ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2016 р.

Справа № 924/330/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Димбовського В.В., суддів Олійника Ю.П., Смаровоза М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІНТУР-ЕКС”, м. Миколаїв

до товариства з обмеженою відповідальністю „Україна 2001”, смт. Теофіполь

про стягнення 574400,09 грн. - пені, 1190551,00 грн. - штрафу, 991683,98 грн. - збитків

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 25.10.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №25/1 від 26.09.2016р. (у судовому засіданні 24.11.2016р.); ОСОБА_3 - за довіреністю №33/2 від 30.08.2016р.

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 28.11.2016р., оскільки у судовому засіданні 24.11.2016р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 574400,09 грн. - пені, 1190551,00 грн. - штрафу, 991683,98 грн. - збитків.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. щодо поставки товару в повному обсязі та у строки, які передбачено п. 5.2 договору. Зокрема, стверджує, що за умовами договору відповідач зобов’язався поставити позивачу у строк до 10.11.2014р. 2000 тон з опціоном+/-5% зерна сої врожаю 2014 року, за ціною 5090,00 грн. за одну тону. Однак, відповідач недопоставив товар, поставивши лише 830,500 тон зерна сої.

Вказує, що внаслідок невиконання обов’язку в натурі, позивач змушений був здійснити закупілю недопоставленої сої у іншого постачальника за цінами, що діяли на той час на ринку і які постійно зростали. Розмір збитків, за розрахунком позивача, становить різницю між вартістю сої, визначеної умовами договору поставки, укладеного з відповідачем, та вартістю сої, поставленої позивачу іншим постачальником.

Нарахування пені та штрафу обумовлює наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування (п. 7.3.1).

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважаючи їх необгрунтованими та безпідставними. Стверджує, що свої зобов’язання по договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. виконав в повному обсязі.

Звертає увагу, що доданий позивачем примірник договору поставки, відрізняється за текстом із примірником договору, який знаходиться у відповідача, а саме: відрізняються пункти 3.1 та 4.2 договору.

Відмічає, що в наявному у відповідача договорі поставки, у п. 3.1 міститься зобов’язання про поставку позивачу сої у кількості 850 метричних тон з опціоном продавця +-5%. Вказує, що на виконання вказаного пункту договору відповідачем поставлено позивачу 830,50 тон сої. Тобто, як вважає відповідач, він повністю виконав умови договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р.

На позицію відповідача позивачем подано додаткові пояснення від 14.04.2015р., згідно яких стверджує, що зміст першої сторінки договору, наданого відповідачем, в частині кількості товару (п.3.1) та загальної вартості товару (п. 4.2), не відповідає досягнутим сторонами у жовтні 2014 року домовленостям.

Відзначає, що одним з представників позивача у питаннях комунікації з контрагентами на території Західного регіону України є ОСОБА_4, місце праці якої знаходиться в офісі за наступною адресою (м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 26, оф. 20). Згідно з її заявою, яка засвідчена у нотаріальній формі, нею особисто було надано та у подальшому отримано від ТОВ „Україна 2001” спочатку електронною поштою, а потім і в оригіналі погоджений сторонами договір поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. щодо поставки ТОВ „Україна 2001” товару (зерна сої урожаю 2014 року) саме в загальній кількості 2000т. (з опціоном +/- 5% за вибором продавця) на загальну вартість 10180008,00 грн., про що свідчить зміст першої сторінки договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., який надійшов від відповідача 13.10.2014р. електронною поштою файлами 222 – 0009.jpg (перша сторінка), 222 -0010.jpg, 222 - 0011.jpg, 222 - 0012.jpg, 222 - 0013.jpg, 222 – 0014.jpg, 222 – 0015.jpg, 222 – 0016.jpg, 222 – 0017.jpg, 222 – 0018.jpg, 222 - 0019.jpg, 222 - 0020.jpg.

Посилаючись на заяву ОСОБА_4, позивач стверджує, що ідентичний текст цього ж договору поставки у форматі MS-Word, було попередньо, листом від 10.09.2014р., надіслано відповідачу з проханням повернути скан підписаного договору, що й було здійснено відповідачем 13.10.2014р.

До того ж, у додаткових поясненнях від 27.04.2015р. позивач зазначив, що замовив у Київському експертно-дослідному центрі незалежне експертне (комп’ютерно-технічне) дослідження усіх електронних відправлень (листів) поштової електронної скриньки працівника ТОВ „ГРІНТУР-ЕКС” ОСОБА_5 за період з 09.10.2014р. по 20.01.2015р. на предмет фіксації факту та змісту її листування з працівниками ТОВ „Україна 2001”. За результатами комп’ютерно-технічного дослідження експертом було підготовлено та надано висновок №14231 від 22.04.2015р., в якому встановлено, що в листуванні Є. ОСОБА_4 не було знайдено жодного документу (повідомлення чи вкладення до нього), який би містив текст першої сторінки договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., де би передбачалася поставка 850,0 т. товару.

Крім того, позивач посилається на претензії-вимоги, які неодноразово заявляв відповідачу щодо сплати штрафних санкцій за недопоставку 1169,500 т. товару та виконання зобов’язання з поставки цієї кількості у натурі. Проте, на жодну претензію відповідач не надавав ніякої відповіді, особливо у разі, якщо відповідач заявляє, що сторони домовилися про поставку товару у кількості 850,00 т., а не 2000 т.

На думку позивача, лист відповідача від 05.01.2015р. б/н щодо відсутності заборгованості у ТОВ „Україна 2001” перед ТОВ „Грінтур-екс” та незадоволення заяв про взаємозалік не має ніякого відношення до справи, оскільки в такому листі відсутнє будь-яке обґрунтування, зокрема, відсутні будь-які посилання на вищевказані претензії позивача, а також відсутні заперечення щодо обов’язку з поставки 2000т. зерна.

