КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа№ 910/13192/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Добролюбов В.І. (дов №18-0009/84950 від 13.10.2016 р.);

від відповідача 1: Маркович В.О. ( дов від 01.12.2016 р.);

від відповідача 2: Таран Є.О. ( дов №7 від 01.12.2016 р.);

від третьої особи: Залізняк І.І. (за довіреністю №04/16 від 15.04.2016 року);

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016р.

по справі № 910/13192/16 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Національного банку України

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ"

2. публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

третя особа: публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор"

про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" та публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" повернути права майнової вимоги, отримані за оспорюваним договором та повернути оригінали документів, отримані на підставі акту приймання-передачі документів від 30.01.2015 року за договором факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 року.

12.10.2016 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд пункт 2 прохальної частини позовної заяви доповнити фразою: - зобов'язати відповідача-1 передати відповідачу-2 документи, передані відповідно до акту приймання-передачі документів від 30.01.2015 року за договором факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/13192/16 позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задоволено частково: визнано недійсним договір факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" та ПАТ "Банк "Київська Русь", в іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оскарження дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 205 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа - ПАТ "Уманьавтодор" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Також, не погоджуючись з рішенням суду, відповідач 1 - ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг скаржники вказали на те, що предмет договору застави, вказаний в додатку № 1 до договору застави, не був узгоджений сторонами, оскільки додаток №1 до договору не підписаний обома сторонами договору, а підписаний одноособово лише Головою правління ПАТ "Банк "Київська Русь". Також, зазначив на те, що суд першої інстанції невірно послався на пункт 17 Постанови НБУ № 91, оскільки положення вищезазначеної постанови стосуються лише вимог до переліку документів, які подаються банком позичальником до Національного банку України на стадії отримання кредиту, а не вимог до реєстру укладених банком - позичальником кредитних договорів як додатку до відповідних договорів застави і тим більше, вимог до таких договорів застави.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 року було прийнято до провадження апеляційні скарги ПАТ "Уманьавтодор" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" та призначено справу до розгляду.

В подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву.

В судовому засіданні 12.12.2016 року представник відповідача 1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Представник відповідача 2 вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник третьої особи, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг , дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 березня 2014 року між НБУ, як кредитором, та ПАТ "Банк "Київська Русь", як позичальником, укладено кредитний договір №09. (а.с.14).

За умовами зазначеного договору, НБУ для збереження ліквідності банку надано кредит у сумі 385 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 10.06.2015 року (п.1.1. кредитного договору з урахуванням змін і доповнень).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 04.03.2014 року між НБУ, як заставодержателем, та ПАТ "Банк "Київська Русь", як заставодавцем укладено договір застави майнових прав №09/ЗМП (далі договір застави), в т.ч. майнових прав, що виникають з кредитних договорів, що укладені між ПАТ "Банк "Київська Русь " і юридичними особами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору (а.с.26).

Відповідно до додатку №1 до договору застави майнових прав №09/ЗМП від 04.03.2014 року НБУ передані майнові права за кредитним договором №3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.07.2010 року, який укладено між ПАТ "Банк "Київська Русь "та ПАТ "Уманьавтодор".

За умовами п. 3.4.2. договору застави заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Пунктом 3.4.5 договору застави, передбачено, що заставодавець не вносить надалі змін до кредитних та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (Національного банку України)

22.01.2015 року між ПАТ "Банк "Київська Русь"- клієнтом та ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" - фактором підписано договір факторингу № 6082-20/15-7 (а.с.34).

За умовами зазначеного договору факторингу, ПАТ "Банк "Київська Русь" передав ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" право вимоги за кредитним договором №3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.07.2010 року, який укладено між ПАТ "Банк "Київська Русь" і ПАТ "Уманьавтодор".

Позивач, звернувся з позовними вимогами про визнання недійсним договору факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" та ПАТ "Банк "Київська Русь" з підстав недодержання в момент вчинення вищевказаного договору вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу " та просив застосувати наслідки недійсності правочину.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відчуження майнових прав відбулося без згоди заставодержателя (Національного Банку України), що є порушенням вимог ч.2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст.17 Закону України «Про заставу» та підставою для визнання договорів недійсними відповідно до ст. 215 ЦК України. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив, оскільки позивачем не наведено правового обґрунтування в частині зобов'язання відповідача-1 вчинити дії на користь відповідача-2.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 2 статті 586 ЦК України, частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №922/5223/14 від 21.10.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення між сторонами оспорюваного договору факторингу у відповідача-2 існували зобов'язання перед позивачем за кредитним договором № 09 від 04.03.2014 року, які були забезпечені заставою згідно з договором застави № 09-ЗМП від 04.03.2014 року.

Пунктом 3.4.2. договору застави, укладеного між відповідачем-2 (заставодавець) та позивачем (заставодержатель), сторони узгодили обов'язок відповідача-2, як заставодавця, не відчужувати предмет застави в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та п. 3.4.2. договору застави відповідачем-2 було відчужено відповідачу-1 право вимоги за кредитним договором №3804-22-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 20.07.2010 року, який було укладено між ПАТ "Банк "Київська Русь" і ПАТ "Уманьавтодор" без згоди заставодержателя (позивача) шляхом укладення оспорюваного договору факторингу.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про надання позивачем такої згоди відповідачами, як і не надано доказів, які б спростували існування зазначених обтяжень на момент укладення оспорюваного договору факторингу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що укладення спірного договору факторингу прямо порушує права і законні інтереси НБУ (позивача), оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України, тому судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано були задоволені позовні вимоги в частині визнання недійсним договору факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" та ПАТ "Банк "Київська Русь".

Стосовно позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання ТОВ "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" (відповідача-1) повернути ПАТ "Банк "Київська Русь" (відповідачу-2) оригінали документів, отримані на підставі акту приймання-передачі документів від 30.01.2015 року за договором факторингу №6082-20/15-7 від 22.01.2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають оскільки, така позовна вимога може бути заявлена тільки відповідачем-2 до відповідача-1 у випадку неповернення відповідачем-1 вказаних документів.

Таким чином, позивачем не наведено правового обґрунтування позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 вчинити дії на користь відповідача-2.

Доводи апеляційних скарг стосовно того, що предмет договору застави, вказаний в додатку № 1 до договору застави, не був узгоджений сторонами, оскільки додаток №1 до договору не підписаний обома сторонами договору, а підписаний одноособово лише Головою правління ПАТ "Банк "Київська Русь", колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки з огляду на те, що предметом договору застави є права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Банк "Київська Русь" та позичальниками, а відповідно до абз. 5 п. 17 Положення про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності, затвердженого постановою Правління НБУ № 91 від 24.02.2014 р., який був чинним станом на дату укладення договору застави майнових прав № 11/ЗМП від 04.03.2014 р., банк для отримання кредиту для збереження ліквідності банку має подати до Національного банку, зокрема, реєстр укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами, що пропонуються в забезпечення Національному банку України (пул кредитів), форма якого наведена в додатку до цього Положення. Зазначеною формою передбачено підписання вказаного реєстру Головою правління банку. За таких обставин, "Реєстр укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами, що пропонуються у забезпечення Національному банку України", наведений в Додатку № 1 до договору застави майнових прав, було підписано Головою правління ПАТ "Банк "Київська Русь" з дотримання норм чинного законодавства.

Також, необґрунтованим є посилання апелянтів на те, що пункт 17 Постанови Національного банку України не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки у разі непогодження предмета застави, а саме реєстру укладених банком-позичальником кредитних договорів, що пропонуються у забезпечення НБУ, ПАТ «Банк «Київська Русь» не отримав би кредит для збереження ліквідності у сумі 385 000 000,00 грн. строком з 04.03.2014 року до 26.02.2015 року. Окрім того, відповідно до п.5.1 кредитного договору № 9 від 04 березня 2014 року, передбачено гарантії за вищевказаним договором. Пунктом 5.2 передбачено, що Голова Правління позичальника та Голова Спостережної ради позичальника (які є уповноваженими особами позичальника на укладання такого виду договорів) засвідчують, що на момент підписання цього Кредитного договору та протягом усього строку користування кредитом для збереження ліквідності, несуть повну персональну відповідальність за відповідність та достатність забезпечення, зазначеного у пункті 1.8 цього кредитного договору, включаючи достовірність даних, що містяться в додатку до договору застави майнових прав від 04.03.2014 року № 09/ЗМП.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/13192/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕКС-РАЙТ" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/13192/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/13192/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13192/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко