ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 р. Справа № 820/3650/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кезлі М. Д.,

прокурора - Маматова М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 820/3650/16

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області за участю прокурора Харківської області

про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

07.07.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії, які полягають у бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо не прийняття рішення про скасування свого ж рішення від 27.09.2010 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо незаконного позбавлення ОСОБА_3 громадянства України;

- скасувати рішення ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010 року;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти рішення про відновлення громадянства України ОСОБА_3 з 04.12.2009 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 06.09.2016 року відмовив у задоволенні позову.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги аргументи, посилання та докази позивача, не надав правового аналізу нормам чинного національного та міжнародного законодавства, яким регулюються спірні відносини, у зв'язку з чим неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи та дійшов помилкових висновків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2009 року по справі № 2-0- 418/09 задоволено заяву ОСОБА_3 та встановлено факт його постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року (т.1 а.с.15).

На підставі зазначеного рішення суду позивач звернувся до ГУ УМВС України в Харківській області за отриманням громадянства України. В заяві про оформлення набуття громадянства позивач зазначив про проживання на території України до 24.08.1991 року.

04 грудня 2009 року ГУ УМВС України в Харківській області прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" (т.1 а.с.32 ) та видано довідку про реєстрацію особи громадянином за № 3081.

24 березня 2010 року Дніпровським РВ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 було видано паспорт громадянина України серії ME № 993856.

27.09.2010 року ГУМВС України в Харківській області прийнято рішення про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 року про набуття ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" на підставі ст. 21 цього Закону, згідно з якою рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Рішення вмотивовано тим, що згідно ухвали Московського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2010 року скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.09.2009 року про встановлення факту проживання на території України до 24.08.1991 року за нововиявленими обставинами (а.с. 47).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття рішення від 27.09.2010 року про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 року, ГУМВС України в Харківській області діяло у межах та у спосіб, передбачені чинним на той час законодавством.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 року (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Закон №2235-ІІІ).

Статтею 21 Закону №2235-111 передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що рішення про набуття ОСОБА_3 громадянства України скасовано через подання заявником свідомо неправдивих відомостей, оскільки ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2010 року задоволено заяву Московського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.09.2009 року за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту проживання на території України до 24.08.1991року скасовано за нововиявленими обставинами, справу призначено до розгляду на 27.09.2010 року (а.с.46).

Згідно з частиною третьою статті 365 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, про те, що судове рішення, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, може вважатися нечинним лише з дня набрання законної сили новим кінцевим судовим рішенням у справі, а тому ухвала суду про відкриття провадження за нововиявленими обставинами з призначенням справи до розгляду не скасовує судового рішення, яке переглядається.

Таким чином, висновок відповідача про скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.09.2009 року є хибним, оскільки на час прийняття спірного рішення про скасування рішення про набуття ОСОБА_3 громадянства України зазначене судове рішення залишалося чинним в силу частини 3 статті 365 ЦПК України, так як нового судового рішення, яке б набрало законної сили, у цій справі не існувало та провадження тривало.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 27 вересня 2010 року заяву ОСОБА_3 про встановлення факту залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.09.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 27 вересня 2010 року скасовано та справу повернуто для продовження розгляду.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.05.2013 року задоволено заяву ОСОБА_3 та встановлено факт його постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року. Рішення набрало законної сили.

Отже, юридичний факт проживання ОСОБА_3 на території України до 24.08.1991 року, як підстава набуття ним громадянства України, був встановлений з дня набрання законної сили рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.09.2009 року та продовжує існувати до цього часу згідно судового рішення від 22.05.2013 року.

З пояснень представника відповідача у даній справі встановлено, що за адресою, зазначеною у рішенні суду про встановлення факту, за якою начебто проживав ОСОБА_3, а саме вул.Блюхера, 4 у м. Харкові, знаходиться фармацевтичний інститут. З цих підстав відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Представник позивача вказала, що в заяві про встановлення факту в 2009 році ОСОБА_3 було вказано правильну адресу, за якою він реально проживав на території України, що підтвердили в судовому засіданні свідки. Невірно вказана адреса в рішення суду, зі слів представника позивача, є технічною опискою, допущеною судом при виготовленні повного тексту рішення.