У додаткових поясненнях від 26.10.2016р. позивач виклав позицію з приводу проведеної судової технічної експертизи. Посилаючись на висновок експерта, вважає, що експертиза підтвердила підміну у наданому відповідачем примірнику договору поставки перших чотирьох аркушів, на першому з яких, зокрема, і містяться істотні умови щодо кількості товару, що мав бути поставлений, та його загальної вартості, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також відсутність ознак монтажу (підробки) та підміни аркушів у наданому позивачем примірнику договору поставки.

У свою чергу, відповідач, у додаткових поясненнях від 10.11.2016р., виклав свої доводи з приводу проведеної експертизи. На думку відповідача, у висновку від 15.12.2015р. експерт робить власні висновки та потім допускає припущення, які прямо суперечать один одному. Так, як вказує відповідач, судовим експертом прямо встановлено факт відсутності монтажу при виготовленні перших аркушів обох договорів. Але, надалі по тексту експерт робить припущення, зміст якого суперечить встановленим вище фактам, а саме: „Отже, зважаючи на те, що перший, другий, третій і четвертий аркуші договору поставки №С 0910/4 від 09.10.2014 - об.№2 (т.1, а.с. 201-204) були замінені, не виключено, що при виготовленні першого аркушу даного примірника договору був використаний монтаж за допомогою комп’ютерної техніки” (абзаци четвертий, аркуш п’ятий висновку експертизи від 15.12.2015р.).

Стосовно позиції позивача, з посиланням на висновок експерта про три групи паперу і про заміну перших чотирьох аркушів в одному з договорів вважає, що за таких умов, повинно було б існувати лише дві групи паперу аркушів договору, а саме: перша група - це всі п’ять аркушів одного примірника договору (а.с.195-199) та п’ятий аркуш другого примірника договору (а.с. 205); друга група - це чотири аркуша другого примірника договору (а.с. 201-204). Також, зазначає, що оригінали його печаток на обох примірниках спірного договору різняться між собою кольором фарби. Останні сторінки примірників обох договорів виконані різними лазерними принтерами, ознаки друку на різних моделях принтерів мають явний характер та свідчать, на думку відповідача, про можливість існування декількох варіантів підписаних спірних договорів з різними істотними умовами договорів.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що виконавчий директор, відповідно до п. 7.14.11 Статуту ТОВ „Україна 2001”, в редакції, що була дійсна станом на дату підписання спірного договору поставки, був уповноважений на укладання та підписання від імені ТОВ „Україна 2001” договорів з урахуванням обмежень, встановлених п. 7.12.5 Статуту (генеральний директор товариства надає згоду на укладення різноманітних договорів та вчинення інших правочинів від імені товариства, в т.ч. договорів купівлі-продажу, поставки, обміну, позики, кредитних договорів та договорів по відчуженню майна товариства на суму, що перевищує 3 млн. гривень).

Стверджує, що генеральний директор ТОВ „Україна 2001” своїм наказом від 09.10.2014р. уповноважив виконавчого директора ОСОБА_6 на підписання договору поставки сої з ТОВ „Грінтур-Екс” у кількості саме 850 тонн на загальну суму 3605419,50 грн.

Стосовно вимоги про відшкодування збитків відповідач зазначив про недоведеність позивачем наявності збитків та їх розмір. Зокрема, посилається на відсутність доказів того, що позивач був позбавлений можливості придбати товар у інших постачальників за більш вигідною для себе ціною.

Окрім того, у додаткових поясненнях від 10.11.2016р. та від 28.11.2016р. відповідач звертає увагу на нарахування позивачем неустойки, яка є явно завищеною та посилається на ст. ст. 230, 233 ГК України, на рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. №7-рп-/2013, постанову ВГСУ від 19.05.2016р. у справі №904/4950/15.

У додаткових поясненнях від 24.11.2016р. позивач надав свою позицію стосовно доводів відповідача щодо повноважень ОСОБА_6 на підписання договору поставки.

Посилаючись на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які за законом вважаються достовірними та можуть використовуватись в спорах з третіми особами, позивач вказує, що жодних обмежень для керівника та підписанта, яким являється ОСОБА_6, при підписанні договорів на момент укладання спірного договору поставки не існувало. Відмічає, що відомості про такі обмеження на представництво в реєстрі відсутні і станом на 23.11.2016р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подані раніше заперечення та наполягав на відмові у позові. Окрім того, підтримав заявлене у судовому засіданні 24.11.2016р. клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підписів виконавчого директора ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6 на обох примірниках оригіналів договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., вважаючи, що примірник спірного договору ТОВ „Грінтур-Екс” було підроблено. Обгрунтовуючи свою позицію посилається на те, що друк примірників договорів здійснено на різних принтерах; оригінали печаток ТОВ „Україна 2001” на обох примірниках спірного договору, ще різняться між собою кольором фарби; підпис на п’ятій сторінці примірника спірного договору ТОВ „Грінтур-Екс” здійснено не виконавчим директором ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6, а іншою особою.

При призначенні експертизи просить поставити наступне питання: 1) Чи виконано підписи на примірниках оригіналів обох договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. від імені виконавчого директора ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6 саме цією особою, чи дані підписи на примірниках оригіналів обох договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. виконано різними особами? Експертизу просить провести в Хмельницькому відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату за проведення почеркознавчої експертизи відповідач гарантує.

При вирішенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи підписів виконавчого директора ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6 на обох примірниках оригіналів договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. судом враховується, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом приймається до уваги те, що у даній справі проводилася судова технічна експертиза, предметом дослідження якої були два оригінали договору поставки від 09.10.2014р., оскільки сторонами висловлені суперечливі позиції та надані докази, які поставили під сумнів правдивість одного з оригіналів договору.

За результатами проведеної експертизи, суду надано два висновки судової експертизи від 15.12.2015р. та від 04.10.2016р., в яких, поміж іншого, були детально досліджені сторінки двох договорів з наявними на них підписами представників сторін.

З огляду на викладене, у зв’язку з відсутністю у дійсній потребі у спеціальних знаннях, суд не вбачає необхідності призначати по справі почеркознавчу експертизу, тому, у клопотанні відповідача про призначення почеркознавчої експертизи підписів виконавчого директора ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6 на обох примірниках оригіналів договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. слід відмовити.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні 24.11.2016р. заявлено клопотання про призначення додаткової судово-технічної експертизи, яку просить провести в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз.

При призначенні даної експертизи просить поставити наступні питання:

1) На яких типах лазерних принтерів виготовлені п'яті сторінки спірного договору?

2) Чи на одному типі лазерного принтера проведено друк п'ятих сторінок обох примірників спірного договору?

3) Чи на одному лазерному принтері проведено друк п'ятих сторінок обох примірників спірного договору, чи на різних?

Мотивує вказане клопотання тим, що експертами не проводилося дослідження тексту договору на предмет встановлення конкретного типу, моделі та виробника лазерних принтерів, на яких проводився друк двох примірників спірного договору. Хоча, порівнюючи два примірника спірного договору видно, що дані примірники друкувалися на зовсім різних лазерних принтерах.

На думку представника відповідача, з’ясування даного питання має значення для об’єктивного та правильного вирішення даної справи, оскільки дасть можливість суду правильно встановити чи було в дійсності сторонами підписано декілька варіантів примірників спірного договору при обговоренні та погодженні його істотних умов. Вважає, що існування двох примірників договору з різними істотними умовами могло викликати помилку при підписанні сторонами узгодженого варіанту договору, що привело до даного судового спору. Оплату за проведення експертизи відповідач гарантує.

У поясненнях, поданих 28.11.2016р., відповідач відносно призначення додаткової судово-технічної експертизи навів додаткові обгрунтування. Посилається на висновок судово-технічної експертизи від 04.10.2016р., в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_6, нанесений барвною речовиною синього кольору, що що міститься у договорі поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014 (а.с.199 т. 1), (об’єкт 3) (абзац третій, ст. сторінка восьма висновку); підпис від імені ОСОБА_6II., нанесений барвною речовиною синьо-фіолетового кольору, що міститься у договорі поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014 (а.с.205 т.1), (об’єкт 6) (абзац шостий, сторінка восьлюго висновку).

На думку відповідача, це є суттєвим фактом, який дійсно свідчить про те, що протягом строку переговорів щодо укладення спірного договору існувало декілька редакцій цього договору вже в підписаному вигляді.

Як вказує відповідач, за умови існування двох підписаних примірників договору та у випадку неможливості встановлення факту, яка сама редакція є останньою, виникають підстави вважати, що кількість товару (сої), яка дійсно була погоджена обома сторонами договору для здійснення поставки становить саме 850,00 метричних тон, оскільки ця цифра вкладається в чисельні параметри щодо кількості товару за обома договорами. При цьому, відповідач наголошує, що останньою редакцією договору, яка була погоджена є договір із зазначенням кількості товару, що має бути поставлений у розмірі - 850,00 метричних тон.

Клопотання відповідача про призначення додаткової судово-технічної експертизи задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 ГПК України, додаткова судова експертиза призначається у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта.

Згідно з пп. 1.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” №4 від 23.03.2012р., додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку у судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об’єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Оскільки судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при проведенні технічної експертизи двох договорів досліджено всі надані йому об’єкти, у висновках від 15.12.2015р. та від 04.10.2016р., надано вичерпні відповіді на всі поставлені перед експертизою питання, висновки експертів викладено чітко та ясно, суд не вбачає необхідності призначати по справі додаткову судову технічну експертизу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

09.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ГРІНТУР-ЕКС” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Україна 2001” (постачальник або продавець) укладено договір поставки №С-0910/4, згідно умов якого продавець зобов’язується продати та поставити, а покупець зобов’язується оплатити і прийняти сою та/або сою нестандартну врожаю 2014 року насипом, у відповідності до умов цього договору (п. 1.1).

Матеріали справи містять електронну переписку між позивачем та відповідачем. Так, матеріали справи містять роздруківку з екрану робочого комп’ютера представника позивача - ОСОБА_4, із зображенням тексту листа від 10.10.2014р. відправленого на електронну поштову скриньку працівника ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_7 (ОСОБА_8 ) та прикладених до цього листа файлів „Украйна 2001 авто.docх” та „Санкции Украйна 2001 авто.doc” та роздруківку сторінок договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. щодо поставки ТОВ „Україна 2001” товару (зерна сої урожаю 2014 року) в загальній кількості 2000 т. (з опціоном +/- 5% за вибором продавця) на загальну вартість 10180008,00 грн., який містився у файлі „Украйна 2001 авто.docх” прикріпленому до листа представника позивача від 10.10.2014р. відправленого иа електронну поштову скриньку працівника ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_7 (ОСОБА_8 ); роздруківку з екрану комп’ютера представника позивача із зображенням тексту листа працівника ТОВ „Україна 2001” - ОСОБА_9, отриманого представником позивача 13.10.2014р. з електронної поштової скриньки ОСОБА_9 (ОСОБА_10 ) та прикладених до цього листа файлів; роздруківку зображень JPG-файлів від 13.10.2014р.: 222 – 0009.jpg (перша сторінка), 222 -0010.jpg, 222 - 0011.jpg, 222 - 0012.jpg, 222 - 0013.jpg, 222 – 0014.jpg, 222 – 0015.jpg, 222 – 0016.jpg, 222 – 0017.jpg, 222 – 0018.jpg, 222 - 0019.jpg, 222 - 0020.jpg., які були прикріплені до листа працівника ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_9 (ОСОБА_10 ).

