ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.2016 Справа №905/2453/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 7324,01грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7324,01грн.

Правовою підставою позову представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 221, 232, 275 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені умови договору постачання теплової енергії від 01 жовтня 2011 року №39 в частині своєчасності та повної оплати одержаної теплової енергії за період з жовтня 2014 року по листопад 2014 року, з січня 2015 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року. Внаслідок чого, основна сума заборгованості відповідача за надані послуги з теплопостачання становить 6673,17грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних на суму 31,43грн. та інфляційні витрати у розмірі 176,91грн.

Відповідно до п.6.9 договору позивачем нараховано пеню у розмірі 442,50грн.

Загальна сума заборгованості становить 7324,01грн.

20.09.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.09.2016 призначено суддю Кучеряву О.О.

26.10.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо нарахування інфляційних витрат, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений та 26.10.2016 надав через канцелярію суду клопотання, в якому просив провести судове засідання без участі представника позивача та просив суд задовольнити позовні вимоги. Клопотання судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило, відзив на позовну заяву не надано.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" (далі - виконавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - споживач) укладений договір про постачання теплової енергії №39 (надалі по тексту - договір).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи Протоколу №1 від 18.02.2016 зборів учасників товариства та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-енергія" перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" про що реєстраційним органом внесений відповідний запис.

Крім того, у Додатковій угоді до договору від 20.04.2016 сторони підтверджують зміну назви виконавця за договором, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-енергія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія".

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія".

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору виконавець приймає на себе зобов'язання поставити споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних йому обсягах для об'єктів, перерахованих у додатку №1 до договору опалюваною площею 30,00кв.м та опалюваним об'ємом 123,03м3, а споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію за установленими тарифами в строки, передбачені цим договором.

За умовами п. 2.1 договору теплова енергія, що постачається споживачу у вигляді гарячої води (виключно для потреб гарячого водопостачання) в обсягах зазначених у Додатку №2, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно із додатком №1 до договору об'єкт, що опалюється знаходиться за адресою: м. Артемівськ, вул. Носакова,9, загальна площа 30 кв.м.

Сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди до Договору, якими вносились зміни до Договору.

Відповідно до п.1.3 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.01.2014 тариф на теплову енергію складає: опалення за 1Гкал - 867,04 грн. з ПДВ; гаряча вода за 1Гкал - 867,04грн. з ПДВ; додатковою угодою від 01.10.2014 тариф на теплову енергію складає: опалення за 1Гкал - 1184,77грн. з ПДВ; гаряча вода за 1Гкал - 1184,77грн. з ПДВ; додатковою угодою від 01.12.2014 тариф на теплову енергію складає: опалення за 1Гкал - 1408,57 грн. з ПДВ; гаряча вода за 1Гкал - 1408,57грн. з ПДВ.

Облік теплової енергії здійснюється за допомогою приладів обліку. За відсутністю приладів обліку або їх несправності, кількість теплової енергії, поставленої споживачу, в порядку виключення, визначається енергопостачальною організацією розрахунковим способом (згідно Порядку, зазначеного «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідводу» п.2.1 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630. При цьому розрахункова кількість тепла не оспорюється (п.п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами (цінами), згідно діючого законодавства України. У випадку зміни тарифів (цін) на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами (цінами) з дати їх набрання законної сили.

Згідно п.6.3 договору оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно згідно платіжних документів, що пред'являються виконавцем в порядку, передбаченому законодавством України протягом 3 банківських днів після їх пред'явлення. Оплата здійснюється в порядку передоплати за кожний місяць опалювального періоду на підставі рахунку виконавця.

Додатковою угодою до договору від 20.04.2016 сторони доповнили п.6.3.договору наступним змістом: "Рахунок є одночасно актом прийому-передачі теплової енергії за відповідний розрахунковий період".

Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року (пункт 11.1 договору).

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення (п. 11.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано. Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2014 року по листопад 2014 року, з січня 2015 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актами на включення та відключення опалення, копії яких міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були складені рахунки №391014 від 31.10.2014 на суму 177,07грн., №№391114 від 30.11.2014 на суму 436,97грн., №390115 від 31.01.2015 на суму 671,58грн., №390215 від 28.02.2015 на суму 474,61грн., №390315 від 31.03.2015 на суму 733,27грн., №390415 від 15.04.2015 на суму 190,55грн., №391015 від 31.10.2015 на суму 305,88грн., №391115 від 30.11.2015 на суму 640,72грн., №391215 від 31.12.2015 на суму 644,53грн., №391215 від 31.12.2015 на суму 644,53грн., №390116 від 31.01.2016 на суму 1038,25грн., №390216 від 29.02.2016 на суму 661,32грн., №390316 від 31.03.2016 на суму 586,84грн., №390416 від 30.04.2016 на суму 111,58грн. На вказаних рахунках міститься підпис представника відповідача про їх отримання.

Факт отримання теплової енергії відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2014 на суму 177,07грн., від 30.11.2014на суму 436,97грн., від 31.01.2015 на суму 671,58грн., від 28.02.2015 на суму 474,61грн., від 31.03.2015 на суму 733,27грн., від 15.04.2015 на суму 190,55грн., від 31.1.02015 на суму 305,88грн., від 30.11.2015 на суму 640,72грн., від 31.12.2015 на суму 644,53грн., від 31.12.2015 на суму 644,53грн., від 31.01.2016 на суму 1038,25грн., від 29.02.2016 на суму 661,32грн., від 31.03.2016 на суму 586,84грн., від 30.04.2016 на суму 111,58грн., які підписані останнім без зауважень.

Сума боргу за поставлену теплову енергію складає 6673,17грн.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про теплопостачання ", відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

В свою чергу, ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України закріплює, що відпуск теплової енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(дату).

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 6673,17грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 31,43грн., інфляційні витрати у розмірі 176,91грн., пені у розмірі 442,50грн., необхідно зазначити наступне.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у випадку несвоєчасних розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. В наступному, при надходженні платежів від споживачів грошові кошти розподіляються таким чином: в першу чергу погашаються штрафні санкції, грошові кошти, що залишились йдуть на погашення основного боргу.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за період з 13.11.2015 по 13.05.2016 у сумі 442,50грн., суд визнає його арифметично не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки в розрахунку. За розрахунком суду розмір пені складає 441,36 грн. нараховані на:

- борг у розмірі 305,88грн. за період з 13.11.2015 по 02.12.2015 у сумі 7,37грн.,

- борг у розмірі 946,60грн. за період з 03.12.2015 по 17.12.2015 у сумі 17,10грн.,

- борг у розмірі 946,60грн. за період з 18.12.2015 по 21.01.2016 у сумі 39,90грн.,

- борг у розмірі 1591,13грн. за період з 22.01.2016 по 28.01.2016 у сумі 13,39грн.,

- борг у розмірі 1591,13грн. за період з 29.01.2016 по 17.02.2016 у сумі 38,26грн.,

- борг у розмірі 2629,38грн. за період з 18.02.2016 по 03.03.2016 у сумі 47,42грн.,

- борг у розмірі 2629,38грн. за період з 04.03.2016 по 19.03.2016 у сумі 50,58грн.,

- борг у розмірі 3290,70грн. за період з 20.03.2016 по 11.04.2016 у сумі 90,99грн.,

- борг у розмірі 3877,54грн. за період з 12.04.2016 по 21.04.2016 у сумі 46,62грн.,

- борг у розмірі 3877,54грн. за період з 22.04.2016 по 03.05.2016 у сумі 48,31грн.,

- борг у розмірі 3989,12грн. за період з 04.05.2016 по 13.05.2016 у сумі 41,42грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 13.11.2015 по 13.05.2016 у сумі 31,43грн., суд визнає його арифметично не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки в розрахунку. Крім того, позивачем була допущена помилка при визначенні загальної суми, а саме замість 31,11грн. зазначив 31,43грн.

За розрахунком суду розмір 3% річних складає 31,10грн., нараховані на:

- борг у розмірі 305,88грн. за період з 13.11.2015 по 02.12.2015 у сумі 0,50грн.,

- борг у розмірі 946,60грн. за період з 03.12.2015 по 21.01.2016 у сумі 3,89грн.,

- борг у розмірі 1591,13грн. за період з 22.01.2016 по 17.02.2016 у сумі 3,53грн.,

- борг у розмірі 2629,38грн. за період з 18.02.2016 по 19.03.2016 у сумі 6,67грн.,

- борг у розмірі 3290,70грн. за період з 20.03.2016 по 11.04.2016 у сумі 6,22грн.,

- борг у розмірі 3877,54грн. за період з 12.04.2016 по 03.05.2016 у сумі 7,01грн.,

- борг у розмірі 3989,12грн. за період з 04.05.2016 по 13.05.2016 у сумі 3,28грн.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція.

Так, відповідно до розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, інфляційні витрати склали 176,91грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд визнає його невірним, оскільки позивач визначив не вірно період прострочення зобов'язань відповідно до п.6.3 договору, а саме визначив прострочення виконання зобов'язань з дати рахунку, тоді як прострочення виконання зобов'язань має місце з дати отримання відповідачем рахунків, але протягом 3 банківських днів після пред'явлення рахунків відповідачу позивачем. Крім того, індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

З огляду на що, інфляційні підлягають задоволенню частково у сумі 166,91грн., нарахованих на:

- борг у розмірі 305,88грн. за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 у сумі 4,91грн.,

- борг у розмірі 2629,38грн. за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 у сумі 26,29грн.,

- борг у розмірі 3877,54грн. за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 у сумі 135,71грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7324,01грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84200, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (84500, Донецька область, м. Бахмут вул. Зелена,41, р/р 26001011856056 в ПАТ"УКРСОЦБАНК", МФО 300023, ЄДРПОУ 34776960) суму основного боргу в розмірі 6673,17грн., пеню у розмірі 441,36грн., інфляційні витрати в розмірі 166,91грн., 3% річних у розмірі 31,10грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1375,80грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.

У судовому засіданні 15 листопада 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява