ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016 року Справа № 904/4858/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

судді: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

відповідач : ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 26.09.2001 р., фізична особа-підприємець

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року у справі №904/4858/15

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 8 808, 31 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року (суддя Мельниченко І.Ф.) позов про стягнення з відповідача 4 932, 42 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №6190 від 01 жовтня 2008 року, 3 545, 79 грн. інфляційних втрат та 330, 10 грн. 3% річних задоволено повністю.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.526, 651 Цивільного кодексу України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, якими встановлено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Втім відповідач здійснив самовільний демонтаж опалювальних приборів, а позивач згоду на розірвання договору не давав.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, фактичним обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що на підставі п.6.1 договору більш ніж за місяць до дати закінчення строку дії відмовився від договору у зв'язку з ненаданням позивачем неякісних послуг з подачі теплової енергії, тому договір припинив свою дію з 02 жовтня 2012 року. На час припинення дії договору заборгованість по оплаті за надані послуги не існувало. Таким чином, у розумінні ст..612 Цивільного кодексу України відповідач не є боржником та не має перед позивачем зобов'язань в період починаючи з 02 жовтня 2012 року по 06 квітня 2013 року.

Відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

10 жовтня 2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року у справі №904/4858/15.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Джихур О.В. (доповідач), суддів Виноградник О.М., Антонік С.Г., який призначено на 10 листопада 2016 року на 12:20 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Баранової А.В. від 09 листопада 2016 року №1540/16, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Виноградник О.М. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/4858/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09 листопада 2016 року визначено для розгляду справи №904/4858/15 колегію суддів у складі головуючого судді Джихур О.В. (доповідач), суддів Дмитренко Г.К., Антонік С.Г.

Ухвалою суду від 10 листопада 2016 року апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року у справі №904/4858/15 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 10 листопада 2016 року оголошувалась перерва до 06 грудня 2016 року. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, представника позивача (в судовому засіданні 10 листопада 2016 року), судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 01 жовтня 2008 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, або позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - споживач, або відповідач) укладено договір № 6190 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару.

Відповідно до п.1.1 вщевказаного договору, постачальник (позивач) відпускає споживачу (відповідачу) теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.3. договору, постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 у відповідності з встановленим планом теплоспоживання з 01.10.2008 по 01.10.2009 Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду дії договору.

Відповідно до умов договору, об'єктом теплоспоживання є аптека за адресою: АДРЕСА_1 (таблиця № 2).

Пункт 6.1. вказаного вище договору передбачає, що він діє з 01.10.2008 по 01.10.2009 та вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку не подано заяву однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляду. За заявою однієї із сторін про розірвання договору за один місяць та відсутності заборгованості "Споживача" договір може бути розірваним.

Виконуючи умови договору № 6190 від 01.10.2008, позивач відпускав відповідачу теплову енергію в період з 01.11.2012р. по 06.04.2013р.

Відповідно до п. 2.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутністю.

Як вбачається із наданих позивачем пояснень, у зв"язку з відсутністю приладу обліку теплової енергії на будинок, нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до п.12.4.2 Правил користування тепловою енергією №825/4118, затверджених наказом Міністерства енергетики України, та разеєстрованих в Мін'юсті України 30.11.1999 р.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно в грошовій формі та іншими формами розрахунку за узгодженням сторін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без попередження припинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачу.

Споживач здійснює передплату у грошовій формі, в розмірі планового місячного споживання в строк до 20 числа кожного місяця (п. 3.4. договору).

На виконання умов договору позивач відпускав відповідачу теплову енергію протягом 01 листопада 2012 - 06 квітня 2013 року.

Згідно рахунків -фактур за вказаний період відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 4 932, 42 грн. (а.с.13-18).