У заяві від 09.04.2015р. представник позивача – ОСОБА_4, засвідченої у нотаріальній формі, пояснила, що 10.10.2014р. о 10 г. 21 хв, зі своєї електронної поштової скриньки відправила на електронну поштову скриньку менеджера ТОВ „Україна 2011” - ОСОБА_7 текст договору поставки №С-1510/4 від 09.10.2014р. у файлі формату МS-WORD, а також текст угоди про дотримання сторонами нормативних актів, якими встановлено економічні санкції до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними внаслідок існуючої політичної ситуації в Україні та АР Крим у файлі формату МS-WORD. 13.10.2014р. о 16 г. 22 хв., на свою електронну поштову скриньку, ОСОБА_11 отримала з електронної поштової скриньки працівника бухгалтерії ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_9 листа з прикріпленими до нього 12 файлами із сторінками договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. та додатками до нього у форматі JPG з наступними найменуваннями: 222 – 0009.jpg (перша сторінка), 222 -0010.jpg, 222 - 0011.jpg, 222 - 0012.jpg, 222 - 0013.jpg, 222 – 0014.jpg, 222 – 0015.jpg, 222 – 0016.jpg, 222 – 0017.jpg, 222 – 0018.jpg, 222 - 0019.jpg, 222 - 0020.jpg. Зокрема файл 222 - 0009.jpg містив першу сторінку договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. з інформацією в п.3.1. про зобов'язання продавця поставити 2000,00 метричних тон товару, а файли 222 - 0013. jpg. та 222 - 0015. jpg. містили зображення підписів директора та відбитків печатки ТОВ „Україна 2001”. У подальшому, оригінали двох примірників договору поставки №С-910/4 від 09.10.2014р., зображення яких було отримано електронною поштою 13.10.2014р. о 16г.22хв. з електронної поштової скриньки працівника бухгалтерії ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_9, були надіслані ТОВ „Україна 2001” на адресу нашого офісу в м.Хмельницький (м.Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 26 оф.20) для підписання з боку ТОВ „Грінтур-Екс”. Один примірник договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., підписаного з боку ТОВ „Грінтур-Екс”, було повернуто ТОВ „Україна 2001”.

У матеріалах справи містяться два примірника договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. з різними редакціями пунктів 3.1 та 4.2, якими регулюються питання кількості та загальної вартості товару, що ТОВ „Україна 2001” зобов’язалося поставити „ГРІНТУР-ЕКС”.

У договорі, наданому позивачем (том 1, стр. 195-199), пункт 3.1 викладено у наступній редакції: продавець зобов’язався поставити 2000,00 метричних тон (дві тисячі) метричних тон товару з опціоном +/-5% за вибором продавця. Натомість, у договорі, наданому відповідачем (том 1, стр. 201-205), пункт 3.1 викладено у такій редакції: продавець зобов’язується поставити 850,00 метричних тон (вісімсот п’ятдесят) метричних тон товару з опціоном +/-5% за вибором продавця.

Ціну товару обумовлено в розділі 4 договору поставки. Пункт 4.1 договору поставки, як у примірнику, наданому позивачем, так і у примірнику, наданому відповідачем, викладено однаково: ціна товару без податку на додану вартість (ПДВ) за цим договором складає 4241,67 грн. (чотири тисячі двісті сорок одна гривня 67 копійок) за одну метричну тонну. Ціна товару з ПДВ за цим договором складає 5090,00 грн. (п’ять тисяч дев’яносто гривень 00 копійок) за одну метричну тонну.

Однак, пункт 4.2 договору містить різні редакції: у договорі, наданому позивачем (том 1, стр. 195-199), пункт 4.2 має наступний зміст: загальна вартість по цьому договору товару складає: без ПДВ 8483340,00 (вісім мільйонів чотириста вісімдесят три тисячі триста сорок грн. 00 коп.), загальна вартість товару з ПДВ складає 10 180 008 (десять мільйонів сто вісімдесят тисяч вісім грн. 00 копійок) +/- 5%, згідно п. 3.1.

У договорі, наданому відповідачем (том 1, стр. 201-205), пункт 4.2 викладено у наступній редакції: загальна вартість по цьому договору товару складає: без ПДВ 3605419,50 (три мільйони шістсот п’ять тисяч чотириста дев’ятнадцять грн. 50 коп.), загальна вартість товару з ПДВ складає 4326500,00 (чотири мільйони триста двадцять шість тисяч п’ятсот грн. 00 копійок) +/- 5%, згідно п. 3.1.

Інші умови примірників договору, як позивача, так і відповідача, є ідентичними. Так, строк поставки товару, згідно п. 5.2 договору, з 10.10.2014р. по 10.11.2014р., обидві дати включно.

У п. 7.3.1 договору передбачено, що за не поставку (недопоставку) товару в строки, вказані в п. 5.2 цього договору, продавець зобов’язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов’язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

Згідно п. 7.3.2 договору, у випадку прострочення поставки покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а продавець при цьому зобов’язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв’язку з простроченням збитки, а також сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по цьому пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

У п. 10.2 договору поставки сторони погодили, що цей договір може бути укладеним сторонами шляхом обміну між ними копіями факсимільним та/або електронним зв’язком (з допомогою факсу та/ або електронної пошти). Причому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної зі сторін мають бути повністю однаковими по змісту (автентичними), а також повинні мати копії печаток кожної сторони та підписи уповноважених осіб сторін. Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних трьох днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів.

Якщо протягом 3-х днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв’язку, будь-яка зі сторін проведе будь-які дії направлені на виконання своїх зобов’язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.), то цей договір буде вважатися укладеним незалежно від виконання іншою стороною (сторонами) умови обміну оригіналами договорів.

Обидва примірники договору скріплені відтисками печаток сторін та проставлено підписи з обидвох сторін. Зі сторони позивача проставлено підписи під в.о. генерального директора ТОВ „ГРІНТУР-ЕКС” ОСОБА_12, головний бухгалтер ТОВ „ГРІНТУР-ЕКС” ОСОБА_13; зі сторони відповідача проставлено підписи під виконавчий директор ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6

Матеріали справи містять статут ТОВ „Україна 2001”, зареєстрований 13.06.2013р., та наказ генерального директора ТОВ „Україна 2001” №0910/2 від 09.10.2014р.

Згідно п. 7.14.2 статуту, виконавчий директор товариства розпоряджається всім майном товариства, включаючи кошти на розрахункових та інших рахунках з урахуванням обмежень встановлених п. 7.12.5 цього статуту. Згідно п. 7.12.5. статуту, до компетенції генерального директора товариства відноситься надання згоди на укладання різноманітних договорів та вчинення інших правочинів від імені товариства, в тому числі договорів купівлі-продажу, поставки, обміну, позики, кредитних договорів та договорів по відчуженню майна товариства на суму, що перевищує 3000000,00 грн., а також договорів, які у відповідності до вимог чинного законодавства потребують обов’язкового нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації.

