депозитного сховища, реорганізацію та ліквідацію банку за десять календарних днів.

Надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій та Луганській областях та АР Крим на офіційному рівні було запроваджено з 24 липня 2014 року на підставі постанови Правління НБУ № 436 від 23.07.2014 року, тобто дії Банку, який всупереч вимогам договору та вказаних законодавчих актів України не допустив позивача 18, 21 та 22.07.2014 року до сейфів, є незаконними та протиправними.

Наявність збитків буде підтверджена наданими документами про наявність, кількість та ціну майна, яке знаходилось в орендованих сейфах.

Причинний зв’язок між протиправними діями Банку та завданням збитків позивачу підтверджено тим, що якби 18, 21, 22.07.2014 року банк допустив позивача до сейфів та вона могла забрати з них майно, вона могла б його зберегти і збитків не було. Банк був захоплений озброєними людьми лише 28.07.2014 року і тому у відповідача не було законних підстав для відмови у допуску до сейфів 18, 21, 22.07.2014 року. Посилання на постанови Правління НБУ від 23.07.2014 року № 436, від 06.08.2014 року № 466 та розпорядження керівництва ПАТ «АК ПІБ» від 21.07.2014 року № 395-р є некоректним, оскільки на законних підставах діяльність банків була припинена тільки 24.07.2014 року, а до цього часу відповідач повинен був допускати позивача до сейфів. Таким чином, відповідач не виконав свої зобов’язання відповідно до п..п. 2.1.1, 2.1.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.4, 2.4.6, 5.2 Договорів на користування сейфами, через неприйняття заходів щодо збереження майна, яке знаходилось у сейфах № 27, №8, №54, № 110 позивач втратила власне майно та майно, яке було передано її на зберігання на підставі договорів зберігання від 12-13.05.2014 року.

Просить суд стягнути з ПАТ «АК ПИБ» на користь позивача суму завданих збитків, які утворилися у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх обов’язків, у сумі 25 597 252, 33 грн.

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 30.11.2016 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, провадження у справі в цій частині закрито.

14.12.2016 року позивач змінила позовні вимоги в частині розміру завданої майнової шкоди та з урахуванням висновку товарознавчої експертизи просила стягнути з ПАТ «АК ПІБ» майнову шкоду у розмірі 28 356 974,38 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнений позов підтримали, наполягали на його задоволенні, на його обґрунтування навели доводи, аналогічні викладеним у позові з урахуванням уточнень. Позивач додатково показала, що після виникнення нестабільної ситуації в м. Горлівка та отримання листа від охоронної фірми щодо неможливості забезпечити охорону приміщень ломбарду та цінностей вона з чоловіком як клієнт банку спочатку звернулись до банку для оренди сейфів для ПО «ломбард ОСОБА_2» ОСОБА_4 і компанія», але їм у банку повідомили, що сейфи вони надають в оренду лише фізичним особам та запевнили у забезпеченні схоронності майна. Через це вона як фізична особа прийняла на зберігання від ломбарду цінності та уклала договори оренди сейфів у банку. 17.07.2014 року вони з чоловіком вирішили вивезти цінності з міста, оскільки ситуація у місті ускладнилась. 18.07.2014 року вони о 9:00 прибули до банку, але їх не пустили. Вона зателефонувала керівнику депозитарію банку ОСОБА_5, яка повідомила, що в цей день банк поки що з клієнтами не працює. В той день банк так і не відчинили. Вони приїхали у понеділок 21.07.2014, банк був зачинений. Зі слів керівника депозитарію банку вона дізналась, що це розпорядження керівника банку, хоча керівник банку був відсутній з початку літа. Вона бачила, що у приміщенні банку були його працівники, банк працював, але їх не пустили. 22.07.2014 їх також не пустили до банку і вони склали акт про не допуск. При цьому оголошення на банку не було, вона телефонувала на гарячу лінію, але результату не було. Пізніше вони з родиною виїхали з міста. Про зміну режиму роботи банк її не повідомляв, оголошень про це на банку не було. Підставу не допуску в акті вона зазначила своє припущення, що банк близько розташований біля ГУМВС м. Горлівки. До сейфу у банк вона клала особисті гроші у доларах США. Додатково зазначили, що наявність майна в орендованих сейфах підтверджується копіями договорів траншу, копіями інвентаризаційних відомостей, копіями договорів фінансового кредиту, висновком товарознавчої експертизи, а банк гарантував наймачу недоторканість змісту сейфа третіми особами, що передбачено п. 5.2 Договорів, а тому за зберігання самого сейфу банк відповідає у повній мірі. Вважає, що на підставі ч. 1 ст. 951 ЦК позивач, як поклажодавець, має право на відшкодування завданих збитків у розмірі втрачених речей. ОСОБА_6 Голови правління ПАТ «АК ПІБ» № 395-р від 21.07.2014 року щодо призупинення роботи відповідача з 21.07.2014 року є незаконним, оскільки в порушення чинного законодавства та Постанови НБУ № 444 від 16.09.2004 року не погоджувалось з НБУ. Щодо не допуску позивача 18.07.2014 року письмового розпорядження та законних підстав суду не надано, а відповідач за 10 календарних днів не повідомив позивача про зміну режиму роботи депозитного сховища.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог. За умовами договору банк не несе відповідальності за зміст сейфів перед позивачем та третьою особою. Банк забезпечує конфіденційність клієнту та не може знати про наявність чи відсутність певного майна у сейфі. Власниками майна є заставо давці, які передали своє майно ломбарду, а позивач не є власником цього майна та не має права на відшкодування збитків. 18, 21, 22.07.2014 року у м. Горлівка ускладнилася ситуація, про що свідчать загальновідомі обставини, в тому числі листи МВС, ради суддів від 7 та 11.07.2014 року. З 7.07.2014 року правоохоронні органи України залишили місто Горлівка. На підставі розпорядження банку від 14.04.2014 року через надзвичайні обставини у Донецькій та Луганській областях керівникам банківських установ у цих областях було надано право самостійно встановлювати режим роботи банків залежно від обставин. 18.07.2014 через артилерійські обстріли м. Горлівки відділення банку не починало свою роботу. 21.07.2014 голова правління банку зупинив роботу структурних підрозділів. З боку банку умови договору з позивачем не були порушені, оскільки 21-22.07.2014 року не були робочими днями, а 28.07.2014 року у банк проникли сторонні особи, про що були повідомленні правоохоронні органи. Не було надано доступу позивачу не з вини банку. 18.07.2014 року відділення банку не працювало через обстріли на підставі усного розпорядження керівника банку ОСОБА_7 Про зміну режиму роботи було для клієнтів оголошення на дверях банку. Уся документація банку лишилась у м. Горлівка та доступу до неї немає. 18.07.2014 року не був робочим днем за усним розпорядженням керівника відділення банку ОСОБА_7 Позивач не довела наявності в неї та факт знаходження у сейфах відповідача 1000000 доларів США та отримання її чоловіком кредиту 100000 доларів США, оскільки за умовами договору кредит ОСОБА_4 отримував у гривні. Оскільки договори зберігання від 12 та 13.05.2014 року не містять усіх істотних умов (індивідуальні ознаки, вартість майна, плату за зберігання та строки дії договорів), ці договори є нікчемними і не можуть бути доказами по справі. Сам позивач не надав письмових доказів про намір розірвати договори.

