КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/289/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16р. у справі №826/289/16 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа: Верховна Рада України про визнання протиправним та скасування рішення в частині

у с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили (Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.10р. №2677-VI, рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009) в тому числі п. 3.3 та п. 7.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5 (чинної редакції) та п. 3.3 та п. 7.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99р. №68/5 у редакції, яка була чинною до 25.04.14р. під час дії ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (чинна з 25.12.11р.).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тоді як постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з таких підстав.

Так, відповідно до ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

У даному випадку, судом першої інстанції не розглянуто та не вирішено питання щодо оскаржуваних п.4.10.та п.4.9. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99р. №68/5, яка була чинною до 25.04.14р., під час дії ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (чинна з 25.12.11р.) (надалі - Тимчасового положення).

Натомість, суд розглянувши заяву позивача про вихід за межі позовних вимог, подану 12.07.16р. (а.с.80-81) вирішив питання щодо інших пунктів вказаного Тимчасового положення, а саме: пунктів 3.3 та 7.3, вимога про визнання незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили не заявлялась у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент вирішення справи, Тимчасове положення, окремі положення якого оскаржуються, втратило чинність, а тому відсутній предмет спору.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність (від лат. Dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У даному випадку, суд фактично розглянув вимоги, які позивачем не заявлено у позові, ототожнивши заяву позивача про вихід за межі позовних вимог із завою про зміну позовних вимог.

Поміж тим, з матеріалів справи не вбачається, що позивач змінював (доповнював) позовні вимоги, у порядку передбаченому ст.137 КАС України, як і не вбачається, що позивач відмовився від вимог, заявлених у позові.

Відтак, суд не вирішив позовні вимоги, які були заявлені позивачем у позові.

Відповідно до положень 195 КАС України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення, повинен здійснювати таку перевірку в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, в межах визначених ст.195 КАС України, апеляційний суд повинен встановити ті обставини, які повинні були б встановлюватися судом під час вирішення справи.

Отже, предметом спору є перевірка законності п.4.10.та п.4.9. Тимчасового положення, яка була чинною до 25.04.14р., під час дії ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 171 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач вказує, що є суб'єктом правовідносин у яких застосовано оспорювані пункти Тимчасового положення.

Так, з рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 03.12.15р. у справі №734/580/16-ц вбачається, що позивач на прилюдних торгах, проведених в рамках виконавчого провадження ВП№36309617 придбав земельну ділянку, право на яку у подальшому узаконив.

Втім, при проведенні прилюдних торгів мало місце порушення вимог Тимчасового положення, наслідком чого стало задоволення позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 25 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвої Ольги Федорівни про визнання недійсними прилюдних торгів від 26.11.13р. з реалізації арештованого нерухомого майна: земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею 0,07 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; скасування протоколу проведення прилюдних торгів №2513256/1 від 26.11.13р. з реалізації нерухомого майна складеного ліцитатором ОСОБА_4 та затвердженого директором 25 філії приватного підприємства «Нива-В.Ш.» Пергаменщиком М.Ю.; скасування акту проведення прилюдних торгів від 29.11.13р., складеного заступником начальника відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції Михальчуком Б.А. та затвердженого начальником відділу ДВС Козелецького районного управління юстиції Кіхтенко Є.В.; скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1725 від 05.12.13р., виданого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвою О.Ф.; повернення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею 0,07 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 власнику - ОСОБА_3

На думку позивача, оспорювані пункти положення не відповідають Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.10р. №2677-VI.

За правилами ч.8 ст.171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частини.

У свою чергу, підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:

- невідповідність правовим актам вищої юридичної сили;

- порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

- перевищення повноважень при їх прийнятті.

Так, відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції чинній до 09.03.11р. (зі змінами та доповненнями внесеними згідно Закону від 10.07.03р. N 1095-IV), звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягувач у 20-денний строк, з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця, не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99р. №68/5, зареєстрованим в Мін'юсті 02.11.99р. за N 745/4038 було затверджено Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Вказане Тимчасове положення було затверджено на виконання статей 61, 66 Закону України «Про виконавче провадження» та до прийняття Законів України «Про порядок проведення прилюдних торгів», «Про здійснення операцій з нерухомим майном», якими буде встановлено порядок проведення прилюдних торгів, визначено статус спеціалізованих організацій, на які покладаються реалізація нерухомого майна та умови здійснення операцій з нерухомим майном.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.10р. № 2677-VI статтю 62 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99р. № 606-XIV викладено в наступній редакції:

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.

У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Пунктом 4.9 Тимчасового положення, у редакції чинній до 25.04.11р. передбачалось, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 24.04.14р. № 681/5, зареєстрованого в Мін'юсті 24.04.14р. за № 445/25222 «Зміни до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» пункти 4.2 - 4.16 вважати відповідно пунктами 4.3 - 4.17.

Таким чином, з 25.04.14р. (набрання чинності Наказу № 681/5) п.4.10 Тимчасового положення викладений у наступній редакції: якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів.

Судом не встановлено не відповідності п. 4.9 Тимчасового положення у редакції чинній до 24.04.14р. та п. 4.10 у редакції чинній з 25.04.14р. правовому акту вищої юридичної сили - Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.10р. №2677-VI, а саме ч. 5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Наведена вище ч. 5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями внесеними згідно Закону №2677-VI) передбачає можливість проведення прилюдних торгів у три етапи, а саме: реалізація на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майна, яке виставлено вперше; у разі його не реалізації протягом двох місяців можливість його уцінки, але не більш як на 30 відсотків; та у разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки, таке майно повторно уціняється, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У свою чергу, п. 4.9 Тимчасового положення у редакції чинній до 24.04.14р. та п. 4.10 у редакції чинній з 25.04.14р., передбачає результат проведення торгів, у разі якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, а саме зняття такого майна з прилюдних торгів.

Таким чином, колегія суддів не вбачає невідповідності наведених пунктів вимогам закону, як і не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог.

Та обставина, що на момент розгляду судом першої інстанції справи по суті наказ №68/5 втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22.12.15р. №2710/5 не є перешкодою для перегляду його окремих положень на відповідність правовому акту вищої юридичної сили, оскільки такий нормативно-правовий акт діяв під час виникнення спірних правовідносин позивача. Тому висновок суду першої інтонації про відсутність спору у даній справі з покликанням на втрату чинності Тимчасовим положенням на час розгляду даної справи - помилковий.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16р. у справі №826/289/16 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16р. у справі №826/289/16- змінити.

У задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених у даній постанові апеляційного суду.

Дана постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.