Згідно наказу генерального директора ТОВ „Україна 2001” №0910/2 від 09.10.2014р., виконавчого директора ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6 уповноважено на підписання договору поставки сої з ТОВ „ГРІНТУР-ЕКС” у кількості 850 тонн на загальну суму 3605419,50 грн.

Ухвалою від 30.04.2015р. у даній справі було призначено судову технічну експертизу двох оригіналів договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., наданих позивачем та відповідачем. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

1. Чи змінювались у обох примірниках договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. аркуші?

2. Чи містять аркуші обох примірників договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. ознаки втручання/змін?

3. Чи належать аркуші паперу, з яких складаються обидва примірника договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. до різних партій випуску?

4. Який спосіб друку використано під час виготовлення обох договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р.?

5. Чи готовлена перша сторінка обох договорів поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. шляхом монтажу за допомогою комп’ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

6. Чи нанесений відтиск печатки (штампа) та підписів на обох договорах поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. у той час, яким виготовлений документ?

За результатами проведення судової технічної експертизи документів, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено два висновка №8785/8786/15-33/22819/22824/15-33 від 15.12.2015р. та №8787/15-34/14701-14709/16-34 від 04.10.2016р.

У висновку від 15.12.2015р. надано відповіді на перше, друге четверте, п’яте питання, а також питання 6 в частині встановлення часу нанесення відтисків печаток. Відповідь на третє питання та шосте питання в частині встановлення часу проставлення підписів надано у висновку від 04.10.2016р.

Згідно висновку №8785/8786/15-33/22819/22824/15-33 від 15.12.2015р. експертом встановлено наступне:

1. Аркуші договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. (т. 1, а.с. 195-199) виготовлені на одному і тому ж знакосинтезуючому пристрої. Встановити, чи одночасно, чи з розривом у часі виготовлені дані аркуші - не є можливим; перший, другий, третій і четвертий аркуші договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. (т. 1, а.с. 201-204), виготовлені не одночасно з п’ятим аркушем даного договору (т. 1, а.с. 205). Перший, другий, третій і четвертий аркуші даного договору були замінені.

2. Аркуші паперу, на яких виконані договори поставки, надані позивачем та відповідачем, не піддавались змінам (штучному старінню) з метою унеможливлення встановлення часу виготовлення документів.

4. Друкований текст договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., наданого позивачем, виготовлений на монохромному знакосинтезуючому пристрої (принтері) з лазерною технологією друку. Друкований текст договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., наданого відповідачем, виготовлений за допомогою комп’ютерного обладнання - монохромних знакосинтезуючих пристроїв з лазерною технологією друку.

5. Ознаки, які свідчили б про виготовлення першого аркушу договору поставки, наданого позивачем, шляхом монтажу відсутні. Зважаючи на те, що перший, другий, третій і четвертий аркуші договору поставки, наданого відповідачем, були замінені, не виключено, що при виготовленні першого аркушу даного примірника договору був використаний монтаж за допомогою комп’ютерної техніки - сканування з подальшою обробкою отриманих зображень за допомогою графічних редакторів комп’ютерних програм, внесенням змін до первинного змісту тексту та наступною роздруківкою зміненого тексту.

6. Відтиски печатки від імені ТОВ „Грінтур-Екс”, які містяться у двох примірниках договору поставки, наданих позивачем та відповідачем, нанесені однією і тією ж печаткою, а саме, печаткою ТОВ „Грінтур-Екс”, вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження. Відтиски печатки від імені ТОВ „Грінтур-Екс”, які містяться у двох примірниках договору поставки, наданих позивачем та відповідачем, нанесені в той же період часу, що й вільні зразки відтисків печатки від імені ТОВ „Грінтур-Екс”, які містяться у наданих документах за 09.10.2014р. Відтиски печатки від імені ТОВ „Україна 2001”, які містяться у двох примірниках договору поставки, наданих позивачем та відповідачем, нанесені однією і тією ж печаткою, а саме, печаткою ТОВ „Україна 2001”, вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження. Відтиск печатки від імені ТОВ „Україна 2001”, який міститься у договорі поставки, наданого позивачем, нанесений у той же період часу, що й вільні зразки відтисків печатки від імені ТОВ „Україна 2001”, які містяться у видаткових накладних за період з 04.09.2014р. по 21.10.2014р. Встановити час (період часу) нанесення відтиску печатки від імені ТОВ „Україна 2001”, який міститься у договорі поставки, наданого позивачем, та чи нанесено даний відтиск печатки в той час, яким датований даний документ, - не є можливим.

Висновками судової технічної експертизи документів №8787/15-34/14701-14709/16-34 від 04.10.2016р. є наступні:

1. Підписи від імені ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 у двох примірниках договору поставки №С-0910/4, датованих 09.10.2014, виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синього та синьо-фіолетового кольорів.

2. У двох примірниках договору поставки №С-0910/4, датованого 09.10.2014, відсутні ознаки штучного зістарювання документів.

3. Папір аркушів досліджуваних двох примірників договору поставки №С-0910/4, датованого 09.10.2014, що розташовані в т. 1 матеріалів справи а.с. 195-199 та а.с. 201-205 поділяється на три відмінні між собою групи:

- першу групу складає папір усіх п’яти аркушів примірника договору поставки №С-0910/4, датованого 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 195-199;

- другу групу складає папір чотирьох перших аркушів примірника договору поставки №С-0910/4, датованого 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 201-205;

- третю групу представляє п’ятий аркуш примірника договору поставки №С-0910/4, датованого 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 201-205.

В межах однієї групи аркушів папір має спільну родову належність.

