УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 р.

Справа № 820/3566/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Жданюк А. О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Андросової Т. І.,

представника позивача - Савченко В. С.,

представника відповідача - Рязанцева В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2016р. по справі № 820/3566/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРО-ХАРКІВ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектро-Харків" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 16.06.2016 № 0000054600.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2016 року задовольнив позов.

Скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 16.06.2016 № 0000054600.

Стягнув на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектро-Харків" (61001, м. Харків, вул. Іскринська, 37, корпус 35-А, код ЄДРПОУ 38492404) сплачену суму судового збору в розмірі 3163 (три тисячі сто шістдесят три) грн 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39779935).

Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст. 159 КАС України; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. «е, і» п. 201.1 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували у повному обсязі, вважали постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектро-Харків", код ЄДРПОУ - 38492404 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "МЕТАЛЛІТ" ( код ЄДРПОУ 3883859) та червень-липень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "КАРАВЕЛЛА ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38325797).

Результати перевірки викладені в акті № 48/28-09-4617/38492404 від 31.05.2016 (а.с. 14 - 39).

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено:

- порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. е, і п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 168720,00 грн, у тому числі: за червень 2015 року у сумі 94920,00 грн, за липень 2015 року у сумі 73800,00 грн, і як наслідок до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню заявленої на рахунок платника у банку за червень 2015 року на суму 94920,00 грн та липень 2015 року на суму 73800, 00 грн, чим порушено п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Зазначений акт був оскаржений позивачем в адміністративному порядку до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС (а.с.41-42).

Рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 13.06.2016 № 4072/10/28-09-46-31 визначено, що висновки акту № 48/28-09-4617/38492404 від 31.05.2016 залишаються незмінними та є такими, що відповідають діючому законодавству(а.с.45-48).

На підставі зазначених висновків контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000054600 від 16.06.2016, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 168720,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 42180,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п.138.2 вищевказаної статті ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом 2 пункту 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в перевіряємому періоді ТОВ "Промелектро-Харків" мало взаємовідносини з ТОВ "МЕТАЛЛІТ", що підтверджується наявним в матеріалах справи договором поставки № 03/02 від 03.02.2015, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "МЕТАЛЛІТ") зобов'язується за заявкою покупця ( ТОВ "Промелектро-Харків") передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати товар за супровідними документами і оплачувати товар.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "МЕТАЛЛІТ" позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну № 7 від 04.06.2015, видаткову накладну № Р-Н-0144 від 10.06.2015, рахунок-фактуру № СФ-0301 від 03.06.2015, платіжне доручення № 561 від 04.06.2015, товарно-транспортну накладну від 10.06.2015, рахунок № 631, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 315500.

Також в перевіряємому періоді ТОВ "Промелектро-Харків" мало взаємовідносини з ТОВ "КАРАВЕЛЛА ТРЕЙД", що підтверджується наявним в матеріалах справи договором поставки № 1/02/02/15 від 02.02.2015, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "КАРАВЕЛЛА ТРЕЙД") зобов'язується поставити покупцю (ТОВ "Промелектро-Харків") метизну продукцію та засоби кріплення в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у видатковій накладній, а покупець зобов'язується прийняти товар за супровідними документами і оплатити товар.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "КАРАВЕЛЛА ТРЕЙД" позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну № 121 від 16.06.2015, № 288 від 27.07.2015, рахунок-фактуру № СФ-0001409 від 15.06.2015, № СФ-0001819 від 21.07.2015, видаткову накладну № РН-0001116 від 17.06.2015, " РН-0001609 від 06.08.2015, платіжне доручення № 626 від 16.06.2015, № 825 від 27.07.2015, подорожній лист № 96 від 16.06.2015, № 136 від 03.08.2015, рахунок № 631, картки складського обліку, довідки про випуск готової продукції.

Стосовно посилання відповідача в акті перевірки № № 48/28-09-4617/38492404 від 31.05.2016 на податкову інформацію, взяту відповідачем з комп'ютерної бази АС "Податковий борг". щодо контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що деякі первинні бухгалтерські документи позивача складено з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з огляду на таке.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання.

Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 16.06.2016 № 0000054600 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2016р. по справі № 820/3566/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Ральченко І.М.

Судді

Бершов Г.Є. Катунов В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2016 р.