Провадження №22-ц/784/2653/16 Справа № 489/1443/ 16-ц Головуючий першої інстанції: Кирильчук О.Г.

Провадження № 22-ц/784/2653/16 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

Категорія - 24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 грудня 2016 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

Серебряковой Т.В. із секретарем: Богуславською О.М.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

представника

відповідача - Коньшина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

Генерального директора публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" ( далі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", або Постачальник чи Виконавець) на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2016 р., ухвалене за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.05.2016 р. у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про розірвання договору,

встановила:

25.03.2016 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Постачальника про розірвання договору постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Позивач зазначав, що Постачальник виконує централізоване теплозабезпечення будинку № 34 по вул. Олійника м. Миколаєва, де в кв. № 32 зареєстроване його постійне місце проживання.

Проте відповідач, в порушення умов договору № 487032 від 01.11.2005 р. про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, порушує умови цього договору, припинивши з 15.04.2013 р. подачу гарячої води до квартири.

При цьому, Постачальник відмовився виконати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2014 р., яким на нього покладено зобов'язання щодо поновлення безперебійного постачання гарячої води до квартири.

Саме з цими порушеннями, які на думку позивача є істотними, він пов'язує необхідність розірвання договору.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.04.2016 р. договір про постачання теплової енергії змінено та виключено з нього приписи п. 2.1.4. щодо обов'язку постачальника щодо постачання гарячої води до квартири.

З врахуванням цього рішення, Ленінський районний суд м. Миколаєва прийшов до висновку про припинення зобов'язання відповідача з постачання гарячої води та виходячи з цих обставин і відсутності інших підстав для розірвання договору, ухвалив рішення від 25.05.2016 р. про відмову у задоволенні позову.

27.09.2016 р. ОСОБА_3 подав заяву про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на скасування рішення апеляційного суду від 26.04.2016 р. про зміну договору, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.09.2016 р.

Таким чином, заявник виходив з того, що обов'язок Постачальника щодо постачання гарячої води до квартири не припинений, а суд при ухваленні рішення від 25.05.2016 р. виходив з відсутності такого обов'язку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2016 р. заяву ОСОБА_3 задоволено.

В порядку перегляду за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.05.2016 р. скасоване та ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_3 і розірвання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Цим же рішенням в доход держави стягнуто з Постачальника 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що припинення постачання гарячої води здійснене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. № 286 «Деякі питання забезпечення населення, підприємств, установ та організацій природним газом до кінця опалювального сезону 2014-2015 р.».

Крім того, відповідач посилався на те, що припинення постачання теплової енергії до окремих квартир багатоповерхового будинку не є технічно можливим, відповідно до пункту 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Зазначене на його думку, свідчить про відсутність вини у невиконанні договору, а суд цих обставин не врахував.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про розірвання договору суд виходив з доведеності факту припинення постачання Виконавцем гарячої води до квартири позивача та що сам по собі цей факт є підставою для розірвання договору.

Але з такими висновками суду погодитись у повній мірі неможливо, оскільки вони не відповідають вимогам закону та ухвалені внаслідок неповного з'ясування дійсних обставин справи.

Так, згідно з приписами ст.. 11 ЦК України зобов'язання виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства і зокрема, із договорів та інших правочинів.

Укладення, зміна і розірвання договору регулюється нормами глави 53 ЦК України.

Крім того, в частині виконання та припинення зобов'язань, які випливають з договорів щодо надання комунальних послуг і зокрема, послуг щодо опалення та гарячого водопостачання, підлягають застосуванню положення Закону України «Про теплову енергію», Закону «Про комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»

( далі - Правила);

від 09.07.2014 р. № 286 «Деякі питання забезпечення населення, підприємств, установ та організацій природним газом до кінця опалювального сезону 2014-2015 р.» ;

від 29.04.2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» ( із змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 26.10.2016 р); розпорядження Кабінету Міністрів України № 618-р від 07.07.2013 р. щодо зменшення граничних обсягів природного газу по областям на 2013 р. ( додаток);

розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 р. № 1064-р. «Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року»;

наказу Міністерства з питань ЖКГ №4 від 22.11.2005 р. про затвердження «Порядку відключення окремих будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» ( далі - Порядок).

Відповідно до положень ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Правила ч.2 ст. 653 ЦК передбачають, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Розірвання договору про надання послуг з теплопостачання, як виду припинення зобов'язань, поєднане з механічним від'єднанням квартири споживача від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, що має відбуватися з дотриманням приписів п. п. 25, 26 Правил та вимог Порядку щодо створення органом місцевого самоврядування постійно діючої міжвідомчої комісії та прийняття нею відповідного рішення, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності обов'язковим елементом складу правопорушення є вина суб'єкта правовідносин.

При цьому, відповідно до приписів ч.2 ст.614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін грунтуються на договорі, укладеному у 2005 році, який ними пролонговано відповідно до викладених у ньому правил.

При цьому жодна із сторін не посилається на витік строку його дії.

З 15.04.2013 р. Постачальник припинив подачу гарячої води до багатоквартирного будинку в якому знаходиться квартира позивача ( а.с.-4)

Договором не передбачено підстав його розірвання.

В той же час, він містить положення ( п.5.2) про те, що договір може бути припинений в частині надання опалення та гарячого водопостачання за заявою споживача за умови попереднього письмового узгодження відключення з Постачальником теплового обладнання мережі, через яку поставляється теплова енергія.

При цьому, позивач не звертався з відповідною заявою про відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання на підставі п. 26 Правил та приписів Порядку.

Даних про те, що міжвідомча комісія приймала певні рішення з цього питання матеріали справи не містять.

Припинення Постачальником подачі гарячої води споживачам здійснено на підставі постанов Уряду № 618-р від 07.07.2013 р. щодо зменшення граничних обсягів природного газу по областям на 2013 р.; № 286 від 09.07.2014 р., якою зменшено обсяги споживання газу для Миколаївської області в опалювальному сезоні 2014-215 р. р. до 85, 658 куб. м.

На підставі цієї ж постанови та відповідно до ч 6. ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Миколаївською міською радою прийняте рішення №753 від 08.08.2014 р. про зменшення обсягів споживання газу по м. Миколаєву у опалювальному сезоні 2014-2015 рр., а Миколаївською обласною державною адміністрацією розроблено оперативний план заходів щодо зменшення обсягів споживання природного газу підприємствами централізованого теплопостачання на 30% по Миколаївській області (а.с.-20).

Статтею 28 Закону «Про теплову енергію» встановлено що підчас дії особливого періоду теплогенеруючі та теплопостачальні організації зобов'язані виконувати розпорядження органів, які здійснюють заходи особливого періоду на відповідній території, щодо постачання теплової енергії споживачам незалежно від договору.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII ( далі - Закон№ 3543-XII), визначено, що особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом виконуючого обов'язки Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. прийняте в межах його конституційних повноважень рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців строком на 45 діб.

Таким чином, з дня публікації Указу, тобто з 18.03.2014 р. почався особливий період, рішень про закінчення якого, на час розгляду справи, Президент не приймав.

Вирішуючи спір суд цих вимог закону та наведених фактичних обставин справи в достатній мірі не врахував, що свідчить про необгрунтованість висновків суду та є підставою для його скасування, відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених фактів та вимог закону.

ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", яка здійснює централізоване теплопостачання у м. Миколаєві, з 15.04.2013 р. припинила подачу гарячої води побутовим споживачам, у тому числі і до будинку, у якому проживає позивач, на підставі вищенаведених урядових постанов, рішень та розпоряджень інших компетентних органів з питань теплопостачання у зв'язку з кризовими явищами в економіці, які викликали необхідність зменшення обсягів споживання газу теплопостачальними та теплогенеруючими підприємствами в опалювальних сезонах 2013-2016 рр.

Заявник не звертався з вимогою про укладення договору з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про надання послуг з теплопостачання без послуги щодо подачі гарячої води.

Не звертався і до компетентних органів про відключення від теплопостачання, відповідно до приписів п.п. 25-26 Правил та положень Порядку.

Виконання Постачальником розпоряджень органів, які здійснюють заходи щодо зменшення обсягів споживання газу на виробництво теплової енергії є його обов'язком відповідно до вимог ст.. 28 Закону «Про теплову енергію».

Такі дії свідчать про відсутність його вини у невиконанні зобов'язання, передбаченого договором та наряду з відсутністю технічної можливості для відключення теплопостачання, є підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання договору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Генерального директора публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"- задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2016 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про розірвання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, укладеного 01.11.2005 р., - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко Судді Н.В. Самчишиа

Т.В. Серебрякова