Представник третьої особи ОСОБА_4 пояснив, що він є чоловіком позивачки, надав пояснення, аналогічні поясненням позивача, позовні вимоги просив задовольнити.

З пояснень свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні вбачається, що вона з червня 2006 року по листопад 2014 року працювала у Горлівському відділенні ПАТ «АК ПІБ» старшим менеджером у відділі роздрібного бізнесу, на час відсутності начальника відділу Козирєвої виконувала її обов’язки, мала право укладати з клієнтами договори. Також у м Горлівка було ще декілька відділень ПАТ «АК ПІБ», які в подальшому припинили свою роботу. Нею 30.05.2014 року було укладено від імені банку договір оренди індивідуального депозитного сейфу з ОСОБА_1 № 0187/073. Позивач по справі ОСОБА_1 була клієнтом банку та часто відвідувала приміщення депозитарію і інколи вона у кімнаті клієнта довго затримувалась, що ускладнювало відвідування депозитарію іншими клієнтами. Для уникнення цього свідок ОСОБА_8 інколи заходила до кімнати клієнта щоб прискорити ОСОБА_1 і в цей час вона бачила на столі вироби з металу жовтого кольору. Останній раз свідок була в приміщенні депозитарію у травні 2014 року, можливо у липні 2014 також була, але цього точно не пам’ятає. Керівником відділення станом на липень 2014 року була ОСОБА_9 Через ускладнення військових дій та ситуації у місті Горлівка від керівництва відділення 18.07.2014 року в телефонному режимі надійшло повідомлення про те, що їх відділення банку з клієнтами не працює, письмового розпорядження з цього приводу вона не бачила. 21.07.2014 року також за усним розпорядженням керівництва робочий день у банку був без обслуговування клієнтів, а 22.07.2014 року коли вона та інші працівники прийшли на роботу, то від охоронців банку дізнались проте, що банк працювати не буде, їх до роботи не допустили. До 18.07.2014 року їх відділення банку працювало, оренда депозитних сейфів користувалася попитом через те, що інші банки у місті припиняли свою роботу. Депозитарій уявляє собою спеціальне приміщення з посиленими заходами безпеки, спеціальні стіни, двері вагою більше тони зі спеціальними замками. Все це було обладнано сигналізацією та системою відеоспостереження. Після 21.07.2014 року у приміщенні банку вона не була і про подальші події її невідомо. Звільнена вона була у листопаді 2014 року.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи та свідка, дослідивши надані докази і вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За правилами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням положень цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» будо укладено наступні договори на користування індивідуальними сейфами:

1)від 30.09.2013р. № 0122/073 (далі за тексом – договір 1). Предмет договору – оренда позивачем індивідуального сейфу № 27. Строк дій договору 1 (з урахуванням договору про внесення змін від 07.07.2014 року до договору 1) – до 05.08.2014 року включно ( а. с. 8-9 т. 1);

2)від 03.07.2014р. № 0194/073 (далі за тексом – договір 2). Предмет договору – оренда позивачем індивідуального сейфу № 110. Строк дій договору 2 – до 02.08.2014 року включно (а. с. 15 т. 1);

3)від 12.05.2014р. № 0182/073 (далі за тексом – договір 3). Предмет договору – оренда позивачем індивідуального сейфу № 8. Строк дій договору 3 (з урахуванням договору про внесення змін від 12.06.2014 року та 12.07.2014 року до договору 3) – до 10.08.2014 року включно ( а. с. 1-3 т. 2);

4)від 13.05.2014р. №0183/073 (далі за тексом – договір 4). Предмет договору – оренда позивачем індивідуального сейфу № 54. Строк дій договору 4 (з урахуванням договору про внесення змін від 13.06.2014 року та 13.07.2014 року до договору 3) – до 10.08.2014 року включно ( а. с. 4-6 т. 2).

У відповідності до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) розмір збитків, завданих невиконанням зобов’язання, доказується кредитором.

Позивач посилається на те, що майно, яке передавалось позивачу від третьої особи за зазначеними договорами зберігання від 12 та 13 травня 2014 року, було поміщено у сейфи № 8, 54 та 110, оренда яких є предметом договорів 2-4.

Оскільки судом розглядаються вимоги про відшкодування збитків, суду сторони мають надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, акт приймання передачі майна відповідачу на відповідальне зберігання, опис та оцінку майна, що приймається на зберігання, підписаний та узгоджений сторонами договору на користування індивідуальним сейфом, тощо).

Зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу є одним з видів діяльності, які можуть здійснюватися банком, окрім надання фінансових послуг (п. 4 ч. 6 ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до імперативної норми ст. 955 ЦК України, положення §1 «Загальні положення про зберігання» застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

У параграфі 3 «Спеціальні види зберігання» гл. 66 «Зберігання» ЦК Українизакріплено 3 конструкції договорів з надання послуг зберігання банком: 1. Договір зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України); 2. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (ст. 970 ЦК України); 3. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком (ст. 971 ЦК України).

Основна відмінність між договором зберігання цінностей у банку та договорами про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, полягає у способі розміщення цінностей - у загальному сховищі, розміщення цінностей в якому здійснює представник банку або в індивідуальному сейфі. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.

На відміну від договору зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України), договори зберігання, зазначені у ст. 970 та ст. 971 ЦК України, об'єднує те, що умовою зберігання є розміщення цінностей в індивідуальному банківському сейфі.

За договором про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (ст. 970 ЦК України), банк передає поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними. Особливістю такого зберігання є те, що банк безпосередньо приймає від поклажодавця цінності під опис, контролює їх розміщення у сейфі та одержання їх із сейфа.

Згідно пункту 2.1. Договору 1, яким передбачені права наймача, останній має право: - використовувати сейф протягом визначеного цим Договором строку для зберігання дорогоцінних металів, грошових коштів, цінних паперів та інших речей, крім речей, що можуть спричинити пожежу або іншу шкоду, а також речі, зберігання яких прямо заборонено чинним законодавством України: пожежо/вибухонебезпечні, хімічні, отруйні, радіоактивні речовини, наркотичні засоби, зброю тощо; - мати доступ до сейфа протягом дії цього Договору необмежену кількість раз в будь-який день Банку з понеділка по п’ятницю з 09-00 до 17-45.

Зі змісту пункту 2.4. Договору 1, яким передбачені обов’язки Банку, вбачається, що Банк зобов’язаний: надати наймачу індивідуальний сейф у належному стані та забезпечити умови для зберігання речей наймача; - забезпечити наймачу вільний доступ до своїх речей при умові дотримання ним правил користування індивідуальним сейфом; - забезпечити згідно з чинним законодавством України збереження конференційної інформації, яка стосується наймача, факту укладення цього договору та вкладеного майна (а. с. 8 т. 1).

Положення Розділу 7 Договорів 1-4 передбачають, що договір становить правочин, зміст якого викладений в декількох документах, включаючи Загальні Умови.

Відповідно до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Промінвестбанк»/загальні умови надання банківських, фінансових та інших послуг, затвердженого рішенням Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 06.02.2014р. (протокол № 44), в редакції, діючий з 2009 року, Загальні Умови надання банківських, фінансових та інших послуг фізичним особам є публічним договором (а. с. 115-123 т. 1).

Зазначені Загальні Умови надання банківських, фінансових та інших послуг фізичним особам, розміщені на Офіційному сайті Банку за адресою: http://www.pib.com.ua. та є пропозицією Банку, відповідно до якої Банк бере на себе зобов'язання перед фізичними особами, які приймають (акцептують) цю пропозицію, надавати Послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором комплексного обслуговування за Тарифами, які встановлені Банком та оприлюднені.

Розділом 3 Додатку 4 до зазначених Загальних Умов «Загальні умови надання фізичним особам в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей та документів» (далі – Додаток 4) передбачено наступне.

3.4.1Посадова особа супроводжує Наймача у депозитне сховище. Наймач та Посадова особа відкривають разом (кожен своїм ключем) замок від індивідуального сейфа, в разі, якщо сейф з кодовим замком, то Наймач самостійно відкриває сейф. Після закінчення користування індивідуальним сейфом Наймач самостійно закриває індивідуальний сейф та залишає депозитне сховище.

3.4.2Наймачеві для роботи з вмістом свого індивідуального сейфа надається окрема кімната (кабіна). Враховуючи конфіденційність вкладення цінностей, працівник депозитного сховища не повинен бути присутній при операціях Наймача з цінностями.

Отже, Відповідач, приймаючи та затверджуючи вищевказані правила та умови, гарантує наймачам недоторканність їх права на таємницю вмісту індивідуального сейфу, встановлюючи при цьому певні обмеження щодо заборони на зберігання в індивідуальному сейфі речей, які можуть спричинити пожежу або іншу шкоду, а також речей, зберігання яких прямо заборонено чинним законодавством України (п. 1.5. 1.6 Додатку 4).

Згідно пунктів 5.2 договорів 1-4 банк гарантує наймачу недоторканість вмісту сейфа третіми особами, крім випадків, передбачених цим Договором та чинним законодавством України. Банк не несе відповідальності за вміст сейфа Наймача, а також по зобов’язаннях Наймача перед третіми особами.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем стосуються договорів про надання позивачу банківських сейфів без відповідальності банку за вміст сейфа. Тому згідно зі ст. 971 ЦК України, до таких відносин застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Згідно ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Судом встановлено, що між сторонами по даній справі укладено договори про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, передбачені ст. 971 ЦК України, тобто без відповідальності банку за вміст сейфа, а тому згідно зі ст. 971 ЦК України, до таких відносин застосовуються положення Цивільного Кодексу про майновий найм (оренду). Інші норми гл. 66 ЦК України до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем згідно договорів 1-4, не застосовуються.

За умовами укладеного між сторонами по справі правочину, банк не приймав від позивача документи та цінності на зберігання за описом.

Згідно розділу 7 договорів 1-4 цей договір становить правочин, зміст якого викладений в декількох документах, включаючи Загальні умови надання банківських та фінансових послуг фізичним особам, затвердженим рішенням Правління банку №213 від 17 липня 2013 року з усіма наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 633 ЦК України Загальні Умови надання банківських, фінансових та інших послуг фізичним особам є публічним договором.

Зазначені Загальні Умови надання банківських, фінансових та інших послуг фізичним особам, розміщені на Офіційному сайті Банку за адресою: http://www.pib.ua та є пропозицією Банку, відповідно до якої Банк бере на себе зобов’язання перед фізичними особами, які приймають (акцептують) цю пропозицію, надавати Послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором комплексного обслуговування за Тарифами, які встановлені Банком та оприлюднені.

У п. 1.3 Додатку 4 до зазначених Загальних умов «Загальні умови надання фізичним особам в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей та документів» зазначено, що договір оренди індивідуального сейфу визначає права, обов’язки та відповідальність сторін.

В п. 3.5 Додатку 4 до зазначених Загальних умов «Загальні умови надання фізичним особам в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей та документів» зазначено, що наймачеві (в даному конкретному випадку наймач – це позивач) для роботи з вмістом свого індивідуального сейфа надається окрема кімната (кабіна). Враховуючи конфіденційність вкладення цінностей, працівник депозитного сховища не повинен бути присутній при операціях наймача з цінностями.

Отже, відповідач, приймаючи та затверджуючи вищевказані правила та умови, гарантує наймачам недоторканність їх права на таємницю вмісту індивідуального сейфу, встановлюючи при цьому певні обмеження щодо заборони на зберігання в індивідуальному сейфі речей, які можуть спричинити пожежу або іншу шкоду, а також речей, зберігання яких прямо заборонено чинним законодавством України (п. 1.5, 1.6 Додатку 4).

Згідно п. 5.2 договорів 1-4 відповідач не несе відповідальності за вміст індивідуального сейфу наймача, а також по зобов’язаннях наймача перед третіми особами.

Таким чином, відповідач не знає та не може знати, що конкретно зберігається в індивідуальних сейфах, оренда яких є предметами договорів 1-4.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги або заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та врахувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Зміст сейфу відомий тільки наймачу (позивачу). Суду не надано належного та допустимого доказу, який може підтвердити те, що саме ті речі, перелік яких наводить позивач в своїй позовній заяві, містяться в зазначених сейфах. Договори зберігання, укладені з третьою особою, акти приймання-передачі, підписані позивачем та третьою особою, інвентаризаційні описи не доказують того, що саме ці речі і саме в цій кількості знаходяться в сейфі.

Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження № 11235/11821-12050 від 09.12.2016 року, проведеного Харківським НДІІСЕ ім.. заслуженого професора ОСОБА_10 за заявою ОСОБА_1, на підставі дослідження характеристики виробів, які зазначені в переліку майна, загальна вартість не наданого для дослідження майна станом на 05.12.2016 року складала 23 136 974 грн. 38 коп. (а. с. 43-183 т. 7)

З огляду на положення ст. 212 ЦПК України, згідно з якою суд оцінює докази з урахуванням вимог ст.ст. 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість, суд враховує, що інвентарні відомості виробів з дорогоцінних металів (а. с. 28-75 т. 1) до уваги не приймаються, оскільки не відповідають загальним вимогам складання документів, в цих відомостях відсутні дата, підписи осіб, які складали вказану відомість; інвентарні відомості прийнятих під заставу виробів з драгметалів від 18.07.2014 р., складений комісією ПО «ОСОБА_11 ОСОБА_4 и компанія» (а. с. 114-162 т. 2), також не є належними та допустимими доказами тієї обставини, що саме ці цінності, саме в заявленій кількості знаходяться в індивідуальних сейфах, якими на підставі договорів 1-4 користується позивач.

Тобто, надані позивачем інвентаризаційні описи та договори зберігання, висновок товарознавчої експертизи не дають підстав для безсумнівних висновків про те, що у подальшому майно було покладено та зберігалося саме у індивідуальних банківських сейфах. Доказування ж не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Отже позивач, вимагаючи відшкодування збитків від відповідача, мав би довести в позові умови відповідальності, зокрема факт порушення відповідачем конкретного зобов'язання, наявність та розмір збитків, причинний зв'язок між порушенням зобов’язанням та спричиненням збитків.

У відповідності до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих невиконанням зобов’язання, доказується кредитором.

Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту позовних вимог позивача, одним з предметів доказування є факт наявності збитків та їх розмір.

Сам по собі факт користування індивідуальним сейфом позивачем не доказує про факт наявності заявлених у позові цінностей в такому сейфі. Тобто в даному випадку виникає сумнів в ймовірності факту, який стверджується позивачем, а отже він не може вважатися доведеним належними та допустимим доказами і ґрунтується лише на припущеннях.

З точки зору змісту ст. 58 ЦПК України належним доказом, який містить інформацію щодо предмету доказування (наявність та розмір збитків) могли б бути, наприклад, акти, складені та підписані позивачем та відповідачем: один акт приймання цінностей згідно узгодженого переліку кількості і вартості, другий – акт обстеження пошкодженого/зламаного порожнього сейфу. Але таких документів суду не надано з огляду на специфіку банківського продукту, яким користується позивач, про що вже було зазначено вище.

Так само не доведеними є і твердження позивача щодо того, що в теперішній час депозитне сховище відповідача є розкраденим. Суду не надано жодного документу, який би це підтверджував або спростовував.

З матеріалів справи та предмету позову вбачається, що майно, яке (як зазначає позивач) знаходилося у індивідуальних банківських сейфах, належало заставодавцям третьої особи (ПТ «ОСОБА_11 ОСОБА_4 і компанія»). Третя особа повинна була забезпечити зберігання відповідного заставного майна.

Згідно наданих суду договорів надання фінансових кредитів (т. 3-6), ПТ «Ломбард Віра» ОСОБА_4 і компанія» надали фізичним особам фінансові кредити з прийняттям під заставу ювелірних виробів, прийнявши останні на відповідальне зберігання. За умовами договорів по закінченню строку дії договору ОСОБА_11 звертає стягнення на не викуплені чи не переоформлені цінності. При цьому договорами не передбачено, що ОСОБА_11 стає власником вказаного майна, яке прийняв на відповідальне зберігання. Станом на час виникнення спірних правовідносин 18.07.2014 року строк дії більшості договорів не закінчився.

Згідно п. 1.2 розділу 1. «Загальні Положення» Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 р. N 3981, ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Поняття "застава" визначено у ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року N 2654-XII "Про заставу", яке включає в себе те, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі, зокрема, договору (п. 1 ст. 574 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Закону N 2654 та ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

До позивача не перейшло право власності на майно, зазначене в інвентаризаційних описах та договорах про надання фінансового кредиту, тобто, власниками майна, зазначеного в інвентаризаційних описах, є заставодавці (власники) за відповідними договорами щодо здійснення ломбардної операції, що підтверджено відповідними додатками до договорів (томи справи 3,4,5,6). Посилання ж позивача та його представника на те, що позивач як поклажодавець на підставі ч. 1 ст. 951 ЦК має право на відшкодування завданих збитків, є помилковими, оскільки між позивачем та відповідачем не укладався договір зберігання, передбачений ст. 936 ЦК, згідно якого в разі завдання збитків поклажодавцеві останній має право на відшкодування їх зберігачем ( ст. 951 ЦК).

Між сторонами по даній справі укладено договори про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, передбачені ст. 971 ЦК України, тобто без відповідальності банку за вміст сейфа, а тому згідно зі ст. 971 ЦК України, до таких відносин застосовуються положення Цивільного Кодексу про майновий найм (оренду). Це також підтверджується позивачем та ним не заперечується.

Інші норми гл. 66 ЦК України до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем згідно договорів 1-4 на користування індивідуальними сейфами не застосовуються. До цих правовідносин застосовуються норми гл. 58 ЦК України про майновий найм (оренду). Згідно ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Відповідно до імперативної норми ст. 955 ЦК України, положення §1 «Загальні положення про зберігання» застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Норми ст. 951 ЦК України, які входять до параграфу 1 глави 66 ЦК України, яка регулює відносини зберігання, розповсюджується на договір зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України); договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (ст. 970 ЦК України).

Тому норми ст. 951 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються та позивач не має права на відшкодування завданих збитків на таких правових підставах.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Тобто, позивач ОСОБА_1 не має права на відшкодування шкоди в даному випадку за майно, передане на зберігання від третьої особи, позивачем не доведений факт завданих збитків саме діями або бездіяльністю відповідача.

Відповідно до юридичного висновку від 30.11.2016 року, складеного начальником юридичного відділу Київської торгово-промислової палати за заявою ОСОБА_1 на підставі наданих нею документів, відмовою ОСОБА_1 у допуску до індивідуальних сейфів 18.07.2014 року Банк порушив умови п.п. 2.1.2, 2.4.2 договорів на користування індивідуальними сейфами № 0122/073 від 30.09.2013 року, № 0182/073 від 12.05.2014 року, № 183/073 від 13.05.2014 року, № 0194/073 від 03.07.2014 року. Будь-які докази об’єктивності такого не допуску у вищезазначений день у наданих документах відсутні.

З наданих документів вбачається, що Банк, в порушення п. 2.4.6 договорів, своєчасно не повідомив Наймача про зміну режиму роботи депозитного сховища. Недопуск ОСОБА_1 21-22 липня 2014 року до індивідуальних сейфів Горлівського відділення ПАТ «Промінвестбанк» мав місце відповідно до ОСОБА_6о. Голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 21.07.2014 року № 395-р «Про тимчасове призупинення діяльності відокремлених підрозділів ПАТ «Промінвестбанк». (а. с. 184-190 т. 7)

Аналізуючи вказаний юридичний висновок, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР регіональні торгово-промислові палати мають право проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв’язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов’язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.

Нормами Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» не передбачений правовий статус та правову дію наданого суду юридичного висновку. Цей документ є думкою особи, яка її підписала (начальника юридичного відділу Київської ТПП).

Вказаний юридичний висновок зроблений на підставі наданих ОСОБА_1 документів без урахування показань свідка та письмових доказів, досліджених в судовому засіданні, а тому не може бути об’єктивним доказом по справі і до уваги судом не приймається.

Доводи позивача та його представника щодо незаконності ОСОБА_6 № 395-р від 21.07.2014 року суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Підставою для незаконності даного розпорядження позивач зазначає норму п. 3.6 Положення про порядок припинення, зупинення, обмеження діяльності банків в особливий період, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 16.09.2004 N 444, згідно якої рішення про припинення в особливий період діяльності відокремлених підрозділів або про їх евакуацію залежно від конкретних обставин, що склалися на території держави чи в окремому регіоні, приймає орган управління банком (за погодженням з Національним банком) у порядку, визначеному внутрішнім положенням банку, погодженим з Національним банком.

Положення розроблене відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про оборону України", "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Концепції функціонування банківської системи України в особливий період (далі - Концепція), схваленої постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 261, та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк) і визначає головні критерії можливого обмеження діяльності банків та підстави й основні вимоги щодо порядку припинення, зупинення, обмеження діяльності банків в особливий період.

Норми цієї Постанови НБУ в даному випадку не застосовуються зважаючи на наступне.

Правління НБУ винесло Постанову від 23.07.2014р. №436, відповідно до якої ураховуючи те, що на території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку, з метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення, на виконання, було запроваджено, починаючи з 24 липня 2014 року, надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим на офіційному рівні.

Тобто з 24 липня 2014 року, в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим був запроваджений надзвичайний режим роботи, а не особливий період роботи банківської системи.

Порядок проведення банківських операцій, опис змін у технологіях їх проведення, окремі питання організації діяльності Національного банку, банків України (далі - банки), а також дій працівників Національного банку, пов'язаних із виконанням таких операцій у разі виникнення нештатного режиму, що унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку (далі - надзвичайний режим роботи) встановлений Інструкцією щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року N 435, згідно якої:

-п. 3. Преамбули: Надзвичайний режим роботи банківської системи України запроваджується постановою Правління Національного банку України;

-п. 5 розділу І: Банки приймають рішення щодо розроблення планів дій, створення комісій (робочих груп), визначення порядку внутрішніх банківських процедур здійснення операцій в умовах надзвичайного режиму роботи, а також щодо відновлення діяльності;

-п. 6 розділу І: Голова, перший заступник Голови, заступники Голови Національного банку, начальники/заступники начальників територіальних управлінь, Центральної розрахункової палати, генеральний директор/заступник генерального директора Банкнотно-монетного двору, директори/заступники директорів Центрального сховища, Державної скарбниці України, Фабрики банкнотного паперу (далі - Керівник) та керівники банків у разі запровадження надзвичайного режиму роботи мають насамперед уживати заходів, спрямованих на забезпечення збереження життя і здоров'я працівників;

-не встановлено будь-яких обмежень права уповноважених органів та посадових осіб банку щодо призупинення діяльності відокремлених підрозділів.

Тому розпорядження Голови Правління Відповідача №395-р від 21.07.2014р. про тимчасове призупинення з 21 липня 2014 року роботи відокремлених підрозділів Відповідача, в тому числі і Горлівського відділення, є законним, вказане розпорядження в установленому законом порядку не скасовано.

Щодо тверджень позивача про неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договорами 1-4, а саме не забезпечення допуску позивача до індивідуального сейфу 18, 21 та 22 липня 2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно умов договорів 1-4 відповідач зобов’язаний надати позивачу сейф у належному стані та забезпечити умови для зберігання речей позивача (п. 2.4.1 договорів 1-4).

Зазначений обов’язок щодо забезпечення умов зберігання речей відповідачем виконано належним чином, що підтверджується інформацією, викладеною в Положенні про порядок зберігання цінностей фізичних осіб в індивідуальних сейфах в відділеннях ПАТ «Промінвестбанк», затвердженому рішенням Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 25.06.2014 № 164 (далі – Положення) (а. с. 100-114 т. 1).

Відповідач забезпечив відповідність депозитного сховища (сховища для індивідуальних сейфів призначене для тимчасового зберігання цінностей клієнтів) вимогам Закону України «Про підтвердження відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» та іншим нормативно – правовим актам України. Сховище для індивідуальних сейфів має сертифікат відповідності ДСТУ 4012-1. Зазначене сховище обладнане засобами охоронної сигналізації відповідно до вимог Постанови Правління НБУ від 04 червня 2013 р. № 195/ДСК.

Зазначене Положення містить основні обов’язки працівників відповідача, маючих відношення до Депозитного сховища. Так, п.п. 6.9., 6.10. Положення регламентують порядок закриття/відкриття Депозитного сховища. Зокрема, там вказано, що:

- після закінчення робочого дня, Депозитне сховище повинне бути зачинене на ключ та здаватись під охорону технічними засобами охорони.

- відповідальний працівник відповідача повинен переконатись, що охоронна сигналізація увімкнена і сховище цінностей знаходиться під охороною.

- опечатування Депозитного сховища відбувається за допомогою індикаторних пломб.

- у випадку якщо при прийнятті Депозитного сховища з – під охорони виявлені пошкодження індикаторної пломби або інженерно - технічної укріпленості елементів сховища, або виникла підозра на проникнення (можливість проникнення) сторонніх осіб у сховище цінностей, сховище цінностей (сейф) не відкривається і не знімається з-під охорони.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у позивача не було до роботи відповідача нарікань до 18 липня 2014 року, коли позивача не впустили до сховища. І таке становище триває досі.

Насамперед, це пов’язано зі складною економічно-політичною ситуацією на Сході України, що склалася на території Донецької та Луганської областей на початку 2014 року, що є загальновідомим фактом та який не підлягає доказуванню.

Указом Президента України N 405/2014 від 14 квітня 2014 року введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (таємне).

Стаття 10 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачає, що антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Таким чином, компетентними органами державної влади України визнано факт існування в державі загрози суверенітету і територіальній цілісності України, загрози життю та здоров'ю людей на території Донецької та Луганської областей, для подолання яких на цій території триває проведення антитерористичної операції…»

Відповідно до звернення Колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини від 04.07.2014р., розміщене на офіційному сайті відомства: «…Україна втягнута у неоголошену війну, яка проходить на території Донецької та Луганської областей. Гинуть мирні люди, знищується державне та приватне майно, адміністративні будівлі державних органів, об’єкти соціального забезпечення. Більшість працівників органів внутрішніх справ Донецької та Луганської областей залишилися вірними Присязі та стали на захист суверенітету та цілісності України, мирного населення. Час вичікування минув, кожен має визначитися з народом він чи стає на сторону зрадників. Головне управління МВС України в Донецькій області тимчасове передислоковане до міста Маріуполя, а в Луганській області – до міста Сватове. Всі працівники цих територіальних управлінь мають прибути до 7 липня 2014 року до місця дислокації та продовжити службу…» (а. с. 125 т. 1)

Тобто органи МВС залишили територію, непідконтрольну Український владі, в тому числі і місто Горлівку Донецької області, де розташоване відділення банку, в якому орендував сейф позивач, ще 04.07.2014 р.

З огляду на приписи ст. 3 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 14 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" під час антитерористичної операції пріоритетом є життя, здоров'я та безпека людини й у районі проведення антитерористичної операції допускається часткове або повне припинення роботи підприємств, установ та організацій.

Згідно ч. 5 ст. 153 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Керуючись приписами діючого законодавства, а також враховуючи активність бойових дій в районі розташування приміщень банку, керівництво ПАТ «Промінвестбанк», в тому числі і Горлівське відділення ПАТ «Промінвестбанк» в Донецькій області, починаючи з квітня 2014 року корегувало роботу відповідних відділень, що підтверджується наступним.

Згідно ч. 1, 3 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» до компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

В ПАТ «Промінвестбанк» створений колегіальний виконавчий орган – Правління.

Згідно Протоколу засідання Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 15.02.2013 року № 41 директору Департаменту управління персоналом ОСОБА_12 надані повноваження підписувати, зокрема, накази щодо встановлення/зміни режиму роботи.

Згідно розпорядження директора Департаменту управління персоналом ОСОБА_12 від 14.04.2014 року № 07-08/532 у зв’язку з надзвичайною ситуацією, що виникла у східних регіонах України, керуючись пріоритетом безпеки працівників та клієнтів банку, надано право керівникам відділень у Донецькій та Луганській областях (за виключенням РБВ №№ 59, 84, 60, 77, 91) самостійно встановлювати режим роботи відділень залежно від ситуації на місцях (а. с. 188 т. 2)

Так, 18 липня 2014 року Горлівське відділення ПАТ «Промінвестбанк» в Донецькій області, яке розташоване за адресою: м. Горлівка, вул. Петровського, 1, через активний обстріл району, в якому розташоване відділення, з метою недопущення загибелі працівників та клієнтів банку, а також враховуючи той факт, що певна кількість працівників відділення не змогла дібратися до місця роботи через збій в роботі транспорту та т.п., не розпочинало свою роботу за усним розпорядженням керівника відділення ОСОБА_7

Доводи позивача та її представника про те, що ОСОБА_7 в період спірних правовідносин, а саме з початку літа 2014 року не була керівником Горлівського відділення відповідача, а там працював керівником ОСОБА_13 спростовуються наступними наказами про призначення та про звільнення осіб на посаду керуючого філією «Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка Донецької області:

-згідно п. 2 наказу Голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 24.04.2003 року № 58 о/с ОСОБА_13 призначений на посаду керуючого філією «Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка Донецької області» з 30.04.2003 року;

-згідно наказу в.о. Голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 06.07.2012 року № 193 о/с ОСОБА_13 з посади звільнений з 11.07.2012 року;

-згідно наказу Голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 06.02.2013 року № 620-к ОСОБА_7 переведена на посаду керуючого філією «Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка Донецької області» з 18.02.2013 року;

-згідно наказу в.о. Голови Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 01.12.2014 року № 3324-к ОСОБА_7 з посади звільнена з 28.11.2014 року (а. с. 37-40 т. 7)

Позивач в письмових поясненнях зазначає (а. с. 6-7 т. 7), що відповідач про наявність усного розпорядження керуючого Горлівського відділення банку ОСОБА_7 про недопуск позивача до депозитарію 18, 21 та 22 липня 2014 року дізнався з акту недопуску від 22.07.2014 року.

Проте, з пояснень представника відповідача та свідка ОСОБА_8 вбачається, що в усному порядку було прийняте розпорядження керівництва банку та керівника відділення ОСОБА_7 на підставі розпорядження директора Департаменту управління персоналом ОСОБА_12 від 14.04.2014 року № 07-08/532 із-за активного обстрілу району, в якому розташоване відділення, з метою недопущення загибелі працівників та клієнтів банку, не розпочинати свою роботу з усіма клієнтами банку.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства» голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Постійна загроза життю працівників відповідача, та негайне зупинення роботи відділень банку в будь-який момент при виникненні такої загрози, відсутність на містах органів МВС, інформація про те, що невстановлені озброєні особи самовільно займають приміщення державних установ та інших організацій та підприємств стало причиною появи ОСОБА_6 Голови Правління Відповідача №395-р від 21.07.2014р. про тимчасове призупинення з 21 липня 2014 року роботи відокремлених підрозділів Відповідача, в тому числі і Горлівського відділення ( а. с. 94 т. 1).

Тобто порушень відповідачем п. 2.1.2 договорів 1-4 не було, оскільки згідно наявних документів 18, 21, 22 липня 2014 року не були робочими днями.

На даний час ситуація не змінилася. Відділення не працює, а всі його працівники та керівництво звільнилися.

В такій ситуації, Правління НБУ винесло Постанову від 23.07.2014р. №436, відповідно до якої ураховуючи те, що на території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку, з метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року N 435, було запроваджено, починаючи з 24 липня 2014 року, надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим на офіційному рівні.

Постанова Правління НБУ № 466 від 06.08.2014р. «Про призупинення здійснення фінансових операцій» з метою запобігання загрози життю і здоров’ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи зобов’язала банки України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Враховуючи приписи Положення про порядок зберігання цінностей фізичних осіб в індивідуальних сейфах в відділеннях ПАТ «Промінвестбанк», при наявності загрози проникнення до приміщень відділень банку третіх осіб Депозитне сховище, касові вузли, банківські сховища не знімались з сигналізації та не відчинялися без особового розпорядження керівництва.

28 липня 2014 року в приміщення Горлівського відділення банку проникли невстановлені озброєні особи.

28.07.2014 р. за №22-11/45 начальнику ГУ УМВС в Донецькій області було надіслано листа, яким повідомлялося про захват приміщення Горлівського відділення банку. Зазначена інформація була зареєстрована у встановленому законом порядку шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань ( а. с. 96-99 т. 1).

Таким чином, усе вищенаведене підтверджує, що дії відповідача щодо не допуску позивача ОСОБА_1 18, 21, 22.07.2014 року до депозитного сховища в період дії та до закінчення строку дії договорів є вимушеними в надзвичайних обставинах та законними, неможливість позивача скористатися своїми правами, зокрема, на вільний доступ до орендованого сейфу, не є виною відповідача. Окрім того, позивач під час розгляду справи не ставила питання про дострокове розірвання договорів 1-4.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 208 ЦК України договори 1-4 оренди індивідуальних сейфів повинні вчинятися у письмові формі.

Але позивачем не надано письмових доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією розірвати договори 1-4 оренди індивідуальних сейфів, тобто намір розірвати ці договори не підтверджено.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України закріплено принцип змагальності сторін і гарантується сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин суд має сприяти особі в їх витребуванні, тим самим суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач безпідставно посилається на судову практику в аналогічних, на його думку, справах, викладених в рішеннях колегії суддів ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2012 року та від 02.11.2016 року (а. с. 8-16 т.7), оскільки по вказаним справам судом встановлені інші фактичні обставини та докази по справі.

Позивачем також зазначається про те, що в ухвалах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.11.2016 року (справа № 127/22027/15-ц) та від 28.03.2012 року (справа № 6-39990св11), викладена така ж думка щодо доказів.

Згідно ухвали ВССУ від 02.11.2016 року справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для перевірки, чи була сейфова кімната обладнана сигналізацією та чи працювала вона, чи були належні умови зберігання майстера-ключа від сейфу, чи робилися з нього відбитки.

Згідно ухвали ВССУ від 28.03.2012 року на підставі висновку експерта був встановлений факт спроби відкриття сейфу не ключем оригіналом.

Тобто предмет та підстави розгляду зазначених справ у ВССУ був відмінний від цього спору. У спорах, які розглядав ВССУ, у сторін був доступ до орендованих сейфів, сейфи були перевірені на предмет наявності та відсутності відповідних цінностей. В нашому випадку факт розкрадання сейфів, оренда яких є предметом договорів 1-4 на користування індивідуальними сейфами, укладених між позивачем та відповідачем, не доведений, неможливо на даний час достовірно встановити факт наявності або відсутності будь-якого майна в орендованих сейфах. Напроти, згідно показань свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні їй невідомо, яким чином можна без ключів потрапити у депозитарій та відчинити двері сейфу та депозитарію, оскільки двері депозитарію мають дуже велику вагу (майже тону), приміщення, де знаходяться сейфи та самі сейфи мають відповідні сертифікати безпеки.

Ці судові рішення не можуть бути преюдиційними по даній справі, оскільки предмет спорів згідно зазначених ухвал ВССУ є іншим, ніж даний спір, ці спори виникли між іншими сторонами.

Позивачем зазначається (а. с. 2 т.7), що майно, яке передавалось позивачу від третьої особи за зазначеними договорами зберігання від 12 та 13 травня 2014 року, було поміщено у сейфи № 8, 54 та 110, оренда яких є предметом договорів 2-4.

Доказами цього позивач зазначає наявність договорів траншу ПТ «Ломбард «ОСОБА_6» ОСОБА_4 і Компанія», інвентаризаційних відомостей, копії договорів фінансового кредиту.

Договорів про отримання траншів саме ПТ «Ломбард «ОСОБА_6» ОСОБА_4 і Компанія» позивачем не надано, тому посилання на них є необґрунтованим.

На обґрунтування заявлених вимог позивачем суду були надані договори зберігання б/н від 12 та 13 травня 2014 року, укладені між повним товариством «Ломбард Вера» ОСОБА_4 и К» та ОСОБА_1 (а. с.10-11,12-13 т. 1), акт приймання-передачі до договору зберігання б/н від 12 травня 2014 року (а. с. 14 т. 1), інвентаризаційні відомості ПТ «Ломбард Вера» ОСОБА_4 и К» (а. с. 28-75 т. 1, а. с. 114-162 т. 2), висновок товарознавчої експертизи, відповідно до якої вартість майна, зазначеного в інвентаризаційних відомостях від 18.07.2014 року, станом на час розгляду справи становить 23 136 974,38 грн. (а. с. 43-183 т. 7), юридичний висновок торгово-промислової палати від 30.11.2016 року, відповідно до якого відмовою ОСОБА_1 у допуску до ІДС 18.07.2014 року та своєчасним неповідомленням про зміну режиму роботи депозитного сховища банком порушені умови договорів на користування індивідуальними сейфами (а. с. 184-190 т. 7), а також договори траншу від 30.10.2013 року та від 10.12.2013 року, укладених між ОСОБА_4 та ПАТ «ПроКредит Банк», відповідно до яких сторони домовились про надання ОСОБА_4 кредиту у розмірі 40000 доларів США та 100000 доларів США відповідно (а. с. 69-73 т. 2).

Доводи представника відповідача про те, що договори зберігання № б/н від 12.05.2014 року № б/н від 13.05.2014 року є нікчемними в силу закону та не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки в них не визначено індивідуальні ознаки предметів, які передані на зберігання, не визначено плату за зберігання, суд до уваги не приймає, оскільки за умовами вказаних договорів сторони дійшли згоди про те, що майно передається на безоплатне зберігання ( п. 4 Договорів), тобто сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і ці договори не можуть вважатися нікчемними.

Проте, згідно акту приймання-передачі до договору зберігання № б/н від 12.05.2014 року третя особа передала позивачу майно третьої особи згідно інвентаризаційних відомостей відокремлених підрозділів третьої особи, що додаються нижче, в сумі 2 892 546,75 грн.

Однак позивачем суду такі письмові докази не надані, в матеріалах справи відсутні такі описи, що були складені на дату укладання цього договору, підписані сторонами – позивачем та третьою особою, та скріплені печаткою третьої особи. Тому цей договір не може бути допустимим доказом на підтвердження факту отримання майна позивачем від третьої особи.

Згідно договору зберігання № б/н від 13.05.2014 року:

- п. 1.2 вартість майна, переданого на зберігання, вказана в додатках до цього договору, що є невід’ємною частиною договору;

- п. 2.2 передача майна, що є предметом договору, передається в день укладання договору.

Однак позивачем та його представником суду також не надані додатки до цього договору, що були складені на дату укладання цього договору, підписані сторонами – позивачем та третьою особою, та скріплені печаткою третьої особи. Тому цей договір також не може бути допустимим доказом на підтвердження факту отримання будь-якого майна позивачем від третьої особи, оскільки предмет договору не визначений.

З матеріалів справи та наданих позивачем під час судового засідання 30.11.2016 року пояснень вбачається, що в орендовані сейфи позивачем були покладені особисті накопичення у розмірі 100000 доларів США та кошти у сумі 100000 доларів США саме в іноземній валюті – купюрами доларів США.

На підтвердження наявності коштів у сумі 100000 доларів США позивач зазначає про те, що чоловік позивача ОСОБА_4 отримав за договором про надання траншу від 30.10.2013 року № 401.44099/FW401.464 40000 доларів США, за договором про надання траншу від 10.12.2013 року № 401.44178/FW401.464 – 60000 доларів США кредиту на будівництво будинку.

Однак дане твердження не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки згідно п. 6 розділу «2. Умови, на яких виданий кредит» зазначених договорів спосіб видачі кредиту – продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок ОСОБА_4

Тобто ОСОБА_4 за вказаними договорами не міг отримати долари США, та позивачем не підтверджений факт наявності в нього 100000 доларів США та факт їх знаходження у сейфах, оренда яких є предметом договорів 1-4 оренди індивідуальних сейфів.

Аналізуючи вказані договори траншу, сторонами суду надано на підтвердження фактичного їх виконання та отримання грошових коштів платіжне доручення від 11.12.2013 року та фіскальний чек, згідно яких ПАТ «ПроКредит Банк» перерахував ОСОБА_4 на картковий рахунок 484266,99 грн., в той же день ОСОБА_4 зняв з карткового рахунку 480392,00 грн. (а. с. 113 т. 2) Інших доказів суду не надано. З огляду на наведене суд вважає, що посилання позивача та представника третьої особи на отримання кредиту у національній валюті України з наступним придбання доларів США не доведеними. Будь-яких письмових доказів на підтвердження цього суду не надано. Позивачем також не доведено суду належними та допустимими доказами наявність в індивідуальних депозитних сховищах (ІДС) відповідача належного її родині майна, зазначеного у первісній позовній заяві.

Наведене жодним чином не може підтвердити, що всі речі та цінності, які належали родині позивача, а також цінності, прийняті ОСОБА_1 на зберігання від ПТ «Ломбард Вера» ОСОБА_4 и К» знаходяться в сейфі сховища ПАТ «Промінвестбанк» у м. Горлівка та були поміщені туди. З огляду на характер правовідносин між сторонами, не можуть слугувати такими доказами і надані в судовому засіданні пояснення свідка, яка в судовому засіданні пояснила, що у травні 2014 року в приміщенні депозитарію бачила, що на столі біля ОСОБА_1 лежали вироби з металу жовтого кольору.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог Договорів 1-4 ПАТ «Промінвестбанк» в частині не забезпечення їй доступ до орендованих індивідуальних сейфів також не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Дійсно, як вбачається зі змісту акту про не допуск в АТ «Промінвестбанк» м. Горлівка від 22.07.2014 року, складеного ОСОБА_1, остання в присутності свідків: завідуючої дипозитарієм ОСОБА_5 та начальника відділу роздрібного бізнесу ОСОБА_14 засвідчила, що вона намагалась потрапити в депозитарій 18, 21 та 22 липня 2014 року з метою дострокового розірвання договорів на використання депозитних комірок і необхідністю забрати свої речі. В результаті їй було відмовлено у зв’язку з наказом керівництва про тимчасовій простій через близьке розміщення захопленої ополченцями ДНР будівлі Управління Внутрішніх справ м. Горлівки. Акт підписано ОСОБА_1 та свідками (а. с. 22 т. 1).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 23.07.2014р. № 436, ураховуючи те, що на території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку, з метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року №435, було запроваджено, починаючи з 24 липня 2014 року, надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим на офіційному рівні.

ОСОБА_6 публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» № 395-р від 21.07.2014 року була тимчасово призупинена діяльність всіх відокремлених підрозділів банку в м. Донецьку, Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Луганськ, Горлівського, Макіївського відділень та Роздрібного без балансового відділення №37 ПАТ «Промінвестбанк» в Донецькій області з 21 липня 2014 року до окремого розпорядження (а. с. 94 т. 1).

Пункт 1 постанови Правління Національного банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 р. № 466, передбачає, що Банки України мають призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Фінансова операція – це будь-яка операція, пов'язана зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу суб'єктами господарювання, зокрема: - внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); - переказ грошей з рахунка на рахунок; - обмін валюти; - надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; - надання або отримання позики або кредиту; - страхування (перестрахування); - надання фінансових гарантій та зобов'язань; - довірче управління портфелем цінних паперів; - фінансовий лізинг; - здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; - надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переказів та інших платіжних інструментів; - відкриття рахунка.

Наказом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» №149 від 15.08.2014. призупинено з 18 серпня 2014 року здійснення усіх фінансових операцій до окремого розпорядження про їх відновлення Горлівського відділення ПАТ «Промінвестбанк» в Донецькій області.

Частиною 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стосовно підстав не допуску позивача до депозитарію банку 18.07.2014 року суд приймає до уваги ті обставини, що розпорядженням від 14.04.2014 року № 07-08/532 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», згідно якого у зв’язку з надзвичайною ситуацією, що виникла у східних регіонах України, та керуючись пріоритетом безпеки працівників і клієнтів банку надано право керівникам відділень банку у Донецькій та Луганській областях самостійно встановлювати режим роботи відділень залежно від ситуації на місцях (а. с. 188 т. 2)

Доводи представника відповідача про те, що робота відділення банку 18.07.2014 року була зупинена та в цей день не проводилась робота з клієнтами на підставі усного розпорядження керівника філії банку, суд приймає до уваги, вони підтверджені окрім пояснень представника відповідача в судовому засіданні показаннями свідка працівника банку ОСОБА_8, яка підтвердила, що через небезпеку та ускладнення ситуації у м. Горлівка 18.07.2014 року за усним розпорядженням керівництва відділення банку установа з клієнтами не працювала, а також складеним актом від 22.07.2014 року, з яких вбачається, що 18.07.2014 року банк не працював.

Викладене свідчить, що в період з 18 липня 2014 року, по теперішній час дії публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з призупинення діяльності Горлівського відділення ПАТ «Промінвестбанк» в Донецькій області є вимушеними в надзвичайних обставинах, а неможливість позивача скористуватися своїм правом на вільний доступ до орендованого сейфу не є наслідком винних дій відповідача, діяльність якого у м. Горлівка на теперішній час є призупиненою відповідним наказом.

Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і доводи позивача з приводу того, що на теперішній час депозитне сховище ПАТ «Промінвестбанк» у м. Горлівка пограбоване та зруйноване.

Так, з пояснень свідка, допитаного в залі суду, яка на теперішній час мешкає у м. Горлівка, вбачається, що вона востаннє була у приміщенні банку 21.07.2014 року. В той же час, з пояснень свідка, наданих в залі суду, вбачається, що сховище банку являє собою неприступний бункер, приміщення депозитарію має кілька рубежів охорони, обладнане спеціальними дверима, стінами та запірними замками. Досудове ж розслідування по факту проникнення злочинців у приміщення банку триває, винні особи не встановлені.

Зі змісту повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» від 11.11.2015 року №09-7-2/808 вбачається, що 28.07.2014р. о 03:04 ранку від охоронника відділення банку, розташованого за адресою: м. Горлівка, вул. Петровського, 1 в телефонному режимі надійшло повідомлення про те, що невідомі озброєнні люди за допомогою вибухівки та ломів проникли у приміщення відділення банку. Перше, що було зроблене озброєними особами, після захвату приміщення відділення банку, це приведення в негідний стан кабелів, які забезпечували роботу засобів зв'язку та спостереження, у тому числі і відеоспостереження. По існуючий інформації, на сьогодні в приміщенні відділення банку знаходяться численні озброєнні особи, а сама будівля відділення охороняється відповідними підрозділами ДНР. По даному факту банком було подано заяву №22-11/45 від 28.07.2014р. до ГУМВС України в Донецькій області, номер вхідної пошти 3827 від 31.07.2014р. (а. с. 151 т. 1).

Доводи позивача щодо невиконання банком умов п. 2.4.6 договорів 1-4 на користування індивідуальним сейфом суд до уваги не приймає. Банк не мав можливості за 10 днів письмово повідомити особисто позивача засобами поштового зв’язку про зміну режиму роботи, оскільки згідно із обставинами загрози життя та майну банку та клієнтів, що виникли, настання таких обставин ніхто, в тому числі і відповідач, не міг передбачити та визначити конкретну дату настання таких обставин.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

З огляду на викладене, з врахуванням того, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити у зв’язку недоведеністю у судовому засіданні, що дії відповідача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 212, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», за участю третьої особи повного товариства «Ломбард Вера» ОСОБА_4 и К», про відшкодування майнової шкоди – відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_15