З цього приводу колегія зауважує, що згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України (в редакції від 08.12.2004 року) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Положення даної статті кореспондуються зі ст.129-1 Конституції України в редакції від 02.06.2016 року.

Тобто, судове рішення є офіційним актом держави Україна, а тому факт пред'явлення зацікавленою особою судового рішення, яке набрало законної сили, до виконання у жодному випадку не може розцінюватися як подання ним свідомо неправдивих відомостей, навіть у разі подальшого його скасування.

Крім того, в ході дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів справи №2338/8.1 про набуття ОСОБА_3 громадянства України не було виявлено документів, у яких заявник особисто вказував про те, що проживав за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 27-53).

Таким чином, відповідач в ході судового розгляду справи не довів факту подання свідомо неправдивих відомостей ОСОБА_3, які б вплинули на набуття ним громадянства України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 року про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 про набуття ОСОБА_3 громадянства України за територіальним походженням не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому позовна вимога про його скасування підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій, які полягають у бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо не прийняття рішення про скасування свого ж рішення від 27.09.2010 року та про відновлення громадянства не підлягають задоволенню, оскільки Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області законодавством не наділене повноваженнями на прийняття таких рішень, що виключає можливість визнання факту не вчинення таких дій протиправними.

Досліджуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 99 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач стверджував, що йому не було відомо про оскаржуване рішення від 27.09.2010 року аж до лютого 2016 року, а тому строк для звернення за судовим захистом вважав не пропущеним.

Судовим розглядом встановлено, що про прийняття спірного рішення про скасування громадянства позивач не повідомлявся, копія рішення ОСОБА_3 не направлялась, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.

Про існування спірного рішення ОСОБА_3 міг дізнатися зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 року, проте позивач обґрунтовано вважав, що спірне рішення не порушує його прав та інтересів, оскільки судовим рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року постанову від 28.10.2013 року скасовано та задоволено позовні вимоги про скасування висновку ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві по результатам перевірки підстав документування громадянина ОСОБА_3 паспортом громадянина України від 03.08.2011 року. Ухвалою цього ж суду від 26.08.2014 року роз'яснено, що із скасуванням висновку перестали існувати підстави для вилучення паспорту.

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо фактичного позбавлення його громадянства України та вилучення у нього і знищення паспорта серії МЕ№993856, оформленого 24 березня 2010 року Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві; зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві видати ОСОБА_3 новий паспорт громадянина України

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії та зобов'язано Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві видати ОСОБА_3 новий паспорт громадянина України.

В 2010 році ОСОБА_3 було засуджено на території України, як громадянина України, в 2015 році його було затримано в рамках міжнародного співробітництва з метою екстрадиціювання до Республіки Італії, проте і Шевченківський районний суд м. Києва, і Деснянський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні клопотання про екстрадицію, саме з тих підстав, що ОСОБА_3 є громадянином України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив про вплив рішення ГУ УМВС України в Харківській області від 27.09.2010 року на спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням представника позивача про те, що до прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 24.02.2016 року позивач обґрунтовано вважав, що спірне рішення не порушує його прав та інтересів, оскільки був захищений у судовому порядку в інший спосіб та користувався усіма правами громадянина України, а тому звернення до суду з даним позовом у липні 2016 року не є порушенням позивачем шестимісячного строку звернення до суду, перебіг якого починається з 24 лютого 2016 року, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції не повно обсязі з'ясував обставини справи, не правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016р. по справі № 820/3650/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 27.09.2010 року про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04.12.2009 року про набуття громадянства України ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст постанови виготовлений 28.11.2016 р.