КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа№ 910/7357/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)

Протасов С.В. - дов. б/н від 11.01.2016

Яценко С.А. - дов. б/н від 11.01.2016

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)

Литвинов С.І. - дов. б/н від 12.10.2016

Ханович К.В. - дов. б/н від 12.10.2016

від третьої особи-1 не з'явились

від третьої особи-2 не з'явились

від третьої особи-3 не з'явились

від третьої особи-4 Бабій О.В. - дов. № 010-01/2343 від 11.04.2014

Будниченко О.В. - дов. № 010-01/5411 від 10.08.2015

від прокуратури Чумаченко А.А. - посвідчення № 035414 від 04.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський

зерновий порт»

2) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.09.2016 (суддя Морозов С.М.)

у справі № 910/7357/15-г

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Іллічівський зерновий порт»

до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального

округу Літвінов Артем Володимирович

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального

округу Літвінова Тетяна Віталіївна

3) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

4) Публічне акціонерне товариство «Державний

експортно-імпортний банк України»

про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Іллічівський зерновий порт»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю Прокуратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/7357/15-г первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково.

Визнано припиненим частково зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 на суму 42 665 373,25 грн. В іншій частині в первісному позові відмовлено.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» задоволено частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 в розмірі 423 032 458,36 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1598, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт», а саме: на земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012, вартістю 235 140 640,00 грн., шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012, цільове призначення - для розміщення олійножиркомбінату.

В іншій частині в зустрічному позові відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540,00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Іллічівський зерновий порт» оскаржило його в апеляційному порядку, просило його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Іллічівський зерновий порт» з урахуванням заяви про зміну предмету позову задовольнити, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» відмовити в повному обсязі, стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Іллічівський зерновий порт» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення винесене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, є недостатньо обґрунтованим, незаконним, прийнятим при неповному встановлені всіх обставин у справі. За твердженнями позивача за первісним позовом, станом на 05.02.2015 у ТОВ «Іллічівський зерновий порт» існувало право грошової вимоги до ПАТ «Дельта Банк» в сумі 31 648 258,81 дол. США за резервними безвідкличними акредитивами №/SB/017/042014, № LC/SB/025/042014, №LC SB/021/042014, набуте на підставі договорів відступлення прав вимоги № АА1 від 05.02.2015, № АА2 від 05.02.2015, укладених між Компанією CFCIT Inc., як первісним кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як новим кредитором, і строк виконання якої настав. З цих причин між сторонами виникли зустрічні однорідні грошові зобов'язання, строк виконання яких настав. Внаслідок звернення ТОВ «Іллічівський зерновий порт» до ПАТ «Дельта Банк» з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, в силу приписів ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України припинилися зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договорами кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.02.2012, № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, № ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013, №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013, укладеними між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та ПАТ «Дельта Банк». На думку апелянта, всупереч вимогам ст. 111-12 ГПК України, ігноруючи вказівки Вищого господарського суду України, які містилися в постанові від 23.09.2015 у даній справі, при неповному з'ясуванні обставин щодо відсутності чи наявності відповіді з боку банку-емітента щодо погодження чи відхилення вимог оплати акредитивів, як це передбачено п. п. 1.17., 1.18. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 514, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо ненастання у ПАТ «Дельта Банк» як банка-емітента зобов'язання з оплати акредитивів № LC/SB/025/042014, №LC SB/021/042014.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/7357/15-з за апеляційною скаргою ТОВ «Іллічівський зерновий порт» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Іллічівський зерновий порт» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 22.11.2016.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ «Дельта Банк» оскаржило його в апеляційному порядку, просило частково його скасувати в частині визнання частково припиненим зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 в розмірі 423 032 458,36 грн. та стягнути з ТОВ «Іллічівський зерновий порт» 86 451, 20 грн. витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що безвідкличні резервні акредитиви №LC/SB/017/042014, №LC/SB/021/042014, №LC/SB/025/042014 містять умови щодо строку набуття ними чинності. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, наведені акредитиви вважаються чинними та підлягають оплаті з дати, після якої ці акредитиви наберуть чинності, а саме безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/017/042014 відповідно до умов акредитиву набуває чинності з 08.12.2014, безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/021/042014 відповідно до умов акредитиву набуває чинності з 23.05.2016, безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/021/042014 відповідно до умов акредитиву набуває чинності з 22.05.2015. За твердженнями апелянта, зобов'язання банку провести оплату за резервними акредитивами безпосередньо пов'язане з такими обставинами, як належне представлення документів (належне подання) та настання строків набуття акредитивами чинності, які передбачені умовами акредитивами. Оскільки ТОВ «Іллічівський зерновий порт» не було дотримано всіх необхідних істотних умов в заяві від 09.02.2015, зарахування не могло бути проведено, з огляду на неоднорідність вимог, заявлених до зарахування ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та те, що строк виконання ПАТ «Дельта Банк» зобов'язань за безвідкличними резервними акредитивами №LC/SB/021/042014 та № LC/SB/025/042014 не настав. Строк виконання ПАТ «Дельта Банк» зобов'язання з оплати за акредитивом № LC/SB/017/042014 настав 08.12.2014, про що зазначено в умовах акредитиву, але розмір зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» за цим акредитивом на суму 1 710 035,00 доларів США не дозволяв зарахувати вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за договорами кредитної лінії на більшу суму за заявою від 09.02.2015.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складі суду апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 22.11.2016.

22.11.2016 до початку судового засідання через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшла заява ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, яка мотивована тим, що між ним та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було укладено Договір застави №21912Z4 від 31.10.2012, згідно якого в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011, укладеним між ПАТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Дельта Банк», були передані в заставу майнові права за Договором кредитної лінії від 27.06.2012 №НКЛ-2010667 та Іпотечним договором №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та прокурор, представники третіх осіб 1, 2 та 3 не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутні в судовому засіданні представники не заперечували проти розгляду справи у відсутності представників третіх осіб 1, 2 та 3.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки треті особи 1, 2 та 3 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційні скарги розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представники Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в судовому засіданні підтримали подану заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, наголошували, знайомі з позовними заявами, апеляційними скаргами, судовими рішеннями та інш. матеріалами справи та просили розглядати справу по суті в даному судовому засіданні.

Присутні в судовому засіданні представники сторін та прокурор не заперечували проти залучення ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом.

Розглянувши вищезгадану заяву апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ії як підставну та обґрунтовану належить задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у ХІІ розділі ГПК України.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, який здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» (п. 8) передбачено, що норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Так, предметом спору у даній справі за первісним позовом є визнання припиненими повністю зобов'язань ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за договорами кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, №ВКЛ-2010667/2 від 27.10.2013 та № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 та за зустрічним позовом - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності та визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, майнові права за договором кредитної лінії від 27.06.2012 №НКЛ-2010667 та іпотечним договором №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 передані відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) в заставу ПАТ «Укрексімбанк» за договором застави №21912Z4 від 31.10.2012 з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011.

Крім цього, як встановлено матеріалами справи, на підставі постанови правління НБУ № 664 від 02.10.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», а ПАТ «Український експортно-імпортний банк України» 06.11.2015 подано заяву з кредиторськими вимогами до АТ «Дельта Банк» від 04.11.2015 № 010-05/6916.

Відповідно рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ПАТ «Український експортно-імпортний банк України», тому з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору апеляційний господарський суд дійшов висновку про залучення ПАТ «Український експортно-імпортний банк України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та можливість розгляду справи по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.

Крім цього, в судовому засіданні апеляційної інстанції представниками ТОВ «Іллічівський зерновий порт» подано клопотання про призначення судової земельно-технічної (оціночно-земельної) експертизи мотивоване тим, що у разі задоволення зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателя суд має визначити в судовому рішенні вартість майна, яке є предметом стягнення. Надані ПАТ «Дельта Банк» висновки щодо ринкової вартості спірного майна, на думку позивача за первісним позовом, не можуть бути підставою для визначення дійсної вартості спірного майна на момент вирішення даного спору, домовленості між сторонами щодо вартості набуття іпотекодержателем спірного майна у власність не існує, відтак визначення дійсної вартості спірного майна станом на сьогоднішній день має бути здійснено на підставі відповідного висновку суб'єкта оціночної діяльності шляхом призначення судової експертизи.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), третьої особи-4 та прокурор заперечували проти призначення у справі судової земельно-технічної (оціночно-земельної) експертизи з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши згадане клопотання, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що таке як безпідставне та необґрунтоване задоволенню не підлягає.

Так, на підставі ч. ч. 1-3 ст. 41 ГПК кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судову експертизу може бути призначено судом як в порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, з метою визначення вартості предмета іпотеки ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015р. у справі №910/7357/15-г було призначено судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на час проведення судової економічної експертизи зупинено провадження у справі.

Однак протягом майже року ця експертиза не була проведена, хоча ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.11.2015, від 19.01.2016 та від 31.05.2016 місцевий суд неодноразово зобов'язував учасників судового процесу забезпечити безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови для проведення обстеження, забезпечити прибуття експерта із експертної установи на місцевість для обстеження об'єкту дослідження, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці.

10.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшов лист експертної установи №19400/15-41 від 05.08.2016, згідно якого 15.06.2016 судовим експертом Савчак В.В. складено повідомлення про неможливість надання висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19400/15-41 з огляду на невиконання клопотання експерта про надання додаткових документів, не надання безперешкодного доступу до об'єкту дослідження експерту (у проході на територію ділянки відмовлено).

З огляду на вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів для забезпечення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015, неможливість надання висновку судової експертизи в зв'язку із незабезпеченням ТОВ «Іллічівський зерновий порт» доступу експерта для обстеження земельної ділянки, а також враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження проведення оцінки вартості предмету іпотеки, з метою недопущення затягування розгляду справи, апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача за первісним позовом про призначення у справі судової експертизи.

Крім цього, в судовому засіданні апеляційної інстанції представниками ТОВ «Іллічівський зерновий порт» подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом CFSIT Inc., Credit Suisse AG, Deutsche Bank AG, ТОВ «Іллічівська зернова компанія» та ТОВ «Плаза Біч». З метою повідомлення осіб-нерезидентів про розгляд справи за їх участю позивач за первісним позовом просив суд зупинити провадження у даній справі на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах (Гаага, 1965).

Присутні в судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), третьої особи-4 та прокурор заперечували проти даного клопотання з підстав його необґрунтованості, вказуючи на те, що рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки згаданих юридичних осіб, а лише затягне розгляд справи.

В обґрунтування згаданого клопотання позивач за первісним позовом зазначав, що основними підставами вимог за первісним позовом є факт зарахування однорідних вимог між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та ПАТ «Дельта Банк», зокрема, за безвідкличними резервними акредитивами № LC/SB/017/042014, № LC/SB/021/042014 та № LC/SB/025/042014.

Право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за цими акредитивами було передано позивачу за первісним позовом згідно договорів про відступлення права вимоги № АА1 та № АА2 від 05.02.2015, укладених між позивачем за первісним позовом та компанією CFSIT Inc., право вимоги якої до ПАТ «Дельта Банк» виникло на підставі контрактів купівлі-продажу, за умовами яких були відкриті зазначені акредитиви. Авізуючим банком Deutsche Bank AG та виконуючим банком Credit Suisse AG на підставі SWIFT-повідомлень були відкриті відповідні безвідкличні резервні акредитиви, та на підставі звернень компанії CFSIT Inc. вони були пред'явлені ПАТ «Дельта Банк» до оплати.

При цьому, позивач за первісним позовом не зазначав, яким чином після того, як право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за спірними акредитивами перейшло від компанії CFSIT Inc. до позивача за первісним позовом, рішення у даній справі вплине на права та обов'язки компанії CFSIT Inc., Credit Suisse AG та Deutsche Bank AG.

Доводи позивача за первісним позовом щодо необхідності залучення до участі у справі ТОВ «Іллічівська зернова компанія» та ТОВ «Плаза Біч», адже останні є майновими поручителями ТОВ «Іллічівський зерновий порт» на підставі укладених з ПАТ «Дельта Банк» договорами застави № НКЛ-2010667/S2 від 13.09.2012 та № НКЛ-2010667/S2 від 28.09.2012, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки на даних договорах не ґрунтуються позовні вимоги ні за первісним, ні за зустрічним позовами, відповідно рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки вищезгаданих юридичних осіб.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність клопотання позивача за первісним позовом про залучення до участі у справі компанії CFSIT Inc., Credit Suisse AG, Deutsche Bank AG, ТОВ «Іллічівська зернова компанія» та ТОВ «Плаза Біч» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, відповідно відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі для повідомлення юридичних осіб-нерезидентів про розгляд справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками позивача за первісним позовом також подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7357/15-г до винесення ухвали про затвердження реєстру кредиторів у справі № 910/18029/16 про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт» на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), третьої особи-4 та прокурор заперечували проти зупинення провадження у справі з підстав його необґрунтованості.

Так, на підставі ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Так, як встановлено матеріалами справи, 24.10.2016 Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/18029/16 про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт». Проте оскаржуване рішення у даній справі прийняте судом 20.09.2016.

27.10.2016 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт».

З огляду на наведене, порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/18029/16 про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт» не перешкоджає апеляційному перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/7357/15-г та не є підставою для зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи своєї апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Іллічівський зерновий порт» з урахуванням заяви про зміну предмету позову задовольнити, в задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» відмовити в повному обсязі, щодо апеляційних вимог відповідача за первісним позовом заперечували, просили не брати їх до уваги й залишити без задоволення.

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково - щодо визнання частково припиненим зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 в розмірі 423 032 458,36 грн., стосовно апеляційних вимог позивача за первісним позовом заперечували, просили не брати їх до уваги й залишити без задоволення.

