УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/393/15-ц Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія 34 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Коростишівського району Житомирської області в інтересах держави в особі Квітневої сільської ради Коростишівського району Житомирської області до ОСОБА_2, третя – особа Головне державне управління охорони, використання та регулювання водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Житомирській області, про стягнення шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року,

встановила:

У березні 2015 року прокурор Коростишівського району в інтересах держави в особі Квітневої сільської ради звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь сільської ради заподіяну ним шкоду в сумі 25602 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що 24 квітня 2014 року біля 02 години ОСОБА_2 на 92 км а/д Київ-Чоп на території Коростишівського району Житомирської області у поверхневій водоймі здійснив незаконне добування (вилов) риби, а саме: товстолоба у кількості 7 шт., коропа (сазана) - 76 шт., судака- 1 шт., карася - 3 шт. забороненим знаряддям лову. Своїми діями він порушив пункту 3.15. абз.1 Правил спортивного і любительського рибальства.

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області № 280/975/14-п від 10.07.2014 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність, за яке передбачено ч.4 ст.85 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а справу провадженням закрито. Вилучену рибу в кількості 63,3 кг передано 24 квітня 2014 року Тетерівському дитячому будинку-інтернату. Позов прокурора заявлено в інтересах Квітневої сільської ради, на території якої проведено незаконний вилов риби, шкода рибним ресурсам держави внаслідок незаконного лову риби відповідачем складає 25602 гривень.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року позов задоволено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

Посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в повному обсязі через неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення по справі, неправильне дослідження та оцінку доказів, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права.

Крім того, рішення суду не містить оцінки доказів, наданих відповідачем, водночас до уваги судом прийнято доводи позивача без обґрунтування причини надання ним переваги. Під час судового розгляду даної справи судом не було вжито заходів для повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Справу розглянуто однобічно та не об’єктивно, до уваги взято лише ті докази які були необхідні для винесення позитивного рішення на користь сторони позивача не мотивуючи причини відхилення інших доказів по справі, які спростовують позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права...

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач порушив законодавство про охорону навколишнього природного середовища, шляхом незаконного вилову риби, чим спричинив матеріальну шкоду водним біологічним ресурсам, яка підлягає стягненню.

Погодитися з таким висновком суду неможна з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про тваринний світ» (далі Закон) право власності на об'єкти тваринного світу набувається та реалізується відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожний громадянин має право користуватися об'єктами тваринного світу - об'єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України.

Об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Об'єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

Порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч.1 ст. 63 Закону).

Згідно статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 статті 6 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природногосередовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно положень статті 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об'єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Водні біоресурси можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. У власності суб'єктів господарювання та фізичних осіб, іноземців, осіб без громадянства, а також іноземних юридичних осіб можуть перебувати окремі види водних біоресурсів, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування вилучені з природного середовища або розведені у штучно створених умовах, що підтверджено документами, які засвідчують законність їх набуття.

Відповідно до п.2.1. Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2012 за № 1270/21582 для проведення робіт зі штучного розведення (відтворення) водних біоресурсів (далі - відтворення), пов'язаних з подальшим вселенням їх у рибогосподарський водний об'єкт (його частину), виконавці відтворення (крім підприємств, які підпорядковані Держрибагентству України) повинні не пізніше ніж за два тижні подати до територіального органу Держрибагентства України, в зоні діяльності якого розташований відповідний рибогосподарський водний об'єкт, певний перелік документів.

Апеляційним судом оглянуті матеріали справи № 280/975/14-п про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною 4 статті 85 КУпАП.

Як убачається із протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 000865 від 24 квітня 2014 року, вказаного дня біля 02 години ОСОБА_2 на 92 км а/д Київ-Чоп на території Коростишівського району Житомирської області у поверхневій водоймі забороненими для використання знаряддями лову (сітками) ловив рибу, чим порушив п.3.15 абз.1 Правил спортивного і любительського рибальства. У порушника вилучено рибу: - товстолоба у кількості 7 шт.; - коропа (сазана) - 76 шт.; - судака - 1 шт.; - карася - 3 шт. У протоколі зазначено також, що порушник втік з місця події, пояснень не надавав. Свідками правопорушення є громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4О.(копія протоколу - а.с. 4).

Відповідно до постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2014 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, справу провадженням закрито (а.с. 5).

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відповідач здійснив незаконний вилов риби, перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю «УТМР-1» (далі ТОВ «УТМР-1»), згідно договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року (а.с. 59).

Відповідно до вказаного правочину земельна ділянка водного фонду, площею 35,6668 га розташована на території Квітневої сільської ради Коростишівського району поза межами населеного пункту села Царівка. Цільове призначення – риборозведення. Майновий комплекс риборозплідника належить Орендодавцю (Коростишівська районна державна адміністрація) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Квітневою сільською радою 22 вересня 2008 року.

Умовою використання земельної ділянки водного фонду згідно договору є риборозведення (п.15 договору оренди).

24 квітня 2014 року директор ТОВ «УТМР-1» ОСОБА_5 звернувся до Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області із заявою по факту незаконного вилову риби на водоймі, що перебуває в оренді товариства (справа про адміністративне правопорушення, а.с. 30)

Згідно висновку перевірки по факту незаконного вилову риби у с. Царівка від 08 травня 2014 року, складеного старшим інспектором з охорони громадського порядку Коростишівського РВ УМВС України Житомирській області, озеро, де встановлено даний факт перебуває у віданні ТОВ «УТМР-1» (справа про адміністративне правопорушення, а.с. 29).

Із показань свідка ОСОБА_4, працюючого єгерем у ТОВ «УТМР-1», який був допитаний в суді першої інстанції вбачається, що в орендованій водоймі, де був встановлений факт неправомірного вилову риби, щорічно товариством здійснюється зариблення, зокрема такими видами риб, як карп, толстолоб, білий амур. Вказані обставини підтверджені і поясненнями директора ТОВ «УТМР-1» ОСОБА_6, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи № 280/975/14-п (а.с. 33).

Прокурор, звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Квітневої сільської ради Коростишівського району Житомирської області про стягнення із відповідача заподіяної шкоди внаслідок порушення законодавства про тваринний світ, не врахував ту обставину, що водні біоресурси можуть перебувати як у державній, комунальній так і у приватній власності, а також у власності суб'єктів господарювання, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування вилучені з природного середовища або розведені у штучно створених умовах (ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).

Із матеріалів справи убачається, що власником риби, вилов якої з порушенням встановлених правил рибальства здійснив відповідач, є ТОВ «УТМР-1». Судом не встановлено відомостей щодо звернення товариства до територіального органу Держрибагентства України з приводу оформлення документів для проведення робіт зі штучного розведення (відтворення) водних біоресурсів, як це передбачено Порядком штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання. Однак, ця обставина немає правового значення для встановлення і підтвердження права власності ТОВ «УТМР-1» на водні біоресурси, які знаходяться в орендованій закритій поверхневій водоймі, де відсутній доступ риби із навколишнього природного середовища.

Відтак, власник майна, тобто ТОВ «УТМР-1», якому неправомірними діями відповідача заподіяно матеріальну шкоду, не позбавлений права звернення до суду з позовною заявою про її відшкодування.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, не звернув уваги на вказані обставини і не дав їм правової оцінки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову прокурора Коростишівського району Житомирської області в інтересах держави в особі Квітневої сільської ради Коростишівського району Житомирської області до ОСОБА_2, третя – особа Головне державне управління охорони, використання та регулювання водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Житомирській області, про стягнення шкоди

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: