Справа № 202/4494/16-ц
Провадження № 2/202/2312/2016
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Волошина Є.В.,
за участю секретаря Величко А.А.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача 2 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2007 року у розмірі 68115,29 доларів США, що за курсом 24,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07 червня 2016 року складає 1701519,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №2007-140, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 16000 доларів США на термін до 20 липня 2012 року та зобов’язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором, того ж дня, 20 липня 2007 року, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився за належне виконання умов кредитного договору у том ж розмірі, що і ОСОБА_3 Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором. Однак ОСОБА_3 умов кредитного договору не виконує та не здійснює погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 07 червня 2016 року загальна сума заборгованості за вищезазначеним кредитним договором становить 85020,01 доларів США. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2010 року з відповідачів на користь позивача вже було стягнуто 16909,67 доларів США, з яких 12988,66 доларів США – заборгованість за кредитом; 3103,79 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 817,22 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Таким чином заборгованість за вищезазначеним договором становить 68159,22 доларів США, з яких: 24316,53 доларів США, що еквівалентно 607426,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 43842,69 доларів США, що еквівалентно 1095190,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Вищезазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена була належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність не подавала.
ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що договір поруки він не підписував, що підтверджує довідка з його місця роботи, відповідно до якої він 20 липня 2007 року перебував на робочому місці.
Суд, вислухавши сторін, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №2007-140, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 16000 доларів США на термін до 20 липня 2012 року та зобов’язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до п.4.1 кредитного договору відсоткова ставка встановлена у розмірі 17% річних.
Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується копією заяви ОСОБА_3 на видачу готівки.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису ЄДРПОУ 12241050038006727)
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 4. ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України однією з форм відповідальності за порушення зобов'язання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.
ОСОБА_3 умов кредитного договору не виконує та не здійснює погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Станом на 07 червня 2016 року загальна сума заборгованості за вищезазначеним кредитним договором становить 85020,01 доларів США.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2010 року з відповідачів на користь позивача по вищезазначеному кредитному договору стягнуто 16909,67 доларів США, з яких 12988,66 доларів США – заборгованість за кредитом; 3103,79 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 817,22 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.
Таким чином, станом на 07 червня 2016 року заборгованість за вищезазначеним договором становить 68159,22 доларів США, з яких: 24316,53 доларів США, що еквівалентно 607426,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 43842,69 доларів США, що еквівалентно 1095190,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.
Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 43842,69 доларів США, що еквівалентно 1095190,40 грн., суд керуються наступним.
Штраф і пеня є видами неустойки (ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Хоча зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду, однак, якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом.
Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та процентів, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Як зазначено з правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-100цс14 від 03.09.2014 року, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд, на відміну від судових рішень, наданих для порівняння, не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.
В даній справі заявлений розмір неустойки в 2 рази перевищує розмір кредитної заборгованості по процентам за користування кредитом, докази наявності негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання відсутні, немає доказів наявності у позивача збитків у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання.
Враховуючи наведені обставини справи та правову позицію Верховного Суду України, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки і стягнути 24316,53 доларів США, що відповідає розміру кредитної заборгованості по процентам за користування кредитом.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання за договором, позовні вимоги в частині стягнення з неї суми заборгованості підлягають частковому задоволенню та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості по кредитному договору №2007-140 від 20 липня 2007 року у розмірі 48633,06 доларів США, яка складається з: заборгованості по процентам за користування кредитом – 24316,53 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 24316,53 доларів США, що за курсом 24,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07 червня 2016 року складає 1214853,84 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2, суд виходить з наступного.
В забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором, того ж дня, 20 липня 2007 року, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився за належне виконання умов кредитного договору у том ж розмірі, що і ОСОБА_3
Твердження ОСОБА_2 про те, що він не підписував вищезазначений договір поруки в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.
Суд роз’яснював ОСОБА_2 про його право на заявлення клопотання про проведення почеркознавчої, однак таким своїм правом ОСОБА_2 не скористувався.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Аналогічне правило закріплено також у п. 4 Договору поруки від 20 липня 2007 року, відповідно до якого встановлено, що у випадку невиконання зобов’язань по кредитному договору та Договору поруки Боржник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Як вже зазначалося судом вище, сторони обумовили, що строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів встановлено до 20 липня 2012 року.
Крім того, у березні 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінив строк виконання зобов’язання за вищезазначеним кредитним договором, звернувшись до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором №2007-140.
Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно п.12 договору поруки сторони погодили, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за договором поруки лише 14 липня 2016 року, тобто після спливу встановленого договором поруки строку для звернення до поручителя (5 років) в межах якого позивач повинен був звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Підсумовуючи наведене суд приходить до переконливого висновку про те, що непред'явлення кредитором позовної вимоги до поручителя протягом строку обумовленого сторонами Договору поруки (тобто протягом 5 років) від дня настання строку виконання основного зобов'язання, є підставою для припинення договору поруки, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що Договір поруки № 2007/140 від 20 липня 2007 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 є припиненим, а тому підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором відсутні, з огляду на що у задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №2007-140 слід відмовити.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенні частково у розмірі 1214853,84 грн., розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача становить 18222,81 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526,530,251,554,559,610-612, 631,1054 ЦК України, ст.ст. 3-5, 14, 30, 38, 40 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по кредитному договору №2007-140 від 20 липня 2007 року у розмірі 48633 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять три) долари США 06 центів, яка складається з: заборгованості по процентам за користування кредитом – 24316,53 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 24316,53 доларів США, що за курсом 24,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07 червня 2016 року складає 1214853 (один мільйон двісті чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят три) грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 18222 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 81 коп.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Повний текст рішення буде виготовлений до 11 грудня 2016 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Є.В. Волошин
