КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа№ 910/13094/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Корсакової Г.В.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від прокуратури: Підяш О.С. - за посвідченням;

від позивача-1: Карманський В.Б. - за належним чином оформленою довіреністю;

від позивача-2: Капустін В.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача-1: Хільчук О.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача-2: Мельничук А.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс"

на рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/13094/15 (суддя Ковтун С.А)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1) Державного агентства лісових ресурсів України

2) Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

до 1) Київської обласної державної адміністрації

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного

дизайну "Едельвейс"

про визнання недійсним розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи питання законності оспорюваного акта, не встановили які інтереси держави в особі позивачів підлягають судовому захисту з урахуванням того, що держава, в особі територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та в особі постійного користувача лісами реалізувала своє право погодження тимчасового довгострокового користування лісами державної власності.

Крім того, зазначивши, що повноваження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування припинились на момент прийняття спірного розпорядження у зв'язку з вищевказаними змінами законодавства, господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тій обставині, що вказане погодження було надано в період дії попередньої редакції ст. 18 Лісового кодексу України, тобто в законний спосіб, та яке стало передумовою прийняття оспорюваного розпорядження, саме за приписами якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-2, і суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх зміни чи припинення.

Господарськими судами не встановлювались обставини які б свідчили, що на законність оспорюваного рішення вплинула саме помилка допущена суб'єктом майнових прав, набутих внаслідок прийняття цього рішення, тобто відповідачем-2.

Зазначивши, що Київська обласна державна адміністрація не мала права на передачу водного об'єкта загальнодержавного значення в оренду, і водний об'єкт надано для цілей, які не відповідають вимогам водного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили, чи надавався вказаний водний об'єкт окремо в водокористування ДП "Білоцерківське лісове господарство" та яким чином і для яких цілей даний ставок використовувався ним.

Крім того, судами не досліджувалось, чи можливо було передати в водокористування спірний водний об'єкт відповідачу 2 окремо від землі, яка має лісогосподарське призначення.

Дійшовши висновку про порушення відповідачем-1 положень Водного кодексу України , які стосуються оренди водних об'єктів, господарські суди першої та апеляційної інстанції не дослідили обставини справи щодо необхідності, у разі здійснення спеціального водокористування чи на умовах оренди, вилучення спірної нелісової земельної ділянки зайнятої водним об'єктом у постійного землекористувача та переведення цієї земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель водного фонду, що за змістом вищенаведених норм є обов'язковим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року позовну заяву першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" про визнання недійсним розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 23.05.2016 року відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/13094/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду першої інстанції від 23.05.2016 року є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінив докази, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що є безумовними підставами для скасування вказаного вище рішення.

Також скаржник зазначає, що Перший заступник прокурора прокуратури Київської області ні у позовній заяві, ні у процесі розгляду цієї справи, не вказав на факти, які б доводили, що Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 року №507 порушує права і охоронювані законом інтереси Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».

Скарга вмотивована також тим, що ні під час укладання договору з ДП «Білоцерківське лісове господарство», ні в даний час ТОВ «Центр Ландшафтного дизайну «Едельвейс» будь-яких порушень законодавства не вчиняло та вважає, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 р. №507 є законним і прийняте у відповідності до діючого законодавства.

Апелянт вважає, що лісова ділянка, на якій розташований ставок, спільно з іншими лісовими ділянками, а всього загальною площею 17,0000 га, Київською обласною державною адміністрацією виділені ПП «Центр Ландшафтного дизайну «Едельвейс», правонаступником якого нині є ТОВ «Центр Ландшафтного дизайну «Едельвейс», з дотриманням вимог діючого на час прийняття рішення законодавства.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2016 року справу № 910/13094/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА_1., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року у зв'язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/13094/15.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2016 року справу № 910/13094/15 передано для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА_1., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів, розгляд справи відкладено до 26.10.2016 року

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.09.2016 року у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді ОСОБА_1., сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 19.10.2016 року за участю представників сторін.

В судовому засіданні 19.10.2016 року було оголошено перерву до 23.11.2016 року

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 року у зв'язку з участю судді Тищенко А.І. у підготовці в Національній школі суддів України, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року у визначеному складі суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Позивач-2, згідно з поданим до суду 16.11.2016 року клопотанням, просить долучити до матеріалів справи копію запиту Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" від 24.10.2016 року №618 та копію відповіді Басейного управління водних ресурсів річки Рось Державного агентства водних ресурсів України від 07.11.2016 року №292/02.1.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 року № 507 вирішено виділити приватному підприємству "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки загальною площею 17,0000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Білоцерківське лісове господарство", а саме: площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) та площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва), та розташовані на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Дане розпорядження прийнято на підставі погодження ДП "Білоцерківське лісове господарство" (лист від 13.04.2012 № 385) та погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 23.04.2012 року № 01-04/604).

На підставі розпорядження 11.02.2013 року між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та ПП "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" укладено договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою № 11, який зареєстровано Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 25.02.2013 за № 1 (далі-Договір).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.05.2015 року, ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" є правонаступником ПП "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс".

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 21.02.2007 І-КВ № 001995, земельна ділянка, на якій розташовані надані у користування лісові ділянки, надана у постійне користування для ведення лісового господарства Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для введення лісового господарства.

Згідно з таксаційним описом земельних ділянок, виділ 26 та виділ 6 є розсадниками, а виділ 9 - ставком.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "Центр Ландшафтного дизайну "Едельвейс" від 28.11.2012 №507, визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладеного між Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" та Приватним підприємством "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс", зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" повернути Державному підприємству "Білоцерківське лісове господарство" лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що лісову ділянку надано у довгострокове тимчасове користування без згоди Державного агентства лісових ресурсів України, що суперечить ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України, оскільки однин із об'єктів, який надано у користування за оскаржуваним розпорядженням та договором, є водний об'єкт (ставок) загальнодержавного значення, відповідно до Водного кодексу України повноваження щодо передачі його у користування належать Кабінету Міністрів України, а не Київській обласній державній адміністрації. Крім того, його надано для цілей, які не передбачені ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України .

Відповідач-1 вважає, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, було уповноважено територіальний орган - Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, погоджувати рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про надання в довгострокове тимчасове користування лісів державної та комунальної власності, яке надало згоду листом від 23.04.2012 року, розпорядження не порушує права державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", оскільки останнє надало погодження на виділення лісової ділянки, ставок відносить до земель лісогосподарського призначення, який використовується для потреб лісового господарства.

Під час нового розгляду справи прокурор позов підтримав повністю, подавши заяву про зміну підстав позову. Зокрема, підтримуючи попередньо наведені підстави, прокурор вважає, що позов підлягає задоволенню також у зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" не займається науково-дослідними та освітньо-виховними роботами.

Державне агентство лісових ресурсів України зазначає, що на момент прийняття розпорядження набрали чинності зміни до ст. 18 Лісового кодексу України, які передбачали обов'язкове погодження постійного тимчасового користування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Однак, такого погодження не було та жодних матеріалів не направлялось.

Державне підприємство "Білоцерківське лісове господарство", погодилось з доводами щодо незаконності надання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування у зв'язку з відсутності згоди Державного агентства лісових ресурсів України зазначивши, що надані у користування ділянки призначені для розсадника молодняка хвойних та листвяних дерев для відтворення лісів, ставок є водним об'єктом, який не належить до лісової ділянки, а тому надання його в користування регулюється Водним кодексом України, положення якого щодо повноважень надання в користування водних об'єктів не були дотримані.

Київська обласна державна адміністрація під час нового розгляду позов відхилила повністю. Обґрунтовуючи свої заперечення щодо нової підстави позову, наведеної прокурором під час нового розгляду справи, відповідач-1 послався на те, що ні Лісовим кодексом України, ні постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 "Про регулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" не передбачено вимог щодо організаційно-правової форми чи виду діяльності підприємств, установ чи організацій під час виділення їм лісових ділянок для проведення науково-дослідних робіт або освітньо-виховних цілей.

ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" проти позову заперечило повністю. Київське обласне управління лісового та мисливського господарства погоджуючи надання в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок листом від 23.04.2012 діяло в межах компетенції, ДП "Білоцерківське лісове господарство" отримало спірні лісові ділянки для ведення лісового господарства, а не для водокористування, передача ставка у користування окремо від земельної ділянки неможлива. Правила використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року № 502 та Порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, не регламентують порядок виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування.

Під час нового розгляду ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" подало до суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київське обласне та по місту Києва управління лісового та мисливського господарства.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання, оскільки відсутні обставини, які би свідчили про те, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо однієї зі сторін.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

За приписами ст. 55 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, № 3768-ІІІ (далі - ЗК України), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 Земельного кодексу України).

Лісовим кодексом України від 21.01.1994 року, № 3852-XII (далі - Лісового кодексу України) до земель лісогосподарського призначення віднесені лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5).

Отже, земельні ділянки, на яких розташовані розсадники (виділ 26, виділ 6) та ставок (виділ 9), є землями лісогосподарського призначення.

Надання та вилучення даних земельних лісових ділянок, в силу ч. 6 ст. 1 Лісового кодексу України, є предметом регулювання земельного законодавства.

Лісова ділянка, в розумінні Лісового кодексу України, є ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами (ч.ч. 4, 5 ст. 1 Лісового кодексу України).

Таким чином, земельна ділянка, зайнята ставком, є нелісовою землею, що віднесена до категорії земель "землі лісогосподарського призначення" та використовується для потреб лісового господарства.,

Статтею 3 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини, які виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Главою 2 Лісового кодексу України врегульовано виключно порядок користування лісами, якими є тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Отже, оскільки ставок не є лісовою ділянкою, і лісові відносини, що виникають при використанні вод, не є предметом регулювання Лісового кодексу України, в силу ст. 3 Лісового кодексу України вони є предметом регулювання Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР.

При цьому, слід розмежовувати водокористування від користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зайнятою водою. Відповідно до ст. 65 Водного кодексу України користування водами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водокористування.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ст. 48 Водного кодексу України ).

Спеціальне користування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 Водного кодексу України).

Наведене вказує на те, що набуття права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зайнятої водою, за відсутністю визначених ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України обставин, не свідчить про здійснення спеціального водокористування.

З огляду на викладене, оскільки предметом користування за оскаржуваним розпорядженням та договором, є об'єкти, порядок використання яких регулюються окремими законодавчими актами (розсадники (виділ 26, виділ 6), є лісовими ділянками, став (виділ 9), є водним об'єктом), оцінка цих юридичних фактів підлягає здійсненню на відповідність Лісового кодексу України та Водного кодексу України у відповідних частинах.

Вирішуючи питання щодо правомірності розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 в частині виділення приватному підприємства "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), та площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва), суд виходить з такого.

За загальним правилом, яке наведено у ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, правомірність розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 та укладеного на його виконання Договору слід оцінювати на відповідність законодавству, яке існувало на момент їх прийняття та вчинення.

Статтею 16 Лісового кодексу України (в редакції станом на 28.11.2012) було встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 17 Лісового кодексу України у редакції станом на 28.11.2012).

В силу ст. 18 Лісового кодексу України у редакції станом на 28.11.2012, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

власники лісів або уповноважені ними особи;

підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Дана редакція статті 18 Лісового кодексу України набула чинності 18 листопада 2012 року.

Органом виконавчої влади, який уповноважений приймати рішення про надання у довгострокове тимчасове користування лісами державної власності без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів, відповідно до ст. 31 цього Кодексу, є обласні державні адміністрації.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 458/2011, є Державне агентство лісових ресурсів України.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції станом на 28.11.2002 року) умовою правомірності оскаржуваного розпорядження є наявність відповідного погодження Державного агентства лісових ресурсів України.

Водночас, як зазначено вище, передача в довгострокове тимчасове користування ПП "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" лісової ділянки площею здійснена на підставі погодження постійного лісокористувача - ДП "Білоцерківське лісове господарство" від № 385 та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 23.04.2012 року № 01-04/604).

Та обставина, що погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства на момент його видання (23.04.2012 року) відповідало існуючій на той час процедурі не нівелює визначений ст. 5 Цивільного кодексу України порядок дії актів цивільного законодавства і необхідність їх дотримання на момент прийняття рішення.

Наведене свідчить про те, що прийняття рішення про виділення приватному підприємства "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), та площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) мало місце за відсутності погодження, тобто з порушенням процедури та порядку, передбаченого ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції від 18 листопада 2012 року).

Тому колегія суддів критично приймає доводи апелянта стосовно того, що ні в даний час ТОВ «Центр Ландшафтного дизайну «Едельвейс» будь-яких порушень законодавства не вчиняло та вважає, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 р. №507 є законним і прийняте у відповідності до діючого законодавства.

Також, мало місце порушення законодавства при прийняті рішення (розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507) про виділення приватному підприємства "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісової ділянки площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва).

Як зазначено судом вище, виділ 9 є ставком, тобто не є лісовою ділянкою у розумінні Лісового кодексу України, і є дані правовідносини є предметом регулювання Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР (далі - Водного кодексу України ).

В редакції ст. 51 Водного кодексу України станом на 22.11.2012 року, у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі укладення договору обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим такий договір погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а договір, укладений органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Договори, що укладаються Кабінетом Міністрів України, не потребують погоджень з іншими органами.

Чинне на той час законодавство не передбачало надання об'єктів водного фонду у комплексі із земельною ділянкою.

Таким чином, водний об'єкт надано для інших цілей всупереч ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України .

Згідно з положеннями п. 2 ст. 14 Водного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 року № 41 затверджено "Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), відповідно до якого усі водні об'єкти, які знаходяться на території Київської області, відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Враховуючи викладене, Київська обласна державна адміністрація не була наділена повноваженнями на передачу водного об'єкта загальнодержавного значення в користування.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

З цих підстав апеляційний суд відхиляє довід апелянта про те, що лісова ділянка, на якій розташований ставок, спільно з іншими лісовими ділянками, а всього загальною площею 17,0000 га, Київською обласною державною адміністрацією виділені ТОВ «Центр Ландшафтного дизайну «Едельвейс», з дотриманням вимог діючого на час прийняття рішення законодавства.

Оцінюючи обставини щодо наявності порушених прав позивачів, які підлягають захисту у суді, суд виходить з такого.

Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом державної влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, та здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства.

Отже, Державне агентство лісових ресурсів України уповноважено здійснювати контроль за органами, які від імені Українського народу здійснюють право власності на земельні лісові ділянки.

Таким чином, звернення з позовом до суду в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України пов'язано з реалізацією повноважень останнього, передбачених абзацом 3 частини 1 статті 2 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Виходячи з балансу суспільних інтересів та інтересів власника, суд відзначає, що в даному випадку "помилка" є не тільки наслідком дії державного органу, а й бездіяльності відповідач 2, на якого покладено обов'язок отримати відповідні погодження. А тому її виправлення не пов'язано з непропорційним втручанням у нове право.

З огляду на викладене, розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 прийняте всупереч вимогам ст. 51 Водного кодексу України та ст. 18 Лісового кодексу України, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, оскільки спірне розпорядження підлягає визнанню незаконними та скасуванню, то і спірний договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, який є похідним від розпорядження і укладений на його виконання, підлягає визнанню недійсним.

У зв'язку із наведеним у відповідача-2 відсутні права на користування зазначеною земельною ділянкою, а тому вона підлягає поверненню державі в особі позивача-2.

Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову повністю.

Водночас, є необґрунтованими доводи прокурора про недійсність розпорядження та Договору у зв'язку з тим, що ТОВ "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" не займається науково-дослідними та освітньо-виховними роботами, чинним законодавством не передбачено вимог щодо організаційно-правової форми чи виду діяльності підприємств, установ чи організацій під час виділення їм лісових ділянок.

З огляду на викладене позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/13094/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/13094/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/13094/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/13094/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13094/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Г.В. Корсакова

І.М. Скрипка