4. У наданому на дослідження примірнику договору поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 195-199, підпис від імені ОСОБА_13, виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору, але значна частина його штрихів перетинається зі штрихами відтиску печатки від імені ТОВ „Грінтур-Екс”, а підпис від імені ОСОБА_6 виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синього кольору, але значна частина його штрихів перетинається зі штрихами відтиску печатки від імені ТОВ „Україна 2001”, що унеможливлює отримання вирізок штрихів цих підписів у достатній для проведення дослідження кількості.

У зв’язку з цим, встановити час виконання підписів від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_6, що містяться у наданому на дослідження примірнику договору поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 195-199, не видається можливим.

Підпис від імені ОСОБА_12 у наданому на дослідження примірнику договору поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 195-199, а також підписи від імені ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 у наданому на дослідження примірнику договору поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 201-205, виконані у період часу ймовірно не пізніше листопада 2014 року. Більш точно встановити період виконання вказаних підписів у документах не представляється можливим із причини малої кількості наданих зразків порівняння із штрихами такої ж рецептури, як і у досліджуваних записах та підписах. Отже, виконання досліджуваних: підпису від імені ОСОБА_12 у наданому на дослідження примірнику договору поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 195-199, а також підписів від імені ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 у наданому на дослідження примірнику договору поставки №С-0910/4, датованому 09.10.2014, що розташований в т. 1 матеріалів справи а.с. 201-205, у вказану в документах дату: 09.10.2014, не виключається.

Відповідач поставив позивачу товар (сою нестандартну) загальною кількістю 830,500 тонн на суму 4227248,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1138 від 17.10.2014р. у кількості 222,620 т.; №1144 від 17.10.2014р. у кількості 123,740 т.; №1145 від 18.10.2014р. у кількості 76,360 т.; №1146 від 19.10.2014р. у кількості 180,160 т.; №1153 від 21.10.2014р. у кількості 39,900 т.; №1176 від 24.10.2014р. у кількості 43,180 т.; №1179 від 26.10.2014р. у кількості 36,160 т.; №1203 від 31.10.2014р. у кількості 31,720 т.; №1222 від 05.11.2014р. у кількості 76,660 т.

Поставка товару у вказаній кількості підтверджується також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та реєстрами машин ТОВ „Україна 2001” за період 17.10.2014р. - 05.11.2014р.

Поставлений відповідачем товар у кількості 830,500 тонн на суму 4227248,32 грн. позивачем оплачено, про що свідчить довідка №71919 від 03.03.2015р. ПАТ „ІНГ Банк Україна” за період з 17.10.2014р. по 06.11.2014р.

У листі №1832 від 13.11.2014р., адресованому позивачу, відповідач повідомив, що у зв’язку з технічними причинами договір №С-0910/4 від 09.10.2014р. виконується частково.

Позивач надсилав відповідачу претензії-вимоги про виконання зобов’язань з поставки недопоставленого товару в кількості 1169,500 т. та сплату штрафних санкцій. Претензії-вимоги надіслано відповідачу 25.11.2014р., 24.12.2014р., 15.01.2015р. та отримано останнім, про що свідчать фіскальні чеки, описи вкладення у цінний лист та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, відповідачем претензії задоволено не було.

У той же час, матеріали справи містять також лист відповідача від 05.01.2015р., адресований позивачу, згідно якого відповідач повідомив про відсутність заборгованості в ТОВ „Україна 2001” перед ТОВ „ГРІНТУР-ЕКС”.

В подальшому, 31.01.2015р. позивач надіслав відповідачу лист №208/02 в якому, посилаючись на тривале прострочення у поставці товару та втрату інтересу до такої поставки, повідомив відповідача про відмову від прийняття товару за договором поставки та відшкодування прямих (реальних) збитків у розмірі 991683,98 грн. Також вимагав сплатити 20% штрафу від вартості непоставленого товару та пеню, загалом вимагав сплатити 2555709,20 грн. Направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв’язку від 31.01.2015р. Відповідач отримав вимогу 06.02.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення від 31.01.2015р.

На підставі п.п. 7.3.1, 7.3.2 договору поставки, позивач нарахував пеню та штраф. Згідно розрахунків позивача, пеня складає 574400,09 грн. за період з 11.11.2014р. по 05.03.2015р., а штраф (20%) - 1190551,00 грн.

З огляду на втрату інтересу до поставки товару відповідачем, позивач, у період з 13.11.2014р. по 23.12.2014р., уклав договори поставки сої з іншим постачальником - ПП ПСОП „Прогрес” (договір №С-1411/1 від 13.11.2014р., №С-1711/1 від 14.11.2014р., №С-2011/1 від 20.11.2014р., №С-0812/1 від 06.12.2014р., №С-1512/3 від 14.12.2014р., №С-1612/1 від 15.12.2014р., №С-1812/1 від 17.12.2014р., №С-1912/1 від 18.12.2014р., №С-2312/1 від 23.12.2014р., №С-2412 від 23.12.2014р.).

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 4.1, 4.2 договорів, продавець зобов’язався продати та поставити, а покупець зобов’язався оплатити і прийняти сою та/або сою нестандартну врожаю 2014 року насипом, у відповідності до умов цього договору. Продавець зобов'язався поставити: 40,060 тон товару за ціною 6200,00 грн./тонна (вартість – 248372,16 грн.), 105,540 тон за ціною 6200,00 грн./тонна (вартість – 654348,42 грн.), 41,140 тон за ціною 6250,00 грн./тонна (вартість – 257124,84 грн.), 168,920 тон за ціною 6250,00 грн./тонна (вартість – 1055749,32 грн.), 3,480 тон за ціною 6600,00 грн./тонна (вартість – 22968,00 грн.), 41,680 тон за ціною 6750,00 грн./тонна (вартість – 281340,00 грн.), 88,320 тон за ціною 6800,00 грн./тонна (вартість – 600576,35 грн.), 38,600 тон за ціною 6800,00 грн./тонна (вартість – 262480,15 грн.), 136,480 тон за ціною 6800,00 грн./тонна (вартість – 928064,54 грн.), 34,000 тон за ціною 6900,00 грн./тонна (вартість – 234600,00 грн.).

У додаткових угодах до вказаних договорів поставки сторони домовилися доповнити їх преамбулами наступного змісту: „Цей договір поставки є одним із договорів, які покупець вимушений укладати для заміщення обсягу товару, який не було поставлено товариством з обмеженою відповідальністю „Україна 2001” за договором поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. у встановлені строки.”.

У подальшому, позивач отримав від ПП ПСОП „Прогрес” сою загальною кількістю 698,22 т. на суму 4545623,78 грн. згідно товарно-транспортних накладних та реєстрів машин ПП ПСОП „Прогрес”, оплативши її вартість, про що свідчить довідка №71920 від 03.03.2015р. та банківські виписки ПАТ „ІНГ Банк Україна” за період з 12.11.2014р. по 24.12.2014р.

За розрахунком позивача, різниця між вартістю сої, визначеної умовами договору поставки, укладеного з відповідачем, та вартістю сої, поставленої позивачу іншим постачальником (яку позивач розцінює та заявляє як збитки) складає 991683,98 грн.

Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статтей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, зокрема, відповідач зобов’язався поставити позивачу сою, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість.

У матеріали справи сторони надали два примірника договору поставки з різними редакціями пунктів 3.1 та 4.2, якими регулюються питання кількості та загальної вартості товару, що відповідач зобов’язався поставити позивачу. У договорі, наданому позивачем, відповідач мав поставити 2000,00 тон зерна сої, в той час як у договорі, наданому відповідачем, відповідач зобов’язався поставити 850,00 тон зерна сої.

Суд приймає до уваги висновки проведеної у справі судової технічної експертизи двох оригіналів договору поставки, наданих позивачем та відповідачем. Так, експертом встановлено, що аркуші договору поставки, надані позивачем, виготовлені на одному і тому ж знакосинтезуючому пристрої, папір усіх п’яти аркушів примірника договору поставки, наданого позивачем, складає одну групу і ознаки, які свідчили б про виготовлення першого аркушу договору поставки, наданого позивачем, шляхом монтажу відсутні.

Натомість, експертом встановлено, що перший, другий, третій і четвертий аркуші договору поставки, надані відповідачем, виготовлені не одночасно з п’ятим аркушем даного договору (наданого відповідачем); перший, другий, третій і четвертий аркуші даного договору були замінені. З огляду на це, експерт не виключає, що при виготовленні першого аркушу примірника договору, наданого відповідачем, був використаний монтаж за допомогою комп’ютерної техніки - сканування з подальшою обробкою отриманих зображень за допомогою графічних редакторів комп'ютерних програм, внесенням змін до первинного змісту тексту та наступною роздруківкою зміненого тексту.

Отже, експертизою встановлено відсутність ознак монтажу та підміни аркушів у наданому позивачем примірнику договору поставки та підміну, у наданому відповідачем примірнику договору поставки, перших чотирьох аркушів, на першому з яких, зокрема, і містяться істотні умови щодо кількості товару, що мав бути поставлений, та його загальної вартості.

До того ж, наявна в матеріалах справи електронна переписка між сторонами свідчить про те, що відповідач знав про договір, в редакції поставки сої в кількості 2000 тон. Як вбачається з електронної переписки, представником позивача було надано та у подальшому отримано від відповідача електронною поштою погоджений сторонами договір поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. в редакції поставки відповідачем товару в загальній кількості 2000т., про що свідчить зміст першої сторінки договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., який надійшов від відповідача електронною поштою.

Посилання відповідача на іншу електронну адресу до уваги не приймається з огляду на те, що за товариством може бути закріплено не одну електрону адресу.

Листування між сторонами також підтверджує обізнаність відповідача про кількість поставки, оскільки претензії позивача про поставку сої в кількості саме 2000 т, відповідач отримував, проте, на жодну претензію не надавав ніякої відповіді, а лист відповідача від 05.01.2015р. щодо відсутності заборгованості перед позивачем не може свідчити про правовідносини саме за договором поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р., оскільки у ньому відсутнє посилання саме на цей договір, у той час як з листа відповідача №1832 від 13.11.2014р. вбачається існування правовідносин ще й за іншим договором.

Посилання відповідача на те, що договір на поставку сої в кількості 2000 т, наданий позивачем, ним не підписувався, а підпис виконавчого директора ТОВ „Україна 2001” ОСОБА_6 підроблено, судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.

Оригінал договору поставки, наданий позивачем, містить печатку ТОВ „Україна 2001”, дійсність якої підтверджена висновком експерта; підписи від імені ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 у двох примірниках договору поставки, виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синього та синьо-фіолетового кольорів; у двох примірниках договору поставки відсутні ознаки штучного зістарювання документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено – письмову, а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому у письмовій формі.

Таким чином, наявність печатки на договорі, наданому позивачем, є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу. Крім того, доказів втрати ТОВ „Україна 2001” печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки ТОВ „Україна 2001” матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на відсутність належних повноважень представника відповідача ОСОБА_6 також до уваги не приймаються з огляду на ст. 204 ЦК України, якою встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Однак, договір поставки не визнаний недійсним у встановленому порядку і не є таким в силу закону.

До того ж, відповідно до статті 241 ЦК України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення правочину.

Як у примірнику договору поставки, наданому позивачем, так і у примірнику договору поставки, наданому відповідачем, сума договору перевищує 3000000,00 грн., тобто в будь-якому випадку існували обмеження згідно статуту відповідача на укладення договору виконавчим директором. Відповідач, здійснивши поставку товару на суму, що перевищує 3000000,00 грн. (поставка товару відбулась на суму 4227248,32 грн.), фактично, прийняв до виконання договір поставки, незалежно від того, який це примірник – позивача чи відповідача.

Отже, дії відповідача з виконання договору поставки дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено, незалежно від наявності чи відсутності наказу генерального директора ТОВ „Україна 2001”, на який посилається відповідач.

З огляду на викладене вище, враховуючи висновки судової технічної експертизи, листування сторін, електронну переписку та схвалення відповідачем правочину, суд приходить до висновку про укладення між сторонами договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. в редакції пунктів 3.1 та 4.2 позивача про зобов’язання відповідача у строк до 10.11.2014р. поставити 2000,00 метричних тон сої, загальною вартістю з ПДВ – 10180008,00 грн. ОСОБА_13 цей договір поставки визначений позивачем як підстава позову, тому будь-які інші праовчини між сторонами судом не досліджуються.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач поставив позивачу товар в кількості 830,5 тон на загальну суму 4227248,32 грн. В матеріалах справи відсутні, а відповідач не подав докази, які б свідчили про поставку іншої частини товару - 1169,5 тонн загальною вартістю 5952755,00 грн.,

Отже, відповідачем порушено умови договору щодо поставки вказаної кількості товару. Відтак, відповідач прострочив поставку 1169,5 тонн товару загальною вартістю 5952755,00 грн. з 11.11.2014р.

Позиція відповідача про виконання договору поставки сої в повному обсязі спростовується, поміж іншого, наявним в матеріалах справи листом відповідача №1832 від 13.11.2014р., адресованого позивачу після останньої поставки товару (05.11.2014р.). Так, у листі відповідач повідомив позивача про часткове виконання договору поставки №С-0910/4 від 09.10.2014р. у зв’язку з технічними причинами.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Аналогічні приписи містить стаття 199 Господарського кодексу України, згідно якої виконання господарського зобов’язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, у відповідності до частини 1 статті 216 та частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи з наведеної норми, сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Саме такими приписами керувались сторони, узгоджуючи пункти 7.3.1, 7.3.2 договору поставки, передбачивши обов’язок відповідача зі сплати покупцеві пені за прострочення поставки товару у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення поставки товару та штрафу (20% від вартості недопоставленого товару).

При цьому, та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставка якого була прострочена, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013р. у справі №908/43/13-г).

Оскільки умовами договору сторони погодили кількість та строки поставки товару, відтак, сплата неустойки відповідачем має здійснюватись у визначеному договором розмірі за кожен день прострочення поставки товару, тобто у вартісному виразі тієї його кількості, яка не була поставлена своєчасно.

Відповідно, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення пені та штрафу, суд приходить до висновку, що позивач правомірно та в межах можливих нарахувань заявив до стягнення 574400,09 грн. пені, нарахованої за період з 11.11.2014р. по 05.03.2015р. на суму непоставленого товару та 1190551,00 грн. штрафу в розмірі 20% від вартості недопоставленого товару.

При стягненні пені та штрафу судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом п.3 ч.1 ст.83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені правові приписи, забезпечення виконання зобов'язання двома видами неустойки, неспіврозмірність розмірів нарахованих позивачем штрафу і пені, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто, до 287200,05 грн. пені та 595275,50 грн. штрафу та задовольнити позовні вимоги в цій частині. У решті заявлених до стягнення 287200,04 грн. пені та 595275,50 грн. штрафу необхідно відмовити.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. У договорі між сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-121гс11 та у справі №3-24гс12, а також у п. 2.1 та п.2.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 991683,98 грн., судом до уваги приймається наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на укладені у період з 13.11.2014р. по 23.12.2014р. договори поставки з іншим постачальником, з яких вбачається зростання ціни аналогічного товару (сої та/або сої нестандартної врожаю 2014 року) у вказаний період, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність того, що позивач був позбавлений можливості придбати товар у інших постачальників за більш вигідною для себе ціною.

До того ж, згідно ст. 42 ГК України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У статті 44 ГК України закріплено принципи підприємницької діяльності, серед яких закріплено принцип самостійного вибору постачальників продукції та принцип комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Тобто, укладаючи договори з іншим постачальником, позивач виходив з власного комерційного ризику; позивач не довів, що у період з 13.11.2014р. по 23.12.2014р. саме ціни, встановлені у вищезазначених договорах, були актуальні на ринку і він не міг купити аналогічний товар за нижчими цінами. Саме лише посилання на умови таких договорів та поставку товару за цінами, вказаними в цих договорах, не доводять сам факт наявності збитків, а лише свідчать про домовленість двох суб’єктів господарської діяльності про покупку певної кількості товару за обумовленою ціною.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу збитків, не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, позивачем не доведено обов’язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, не доведено, що бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки, а не дій самого позивача, а тому вимога про стягнення збитків є недоведеною, безпідставною, необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 287200,05 грн. – пені та 595275,50 грн. – штрафу.

У позові в частині стягнення 991683,98 грн. - збитків, 287200,04 грн. - пені та 595275,50 грн. - штрафу належить відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, витрати по оплаті судового збору та витрати по оплаті експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням сум, які підлягали б задоволенню без зменшеної судом неустойки та з врахуванням Закону України „Про судовий збір”, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з позовом до суду.

Крім того, за ухвалою суду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, позивачу за його заявою підлягає поверненню сума судового збору в розмірі переплаченої суми.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІНТУР-ЕКС”, м. Миколаїв до товариства з обмеженою відповідальністю „Україна 2001”, смт. Теофіполь про стягнення 574400,09 грн. - пені, 1190551,00 грн. - штрафу, 991683,98 грн. – збитків задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Україна 2001” (смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37В, код 35080933) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІНТУР-ЕКС” (АДРЕСА_1, код 25380435) 287200,05 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч двісті гривень 05 коп.) - пені, 595275,50 грн. (п’ятсот дев’яносто п’ять тисяч двісті сімдесят п’ять гривень 50 коп.) - штрафу, 35299,02 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті дев’яносто дев’ять гривень 02 коп.) - витрат по оплаті судового збору, 26740,15 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сорок гривень 15 коп.) - витрат на оплату проведення експертизи.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 991683,98 грн. - збитків, 287200,04 грн. - пені та 595275,50 грн. - штрафу відмовити.

Повне рішення складено 30 листопада 2016 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

Суддя Ю.П. Олійник

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруковано 3 примірника:

1 – до справи,

2 – позивачу,

3 – відповідачу.