ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2016 р. м. Київ К/800/4666/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Мороз Л.Л.

Горбатюк С.А.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі № 607/8632/15-а за позовом ОСОБА_4 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА _4 звернувся в суд з позовом до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, в якому просив: зобов'язати Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради розглянути заяву від 4 березня 2015 року; зобов'язати відповідача видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм ст..29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» протиправно відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень, оскільки виключною підставою для відмови у такому наданні є невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2015 року позов задоволено повністю. Зобов'язано управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради розглянути заяву ОСОБА_4 від 04 березня 2015 року та видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_2

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2015 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_4 проживає у будинку, що знаходиться АДРЕСА_1 (3-й поверх).

05 червня 2012 року позивач ОСОБА_7 разом із співмешканцями будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 звернулись із заявою до голови Тернопільської міської ради з проханням призначення комісії для вивчення реального стану покрівлі та визначення комплексу робіт по ремонту або реконструкції даху.

03 липня 2012 року Виконавчий комітет Тернопільської міської ради на вказану вище заяву надав відповідь №3977, у якій вказувалось, що у зв'язку із обмеженими можливостями місцевого бюджету, провести капітальний ремонт покрівлі немає можливості.

24 липня 2012 року позивачем разом із співмешканцями будинку по АДРЕСА_1 було надіслано повторну заяву, у якій вони просили здійснити обстеження покрівлі житлового будинку. При цьому, вказавши, що мешканці самі шукатимуть спонсорів на виконання ремонту.

З відповіді виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 серпня 2012 року №5083/02 слідує, що вказаний будинок буде запропоновано передбачити титульних списках об'єктів капітального ремонту на 2013 рік.

Згідно акту від 28 серпня 2012 року, складеного комісією в складі головного інженера, майстра та заступника начальника відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду, проведено обстеження будинку та встановлено, що конструкція даху прогнила та потребує часткової заміни, також потребують заміни ринви, водостічні труби та шиферне покриття.

Відповідно до висновку «По результатам технічного обстеження стану об'єкта» від 14 грудня 2012 року, виготовленого Тернопільським філіалом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», встановлено незадовільну оцінку технічного стану даху, покрівлі та водовідведення з даху. У п.4 вказаного висновку рекомендовано здійснити переобладнання у мансардний поверх шляхом реконструкції, відповідно до ДБН А.2.2-3-2012.

Співмешканці 2-го та 3-го поверхів будинку по АДРЕСА_1 звернулись із спільною, нотаріально завіреною заявою від 23 жовтня 2012 року до голови Тернопільської міської ради із проханням замінити аварійний дах з влаштуванням мансардних приміщень ОСОБА_4 за власні кошти.

31 жовтня .2013 року позивач звернувся повторно із спільною заявою до Тернопільської міської ради із проханням вирішити питання капітального ремонту горища в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Листом Тернопільської міської ради від 15 листопада 2013 року №6901/02 мешканців будинку по АДРЕСА_1 повідомлено, що у разі проведення будівельних робіт із втручанням в зовнішні стінові конструкції будинку, зміни конструкцій покрівлі, в тому числі надбудови, необхідно попередньо отримати містобудівні умови та обмеження на проведення реконструкції будинку в управлінні містобудування, архітектури та кадастру, звернувшись з відповідною заявою в Центр надання адміністративних послуг.

Згідно листа Управління містобудування від 02 грудня 2013 року №1411/14 у задоволенні заяви позивача було відмовлено із посиланням на відсутність технічного паспорта та документу, що посвідчує право власності на об'єкт реконструкції у зв'язку із чим неможливо визначити об'єкт та конкретні наміри забудови і їх власників.

Врахувавши недоліки, що були викладені у відмові від 02 грудня 2013 року, вже 22 січня 2014 року ОСОБА_4 подав нову заяву про видачу містобудівних умов та обмежень.

Листом Управління містобудування від 25 січня 2014 року №68/14 у задоволенні заяви позивача було знову відмовлено із посиланням на історико-архітектурний опорний план м. Тернополя, який затверджено на сесії міської ради. У листі зазначалося, що надання містобудівних умов та обмежень - вихідних даних на розроблення проектної документації можливе з урахуванням історико-архітектурного обґрунтування, виготовленого проектувальником з відповідним сертифікатом.

10 липня 2014 року позивачем було подано нову заяву із додатками на видачу містобудівних умов та обмежень та додано історико-містобудівне обґрунтування.

Листом Управління містобудування від 16 липня 2014 року №741/14 у задоволенні заяви позивача відмовлено. У листі вказано, що згідно рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 та ст.369 ЦК України, орган місцевого самоврядування немає права без згоди співвласників багатоквартирного житлового будинку вирішувати питання перебудови, надбудови та добудови до багатоквартирного житлового будинку.

03 березня 2015 року ОСОБА_4 в черговий раз звернувся із заявою на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з необхідними додатками.

Згідно листа Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 12 березня 2015 року №481/14 ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні звернення щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача було прийняте всупереч вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що орган місцевого самоврядування не має права без згоди всіх співвласників багатоквартирного будинку вирішувати питання перебудови, надбудови та добудови до багатоквартирного житлового будинку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно зі ст.29 Закону основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Пунктом 8 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі Закон) визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною 5 ст.29 Закону передбачено, що рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до ч.7 ст.29 Закону склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

На виконання ст..29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 N 109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Пунктом 2.2 даного Порядку передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Відповідно до пункту 2.3. для будівництва об'єктів, передбачених частиною четвертою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 038-17 ), містобудівні умови та обмеження можуть надаватися без документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

Статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Із вищевказаного вбачається, що містобудівні умови та обмеження є первинним документом, який видається суб'єктам містобудування, що містить ряд вимог, встановлених щодо об'єкту будівництва, з метою встановлення відповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Проте, містобудівним законодавством передбачено випадки, коли для проведення будівельних робіт такі умови та обмеження не вимагаються.

Зокрема, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 N 109 затверджено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Пунктом 27 даного Переліку передбачено, що містобудівні умови та обмеження не надаються на реставрацію, капітальний ремонт будівель і споруд та перепланування приміщень.

Враховуючи вищезазначені норми та встановлені по справі обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що у разі планування проведення капітального ремонту житлової будівлі (в даному випадку-ремонт даху) містобудівним законодавством не вимагається отримання містобудівних умов та обмежень.

Відповідно, позовні вимоги щодо зобов'язання Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради розглянути заяву від 4 березня 2015 року та видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будинку із влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог, проте невірно застосував норми матеріального права при вирішенні даних правовідносин.

За правилами ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

постановила :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року - скасувати. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :