печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60331/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

адвоката ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Печерського районного суду міста Києва клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України молодший радник юстиції ОСОБА_7 звернувся до печерського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, працюючого на посаді начальника управління з громадської безпеки Національної гвардії України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України.

Слідчий посилався на таке: Управлінням спеціальних розслідуванням Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, що внесено 05.10.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002675 за фактами зловживання владою та службовим становищем, надання колишніми службовими особами Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України неправомірної вигоди працівникам правоохоронних органів, задіяним в охороні громадського порядку під час акцій протесту громадян, які відбувалися у центральній частині м. Києва у період грудня 2013 року лютого 2014 року, за вчинення ними в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади та службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а також незаконного перешкоджання проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, перевищення влади та службових повноважень, що призвело до масових жертв серед цивільних учасників акцій протесту та заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, тобто до настання тяжких наслідків, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 364 у редакції від 07.04.2011, ч. 4 ст. 369 у редакції від 18.04.2013, ст. 340 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 у редакції від 07.04.2011 КК України.

25 листопада 2016 року у ході досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Майдан-Гологірський, Золочівського району, Львівської області, громадянина України, раніше не судимого, працюючого начальником управління з громадської безпеки Національної гвардії України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні наступних злочинів:

--у незаконному перешкоджанні проведенню у період грудня 2013 року лютого 2014 року зборів, мітингів, походів і демонстрацій, яке було вчинено службовою особою, на виконання явно злочинного наказу, із застосуванням фізичного насильства, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 41, ст.340 КК України;

-у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (у ред. від 18.04.2013);

-у організації перевищення влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою працівником правоохоронного органу, 18 лютого 2014 року, на виконання явно злочинного наказу, організації дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями, які спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4. ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч.3ст.365 КК України (вредакції від 07.04.2011).

Наведені злочини, як зазначено у клопотанні, ОСОБА_6 вчинено за наступних обставин. Наказом Міністра внутрішніх справ України від 19.03.2012 № 254 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду заступника начальника Департаменту начальником управління організації служби та роботи конвойних підрозділів, спеціальних установ і судової міліції Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України. Наказом Міністра внутрішніх справ України від 12.08.2008 № 103 о/с ОСОБА_6 присвоєне спеціальне звання полковника міліції. Відповідно до положень статей 1, 2, 10 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, одним з основних завдань якого є зобов`язання забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів та громадський порядок. Згідно зі статтею 12 Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Відповідно до Положення про Департамент громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 31.05.2012 номер 492, Департамент громадської безпеки МВС України (далі ДГБ) є структурним підрозділом апарату Міністерства внутрішніх справ України та головним підрозділом МВС з питань охорони громадського порядку, громадської безпеки та профілактики правопорушень.

ДГБ здійснює контроль за організацією роботи та діяльності підрозділів патрульної служби, міліції особливого призначення «Беркут», спеціальних установ, підрозділів конвойної служби міліції, спеціальних підрозділів судової міліції «Грифон», дільничних інспекторів міліції, дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду. Систематично надає зазначеним підрозділам організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення керівництва МВС і органів державної влади про стан вирішення питань, що належать до компетенції ДГБ. ДГБ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами, іншими нормативно-правовими актами МВС та цим Положенням. Відповідно до покладених завдань на ДГБ, забезпечує діяльність органів внутрішніх справ України щодо суворого і чіткого виконання законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нормативно-правових актів МВС, інших центральних органів виконавчої влади з питань організації та забезпечення правопорядку і безпеки на вулицях, в інших громадських місцях усіх населених пунктів, під час проведення міжнародних спортивних заходів, масових, релігійних заходів, публічних та громадських акцій, участі в здійсненні державної охорони; дотримання правил виготовлення, ремонту, реалізації, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання й використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи органів внутрішніх справ, відкриття та функціонування об`єктів, де вони зберігаються і використовуються, ліцензування певних видів господарської діяльності. ДГБ організовує ужиття заходів із забезпечення правопорядку, попередження і припинення правопорушень на вулицях та в інших громадських місцях, роботи нарядів, задіяних до охорони громадського порядку в системі єдиної дислокації;

- аналіз стану злочинності на вулицях та в інших громадських місцях, узагальнення та оцінку отриманих результатів роботи підрозділів, інформаційне, методичне забезпечення заходів з профілактики злочинності в громадських місцях, удосконалення роботи підпорядкованих підрозділів, підготовку та направлення в регіони оглядів цих питань;

- підготовка за доручення керівництва МВС інформації про стан охорони громадського порядку і безпеки на території держави та заходи щодо їх поліпшення для Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

- ужиття заходів, спрямованих на забезпечення постійної готовності особового складу органів внутрішніх справ і спецпідрозділів «Беркут» до дій, пов`язаних з локалізацією та припиненням групових порушень громадського порядку і масових заворушень під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також при оголошенні в державі (регіоні) режиму адміністративного арешту , підрозділів конвойної служби міліції;

- організаційно-методичне забезпечення та контроль за діяльністю підрозділів міліції громадської безпеки ГУМВС, УМВС з питань організації роботи ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділів конвойної служби міліції;

- постійну роботу щодо зміцнення зв`язків органів внутрішніх справ з населенням, громадськими формуваннями та організаціями. Надання громадянам необхідної правової допомоги та проведення роз`яснювальної роботи з питань протидії злочинності та інше. Відповідно до функціональних обов`язків керівництва Департаменту громадської безпеки МВС України затверджених 21.10.2013 начальником ДГБ МВС України ОСОБА_8 , заступник начальника Департаменту начальник управління організації служби та роботи конвойних підрозділів, спеціальних установ і судової міліції Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_6 безпосередньо керує роботою управління організації служби, роботи конвойних підрозділів, спеціальних установ та судової міліції ДГБ;

-забезпечує взаємодію з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влад, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з питань охорони громадського порядку, діяльності спеціальних установ, конвойних підрозділів та спеціальних підрозділів судової міліції;

- подає начальникові ДГБ пропозиції щодо добору, розстановки кадрів, заохочення і накладання стягнень на працівників управління, присвоєння їм спеціальних звань, надання відпусток;

- забезпечує захист державної та службової таємниць за визначеними функціональними обов`язками напрямками діяльності управління відповідно до законодавства України;

- організовує роботу щодо дотримання дисципліни і законності особовим складом підрозділів патрульної служби, МОП «Беркут», спеціальних установ, конвойних підрозділів та спеціальних підрозділів судової міліції на місцях. За фактами надзвичайних подій, порушень дисципліни особовим складом зазначених підрозділів забезпечує проведення перевірок;

- координує роботу структурних підрозділів органів внутрішніх справ, внутрішніх військ та громадськості, задіяних до охорони громадського порядку в системі єдиної дислокації, з організації та забезпечення правопорядку та безпеки громадян у громадських місцях. Систематично аналізує стан цієї роботи, вивчає причини скоєння злочинів у цих місцях, подає пропозиції щодо покращення діяльності в цьому напрямку та усунення недоліків;

- організовує проведення інспектування та контрольних перевірок службової діяльності ПС і МОП «Беркут», спеціальних установ, конвойних підрозділів та спеціальних підрозділів судової міліції, за результатами яких готує матеріали для розгляду керівництву МВС та ДГБ та ін.

Таким чином, ОСОБА_6 працюючі на посаді заступника начальника Департаменту начальника управління організації служби та роботи конвойних підрозділів, спеціальних установ і судової міліції Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України (далі заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України), згідно з приміткою 1 до статті 364 КК України, був службовою особою,яка постійно здійснювала функції представника влада, а також обіймала постійно в органах державної влади (державному озброєному органі виконавчої влади) посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

При цьому, згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» полковник міліції ОСОБА_6 , працюючі на посаді заступника начальника Департаменту начальника управління ДГБ МВС України був працівником правоохоронного органу, на якого згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і Законами України. Разом з цим ОСОБА_6 , працюючи на посаді заступника начальника Департаменту начальника управління ДГБ МВС України, будучи представником влади, діючи всупереч Присязі працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, грубо порушив вимоги п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, ст. 3 Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, право кожного на життя охороняється законом, хибно розуміючи поняття відданості народові України, у період грудня 2013 року лютого 2014 року, на виконання явно злочинного наказу вчиняв дії, спрямовані на незаконне перешкоджання проведенню зборів, мітингів, походів та демонстрацій та здійснив за попередньою змовою групою осіб надання службовим особам, які займають відповідальне становищенеправомірної вигоди за вчинення ними в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, а також організував перевищення влади та службового становища працівниками правоохоронних органів, чим спричинив настання тяжких наслідків за таких обставин. Починаючи з 2006 року, держава Україна почала вести переговори з відповідними структурами Європейського Союзу з наміром стати спочатку асоційованим членом цієї організації, а потім її повноправним учасником. Ці перемовини проводив і ОСОБА_9 як Президент України. Відповідно до досягнутих домовленостей Угода про асоціацію України з Європейським Союзом мала бути підписана 28 29 листопада 2013 року у Вільнюсі (Литва) під час саміту глав країн-членів Європейського Союзу. Однак восени 2013 року ОСОБА_9 (відносно якого складено повідомлення про підозру, матеріали виділено в окреме провадження), виходячи із власних міркувань, пов`язаних насамперед із бажанням залишитися Президентом України на другий термін, отримати перемогу на виборах Президента України у 2015році, у першу чергу з метою уникнення відповідальності за вчинені як особисто, так і у складі створеної ним злочинної організації, а також особами з його оточення, у період 2010 2013 років злочинні дії, пов`язані із заволодінням державною власністю, та з інших особистих спонукань прийняв рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

На виконання цього рішення Кабінет Міністрів України, очолюваний ОСОБА_10 , 21.11.2013 прийняв розпорядження №965-р, яким призупинив процес підготовки до підписанняУгоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Після цього, починаючи з 22.11.2013, на Майдані Незалежності у м.Києві розпочалися безстрокові виключно мирні збори громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України.

Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну реалізацію.

Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства. Після повернення 29.11.2013 з м.Вільнюса (Литва), де ОСОБА_9 підтвердив лідерам країн-учасників Європейського Союзу своє рішення не підписувати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, бажаючи припинити в зародку будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції і усвідомлюючи при цьому незаконність таких своїх дій, які грубо порушували вищевказані норми законодавства, він використовуючи наявні повноваження Президента України та створену ним і його оточенням систему управління, згідно з якою державні, зокрема правоохоронні, органи виконували саме його вказівки, навіть якщо вони грубо порушували вимоги Конституції та законодавства України, використовуючи членів очолюваної ним злочинної організації та залучаючи для вчинення злочинів інших осіб, вирішив застосувати правоохоронні органи для здійснення силового розгону учасників мирної акції за євроінтеграцію України, які перебували на Майдані Незалежності в м.Києві, та доручив здійснити це керівникам правоохоронних органів держави. На виконання протиправної вказівки ОСОБА_9 , членами злочинної організації Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 , його заступником ОСОБА_12 , іншими залученими особами, а саме: секретарем Ради національної безпеки та оборони України ОСОБА_13 , його заступником ОСОБА_14 (відносно яких складено повідомлення про підозру, матеріали виділено в окреме провадження) та залученими ними керівниками органів внутрішніх справ та органів влади м.Києва було організовано здійснення 30.11.2013 незаконного розгону учасників мирної акції співробітниками підрозділів міліції особливого призначення «Беркут» МВСУкраїни (далі спецпідрозділ «Беркут»). У результаті цього 30.11.2013 у період часу приблизно з 4 год. 7 хв. до 4год. 22хв. співробітниками спецпідрозділів «Беркут» громадяни, які перебували у вказаний час на Майдані Незалежності в м. Києві, серед яких були студенти та жінки, із застосуванням фізичної сили були витіснені з Майдану Незалежності та при цьому жорстоко побиті із застосуванням спеціальних засобів, за наслідками чого багато з них отримали численні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Після цього, 30.11.2013 та 01.12.2013, громадяни України у кількості від п`ятисот тисяч до одного мільйона вийшли на центральні вулиці м.Києва, протестуючи проти злочинних дій працівників міліції та представників влади, які організували, здійснили та допустили зазначене свавілля. Будучи обізнаним про такий мирний захід протестувальників, Президент України ОСОБА_9 , з метою перешкоджання проведення мітингів, зборів та вуличної ходи, діючи з особистих спонукань та інтересах очолюваної ним злочинної організації, виступаючи як організатор перевищення влади і службових повноважень працівниками правоохоронних органів, діючи у порушення вимог ст.ст. 3, 34, 68 Конституції України, надав вказівку Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 на прийняття будь-яких, у тому числі злочинних, заходів з метою перешкодити проведенню мітингів та зборів та залякати мітингувальників, щоб не допустити таких виступів у майбутньому. З метою виконання зазначеної вказівки ОСОБА_9 щодо силового розгону учасників акції протесту 01.12.2013 ОСОБА_11 спільно з іншим членом злочинної організації - своїм заступником ОСОБА_12 та керівництвом ГУМВС України в місті Києві організував командирів підрозділів міліції особливого призначення «Беркут» з різних регіонів України, у тому числі ГУМВС України в Харківській області на проведення силового розгону учасників акції протесту з вулиці Банкової у м. Києві, віддавши відповідні накази. З цією метою 30 листопада 2013 року у невстановлений слідством час, ОСОБА_15 , будучи заступником начальника ГУМВС України у м. Києві - начальником міліції громадської безпеки, перебуваючи у приміщенні ГУМВС України в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, затвердив розрахунок сил та засобів міліції, задіяних для забезпечення охорони громадського порядку в центральній частині міста Києва, складений та підписаний начальником УГБ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_16 , відповідно до якого останній 01.12.2013 призначений керівником нарядів зведених підрозділів МВС України та внутрішніх військ МВС України із попередньою загальною кількістю 1350 осіб, місцем дислокації яких була Адміністрація Президента України. Реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на залякування мітингувальників та силового придушення протесту, починаючи із 6 години ранку 01.12.2013 на вулицю Банкову у м. Києві до приміщення Адміністрації Президента України почали прибувати підрозділи міліції особливого призначення «Беркут», у тому числі ГУМВС України в Харківській області під керівництвом командира батальйону ОСОБА_17 (якому повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні та матеріали відносно якого направлені до суду), Полтавської, Кіровоградської, Київської та інших областей, підрозділи внутрішніх військ МВС України, у тому числі військовослужбовці військових частин № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 м. Києва, № 3027 спецпідрозділ «БАРС» с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, № 3028 - спецпідрозділ «ЯГУАР» Вінницької області та полк патрульно-постової служби (далі - ППС) ГУ МВС України в м. Києві. Приблизно із 9 години 01.12.2013 на вул. Банковій поблизу будівлі Адміністрації Президента України почали збиратися громадяни для проведення мирної акції. Разом із тим 01.12.2013 приблизно із 12 години до 16 години на вулицю Банкову у м. Києві прибули агресивно налаштовані особи, у приблизній кількості 50-60 чоловік, які бажаючи зашкодити проведенню виключно мирної акції протесту громадян та створити привід для застосування працівниками ОВС відносно учасників акції протесту фізичної сили та спеціальних засобів, використовуючи каміння, металеві та дерев`яні палиці, газові балончики, легкозаймисті речовини, вибух-пакети та фаєри, а також - транспортний засіб «навантажувач фронтальний», почали демонстративно вчиняти відносно працівників правоохоронних органів протиправні дії, заподіюючи їм тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. В свою чергу керівництво підрозділів міліції, які забезпечували охорону громадського порядку по вул. Банковій у м. Києві, поблизу Адміністрації Президента України, 01.12.2013 у період із 12 години до 16 години, діючи умисно, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, хибно розуміючи що вказана група невстановлених слідством агресивно налаштованих осіб вчиняє щодо працівників правоохоронних органів протиправні дії, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не вжили заходів щодо забезпечення безпеки громадян, працівників міліції і внутрішніх військ МВС України шляхом безпосередніх дій або організації таких дій через надання наказів підлеглим працівникам з метою припинення зазначених правопорушень та затримання правопорушників, унаслідок чого останні уникнули адміністративної та кримінальної відповідальності, а 14 військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та 12 працівник ППС ГУ МВС України в м. Києві отримали тілесні ушкодження.

Після того, 01.12.2013, приблизно з 16 години вищевказані невстановлені в ході досудового слідства агресивно налаштовані особи, які вчиняли протиправні дії щодо працівників МВС України та внутрішніх військ України, з метою уникнення відповідальності за їх вчинення, почали покидати вулицю Банкову і жодних заходів до їх затримання не вчинялося, а незначна їх частина у приблизній кількості 20 осіб залишалась поблизу шеренг працівників правоохоронних органів, продовжуючи вчиняти протиправні дії стосовно останніх, та порушувати громадський порядок.

Учасники мирної акції протесту, будучи свідками протиправних дій вказаних агресивно налаштованих осіб, хвилюючись за особисту безпеку та очікуючи на адекватні та законні дії працівників правоохоронних органів щодо припинення правопорушень та затримання правопорушників, перемістились ближче до вулиці Інститутської у м. Києві, на відстані 80-100 метрів від вказаних осіб та шеренг працівників міліції і внутрішніх військ МВС України, які перекривали рух учасників протесту на територію Адміністрації Президента України. Однак, незважаючи на це командир БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_17 (якому повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні та матеріали відносно якого направлені до суду) та інші керівники підрозділів міліції, що там перебували, продовжуючи свої злочинні дії, умисно ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, діючи з мотивів власного кар`єризму, виконуючи завідомо незаконний наказ невстановлених на даний час слідством посадових осіб органів внутрішніх справ України, які діяли за наказом керівництва Міністерства внутрішніх справ України та ГУ МВС України в м. Києві діючи всупереч інтересів служби по забезпеченню захисту прав і свобод громадян, достовірно знаючи, що громадяни, які зібрались поблизу Адміністрації Президента України, реалізовують своє конституційне право на мирні зібрання та мітинги, а підстав для фізичного, тим більше із застосуванням спецзасобів, перешкоджанню їхнім законним діям немає, дали незаконні накази бійцям підрозділу БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області про силове розчищення території вулиці Банкової в м. Києві із застосуванням спецзасобів від учасників акції протесту. У подальшому, виконуючи зазначений незаконний наказ, перебуваючи по вул. Банковій у м. Києві, співробітники спецпідрозділів міліції «Беркут» 01.12.2013 у період часу із 16 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. здійснили безпідставний та незаконний силовий розгін учасників акції протесту, починаючи із меж території Адміністрації Президента України в напрямку вулиці Інститутської, що у м.Києві. При цьому проти мітингувальників було застосовано сльозогінний газ, гумові кийки і світлошумові гранати, внаслідок чого отримали різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження 25 учасників мирної акції протесту та 19 представників засобів масової інформації (журналістів), з яких 27 - легкі тілесні ушкодження, 11 - середньої тяжкості, 6 завдано насильницьких дій, які спричинили фізичний біль особі.

Крім того, у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року бійцями внутрішніх військ МВС України та спецпідрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » МВС України вчинено спробу силового витіснення учасників мітингу з Майдану Незалежності, у результаті чого десятки громадян, серед яких журналісти та народні депутати України, отримали тілесні ушкодження. У подальшому, упродовж грудня 2013 лютого 2014 року, з відома та згоди Президента України ОСОБА_9 , за розпорядженням Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 , його заступника ОСОБА_12 та командувача внутрішніми військами ОСОБА_18 (яких оголошено у розшук та матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження), які при цьому перевищили свої службові повноваження, бійцями внутрішніх військ МВС України та спецпідрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » було незаконно й безпідставно заблоковано вулицю М.Грушевського та інші, що вели до урядового кварталу в центральній частині міста Києва. Після таких протиправних дій правоохоронних органів протестні акції на Майдані Незалежності в м. Києві стали масовими та постійними, на них висловлювався протест передусім проти свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, проти незаконних дій владних органів та корупції, участь у яких у постійному режимі брала велика кількість протестувальників. Громадяни, які перебували з 22 листопада 2013 року в центральній частині міста Києва та брали участь в протестних акціях протесту тривалий час, не допускали жодних порушень громадського порядку, вимагаючи, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення, як це передбачено Загальною декларацією прав людини, прийнятою 10.12.1948 Генеральною асамблеєю ООН.

Разом з тим в період листопада 2013 лютого 2014 року державні органи влади, зокрема правоохоронні, грубо порушували права громадян на мирні зібрання, регулярно застосовуючи насильство до мітингувальників. При цьому, правоохоронні органи та суди не тільки не реагували на такі порушення та не присікали їх, а й у протиправний спосіб притягали протестувальників до адміністративної і кримінальної відповідальності. Більше того, Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України незаконно приймали нормативні акти, які посилювали адміністративну та кримінальну відповідальність щодо мітингувальників та розширювали правоохоронним органам репресивні повноваження. Цим самим у країні було створено ситуацію, коли права людини не охоронялися ані законодавчою, ані виконавчою, ані судовою гілками влади. За таких обставин починаючи з грудня 2013 року, реагуючи на свавілля правоохоронних органів, з метою правомірного захисту від протиправних посягань, які загрожували життю та здоров`ю мітингувальників, в окремих випадках протестувальниками вчинялися протиправні дії щодо працівників правоохоронних органів, однак жодного разу не застосовувалася зброя. Не бажаючи припинити вчинення злочинів проти громадян, які висловлюють свої погляди та переконання, протестуючи проти застосування насильства, ОСОБА_9 , на продовження злочинної діяльності, спрямував та керував діями керівників правоохоронних органів, у тому числі шляхом надання протиправних вказівок Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 , ініціював і погоджував застосування співробітниками спецпідрозділу МОП «Беркут» та внутрішніх військ МВС України надмірних силових заходів, зокрема із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів. Далі, після 1 грудня 2013 року, більш точний час слідством не встановлено, бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження в інтересах особистого збагачення та усунути перешкоди з боку активістів Євромайдану, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, Президент ОСОБА_9 , виступаючи як організатор перевищення влади і службових повноважень працівниками правоохоронних органів, діючи у порушення вимог ст.ст. 3, 34, 68 Конституції України, надав вказівку Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 на прийняття будь-яких, у тому злочинних заходів з метою перешкодити проведенню мітингів та зборів та залякати мітингувальників, щоб не допустити таких виступів в майбутньому Для виконання зазначеної вказівки щодо організації протидії протестним акціям громадян, які відбувалися у центральній частині м. Києві, зокрема силового розгону учасників акції протесту, у грудні 2013 року, більш точний час та місце слідством не встановлено, Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_19 , залучив іншого члена злочинної організації - свого заступника ОСОБА_12 , який за розподілом обов`язків керував підрозділами міліції громадської безпеки, зокрема, спецпідрозділами міліції «Беркут», з яким розробили механізм вчинення злочину, який полягав у схиленні співробітників правоохоронних органів спецпідрозділів МОП «Беркут» та інших підрозділів МВС України, які були задіяні у охороні громадського порядку у м. Києві, до вчинення протиправних дій відносно мітингувальників, шляхом надання ним неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів під виглядом заохочень, премій, матеріальних допомог тощо. За злочинним планом, розробленим ОСОБА_11 , за участі заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 та невстановлених слідством осіб, у період грудня 2013 року, а у разі необхідності протягом часу коли, відбувалися акції протесту громадян, до їх завершення, планувалося надання неодноразової неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів наданих невстановленими слідством особами з близького оточення ОСОБА_9 та політичної партії «Партія Регіонів», але у будь-якому випадку не за рахунок коштів передбачених з фонду заробітної плати органів МВС України, для видачі під виглядом заохочень та премій тощо, через керівництво ДГБ МВС України співробітникам правоохоронних органів спецпідрозділів МОП «Беркут» та інших підрозділів МВС України, які задіяні у охороні громадської безпеки у м. Києві для заохочення їх та схилення до вчинення протиправних дій відносно учасників акцій протесту громадян. На протязі грудня 2013 року, а у разі необхідності протягом часу коли відбувалися акції протесту громадян, до їх завершення, планувалося надати готівкою нарочно через керівництво ДГБ МВС України неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів із розрахунку приблизно 700 тис. 800 тис. грн. на кожний великий підрозділ МОП «Беркут» МВС України (полк, батальйон), а саме: Львівська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Донецька, Луганська, Одеська, Київська області, м. Київ, м. Севастопіль, Автономна Республіка Крим, з кількістю близько 100 працівників та більше, та 150 тис. 200 тис. грн. на кожний інший менший підрозділ МОП «Беркут» (рота), а саме: Рівненська, Закарпатська, Волинська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська, Житомирська, Чернівецька, Сумська, Чернігівська, Черкаська, Полтавська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська області. Для безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів, у грудні 2013 року, більш точний час слідством не встановлено, Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_11 та його заступник ОСОБА_12 , знаходячись у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, за адресою: м. Київ, вулиця Богомольця, 10, залучили до їх виконання підлеглих службових осіб Міністерства внутрішніх справ України, зокрема заступника начальника Департаменту начальника управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , та іншим невстановленим на даний час особам, яким доручили здійснити надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів під виглядом заохочень, премій, матеріальних допомог тощо співробітникам спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України з різних регіонів України, які задіяні у охороні громадського порядку у м. Києві за вчинення службовими особами вищевказаних підрозділів в їх інтересах дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, зокрема вчинення протидії протестним акціям громадян та стимулювання співробітників міліції до таких дій, у тому числі вчинення дій, пов`язаних із силовим розгоном учасників акції протесту, застосуванням працівниками правоохоронних органів надмірної сили до протестувальників. Діючи на виконання вказівки Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 та його заступника ОСОБА_12 , у цей же день у грудні 2013 року, більш точний час слідством не встановлено, знаходячись у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, за адресою: м. Київ, вулиця Богомольця, 10, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , будучи службовою особою, до повноважень якої входить координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції, задіяних у охороні громадського порядку у м. Києві, бажаючи догодити своєму керівництву, тобто Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 та заступнику Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , діючи із корисних мотивів та власного кар`єризму, хибно розуміючи інтереси служби, погодився організувати вчинення злочинних дій, пов`язаних у наданні неправомірної вигоди під виглядом заохочень та премій тощо співробітникам спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України з різних регіонів України, які задіяні у охороні громадського порядку у м. Києві. На протязі грудня 2013 року, протягом січня, а саме у період часу з 7 січня по 8 січня 2014 року, більш точний час слідством не встановлено, також протягом лютого 2014 року, але не пізніше 20 лютого 2014 року, більш точний час слідством не встановлено, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , перебуваючи у робочому кабінеті № 338, у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, за адресою: м. Київ, вулиця Богомольця, 10, за вказівкою заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , від невстановлених слідством осіб одержав грошові кошти у невстановленому слідством розмірі, але не менше 30 млн. гривень для подальшого надання співробітникам спецпідрозділів міліції особливого призначення «Беркут» МВС України з різних регіонів України, які були задіяні у охороні громадського порядку у м. Києві, за вчинення службовими особами вищевказаних підрозділів дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, зокрема вчинення протидії протестним акціям громадян, у тому вчинення дій пов`язаних із силовим розгоном учасників акції протесту, застосуванням працівниками правоохоронних органів надмірної сили до протестувальників. Також, протягом вказаного вище часу, більш точний час слідством не встановлено, знаходячись у робочому кабінеті № 338, у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, за адресою: м. Київ, вулиця Богомольця, 10, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , будучи службовою особою, до повноважень якої входить координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції, задіяних у охороні громадського порядку у м. Києві, бажаючи догодити своєму керівництву, тобто Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 та заступнику Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , діючи із корисних мотивів та власного кар`єризму, хибно розуміючи інтереси служби, за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленими слідством особами з числа працівників ДГБ МВС України, попередньо розподілив з раніше отриманих у грудні 2013 року від невстановлених слідством осіб грошові кошти у невстановленому слідстві розмірі, але не менше 30 млн. грн., частинами грошових коштів протягом грудня 2013 року лютого 2014 року у сумі від 10 млн. до 12 млн. грн., помістивши їх у поліетиленові пакети із назвами відповідних структурних підрозділів МОП «Беркут», із розрахунку 700 тис. 800 тис. грн. на кожний великий підрозділ МОП «Беркут» МВС України, а саме: Львівська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Донецька, Луганська, Одеська, Київська обл., м. Київ, м. Севастопіль, Автономна Республіка Крим, з кількістю близько 100 працівників, та 150 тис. 200 тис. грн. на кожний інший менший підрозділ «Беркут», а саме: Рівненська, Закарпатська, Волинська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська, Житомирська, Чернівецька, Сумська, Чернігівська, Черкаська, Полтавська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська області.

Далі, протягом вказаного вище часу, більш точний час слідством не встановлено, знаходячись у робочому кабінеті № 338, у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, за адресою: м. Київ, вулиця Богомольця, 10, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , будучи службовою особою, до повноважень якої входить координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції задіяних у охороні громадського порядку у м. Києві, бажаючи догодити своєму керівництву, тобто Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 та заступнику Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , діючи із корисних мотивів та власного кар`єризму, хибно розуміючи інтереси служби, за попередньою змовою групою осіб, разом з іншими невстановленими особами з числа працівників ДГБ МВС України, здійснював надання службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме командирам спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України з різних регіонів України, які задіяні у охороні громадського порядку у м. Києві, під виглядом заохочень, премій та матеріальних допомог тощо, неправомірної вигоди у грошовій формі у сумі 700 тис. 800 тис. грн. на кожний великий підрозділ МОП «Беркут» МВС України (полк, батальйон), а саме: Львівська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Донецька, Луганська, Одеська, Київська обл., м. Київ, м. Севастопіль, Автономна Республіка Крим, з кількістю близько 100 працівників та більше, та 150 тис. 200 тис. грн. на кожний інший менший підрозділ (рота), а саме: Рівненська, Закарпатська, Волинська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська, Житомирська, Чернівецька, Сумська, Чернігівська, Черкаська, Полтавська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська області, для подальшої виплати кожному співробітнику вищевказаного підрозділу за вчинення службовими особами вищевказаних підрозділів дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, зокрема вчинення протидії протестним акціям громадян, у тому числі вчинення дій пов`язаних із силовим розгоном учасників акції протесту, застосуванням працівниками правоохоронних органів надмірної сили до протестувальників. Далі, протягом вказаного вище часу, більш точний час слідством не встановлено, командири спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України з різних регіонів України, які задіяні у охороні громадського порядку у м. Києві, достовірно не розуміючи джерело походження вищевказаних грошових коштів та те що вони надані в якості неправомірної вигоди за вчинення службовими особами вищевказаних правоохоронних органів дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, грошові кошти отриманні у ДГБ МВС України через старших офіцерів структурних підрозділів «Беркут» МВС України розподіляли та надавали у вигляді заохочень та премій від керівництва МВС України за активні протистояння учасникам акцій протесту, підлеглим працівникам із розрахунку 5000 грн. на одного працівника з офіцерського складу та 3000 грн. на одного працівника з рядового складу відповідного підрозділу МОП «Беркут» МВС України. Таким чином, за кожний період, а саме протягом грудня 2013 року, січня та лютого 2014 року, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 та заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , іншими невстановленими слідством особами, зокрема з числа ДГБ МВС України, здійснено надання службовим особам, які займають відповідальне становище співробітникам спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України, неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у загальній сумі приблизно від 10 млн. до 12 млн. грн. за кожний відповідний період, за вчинення службовими особами вищевказаних підрозділів дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, зокрема вчинення протидії протестним акціям громадян, у тому числі вчинення дій пов`язаних із силовим розгоном учасників акції протесту, застосуванням працівниками правоохоронних органів надмірної сили до протестувальників. Всього, у період грудня 2013 року лютого 2014 року, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 та заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , іншими невстановленими слідством особами, зокрема з числа ДГБ МВС України, здійснено надання службовим особам, які займають відповідальне становище співробітникам спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України, неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів не менше 30 млн. гривень, за вчинення службовими особами вищевказаних підрозділів дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, зокрема вчинення протидії протестним акціям громадян, у тому числі вчинення дій пов`язаних із силовим розгоном учасників акції протесту, застосуванням працівниками правоохоронних органів надмірної сили до протестувальників внаслідок чого завдана шкода державним та громадським інтересам, правам, свободам та інтересам вищевказаних учасників акції протесту та спричиненням тілесних ушкоджень і фізичного болю є тяжкими наслідками. У зв`язку із вчиненням вищезазначених умисних дій, які полягали у незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчинене службовою особою, на виконання явно злочинного наказу, із застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України. Також, у зв`язку із вчиненням вищезазначених умисних дій, які полягали у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (у ред. від 18.04.2013). Крім цього, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , діючи на виконання вказівки Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 , його заступника ОСОБА_12 , перевищуючи свої службові повноваження, умисно вчиняючи дії, які явно виходили за межі наданих йому прав чи повноважень, 18.02.2014 організовував та спрямовував застосування працівниками правоохоронних органів надмірної сили до протестувальників. Так, 18.02.2014 з метою припинення свавілля державних, правоохоронних та судових органів учасниками протестних акцій у центральній частині м.Києва була організована мирна хода громадян під назвою «Мирний наступ» до Верховної Ради України з вимогою ухвалення необхідних рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації у країні, у тому числі шляхом обмеження повноважень Президента України, проведення якої планувалось на вулицяхІнститутській, Шовковичній, Садовій у м.Києві для підтримки голосування у Верховній Раді України за повернення до Конституції 2004 року, яка б збалансувала парламентські і президентські повноваження. Будучи обізнаним про такий мирний захід протестувальників та місця його проведення, Президент України ОСОБА_9 вирішив здійснити силовий розгін цієї акції правоохоронними органами. При цьому він, не бажаючи робити жодних поступок мітингувальникам у їх бажанні мирного вирішення ситуації, що склалася у країні, у тому числі шляхом обмеження в законний спосіб своїх повноважень, притягнення до відповідальності правоохоронців та інших представників державної влади, винних у систематичному грубому порушенні прав та інтересів громадян, а навпаки, бажаючи залякати протестувальників та населення країни, яке їх підтримує, спільно з членами очолюваної ним злочинної організації та в її інтересах вирішив організувати розгін цієї акції в максимально жорстокий спосіб, використовуючи без наявних законних підстав, а тільки створюючи видимість правомірної діяльності, надані правоохоронним органам повноваження на застосування сили та спеціальних засобів, зокрема зброї, а також залучивши до такої протидії протестним акціям озброєних представників злочинних угруповань та найнятих цивільних осіб, так званих тітушок. З цією метою, у порушення вимог статей 3, 34, 68 Конституції України Президент України ОСОБА_9 надав вказівку Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 і Голові Служби безпеки України ОСОБА_20 (відносно якого складено повідомлення про підозру, матеріали виділено в окреме провадження, а досудове розслідування зупинено у зв`язку із розшуком), та іншим невстановленим слідством особам організувати очолюваними ними правоохоронними органами у взаємодії між собою та іншими правоохоронними органами і цивільними особами «тітушками» реалізацію вищевказаного злочинного плану щодо жорстокого силового придушення протестних акцій, результатом чого має стати повне очищення від мітингувальників Майдану Незалежності, будівель центральної частини м.Києва, у тому числі будівлі Федерації профспілок України, яка правомірно використовувалась мітингувальниками для розміщення Штабу національного супротиву, медичної частини, Прес-центру, їдальні на інших структурних формувань Євромайдану. В свою чергу, Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_11 , реалізуючи спільний з ОСОБА_20 план силового розгону мітингувальників, залучив для цього шляхом надання злочинного наказу свого заступника ОСОБА_12 , який за розподілом обов`язків керував підрозділами міліції громадської безпеки, зокрема спецпідрозділами «Беркут», командувача внутрішніх військ МВС України ОСОБА_18 , а також керівництво ГУМВС України в місті Києві, зокрема тимчасово виконувача обов`язків начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 (відносно якого складено повідомлення про підозру, матеріали виділено в окреме провадження, а досудове розслідування зупинено у зв`язку із розшуком), заступника начальника Головного управління начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 (відносно якого складено повідомлення про підозру, матеріали виділено в окреме провадження, а досудове розслідування зупинено у зв`язку із розшуком), командира ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_22 (відносно якого складено повідомлення про підозру, матеріали виділено в окреме провадження, а досудове розслідування зупинено у зв`язку із розшуком) та інших невстановлених працівників органів внутрішніх справ, які своїм основним завданням на цих посадах вважали служіння особисто ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , що полягало у використанні повноважень Міністерства внутрішніх справ України в інтересах ОСОБА_9 та виконанні усіх його вказівок, зокрема через керівника МВС України ОСОБА_11 , у тому числі протиправних та злочинних. Усвідомлюючи, що у цей час на Майдані Незалежності триває мітинг мирна акція протесту громадян, які в такий спосіб публічно висловлювали своє ставлення до відмови Президента України ОСОБА_9 та Уряду України підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, у лютому 2014 року, більш точний час та місце слідством не встановлено, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , будучи службовою особою, до повноважень якої входить координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції задіяних у охороні громадського порядку у м. Києві, бажаючи догодити своєму керівництву, тобто Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_11 та заступнику Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , діючи із корисних мотивів та власного кар`єризму, хибно розуміючи інтереси служби, погодився організувати разом з керівництвом ГУМВС України в місті Києві, зокрема т.в.о. начальника Головного управління МВС України в м. Києві ОСОБА_21 , заступником начальника Головного управління - начальником міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_15 та командиром ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_22 , вчинення злочинних дій, пов`язаних із силовим розгоном учасників акції протесту із залученням підлеглих працівників ГУМВС України в місті Києві та приєднаних сил з числа підрозділів міліції громадської безпеки інших регіонів України і внутрішніх військ МВС України.

Так, у лютому 2014 року, більш точний час слідством не встановлено, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , будучи службовою особою, до повноважень якої входить координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції задіяних у охороні громадського порядку у м. Києві, діючи умисно, за попередньою змовою із тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного управління МВС України в м. Києві ОСОБА_21 , заступником начальника Головного управління - начальником міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_15 та командиром ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_22 та іншими невстановленими слідством особами, ігноруючи вимоги Конституції України та інших нормативно-правових актів, якими регламентований порядок проведення зборів, мітингів та демонстрацій, діючи із мотивів власного кар`єризму, хибно розуміючи інтереси служби, явно виходячи за межі наданих йому влади та службових повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи настання негативних наслідків, приступили до виконання явно злочинного наказу ОСОБА_11 та інших посадових осіб.

Підготовка до реалізації плану силового розгону мітингувальників з центральної частини міста Києва здійснювалась завчасно. Так, у січні 2014 року Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_11 організував постачання з Російської Федерації на територію України спеціальних засобів посиленої дії, а саме: світло шумових гранат «Факел-С», «Заря-2», «Пламя-М», 40 мм пострілів акустичної та світлозвукової дії, ручних гранат подразнюючої та світло шумової дії «Дрофа», ручних аерозольних гранат «Дрейф-2», ручних дратівливих грант РГР, ручних дратівливих гранат підвищеної потужності та безпеки, ручних димових гранат, які, в порушення вимог статті 14 Закону України «Про міліцію», не пройшли експертизи на предмет можливості та порядку їх застосування до людей, тобто за відсутності погодження Міністерства охорони здоров`я України - центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. У подальшому, Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_11 розуміючи, що використання вказаних спеціальних засобів може нести загрозу життю та здоров`ю громадян, організував їх видачу працівникам підрозділів органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України, а надалі їх використання 18 лютого 2014 року під час розгону мітингувальників з Майдану Незалежності, що призвело до спричинення мітингувальникам чисельних тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості. В свою чергу Голова Служби безпеки України ОСОБА_20 18.02.2014, перебуваючи у приміщенні Служби, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 33, перевищуючи свої службові повноваження, діючи за вказівкою та в інтересах ОСОБА_9 , умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, усупереч вимогам Закону України «Про Службу безпеки України», шляхом надання злочинного наказу доручив своєму першому заступнику керівнику Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_23 (відносно якого складено повідомлення про підозру, матеріали виділено в окреме провадження, а досудове розслідування зупинено у зв`язку із розшуком) та начальнику ГУСБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_24 (відносно якого складено повідомлення про підозру, матеріали провадження направлені до суду з обвинувальним актом) та іншим невстановленим слідством співробітникам органів безпеки України, використовуючи сили та засоби Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України (далі ЦСО «А» СБУ), взяти участь у силовій підтримці розгону мітингувальників на Майдані Незалежності в м. Києві, що й було здійснено співробітниками зазначеного підрозділу 18 та 19 лютого 2014 року. Безпосередній план силового розгону мітингувальників з центральної частини м. Києва, розроблений на виконання вказівок ОСОБА_9 спільно Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 , Головою Служби безпеки України ОСОБА_20 та невстановленими слідством особами, які були організаторами перевищення влади та службових повноважень підпорядкованими працівниками, передбачав забезпечення силами та засобами органів внутрішніх справ звільнення від мітингувальників Майдану Незалежності та прилеглих вулиць, на яких вони розмістились, а силами та засобами СБУ проведення силової фази антитерористичної операції в будівлі Федерації профспілок України, для припинення роботи Штабу національного супротиву та витіснення мітингувальників із зазначеної будівлі. При цьому, залучені до таких протиправних дій цивільні особи, так звані «тітушки», перебуваючи на розі вулиць Володимирської та Великої Житомирської в м. Києві, будучи озброєні вогнепальною зброєю, мали після витіснення протестувальників до Михайлівської площі розсіювати їх та розганяти, застосовуючи насильство та зброю. Надалі, продовжуючи дії на створення штучних підстав для застосування сил і засобів, можливих під час антитерористичної діяльності правоохоронних органів, та видимості правомірних дій з її організації, 18.02.2014 приблизно о 15 год. 30 хв. на офіційному сайті Служби безпеки України була розміщена спільна заява Голови Служби безпеки України ОСОБА_20 та Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 такого змісту: «Екстремісти з опозиції перейшли межу вони вбивають на вулицях столиці України ні в чому невинних людей, знущаються над жінками, палять і підривають будинки та автомобілі. У центрі Києва розпочинається хаос. При цьому лідери опозиції по телефону здійснюють режисуру цих злочинів. Їхня мета одна навіть ціною людської крові дістатися до владних крісел. Ми не можемо допустити подальшого нагнітання конфлікту. Пересічні громадяни звертаються до влади із закликами навести порядок, повернути стабільність і мир в Україну. Ми закликаємо лідерів опозиції негайно заспокоїти протестуючих, припинити збройне протистояння і повернутися за стіл переговорів. Застерігаємо гарячі безвідповідальні голови опозиції у влади є сили, щоб навести порядок. І ми, якщо буде продовжуватися безлад, будемо змушені вдатися до жорстких дій. Треба дати режисерам безпорядку рівно годину часу. У разі, якщо о 18.00 безчинства не припиняться, ми будемо зобов`язані навести порядок всіма засобами, передбаченими Законом». Розміщення цього звернення на офіційному сайті Служби безпеки України контролював особисто ОСОБА_23 , який у цей час перебував у приміщенні прес-центру СБ України, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 35. Цією заявою у засобах масової інформації, яка містила неправдиву інформацію, керівництво Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України мало на меті штучно сформувати у суспільства негативну думку про громадян, які брали участь в акціях громадянського протесту, та надати своїм діям видимість законних. Окрім того, у спільній заяві керівниками МВС України та СБУ протестувальникам була висунута вимога припинити протистояння до 18 год. 18.02.2014, а у разі невиконання цієї вимоги «громадський порядок» на вулицях міста Києва силовики пообіцяли навести «всіма засобами, передбаченими законом». 18.02.2014, у період часу близько з 16 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., у приміщенні ГУМВС України в Київській області, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, у кабінеті т.в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 розпочалася оперативна нарада керівників правоохоронних органів, яка фактично мала створювати видимість законної діяльності штабу з управління АТО, що згідно із законодавством створювався з метою управління силами та засобами різної відомчої підпорядкованості при проведенні заходів антитерористичної операції. Одразу після формального початку роботи штабу з управління АТО близько 19 год. 18.02.2014 безпосередньо обізнані про відсутність будь-яких підстав для проведення антитерористичної операції та злочинність дій із розгону протестувальників і усвідомлюючи, що такі дії можуть призвести до настання тяжких наслідків, у тому числі жертв серед протестувальників, ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 та інші невстановлені слідством особи, стали вчиняти визначені злочинним планом дії, кожен у своїй частині та спільно на досягнення злочинної мети. На нараді т.в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 надав команду заступнику начальника Головного управління начальнику міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 на початок силового звільнення ОСОБА_25 від учасників акцій громадського протесту, після чого останній залишив приміщення ГУМВС України в Київській області та перейшов у район вул. Інститутської поблизу Майдану Незалежності для реалізації вказаного наказу і безпосереднього керівництва підлеглими працівниками при виконанні плану з розгону мітингувальників, підтримуючи при цьому радіозв`язок із штабом з управління АТО. Разом з цим, для забезпечення реалізації злочинного плану щодо силового розгону мітингувальників з центральної частини м. Києва та його контролю, за вказівкою заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , у районі вул. Інститутської, поблизу Майдану Незалежності разом з заступником начальника Головного управління начальником міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 безпосередньо знаходився заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 .

Таким чином, здійснюючи реалізацію злочинного плану щодо розгону мітингувальників з центральної частини міста Києва, т.в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 , заступник начальника Головного управління начальнику міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 , заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , перший заступник Голови Служби безпеки України ОСОБА_23 , начальник ГУСБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_24 та невстановлені слідством особи, діючи у складі організованої групи осіб, виступаючи у ролі виконавців організованого злочину, приблизно з 19 год. 18.02.2014 до 6 год. 19.02.2014, перебуваючи у робочому кабінеті останнього у приміщенні ГУМВС України в Київській області, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, а ОСОБА_15 , ОСОБА_6 крім того безпосередньо на місці подій на вул. Інститутській поблизу Майдану Незалежності у м. Києві, під час роботи формального штабу з управління АТО здійснювали координацію дій залучених підрозділів органів внутрішніх справ, ПМОП «Беркут», військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом «Омега» ВВ МВС України, підрозділів СБУ, зокрема ЦСО «А» СБУ, надаючи їм накази щодо проведення спільних узгоджених дій для силового звільнення Майдану Незалежності від учасників мирного мітингу. При цьому вказані особи, реалізуючи зазначений злочинний план також використовували умисно недбале чи недбале відношення до виконання своїх обов`язків окремих правоохоронців, зокрема керівників підрозділів, задіяних у цій організованій ними незаконній операції, які хибно розуміючи інтереси служби, виконували накази про вчинення розгону зборів та мітингів протестувальників, хоча могли та повинні були усвідомлювати незаконність таких дій чи усвідомлювали їх. Т.в.о. начальника ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_21 , будучи членом регіональної координаційної групи АТЦ при СБУ у м. Києві та Київській області, реалізуючи свою частину спільного злочинного плану, приблизно з 19 год. 18.02.2014, перебуваючи у своєму робочому кабінеті у приміщенні ГУМВС України в Київській області, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, під час проведення наради з керівниками структурних підрозділів ГУМВС України в м. Києві та одночасно беручи участь у засіданні штабу з управління АТО, здійснював координацію дій працівників міліції і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, надаючи безпосередньо та за допомогою засобів телефонного і радіозв`язку злочинні накази заступнику начальника Головного управління начальнику міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 , який перебував на місці подій разом з заступником начальника Департаменту начальником управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , та іншим невстановленим керівникам підрозділів органів внутрішніх справ щодо дій із силового звільнення Майдану Незалежності від учасників акцій громадського протесту. У свою чергу ОСОБА_15 , будучи членом регіональної координаційної групи АТЦ при СБУ у м. Києві та Київській області, представником влади, до повноважень якого входить координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції, зокрема спецпідрозділів «Беркут», діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому влади та службових повноважень, координуючи свої дії з заступником начальника Департаменту начальником управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , як представником МВС України до повноважень якого входило координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції задіяних у охороні громадського порядку у м. Києві, та одночасно з командувачем внутрішніми військами МВС України ОСОБА_18 , приступив до реалізації злочинного плану безпосереднього силового розгону учасників мітингу з Майдану Незалежності, який полягав у тому, що військовослужбовці ВВ МВС України та працівники спецпідрозділу «Беркут» повинні оточити територію Майдану Незалежності, тобто вишикуватися вздовж вулиць Інститутської, М. Грушевського та Хрещатик для недопущення прибуття на Майдан Незалежності інших громадян на підтримку мітингувальників, а екіпіровані засобами захисту та спецзасобами ПР-73, «Тонфа», деякі помповими рушницями «Форт-500», «Форт-500А», «Форт-500М1», «ІЖ-81», гранатами сльозоточивої, дратівливої дії «Терен-6», світлозвуковими гранатами «Терен-7» і «Терен-7м», світлошумовими гранатами «Факел-С», «Заря-2», «Пламя-М», ручними гранатами подразнювальної та світлошумової дії «Дрофа», ручними аерозольними гранатами «Дрейф-2», ручними дратівливими гранатами РГР, ручними дратівливими гранатами підвищеної потужності та безпеки, ручними димовими гранатами співробітники спецпідрозділів «Беркут» МВС України здійснити наступ на учасників акцій протесту з метою силової зачистки території Майдану Незалежності з двох боків, а саме від вул. Інститутської у напрямку вул. Хрещатик та від Європейської площі у напрямку Майдану Незалежності.

При цьому передбачалось силове звільнення Майдану Незалежності від громадян, які реалізовували своє конституційне право на проведення мирного зібрання, та за будь-яких обставин, у разі здійснення їх спротиву допускалося застосування співробітниками ПМОП «Беркут» надмірного фізичного насильства і зазначених спеціальних засобів, у тому числі з метою їх залякування чи заподіяння тілесних ушкоджень. Також, окремим підрозділам «Беркут» та внутрішніх військ МВС України за вказівкою керівництва правоохоронних органів невстановленими особами роздавались мисливські набої з дробом і картеччю для здійснення пострілів у протестувальників із використанням спецзасобу «ФОРТ-500». Такі мисливські набої були використані правоохоронними органами в першій половині дня 18.02.2014, що призвело до загибелі від вогнепальних поранень картеччю та дробом 3 осіб і ще більше 20 отримали тілесні ушкодження, про що було відомо керівництву правоохоронних органів та антитерористичних підрозділів. Заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 усвідомлював та передбачав, що застосування великої кількості правоохоронців у центральній частині м. Києва, озброєних спецзасобами, у тому числі вогнепальною зброєю, які використовували спецтехніку, водомети, БТРи з метою розгону мітингувальників, обов`язково призведе до настання тяжких наслідків у вигляді тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, спричинених як протестувальникам, так і задіяним працівникам органів внутрішніх справ враховуючи події першої частини дня 18.02.2014, свідомо допускав, а крім того зобов`язаний був допускати заподіяння тяжких тілесних пошкоджень як учасникам акцій протесту, так і працівникам правоохоронних органів. Далі, ОСОБА_15 , у період з 17 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. 18 лютого 2014 року, перебуваючи у центральній частині міста Києва на вулиці Інститутській № 1, реалізовуючи злочинний план по силовому звільненню ОСОБА_25 від учасників мирного мітингу, довів до відома підлеглим працівникам УГБ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_26 та ОСОБА_27 про те, що є відповідна вказівка керівництва МВС України про витіснення учасників акцій протесту з території Майдану Незалежності і наказав їм координувати дії працівників ПМОП «Беркут» та військовослужбовців ВВ МВС України, які будуть задіяні, на що останні розуміючи, що це явно злочинний наказ, відмовилися виконувати вказівку ОСОБА_15 та керувати діями правоохоронців. Після чого, заступник начальника Головного управління начальник міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 , виконуючи свою роль у вчиненні злочину, являючись представником влади, до повноважень якої входить координація та контроль спецпідрозділів громадської безпеки міліції, зокрема спецпідрозділів «Беркут», разом із заступником начальника Департаменту начальником управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому влади та службових повноважень, не маючи законних підстав для залучення працівників міліції і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до припинення акцій протесту на Майдані Незалежності у місті Києві та звільнення площі від учасників мирного протесту, у період часу з 17 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв., перебуваючи в центральній частині міста Києва, на АДРЕСА_2 , біля Жовтневого палацу, організували та провели оперативну нараду з командирами підрозділів МОП «Беркут» з різних регіонів України, на якій ОСОБА_15 повідомив командирів підрозділів МОП «Беркут» з різних регіонів України про те, що є відповідна вказівка керівництва МВС України про силове витіснення учасників акцій протесту з території Майдану Незалежності із залученням для цього співробітників ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві та підрозділів МОП «Беркут» з інших регіонів України, а також військовослужбовців окремих військових частин внутрішніх військ МВС України як приданих сил (далі ВВ МВС України) для охорони громадського порядку. Крім цього, ОСОБА_15 повідомив командирів підрозділів МОП «Беркут» з різних регіонів України про необхідність бути готовим до здійснення з вечора 18.02.2014 силової фази відтиснення учасників акцій протесту з території Майдану Незалежності із залученням для цього співробітників ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві та підрозділів МОП «Беркут» з інших регіонів України, а також військовослужбовців окремих військових частин внутрішніх військ МВС України як приданих сил (далі ВВ МВС України) для охорони громадського порядку. У той же час, заступник начальника Департаменту начальник управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , у період часу 17 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв., перебуваючи в центральній частині міста Києва, на АДРЕСА_2 , біля Жовтневого палацу, приймаючи участь у нараді (інструктажі), за допомогою телефонного зв`язку з заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , погоджував та координував дії співробітників правоохоронних органів, у тому числі МОП «Беркут» МВС України щодо реалізації силової фази відтиснення учасників акцій протесту з території Майдану Незалежності із залученням для цього співробітників МОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві та підрозділів МОП «Беркут» з інших регіонів України, а також військовослужбовців окремих військових частин внутрішніх військ МВС України як приданих сил (далі ВВ МВС України) для охорони громадського порядку. Отримані вказівки від заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 , ОСОБА_6 передавав заступнику начальника Головного управління начальнику міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 для подальшого виконання. Таким чином, при прийнятті рішення про початок проведення силової фази відтиснення учасників акцій протесту з території Майдану Незалежності із залученням для цього співробітників ПМОП «Беркут» підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві та підрозділів МОП «Беркут» з інших регіонів України, а також військовослужбовців окремих військових частин внутрішніх військ МВС України як приданих сил (далі ВВ МВС України) для охорони громадського порядку, ОСОБА_6 будучи службовою особою, за допомогою телефонного зв`язку зі заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 координував та безпосередньо на місці контролював виконання вищевказаної злочинної вказівки щодо проведення силової фази розгону учасників акції протесту. Надалі, 18.02.2018 приблизно о 19 год. ОСОБА_15 , перебуваючи у центральній частині м. Києва на вул. Інститутській, продовжуючи реалізовувати злочинний план із силового звільнення Майдану Незалежності від учасників мирного зібрання, діючи на виконання злочинних наказів Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 , його заступника ОСОБА_12 , тимчасового виконувача обов`язків начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 , явно виходячи за межі наданих йому влади та службових повноважень, будучи прямим керівником начальника полку МОП «Беркут» ГУМВС України в м. Києві, не маючи законних підстав для залучення працівників міліції і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України до припинення акцій протесту на Майдані Незалежності у м. Києві та звільнення Майдану від учасників мирного протесту, за допомогою радіоефіру віддав явно злочинний наказ співробітникам ПМОП «Беркут» ГУМВС України в м. Києві та окремим підрозділам МОП «Беркут» з інших регіонів України і підрозділам внутрішніх військ, залученим для охорони громадського порядку в м. Києві, про силове звільнення Майдану Незалежності від громадян, які там перебували. Отримавши наказ ОСОБА_15 , 18.02.2018 приблизно о 19 год. командир полку ПМОП «Беркут» ОСОБА_22 та інші невстановлені командири підрозділів МОП «Беркут», усвідомлюючи його злочинний характер та суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди для життя та здоров`я громадян, діючи умисно, за попередньою змовою між собою та керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_4 , віддали наказ особовому складу підпорядкованих їм підрозділів розпочати одночасний рух з вулиць Інститутської та Грушевського в напрямку Майдану Незалежності та за допомогою наявних спецзасобів здійснювати витіснення мітингувальників із вказаних вулиць та Майдану Незалежності. На виконання цього наказу співробітники підрозділів МОП «Беркут» почали рух із займаних позицій, відтісняючи мітингувальників з вулиць Інститутської та Хрещатик у напрямку Майдану Незалежності. При цьому, зустрівши законний спротив з боку протестувальників, які мали підстави вважати, що їхньому життю та здоров`ю загрожує небезпека, і намагаючись змусити їх під тиском фізичного насильства якнайшвидше залишити територію Майдану Незалежності, невстановлені на цей час органом досудового розслідування співробітники підрозділів МОП «Беркут», не маючи законних підстав для застосування фізичної сили та спеціальних засобів, визначених ст.ст. 1 та 14 Закону України «Про міліцію», у порушення Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.02.1991 № 49, явно виходячи за межі наданих їм при охороні громадського порядку прав і повноважень, без попередження про намір їх застосування, вчиняли незаконні дії, що ображують особисту гідність громадян, застосовуючи при цьому стосовно учасників акцій громадського протесту фізичну силу та наявні спеціальні засоби, у тому числі помпові рушниці «Форт-500», «Форт-500А», «Форт-500М1», «ІЖ-81», гранати сльозоточивої, дратівливої дії «Терен-6», світлозвукові гранати «Терен-7», «Терен-7м» і світлошумові гранати «Факел-С», «Заря-2», «Пламя-М», ручні гранати подразнюючої та світлошумової дії «Дрофа», ручні аерозольні гранати «Дрейф-2», ручні дратівливі гранати РГР, ручні дратівливі гранати підвищеної потужності та безпеки, ручні димові гранати. При цьому, працівники спецпідрозділів «Беркут» МВС України використовували спецтехніку водомети та бронетранспортери, здійснювали постріли по громадянам, присутнім на Майдані Незалежності, з помпових рушниць «Форт-500», «Форт-500А», «Форт-500М1», «ІЖ-81», які були споряджені набоями зі свинцевою картеччю. Близько 20 год. 18.02.2014 правоохоронці за допомогою гучномовців поблизу Міжнародного центру культури та мистецтв (Жовтневий палац) звернулись до жінок та дітей із вимогою залишити Майдан Незалежності, безпідставно погрожуючи проведенням антитерористичної операції силами представників правоохоронних органів. Крім того, починаючи з 19 год. 18.02.2014, за наказом командувача внутрішніми військами МВС України ОСОБА_18 , який реалізовували невстановлені керівники підрозділів внутрішніх військ МВС України, військовослужбовцями внутрішніх військ, у тому числі і працівниками загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом «Омега» ВВ МВС України, забезпечувалося оточення периметра навколо будівлі Федерації профспілок України, за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, 2, для надання можливості співробітникам ЦСО «А» СБУ провести силову фазу антитерористичної операції всередині будівлі Федерації профспілок України. При цьому, невстановлені керівники підрозділів внутрішніх військ МВС України, у взаємодії з ПМОП «Беркут», виконуючи незаконний наказ ОСОБА_18 , усвідомлюючи його злочинний характер та суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди для життя та здоров`я громадян, діючи умисно, за попередньою змовою між собою та керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_4 , віддали наказ особовому складу підпорядкованих їм підрозділів розпочати одночасний рух з АДРЕСА_2 та Грушевського в напрямку Майдану Незалежності та за допомогою наявних спецзасобів здійснювати витіснення мітингувальників із вказаних вулиць та Майдану Незалежності. Таким чином, на виконання цього наказу співробітники підрозділів внутрішніх військ МВС України почали рух із займаних позицій, відтісняючи мітингувальників з вулиць Інститутської та Хрещатик в напрямку Майдану Незалежності. При цьому, зустрівши законний спротив з боку протестувальників, які мали підстави вважати, що їхньому життю та здоров`ю загрожує небезпека, і намагаючись змусити їх під тиском фізичного насильства якнайшвидше залишити територію Майдану Незалежності, невстановлені на цей час органом досудового розслідування співробітники підрозділів внутрішніх військ МВС України, не маючи законних підстав для застосування фізичної сили та спеціальних засобів, визначених ст.ст. 1 та 14 Закону України «Про міліцію», у порушення Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.02.1991 № 49, явно виходячи за межі наданих їм при охороні громадського порядку прав і повноважень, без попередження про намір їх застосування вчиняли незаконні дії, що ображують особисту гідність громадян, застосовуючи при цьому стосовно учасників акцій громадського протесту фізичну силу та наявні спеціальні засоби, у тому числі помпові рушниці «Форт-500», «Форт-500А», «Форт-500М1», «ІЖ-81», гранати сльозоточивої, дратівливої дії «Терен-6», світлозвукові гранати «Терен-7», «Терен-7м» і світлошумові гранати «Факел-С», «Заря-2», «Пламя-М», ручні гранати подразнюючої та світлошумової дії «Дрофа», ручні аерозольні гранати «Дрейф-2», ручні дратівливі гранати РГР, ручні дратівливі гранати підвищеної потужності та безпеки, ручні димові гранати. При цьому працівники спецпідрозділів внутрішніх військ МВС України здійснювали постріли по громадянам, присутнім на Майдані Незалежності, з помпових рушниць «Форт-500», «Форт-500А», «Форт-500М1», «ІЖ-81», які були споряджені набоями зі свинцевою картеччю.

Під час здійснення військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України оточення будівлі Федерації профспілок України невстановлені слідством особи, які мали підстави вважати, що їх життю та здоров`ю загрожує небезпека, усвідомлюючи неправомірність дій працівників органів внутрішніх справ, намагаючись захищатись від їх незаконних дій, кидали на їхньому шляху пляшки із займистою сумішшю.

За зовнішніми ознаками зазначені дії ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 та командирів задіяних підрозділів органів внутрішніх справ підпадали під юрисдикцію нормативів постанови про дії органів, підрозділів внутрішніх справ, з`єднань, військових частин внутрішніх військ, вищих навчальних закладів МВС України з ліквідації масових заворушень, затвердженої наказом МВС України від 11.11.2003 № 1345, яка передбачає введення в дію оперативного плану «Хвиля», однак в комплексі зазначені дії співробітників органів внутрішніх справ реалізовувались із грубим порушенням вимог цього нормативного акта та без видач і відповідних письмових наказів. Протягом усього періоду проведення правоохоронними органами спецоперації з розгону мітингувальників з центральної частини міста Києва 18.02.2014 19.02.2014 громадські діячі, представники громадських організацій та політичних партій, які на той час перебували на Майдані Незалежності, за допомогою звукопідсилювального обладнання звертались до керівників правоохоронних органів та їх підлеглих із вимогою припинити порушення чинного законодавства, не допускати безпідставного застосування спецзасобів та спецтехніки і попереджали про наслідки таких протиправних дій і кримінальну відповідальність за їх вчинення. Близько 23 год. 18.02.2014 Голова Служби безпеки України ОСОБА_20 за допомогою засобу телефонного зв`язку АТС-100 надав усний незаконний наказ ОСОБА_23 та ОСОБА_24 розпочати застосування озброєних вогнепальною зброєю спецпідрозділів СБУ для проведення силової фази антитерористичної операції плану «Бумеранг», у будівлі Федерації профспілок України. Одразу ж після цього, приблизно о 23 год. 18.02.2014, перебуваючи у кабінеті т.в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 , начальник ГУСБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_24 , діючи за усним незаконним наказом Голови Служби безпеки України ОСОБА_20 , виконуючи свою частину спільного з представниками органів внутрішніх справ України злочинного плану, спрямованого на звільнення Майдану Незалежності від мітингувальників, усвідомлюючи відсутність правових підстав для проведення антитерористичної операції, незважаючи на доводи начальника штабу АТЦ при СБУ ОСОБА_28 про відсутність умов та підстав для її проведення, дав команду начальнику ЦСО «А» СБУ ОСОБА_29 розпочати проведення силової фази антитерористичної операції плану «Бумеранг», у будівлі Федерації профспілок України, та у присутності членів оперативного штабу з управління АТО поставив візу на «Бойовому розрахунку сил і засобів штурмової групи ЦСО «А» СБУ з відміткою «Дозволяю». Після цього, ОСОБА_29 за допомогою радіостанції вийшов на зв`язок з керівником штурмової групи ЦСО «А» СБУ ОСОБА_30 , поінформував його про оголошення початку проведення силової фази антитерористичної операції та передав радіозв`язок ОСОБА_24 , який особисто як начальник штабу з управління АТО надав ОСОБА_31 команду про початок проведення силової фази антитерористичної операції плану «Бумеранг». Надалі, приблизно о 23 год. 5 хв. 18.02.2014 генерал-майор ОСОБА_23 , перевищуючи свої службові повноваження, діючи за усним незаконним наказом Голови Служби безпеки України ОСОБА_20 та в інтересах ОСОБА_9 , виконуючи свою частину спільного злочинного плану з розгону мітингувальників, умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, порушуючи вимоги статей 5, 7, 10, 11, 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», без наявності законних підстав вважати дії мітингувальників терористичними та підстав на проведення антитерористичної операції, передбачених цим Законом, прилюдно підтвердив команду начальника ГУСБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_24 , надану начальнику ЦСО «А» СБУ ОСОБА_29 , про початок проведення силової фази антитерористичної операції плану «Бумеранг», у будівлі Федерації профспілок України, та у присутності членів оперативного штабу з управління АТО, в кабінеті т.в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 поставив свою візу на «Бойовому розрахунку сил і засобів штурмової групи ЦСО «А» СБУ з відміткою «Дозволяю».

Проведенням антитерористичної операції Голова Служби безпеки України ОСОБА_20 , його перший заступник ОСОБА_23 та начальник ГУСБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_24 , реалізуючи спільний з Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 план силового розгону мітингувальників, на виконання злочинної вказівки ОСОБА_9 , мали на меті із застосуванням сил озброєних підрозділів правоохоронних органів звільнити від протестувальників будівлю Федерації профспілок України та, у взаємодії з працівниками органів внутрішніх справ України, розігнати учасників мирних акцій громадянського протесту з Майдану Незалежності в м. Києві, розбивши їх на окремі групи, а надалі взагалі нейтралізувати акції протесту, таким чином незаконно перешкодивши їм здійснювати проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Після отримання наказу на проведення силової фази антитерористичної операції працівники ЦСО «А» СБУ, діючи у складі двох штурмових груп, озброєних вогнепальною зброєю автоматами АК-74 та спецзасобами, здійснили проникнення у будівлю Федерації профспілок України через технічні ходи у її даху і, утворивши отвір у боковій стіні, яка є суміжною з будівлею Київської міської ради профспілок, та здійснювали «зачищення» від мітингувальників приміщень будівлі, використовуючи при цьому спецзасоби для відстрілу гумових куль і світлозвукові гранати (ГСЗ). Під час просування штурмових груп ЦСО «А» СБУ будівлею Федерації профспілок України невстановлені слідством особи, які мали підстави вважати, що їх та інших протестувальників, які перебували в приміщенні, життю та здоров`ю загрожує реальна небезпека, усвідомлюючи неправомірність дій працівників правоохоронного органу, у ході їх витіснення намагались захищатись від працівників зазначеного спецпідрозділу та з цією метою підпалювали на їхньому шляху сходові клітки та приміщення будівлі. Таким чином, пожежа у будівлі Федерації профспілок України виникла у місцях привнесення джерел запалювання разом з інтенсифікаторами горіння на початковому етапі, переважно в коридорах 2-8 поверхів з боку будівлі Київської міської ради профспілок та в інших місцях, куди потрапляли запальні пристрої у вигляді пляшок із тканинними корками. Враховуючи неспроможність продовження виконання завдання через пожежу і задимленість, начальник ЦСО «А» СБУ ОСОБА_29 запропонував начальнику ГУСБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_24 припинити дії штурмової групи ЦСО «А» СБУ, на що той погодився. Після цього ОСОБА_29 дав керівнику штурмової групи ЦСО «А» СБУ ОСОБА_31 команду повернути особовий склад ЦСО «А» СБУ в район зосередження на Європейській площі. Крім того, приблизно в період часу з 22 год. 30 хв. 18.02.2014 по 2 год. 30 хв. 19.02.2014, виконуючи свою роль у злочинному плані ОСОБА_9 , його оточення та керівництва правоохоронних органів, на розі вулиць Володимирської та Великої Житомирської цивільні особи «тітушки», вчиняли вбивства та замахи на вбивства мирних громадян учасників акцій громадського протесту. У результаті цих злочинних дій було заподіяно тяжкі наслідки, зокрема у вигляді вбивства 1 особи та заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості 8 особам. Таким чином, під час витіснення протестувальників шляхом проведення антитерористичної операції у центральній частині м. Києва відбулось протистояння між підрозділами органів внутрішніх справ, внутрішніми військами МВС України, ЦСО «А» СБУ та невстановленими слідством особами, які перебували у приміщеннях будівлі Федерації профспілок України, внаслідок якої в приміщеннях зазначеної будівлі виникла пожежа, під час якої загинули дві особи громадяни України ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , які тривалий час брали участь в акціях громадянського протесту в центральній частині м. Києва, частково зруйновано приміщення будівлі Федерації профспілок України, зокрема перекриття між 4 та 5 поверхами, а також було пошкоджено майно юридичних та фізичних осіб, яке розміщувалось у цих приміщеннях. Близько 6 год. 19.02.2014 ОСОБА_23 , перебуваючи у службовому кабінеті т.в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 , оголосив про завершення проведення антитерористичної операції та, з метою приховування вчиненого кримінального правопорушення, забрав із собою всі підписані ним та ОСОБА_24 документи, які перебували у зазначеному кабінеті, у тому числі «Бойовий розрахунок сил і засобів штурмової групи ЦСО «А» з відповідними резолюціями та підписами. 19.02.2014 близько 16 год. Голова Служби безпеки України ОСОБА_20 доручив розмістити на офіційному сайті СБУ повідомлення та особисто виступив із відеозверненням, у якому повідомив про прийняте СБУ та Антитерористичним центром при СБУ рішення про початок проведення на території України антитерористичної операції, інформування про це Президента держави та залучення до її проведення Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Прикордонної служби України, центральних та місцевих органів влади.

Зазначеним повідомленням у засобах масової інформації, яке містило неправдиву інформацію про дії мітингувальників, Голова Служби безпеки України ОСОБА_20 мав на меті надати видимість законності проведеної у ніч на 19.02.2014 антитерористичної операції, можливість надалі використовувати для припинення протестних акцій працівників правоохоронних органів, спецтехніку, спецзасоби, а також для залякування громадян з метою припинити акції протесту. З метою приховування вказаних злочинних дій Голова Служби безпеки України ОСОБА_20 та Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_11 у період з 19 по 21 лютого 2014 року шляхом надання незаконних наказів підлеглим працівникам організували знищення документів, відеоматеріалів та інших відомостей, які стосувались проведення 18.02.2014 19.02.2014 спецоперації з розгону мітингувальників з центральної частини м. Києва. У результаті зазначених скоординованих злочинних дій керівників МВС України Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 , його заступника ОСОБА_12 , командувача ВВ МВС України ОСОБА_18 , заступника начальника Департаменту начальника управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 та керівництва ГУМВС України в м. Києві тимчасово виконувача обов`язків начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_21 , його заступника начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 , командира ПМОП «Беркут», ОСОБА_22 , керівників Служби безпеки України Голови СБУ ОСОБА_20 , його першого заступника керівника АТЦ при СБУ ОСОБА_23 , начальника ГУСБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_24 , та інших невстановлених керівників підрозділів правоохоронних органів і правоохоронців, у період часу приблизно з 19 год. 18.02.2014 до 6 год. 19.02.2014 співробітниками органів внутрішніх справ та Служби безпеки України було незаконно здійснено спробу силового розгону мітингувальників, які перебували на Майдані Незалежності в м. Києві, в результаті чого внаслідок протиправного та надмірного застосування фізичної сили, спеціальних засобів, спецтехніки та прихованого застосування вогнепальної зброї було заподіяно тяжкі наслідки, зокрема у вигляді вбивств 10 осіб, загибелі 7 осіб, спричинення тяжких тілесних ушкоджень 24 особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень 17 особам, легких тілесних ушкоджень 59 особам. Таким чином, внаслідок таких протиправних дій, вчинених службовими особами вищих органів державної влади та працівниками правоохоронних органів, у тому числі злочинних дій заступника начальника Департаменту начальника управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 було грубо порушено права громадян на проведення мітингів, походів, зібрань та демонстрацій, що спричинило обурення усіх верств населення України та викликало різко негативну реакцію суспільства, у результаті чого підірвано авторитет органів державної влади.

У сукупності злочинними діями заступника начальника Департаменту начальника управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , які полягали в організації перевищення влади та службових повноважень підлеглими йому працівниками, та перешкоджанні проведенню мирних зборів, мітингів, походів та демонстрацій громадян, які брали участь у акціях протесту проти відмови вищого керівництва держави підписати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, завдана шкода державним та громадським інтересам, правам, свободам та інтересам вищевказаних учасників акції протесту та спричиненням тілесних ушкоджень і фізичного болю є тяжкими наслідками. У зв`язку із вчиненням вищезазначених умисних дій, які полягали у незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчинене службовою особою, на виконання явно злочинного наказу, із застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України. Крім цього, у зв`язку із вчиненням вищезазначених умисних дій, які полягали у організації перевищення підлеглими йому працівниками влади та службових повноважень, тобто на виконання явно злочинного наказу, організації умисного вчинення службовою особою працівником правоохоронного органу, дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями, які спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України (в ред. від 07.04.2011). Причетність ОСОБА_6 до зазначених злочинів, який станом на січень -лютий 2014 року обіймав посаду заступника начальника начальника управління організації служби та роботи конвойних підрозділів, спеціальних установ, судової міліції Міністерства внутрішніх справ України, підтверджується: - показаннями свідка ОСОБА_34 , який показав, що працюючи на посаді командира ПМОП «Беркут» ГУМВС України в Київській області у період грудня 2013 року лютого 2014 року разом з іншими командирами спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України, у службовому кабінеті колишнього начальника Департаменту начальника управління ДГБ МВС України ОСОБА_6 , за адресою: м. Київ, вулиця Богомольця, 10, від останнього отримував грошові кошти у сумі 600 тис. 800 тис. грн. під виглядом заохочень для передачі співробітникам вищевказаного підрозділу, які у подальшому ним передавалися із розрахунку 5000 грн. на одного працівника з офіцерського складу та 3000 грн. на одного працівника з рядового складу відповідного підрозділу МОП «Беркут» МВС України. Разом з цим ОСОБА_35 бачив як інші командири спецпідрозділів «Беркут», отримували у ОСОБА_6 поміщені у поліетиленові пакети із назвами відповідних структурних підрозділів грошові кошти для передачі співробітників спецпідрозділів «Беркут», які задіяні у охороні громадського порядку у центральній частині м. Києва;- показаннями свідків ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , (відомості про них у клопотанні з метою забезпечення їхньої безпеки визнано конфіденційними), які зазначили, що ОСОБА_6 , працюючи у МВС України на посаді заступника начальника ДГБ МВС України давав окремі вказівки керівникам підрозділів «Беркут» МВС України під час організації силових акцій правоохоронними органами стосовно цивільних осіб, зокрема був присутній, як представник Міністерства внутрішніх справ України під час наради 18.02.2014 біля Жовтневого палацу України на вул. Інститутській, яку проводив заступник начальника ГУ начальник міліції громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 після якої вирішено було здійснювати силові звільнення ОСОБА_25 від громадян, які там знаходилися; організовував незаконну видачу грошових коштів у своєму службовому кабінеті працівникам правоохоронних органів для передачі співробітникам вищевказаного підрозділу, які у подальшому передавалися із розрахунку 5000 грн. на одного працівника з офіцерського складу та 3000 грн. на одного працівника з рядового складу відповідного підрозділу МОП «Беркут» МВС України з метою їх схиляння до вчинення злочинів щодо мітингувальників; - показаннями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які розповіли про обставини залучення працівників органів внутрішніх справ до розгону мітингувальників та вказали, що наказ про силове звільнення ОСОБА_25 та прилеглих до нього територій «район урядового кварталу»» 18.02.2014 спеціальним підрозділам міліції надав ОСОБА_15 . При цьому, на нараді, яка відбувалася біля Жовтневого палацу по вул. Інститутській разом з ОСОБА_15 знаходився ОСОБА_6 , як службова особа (представник) МВС України; - допитом свідка ОСОБА_38 від 14 липня 2016 року, який вказав, що, перебуваючи на службі у ПМОП «Беркут» ГУМВС України в Київській області, у період з грудня 2013 року по лютий 2014 року, крім заробітної плати, двічі або тричі бійцям його роти виплачувалася грошова премія приблизно по 5 тис. грн. для осіб офіцерського складу та сержантського складу по 3 тис. грн. Вказані гроші виплачувалися бійцям старшиною роти особисто згідно з платіжними відомостями під розпис. Особисто він отримав тоді грошову премію в загальному розмірі 10 тис. грн. Загалом усі кошти були привезені командиром ПМОП «Беркут» ГУМВС України в Київській області ОСОБА_39 ; - допитом свідка ОСОБА_40 від 14 липня 2016 року, який дав аналогічні показання показанням ОСОБА_38 ; - інформацією з операторів мобільного зв`язку відповідно до яких між підозрюваним ОСОБА_6 та колишнім заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_12 здійснено 18.02.2014 близько 45 телефонних з`єднань під час знаходження ОСОБА_6 у центральній частині м. Києва, зокрема силової фази спецоперації працівників правоохоронних органів; - показаннями допитаних як свідків працівників окремих спецпідрозділів «Беркут» МВС України, які вказали на факт свого перебування на вулицях Інститутській, Хрещатик у м. Києві, тобто у місцях вчинення злочинів відносно цивільних осіб учасників акцій протест, а саме 18.02.2014 під час штурму ІНФОРМАЦІЯ_5 здійсненого працівниками правоохоронних органів;

-відеозаписами із камер спостереження, розміщених у центральній частині м.Києва, відеозаписи надані представниками засобів масової інформації, свідками, на яких зафіксовано події за 18-19.02.2014 про силовий розгін мітингувальників із Майдану Незалежності; - висновком від 24.04.2014 про результати службового розслідування, проведеного МВС України за фактами перевищення службових повноважень, зловживання службовим становищем окремими керівниками ГУМВС, УМВС та ДТМ, згідно якого в діях працівників спецпідрозділів «Беркут» МВС України виявлені порушення чинного законодавства України при організації комплексного використання в забезпеченні охорони громадського порядку всіх сил і засобів органів внутрішніх справ, зокрема при спробі силового звільнення Майдану Незалежності та прилеглої території «район урядового кварталу» 18.02.2014 спецпідрозділам «Беркут» МВС України та внутрішніх військ. - положенням про Департамент громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 31.05.2012 № 492, згідно якого ДГБ МВС України є структурним підрозділом апарату Міністерства внутрішніх справ України та головним підрозділом МВС з питань охорони громадського порядку, громадської безпеки та профілактики правопорушень та здійснює контроль за організацією роботи та діяльності підрозділів патрульної служби, міліції особливого призначення «Беркут», спеціальних установ, підрозділів конвойної служби міліції, спеціальних підрозділів судової міліції «Грифон», дільничних інспекторів міліції, дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду. Систематично надає зазначеним підрозділам організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення керівництва МВС і органів державної влади про стан вирішення питань, що належать до компетенції ДГБ та ін.

Крім того, обґрунтованість висунутої ОСОБА_6 підозри у вчиненні у період грудня 2013 року, січня лютого 2014 року вказаних кримінальних правопорушеннях підтверджується іншими здобутими в їх сукупності доказами, зібраними на даному етапі досудового розслідування, зокрема показаннями допитаних в якості потерпілих осіб, які показали, що отримали поранення вночі 18.02.2014 на вулицях Інститутській, Хрещатик, під час штурму Майдану Незалежності працівниками правоохоронних органів (Беркут, ВВ) із застосування спеціальних засобів, зокрема помпових рушниць, гранат, фізичної сили та спеціальної техніки; -висновками судово-медичних експертиз потерпілих, які отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості за результатами дій працівників правоохоронних органів під час силового розгону мітингувальників та іншими доказами у їх сукупності. Допитаний 02.12.2016 як підозрюваний ОСОБА_6 дав наступні показання, а саме те, що під час подій Революції Гідності, яка відбувалася у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, він перебував на посаді заступника начальника начальника управління організації служби роботи конвойних підрозділів спеціальних установ та судової міліції Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України. Свою причетність до інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів не визнав у повному обсязі та пояснив, що до видачі грошових коштів співробітникам міліції у вказаний вище час ніякого відношення не має. Разом із тим підтвердив свою присутність під час нарад під головуванням колишнього заступника начальника ГУМВС України в м. Києві начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_15 . Під час присутності ОСОБА_6 на зазначених нарадах, останній ніяких вказівок не віддавав та не отримував. Разом із тим повідомив, що по закінченню зазначених нарад усю отриману інформацію передавав представникам мітингувальників, зокрема окремим сотникам. Конкретно кому саме та яка саме інформація ним була передана підозрюваний повідомити відмовився. Орган досудового розслідування, повідомивши 25.11.2016 підозрюваного ОСОБА_6 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищення або спотворення будь-яких із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з наступних підстав. ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, який спричинив настання тяжких наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень і фізичного болю, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. За таких обставин більш м`які, передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків підозрюваного та не нададуть можливості під час досудового розслідування контролювати місця його перебування.

Зокрема, застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, а також більш м`яких запобіжних заходів, заборонено вимогами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки вчинений ним злочин за попередньою змовою групою осіб, спричинив протиправне та надмірне застосування фізичної сили, спеціальних засобів, спецтехніки та прихованого застосування вогнепальної зброї внаслідок чого заподіяно тяжкі наслідки, зокрема у вигляді вбивств 10 осіб, загибелі 7 осіб, спричинення тяжких тілесних ушкоджень 24 особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень 17 особам, легких тілесних ушкоджень 59 особам. За таких обставин слідство вважає, що підозрюваний ОСОБА_6 може продовжити вчиняти злочини або інші дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню. Зокрема, ОСОБА_6 перебуваючи на волі, матиме змогу впливати на інших свідків, у тому числі колишніх працівників правоохоронних органів, зокрема працівників ДГБ МВС України та спецпідрозділів МОП «Беркут» МВС України, що знаходилися у нього в прямому підпорядкуванні, які є свідками і можуть дати, давали грунтовні показання стосовно подій у період грудня 2013 року, січня лютого 2014 року та відповідно щодо інкримінованих йому злочинів або контактувати з працівниками спецпідрозділів правоохоронних органів, зокрема з числа вищих посадових осіб МВС України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які переховуються від органів слідства.

Враховуючи викладене є підстави вважати, що ОСОБА_6 не буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 будучи належним чином повідомлений повістками про виклик від 25.11.2016 № 23/1/1-32773-14 та від 28.11.2016 № 23/1/1-327773-14, про необхідність проведення процесуальних дій у провадженні за його участі, не повідомивши орган досудового розслідування, взяті на себе зобов`язання щодо явки до Генеральної прокуратури України 28.11.2016 та 01.12.2016 грубо порушив, зокрема, не маючи дозволу слідчого, з 28.11.2016 по 01.12.2016 підозрюваний виїздив за межі України за кордон до Республіки Італія. Одночасно у ході обшуку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_6 , вилучено предмети, схожі на вогнепальну зброю, а саме 3 (три) мисливські рушниці, які мали наступні серійні номера № НОМЕР_3 VOSTOK, № НОМЕР_4 та НОМЕР_5 . Крім цього, за місцем роботи ОСОБА_6 виявлена велика кількість бойових набоїв (патрони) калібру 5,45 мм від автоматичної зброї, незареєстровану мисливську рушницю ТОЗ 34Р. Викладене вказує на наміри ОСОБА_6 на подальше систематичне нехтування покладеними на нього процесуальними обов`язками підозрюваного та можливе подальше продовження вчинення злочинів, приховування відповідних речових доказів, що унеможливлює заплановане слідством їх дослідження. На даний час ОСОБА_6 обіймає посаду начальника управління з громадської безпеки Національної гвардії України, перебуває у спеціальному званні генерал-майора. Знаходячись на роботі ОСОБА_6 , матиме службові відносини із тими особами, які працюють у правоохоронних органах Національній гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, зокрема з числа тих які допитані у даному провадженні як свідки, що надасть йому можливість впивати на їх показання, поведінку, ставлення до вчинених ним кримінальних правопорушень, а також формувати певне відношення до нього.

Разом з цим, слідством встановлено, що ОСОБА_6 виходячи із наданої йому влади та службових повноважень працівника правоохоронного органу, матиме доступ до оригіналів речей та документів, копії яких отримані у даному кримінальному провадженні, та може знищити, пошкодити, приховати їх. Крім цього, як колишній заступник начальника Департаменту начальник управління, у подальшому начальник ДГБ МВС України та на теперішній час начальник управління з громадської безпеки Національної гвардії України ОСОБА_6 може перешкодити встановленню істини у провадженні, використовуючи свої зв`язки в Службі безпеки України, Міністерстві внутрішніх справ України, інших правоохоронних органах, у тому числі шляхом впливу на осіб, які допитані або підлягають допиту як свідки у кримінальному провадженні. Одночасно слідством враховується те, що ОСОБА_6 вчиняв інкриміновані йому злочини у співучасті з іншими керівниками правоохоронних органів, які на теперішній час ухиляються від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку із чим оголошені у розшук. Оскільки ОСОБА_6 підтримував тісні товариські та трудові відносини із ОСОБА_12 , а останній відповідно із ОСОБА_11 , то на теперішній час існують реальні ризики, що останні можуть сприяти йому переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Також, як слідує із показань свідка ОСОБА_34 , показань ряду інших свідків та відомостей отриманих під час досудового слідства, встановлені факти можливого психічного або іншого чинення тиску на свідків з боку колишнього керівництва МВС України, у тому числі Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 , його заступника ОСОБА_12 , тобто з боку осіб, що причетні до скоєння злочинів стосовно учасників протесту, у зв`язку з чим деякі свідки допитані у судовому засіданні під час досудового розслідування. Таким чином, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_6 , слід прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку підозрюваного, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, щодо нього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що органом досудового розслідування доведена наявність заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що підозрюваний ОСОБА_6 на даний час може переховуватися від органу досудового розслідування та суду у зв`язку зі зміною процесуального статусу; може знищити документи; має можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших учасників процесу у даному кримінальному провадженні, він підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 40, ст. 340, ч. 4 ст. 369 КК України (у ред. від 18.04.2013);ч. 4. ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч.3ст.365 КК України (вредакції від 07.04.2011), санкцією з яких передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, окрім того діями ОСОБА_6 підірвано авторитет органів державної влади, спричинена шкода правам, свободам та інтересам вищевказаних учасників акції протесту та настання інших тяжких наслідків у вигляді вбивств громадян та спричинення їм тілесних ушкоджень і фізичного болю, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання вказаним вище ризикам необхідно застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурори підтримали клопотання.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на безпідставність підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування такого суворого запобіжного заходу.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання та надані сторонами у судовому засіданні, заслухавши сторони кримінального провадження, прийшов до наступного: ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченими ч.4 ст.41, 340, ч.4 ст.369, ч.4 ст.41, ч.3 ст.27, ч.3 ст.365 КК України. 25 листопада 2016 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.41, 340, ч.4 ст.369, ч.4 ст.41, ч.3 ст.27, ч.3 ст.365 КК України.

У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов,язаний оцінити у сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров,я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв,язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утримуванців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. У відповідності до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключного у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених ст. 176 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов,язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалась від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленні волі на строк до п,яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленні волі на строк понад п,ять років; до раніше судимої особи, як ас підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться у протоколах допиту свідків, відеозаписами з камер спостереження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин. Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов,язує обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов,язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний , обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті.

Відповідно до п.3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи у продовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтовано гарантіями явки до суду. Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.41, 340, ч.4 ст.369, ч.4 ст.41, ч.3 ст.27, ч.3 ст.365 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину у відповідності до ст. 12 КК України та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Підозрюваний ОСОБА_6 раніш не судимий, не притягався до кримінальної відповідальності, здійснює службу на посаді начальника управління з громадської безпеки Національної гвардії України у званні генерал-майора, має міцні соціальні зв,язки, має сім,ю, реєстрацію та постійне місце проживання, виключно позитивно характеризується, що підтверджено у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_41 та відсутні будь-які докази повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. Слідчий суддя вважає, що ризики , передбачені ст. 177 КПК України та викладені у клопотанні слідчим, заслуговують на увагу. Але слідчим суддею зазначається, що у клопотанні слідчим не у повному обсязі викладені всі обставини щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які мають бути враховані при розгляді вказаного клопотання, а саме: що підозрюваний ОСОБА_6 має місці соціальні зв,язки, має хвору дружину, яка не працює, приймав участь в АТО, має посвідчення учасника бойових дій, має нагороди. Тому, з урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що у клопотанні не наведено достатніх підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, в клопотанні не надано будь-яких підстав вважати, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Посилання прокурора про те, що підозрюваний не з,явився за викликами до слідчого, виїхав за межі України, слідчий суддя до уваги не приймає. Оскільки про виїзд підозрюваний повідомив слідчого з посиланням на те, що ця поїздка була пов,язана з терміновим відрядженням до Італії на строк з 28 листопада по 01 грудня 2016 року. Саме в цей період підозрюваний викликався до слідчого повістками.

Під час розгляду клопотання підозрюваним та його захисником надані клопотання депутатів Верховної Ради України про особисту поруку. У судовому засіданні народні депутати України ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 ОСОБА_47 , підтримали клопотання. У відповідності до ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особам, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового повідомлення про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченими покладених на нього процесуальних обов,язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов,язуються за необхідностість доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Слідчий суддя приходить до висновку, що заяви народних депутатів України заслуговують на довіру, в їх заявах містяться відомості, що характеризують позитивно підозрюваного, що вони ознайомлені з обов,язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов.язків. Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді особистої поруки народних депутатів України за виконання підозрюваним ОСОБА_48 процесуальних обов,язків буде дієвим, він забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов.язків.

У відповідності до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов,язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м,яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов,язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов,язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе, передбачені пунктом 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м,який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотання, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов.язки, передбачені частиною п,ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням всього викладеного, слідчий суддя вважає можливим застосувати стосовно ОСОБА_6 більш м,який запобіжний захід - особисту поруку. У відповідності до ч.2 ст.180 КПК України слідчий суддя вважає, що два поручителя забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов,язків відповідно до ст.194 КПК України та виконають зобов,язання за необхідності доставити підозрюваного до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. При цьому слідчий суддя зазначає, що всі особи, які виявили бажання взяти підозрюваного на поруки, заслуговують на особливу довіру, тому слідчий суддя вважає, що вказаними особами мають бути народні депутати України ОСОБА_49 та ОСОБА_50 ,янович.

На підставі ст.ст.176,177,178, 180, 181,183,184,193,194,195,196,309 КПК Українислідчий суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Майдан-Голдогірський Золочівського району Львівської області, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Визначити народних депутатів України ОСОБА_51 та ОСОБА_52 ,яновича, службова адреса яких є: АДРЕСА_4 поручителями підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов,язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

-негайно повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні номер42016000000002675 за списком, наданим слідчим чи прокурором;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт /паспорти/ для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в,їзд в Україну.

Роз,яснити підозрюваному ОСОБА_6 ,

що у разі невиконання покладених на нього обов.язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2,0 розмірів мінімальної заробітної плати.

Роз,яснити поручителям ОСОБА_53 та ОСОБА_54 ,яновичу , що вони поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 покладених на нього відповідно до ч.5 ст.194 КПК України обов,язків і зобов,язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу про те вимогу, а також, що вони можуть відмовитися від взятих на себе зобов,язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі вони забезпечують явку підозрюваного ОСОБА_6 до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

Попередити поручителів ОСОБА_51 та ОСОБА_52 ,яновича про наслідки невиконання взятих на себе зобов,язань, передбачених п.2 ч.5 ст.180 КПК України, а саме: у разі невиконання поручителем взятих на себе зобов,язань на них накладається грошове стягнення в розмірі від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Визначити строк дії вказаної ухвали два місяці в межах строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням зобов,язань про особисту поруку покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Апеляційна скарга на ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Апеляційного суду міста Києва протягом п,яти днів після її оголошення.

Слідчий суддя