Вказані рахунки -фактури відповідачем не були оплачені, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 4 932, 42 грн., яка заявлена позивачем до стягнення і є предметом спору в даній справі.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вважає, що договір №6190 від 01 жовтня 2008 року припинив свою дію на підставі його заяви від 17 липня 2012 року про розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2012 року ФОП ОСОБА_1 направив на адресу КП "Криворіжтепломережа" скаргу-претензію б/н, відповідно до якої наполягав на розірванні договору через неналежне та неякісне надання послуг за договором № 6190 від 01.10.2008, а також на перерахунку платежів за зайво нараховані платежі (неіснуюче опалення приміщень, що відповідає санітарним нормам) (а. с. 64).

Листом від 30.08.2012 за вих. № 2730/13, позивач надав відповідь на звернення ФОП ОСОБА_1 від 17.07.2012, в якому повідомив про неможливість відключення від системи централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке приєднане до централізованої системи опалення багатоквартирного будинку (а. с. 78-79).

23 жовтня 2012 року ФОП ОСОБА_1 направив на адресу КП "Криворіжтепломережа" скаргу-претензію № 8, відповідно до якої повідомив останнього про здійснення 12.10.2012 під контролем майстра дільниці ЖКП № 31 демонтажу внутрішньої системи опалення. Оплату за теплову енергію з початку опалювального періоду просив не нараховувати та зазначити час явки в договірний відділ для закриття договору.

Листом від 07.11.2012 за вих. № 2130/13 позивач надав відповідь на скаргу-претензію ФОП ОСОБА_1 № 8 від 23.10.2012, в якому повідомив, що в результаті обстеження системи теплозабезпечення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 виявлено самовільний демонтаж опалювальних засобів типу М-140, що не дозволяє визначити якість теплозабезпечення приміщення, а тому нарахування за спожиту теплову енергію буде здійснюватися у повному обсязі, згідно умов діючого договору (а. с. 81).

Відповідачу рекомендовано відновити систему центрального опалення в приміщенні, після чого обов'язковим є виклик представника теплотехнічної інспекції для складання акту.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3)послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 19 Закону України "Про житлово -комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово -комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено статтею 188 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отримавши від позивача відмову від розірвання договору, відповідач у встановленому порядку не звернувся до суду для вирішення спору.

Аналізуючи умови пункту 6.1 договору №6190 від 01 жовтня 2008 року і твердження апелянта, що він завчасно більш як за місяць до закінчення строку дії договору і відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію, заявив про намір розірвати договірні стосунки апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання (ст.4 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

У відповідності до пункту 25 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 "Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року №4).

При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п.2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 "Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року №4).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Матеріали справи свідчать, що відповідач самовільно здійснив демонтаж опалювальних засобів типу М-140 у багатоквартирному будинку, не узгодив відключення від мереж централізованого опалення з виконавчим органом місцевого самоврядування.

Таким чином, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово -комунальні послуги" обов'язком споживача є оплата житлово- комунальних послугу строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово -комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг з теплопостачання.

Якщо погодитися з твердженням відповідача, що договір №6190 від 01 жовтня 2008 року припинив свою дію з 02 жовтня 2012 року з огляду на те, що відповідач самовільно, в порушення встановленого порядку, здійснив демонтаж опалювальних засобів і відключився від мереж централізованого опалення, він повинен розрахуватися за фактично отриману теплову енергію.

Отже, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 4 932, 42 грн.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за загальний період 15.12.2012 - 12.05.2015 р. складає 330,10 грн.; сума інфляції за період з січня 2013 - квітень 2015. складає 3545,79 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних і інфляційних втрат апеляційний господарський суд вважає, що цей розрахунок відповідає діючому законодавству, правильно враховує періоди нарахувань, не містить арифметичних помилок, у зв'язку з чим господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про правомірність нарахування інфляційних втрат і 3% річних.

З огляду на викладене, доводи апелянта не спростовують законних висновків господарського суду.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року відповідає діючому законодавству, судом першої інстанції повністю досліджено обставини справи, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року у справі №904/4858/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя Г.К. Дмитренко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 07.12.16 р.)

З оригіналом згідно

Помічник судді Д.В. Корх

07.12.16р.