Представники третьої особи-4 та прокурор в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом та заперечували проти апеляційних вимог позивача за первісним позовом.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом, третьої особи-4 та прокурора, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Так, в березні 2015 року ТОВ «Іллічівський зерновий порт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому з урахуванням заяви від 26.05.2015 просило : визнати іпотеку за іпотечним договором №ВКЛ-2010667/1/S-1 від 04.10.2013 такою, що припинена; визнати іпотеку за іпотечним договором № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 такою, що припинена; визнати іпотеку за іпотечним договором №ВКЛ-2010667/3/S1 від 06.12.2013р. такою, що припинена; зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» звернутися до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича з заявою про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони земельної ділянки загальною площею 5,4253 га з цільовим призначення - для розміщення олійножиркомбінату, що розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012, накладеною на підставі іпотечного договору №ВКЛ-2010667/1/S-1 від 04.10.2013р.; зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» звернутися до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича з заявою про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони земельної ділянки загальною площею 5,4253 га з цільовим призначення - для розміщення олійножиркомбінату, що розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012 накладеною на підставі іпотечного договору №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012р.; зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» звернутися до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінової Тетяни Віталіївни з заявою про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони земельної ділянки загальною площею 5,4253 га з цільовим призначення - для розміщення олійножиркомбінату, що розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012 накладеною на підставі іпотечного договору №ВКЛ-2010667/3/S1 від 06.12.2013р.

В квітні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до Господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ «Іллічівський зерновий порт» про звернення стягнення на предмет іпотеки оціночною вартістю 524 663 600,00 грн. за іпотечним договором №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 шляхом набуття права власності та визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012.

27.04.2015 ПАТ «Дельта Банк» подало заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначило, що відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності Українська універсальна біржа, зробленого на замовлення ПАТ «Дельта Банк», оціночна вартість предмету іпотеки станом на 24.04.2015р. визначена у розмірі 19 870 704,00 грн., в зв'язку з цим банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки оціночною вартістю 19 870 704,00 грн. за договором №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 шляхом набуття ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 (суддя Спичак О.М.),залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (колегія суддів в складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.), в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Іллічівський зерновий порт» перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012р., розмір якої станом на 31.03.2015р. складає загалом 465 697 831,61 грн. (350 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2 970 518,11 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 31 465 969,28 грн. - сума заборгованості за відсотками, 543 928,58 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 80 500 000,00 грн. - розмір штрафу, 185 110,18 грн. - сума 3% від суми простроченого кредиту; 32 305,46 грн. - сума 3% від суми прострочених процентів) звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012р., а саме: на земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012, за заставною вартістю 524 663 600,00 грн., шляхом набуття ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказану земельну ділянку, цільове призначення якої для розміщення олійножиркомбінату. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 було скасовано, а справу №910/7357/15-г передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи позивачем за первісним позовом подано заяву про зміну предмету позову у справі № 910/7357/15-г, відповідно до якої позивачем за первісним позовом заявлено вимоги до відповідача за первісним позовом про визнання припиненими повністю зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 (з урахуванням наступних змін і доповнень), укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; визнання припиненими повністю зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 (з урахуванням наступних змін і доповнень), укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; визнання припиненими повністю зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/2 від 27.10.2013 (з урахуванням наступних змін і доповнень), укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; визнання припиненими повністю зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 (з урахуванням наступних змін і доповнень), укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Ця заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 20.09.2016 ТОВ «Іллічівський зерновий порт» обґрунтовував тим, що на підставі договорів відступлення прав вимоги № АА1 від 05.02.2015, № АА2 від 05.02.2015 укладених між Компанією CFCIT, Inc., як первісним кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як новим кредитором, ТОВ «Іллічівський зерновий порт» набуло право вимоги на суму 31 648 258,80 дол. США до ПАТ «Дельта Банк» за резервними безвідкличними акредитивами № LC/SB/017/042014, № LC/SB/025/042014, №LC SB/021/042014, виданими Компанії CFCIT, Inc., як бенефіціару, в забезпечення оплати за міжнародним контрактом. На думку позивача за первісним позовом, строк виконання ПАТ «Дельта Банк» своїх зобов'язань перед ТОВ «Іллічівський зерновий порт» настав внаслідок звернення останнього з відповідними вимогами до банку здійснити виплату заданими акредитивами.

Разом з тим, внаслідок укладення між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та ПАТ «Дельта Банк» договорів кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 (з подальшими змінами і доповненнями), ТОВ «Іллічівський зерновий порт» надано в користування кредитні кошти, з повернення яких останнім допущено заборгованість, розмір якої станом на 09.02.2015 складав 13 774 765,50 дол. США та 434 308 476,22 грн., і дострокові вимоги про погашення якої заявлено ПАТ «Дельта Банк» листами - вимогами від 17.01.2015 та від 05.02.2015.

Таким чином, позивач за первісним позовом вказував на наявність між сторонами спору щодо зустрічних непогашених однорідних грошових зобов'язань, строк виконання яких настав, а тому внаслідок звернення до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, в силу приписів ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України припинилися зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договорами кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.02.2012, № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, № ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013, №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013, укладеними між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та ПАТ «Дельта Банк».

Вимоги позивача за зустрічним позовом мотивовані тим, що внаслідок укладення між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та ПАТ «Дельта Банк» договорів кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 (з подальшими змінами і доповненнями), ТОВ «Іллічівський зерновий порт» надано в користування кредитні кошти, з повернення яких останнім допущено заборгованість, розмір якої станом на 09.02.2015 складав 13 774 765,50 дол. США та 434 308 476,22 грн., і дострокові вимоги про погашення якої заявлено ПАТ «Дельта Банк» листами - вимогами від 17.01.2015 та від 05.02.2015. В свою чергу, п. 7.1-7.4 іпотечного договору № НКЛ - 2010667/S-1 від 27.06.2012 передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом просив (з урахуванням заяви від 27.04.2015) в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 звернути стягнення на предмет іпотеки оціночною вартістю 19 870 704,00 грн., за договором № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 1598, шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012.

Так, між ПАТ «Дельта Банк», як кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як позичальником, укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами №1 від 13.09.2012, №2 від 10.01.2013, №3 від 11.02.2013, №4 від 18.04.2013, №5 від 06.02.2014, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит), в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з максимальним лімітом заборгованості 350 000 000,00 грн., зі сплатою 12% та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 04.11.2016 (п. 1.1, п.п. 1.1.1), забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір іпотеки земельної ділянки площею 5,4253 га, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46 та належить позичальнику (п.п. 1.3.1, п. 1.3). У випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.1). У випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф в розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 договору, за кожний випадок порушення (п. 4.2), а у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на 11 календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції(п. 4.3).

Пунктом 1.1.2 Договору кредитної лінії № НКЛ-2010667 визначено, що повернення кредиту здійснюється згідно визначеного договором графіку зменшення ліміту заборгованості, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом згідно п. 1.1.1 договору:

Умовами п.п. 3.2.4 Договору кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 встановлено, зокрема, право кредитора звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі невиконання позичальником умов кредитного договору, а пунктом 3.3 договору передбачено, що зобов'язаннями позичальника є, зокрема, сплата процентів протягом строку використання кредиту, комісії в порядку, визначеному цим договором (п.п. 3.3.4), повернення кредитору в повному обсязі кредиту зі сплатою комісій та процентів кредитора, та можливих штрафних санкцій, у визначені цим договором (п.п. 3.3.5) терміни.

Крім цього, між ПАТ «Дельта Банк», як кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як позичальником, укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит), в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з максимальним лімітом заборгованості 3 177 500,00 дол. США, зі сплатою 12% за користування кредитом в доларах США та 22% за користування кредитом в гривні та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 04.11.2016 (п. 1.1, п.п. 1.1.1). Повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту у відповідності до зниження максимального ліміту заборгованості згідно графіку, який викладений в додатку № 1 до договору, але не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом згідно п. 1.1.1 (п. 1.1.3). У разі порушення строків повернення кредиту (траншу), які визначено в додатку № 1 до договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі: 17% за користування кредитом в доларах США та 27% за користування кредитом в гривні, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем погашення) заборгованості (відповідної частини заборгованості) за кредитом по день фактичного погашення заборгованості відповідної частини заборгованості) за цим договором (п. 1.1.3). Забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір іпотеки земельної ділянки площею 5,4253 га, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46 та належить позичальнику (п.п. 1.3.1, п. 1.3). У випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.1). У випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф в розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 договору, за кожний випадок порушення (п. 4.2), а у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на 11 календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції (п. 4.3).

Умовами п.п. 3.2.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 передбачено, зокрема, право кредитора звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі невиконання позичальником умов кредитного договору, а пунктом 3.3 Договору встановлено, що зобов'язаннями позичальника є зокрема сплата процентів протягом строку використання кредиту, комісії в порядку, визначеному цим договором (п.п. 3.3.4), повернення кредитору в повному обсязі кредиту зі сплатою комісій та процентів кредиту, та можливих штрафних санкцій, у визначені цим договором (п.п. 3.3.5) терміни.

Крім того, сторонами Договору кредитної лінії № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 було узгоджено Додаток № 1 до наведеного договору «Графік зниження максимального ліміту заборгованості», в якому узгоджено періоди та кредитні ліміти.

Як встановлено матеріалами справи, між ПАТ «Дельта Банк», як кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як позичальником, також укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором №1 від 29.01.2014, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит), в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з максимальним лімітом заборгованості 48 619 888,00 дол. США зі сплатою 12% за користування кредитом в доларах США та 18% за користування кредитом в гривні, та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15.11.2015 року (п. 1.1, п.п. 1.1.1). Повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту у відповідності до зниження максимального ліміту заборгованості згідно графіку, який викладений в додатку № 1 до договору, але не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом згідно п. 1.1.1 (п. 1.1.3). У разі порушення строків повернення кредиту (траншу), які визначено в додатку № 1 до договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі: 17% за користування кредитом в доларах США та 23% за користування кредитом в гривні, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем погашення) заборгованості (відповідної частини заборгованості) за кредитом по день фактичного погашення заборгованості відповідної частини заборгованості) за цим договором (п. 1.1.3). Забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на обладнання, що належить позичальнику (п.п. 1.3.1, п. 1.3). У випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п.4.1). У випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф в розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 договору, за кожний випадок порушення (п.4.2), а у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на 11 календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції (п. 4.3).

Умовами п.п. 3.2.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013 передбачено, зокрема, право кредитора звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі невиконання позичальником умов кредитного договору, а пунктом 3.3 Договору встановлено, що зобов'язаннями позичальника є зокрема сплата процентів протягом строку використання кредиту в порядку, визначеному цим договором (п.п. 3.3.4), повернення кредитору в повному обсязі кредиту зі сплатою комісій та процентів кредитора, та можливих штрафних санкцій, у визначені цим договором (п.п. 3.3.5) терміни.

Крім цього, сторонами Договору кредитної лінії № ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013 було укладено Додаток № 1 до наведеного договору «Графік зниження максимального ліміту заборгованості», в якому узгоджено періоди та кредитні ліміти (в редакції додаткового договору № 1 від 29.01.2014).

06.12.2013 між ПАТ «Дельта Банк», як кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як позичальником, укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-2010667/3, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами №1 від січня 2014 року, №2 від 13.03.2014, за умовами яких кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит), в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з максимальним лімітом заборгованості 13 619 266,00 дол. США, зі сплатою 12% за користування кредитом в доларах США та 18% за користування кредитом в гривні, та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15.11.2015 (п. 1.1, п.п. 1.1.1). Повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту у відповідності до зміни максимального ліміту заборгованості згідно графіку, який викладено в додатку № 1 до договору, але не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом згідно п. 1.1.1 (п. 1.1.3). У разі порушення строків повернення кредиту (траншу), які визначено в додатку № 1 до договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі: 17% за користування кредитом в доларах США та 23% за користування кредитом в гривні, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем погашення) заборгованості (відповідної частини заборгованості) за кредитом по день фактичного погашення заборгованості відповідної частини заборгованості) за цим договором (п. 1.1.3). Забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: ІІІ чергу Іллічівського олійножирового комбінату за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, що належить позичальнику (п.п. 1.3.1, п. 1.3). У випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.1). У випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 договору, за кожний випадок порушення (п. 4.2), а у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на 11 календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції (п. 4.3).

Умовами п.п. 3.2.4 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 передбачено, зокрема, право кредитора звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі невиконання позичальником умов кредитного договору, а пунктом 3.3 Договору встановлено, що зобов'язаннями позичальника є зокрема сплата процентів протягом строку використання кредиту, сплата процентів за їх використання, комісії в порядку, визначеному цим договором (п.п. 3.3.4), повернення кредитору у повному обсязі кредиту зі сплатою комісій та процентів кредитора, та можливих штрафних санкцій, у визначені цим договором (п.п. 3.3.5) терміни.

Крім цього, сторонами Договору кредитної лінії № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 було укладено Додаток № 1 до наведеного договору «Графік зміни максимального ліміту заборгованості», в якому узгоджено періоди та кредитні ліміти.

Як встановлено матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012, між ПАТ «Дельта Банк», як іпотекодержателем, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як іпотекодавцем, було укладено Іпотечний договір №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку площею 5,4253 га, з цільовим призначенням - для розміщення олійножиркомбінату, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012, і належить іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21.06.2012 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 744760 (далі - предмет іпотеки) (п.п. 2.1.1. п. 2.1).

Умовами Іпотечного договору НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 сторони узгодили, що ринкова вартість предмету іпотеки станом на 25.06.2012 становить 524 663 600,00 грн. (п. 2.3.1), заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 524 663 600,00 грн. (п. 2.3.2). Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої частини), воно не буде виконано (п. 4.1.5). У разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших зобов'язань іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а у разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1.6). Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконання неналежним чином) (п. 7.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору, продажем іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами договору (п. 7.2). Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.2 договору (п. 7.3). За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, і складаються включаючи, але не обмежуючись з суми заборгованості по кредиту, що наданий згідно з кредитним договором, несплачених процентів за користування кредитом, комісій, інших платежів, що передбачені договором та кредитним договором, збитків, завданих прострочкою виконання, штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору та цим договором, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель (п. 7.5).

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, між ПАТ «Дельта Банк», як іпотекодержателем, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як іпотекодавцем, було укладено Іпотечний договір №ВКЛ-2010667/1/S-1 від 04.10.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку площею 5,4253 га, з цільовим призначенням - для розміщення олійножиркомбінату, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012, і належить іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21.06.2012 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 744760 (далі - предмет іпотеки) (п.п. 2.1.1. п. 2.1)

Умовами Іпотечного договору №ВКЛ-2010667/1/S-1 від 04.10.2013 сторони погодили, що ринкова вартість предмету іпотеки станом на 20.06.2013 року становить 524 663 600,00 грн. (п. 2.3.1), заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 524 663 600,00 грн. (п. 2.3.2), іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої частини), воно не буде виконано (п. 4.1.5). У разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших зобов'язань іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1.6). Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконання неналежним чином) (п. 7.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору, продажем іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами договору (п. 7.2). Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.2 договору (п. 7.3). За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, і складається включаючи, але не обмежуючись з суми заборгованості по кредиту згідно з кредитним договором, несплачених процентів за користування кредитом, комісій, інших платежів, що передбачені договором та кредитним договором, збитків, завданих прострочкою виконання, штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору та цим договором, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та кредитного договору, витрат на здійснення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель (п. 7.5).

Як встановлено матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013, між ПАТ «Дельта Банк», як іпотекодержателем, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як іпотекодавцем, було укладено Іпотечний договір №ВКЛ-2010667/3/S-1 від 06.12.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю:

- предмет іпотеки-1: майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: ІІІ чергу Іллічівського олійножирового комбінату за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46 (п.п. 2.1.1 п. 2.1);

- предмет іпотеки-2: земельну ділянку площею 5,4253 га, з цільовим призначенням - для розміщення олійножиркомбінату, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012, і належить іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21.06.2012 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 744760 (далі - предмет іпотеки)(п.п. 2.1.2. п. 2.1).

Умовами Іпотечного договору №ВКЛ-2010667/3/S-1 від 06.12.2013 сторони узгодили, що ринкова вартість предмету іпотеки-2 станом на 20.06.2013 становить 524 663 600,00 грн. (п. 2.3.1), заставна вартість предмету іпотеки-2 за згодою сторін становить 524 663 600,00 грн. (п. 2.3.2.2), іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої частини), воно не буде виконано (п. 4.1.5). У разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших зобов'язань іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1.6). Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконання неналежним чином) (п. 7.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору, продажем іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами договору (п. 7.2). Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.2 договору (п. 7.3). За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, і складається включаючи, але не обмежуючись з суми заборгованості по кредиту, що наданий згідно з кредитним договором, несплачених процентів за користування кредитом, комісій, інших платежів, що передбачені договором та кредитним договором, збитків, завданих про строчкою виконання, штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору та цим договором, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та кредитного договору, витрат на здійснення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель (п. 7.5).

Як встановлено матеріалами справи, 05.02.2015 року між компанією CFSIT Inc., як первісним кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як новим кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги №АА1, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор (ТОВ «Іллічівський зерновий порт») одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступним документарним інструментом та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним ПАТ «Дельта Банк» (боржником) на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до нього: безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035, 00 доларів США. (п. 1.1).

Умовами договору відступлення прав вимоги №АА1 від 05.02.2015 сторони погодили, що відступлення прав вимоги набирає чинності з дати, зазначеної вище (п. 1.2), первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення на користь нового кредитора прав вимоги не пізніше 3 робочих днів з дати набрання чинності цим договором шляхом надсилання боржнику спільного повідомлення, підписаного первісним кредитором та новим кредитором. (п. 2.1.2).

За матеріалами справи 05.02.2015 між компанією CFSIT Inc., як первісним кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як новим кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги №АА2, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор (ТОВ «Іллічівський зерновий порт») одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступним документарним інструментом та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним ПАТ «Дельта Банк» (боржником) на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до нього: безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США та безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 доларів США.

Умовами цього договору відступлення прав вимоги (№АА2 від 05.02.2015) сторони погодили, що відступлення прав вимоги набирає чинності з дати, зазначеної вище (п. 1.2), первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення на користь нового кредитора прав вимоги не пізніше 3 робочих днів з дати набрання чинності цим договором шляхом надсилання боржнику спільного повідомлення, підписаного первісним кредитором та новим кредитором. (п. 2.1.2).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договорів відступлення прав вимоги № АА1 та №АА2 від 05.02.2015 року щодо повідомлення ПАТ «Дельта Банк» про здійснене відступлення на користь ТОВ «Іллічівський зерновий порт», останнім та CFSIT Inc. було надіслано спільні повідомлення про відступлення права вимоги за акредитивами №LC/SB/017/042014, №LC/SB/021/042014, №LC/SB/025/042014, про що свідчать описи вкладеного у цінний лист та квитанція поштової установи від 08.02.2015.

Безвідкличні резервні акредитиви №LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035,00 доларів США, №LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США та № LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 доларів США були відкриті банком - емітентом (ПАТ «Дельта Банк») та авізовані Банком КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG) (Женева, Швейцарія) на користь продавця - CFSIT Inc. за контрактами купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, які укладено між CFSIT Inc., як продавцем, та ТОВ «Агроновоком», як покупцем, копії яких наявні в матеріалах справи.

Умовами контрактів купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 між CFSIT Inc.,продавцем, та ТОВ «Агроновоком», покупцем, розділом «Оплата» сторони погодили, що покупець забезпечує відкриття безвідкличних резервних акредитивів, які будуть відкриті ПАТ «Дельта Банк» (банком-емітентом) у відповідності до додатків А та авізовані КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG) (Женева, Швейцарія) на користь продавця - CFSIT Inc., а саме:

- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервні акредитиви повинні бути випущені на суми 28 654 844,94 дол. США, 28 654 844,94 дол. США, 28 654 844,95 дол. США; кожний резервний акредитив набирає чинності в дату, яка є 5 робочим днем з відповідної дати платежу, та повинен діяти строком 15 робочих днів після дати набуття чинності; в свою чергу, покупець зобов'язався здійснити платіж по контракту на користь продавця: зокрема в сумі 28 654 844,94 дол. США в дату 15.05.2015 (акредитив набирає сили 22.05.2015, строк дії закінчується 16.06.2015), про що також зазначено в додатку С до даного контракту;

- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервні акредитиви повинні бути випущені на суму 1 710 035,00 дол. США та 979 962,45 дол. США; кожний резервний акредитив набирає чинності в дату, яка є 5 робочим днем з відповідної дати платежу, та повинен діяти строком 15 робочих днів після дати набуття чинності; в свою чергу, покупець зобов'язався здійснити платіж по контракту на користь продавця зокрема в сумі 1 710 035,00 дол. США в дату 01.12.2014, акредитив набирає сили 08.12.2014, строк дії закінчується 30.12.2014, про що також зазначено в додатку А до даного контракту;

- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервні акредитиви повинні бути випущені на суми 688 832,27 дол. США, 788 885,60 дол. США, 1 283 378,86 дол. США; кожний резервний акредитив набирає чинності в дату, яка є 5 робочим днем з відповідної дати платежу, та повинен діяти строком 15 робочих днів після дати набуття чинності; в свою чергу, покупець зобов'язався здійснити платежі по контракту на користь продавця трьома платежами: 688 832,27 дол. США - в дату 15.05.2015 (акредитив набирає сили 22.05.2015, строк дії закінчується 16.06.2015), 788 885,60 дол. США - в дату 01.12.2015 (акредитив набирає сили 08.12.2015, строк дії закінчується 30.12.2015), 1 283 378,86 дол. США - в дату 16.05.2016 (акредитив набирає сили 23.05.2016, строк дії закінчується 14.06.2016), про що також зазначено в додатках А, С, D.

Як встановлено матеріалами справи, 09.02.2015 ТОВ «Іллічівський зерновий порт» звернулось до ПАТ «Дельта Банк» з заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій наголошував на тому, що між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитні договори :

- договір кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 (з урахуванням наступних змін та доповнень), відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» зобов'язалось надати ТОВ «Іллічівський зерновий порт» кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 350 000 000,00 грн.;

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 (з урахуванням наступних змін та доповнень), відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» зобов'язалось надати ТОВ «Іллічівський зерновий порт» кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 3 177 500,00 дол. США;

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2010667/2 від 27.10.2013 (з урахуванням наступних змін та доповнень), відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» зобов'язалось надати ТОВ «Іллічівський зерновий порт» кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 48 619 888,00 дол. США;

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 (з урахуванням наступних змін та доповнень), відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» зобов'язалось надати ТОВ «Іллічівський зерновий порт» кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 13 619 266,00 дол. США.

В зв'язку із порушенням ТОВ «Іллічівський зерновий порт» умов згаданих кредитних договорів ПАТ «Дельта Банк» надіслало йому письмові вимоги про дострокову сплату заборгованості, а саме:

- вимогу від 17.01.2015 щодо дострокової сплати заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 в розмірі 386 876 896,45 грн.;

- вимогу від 05.02.2015 щодо дострокової сплати заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 в розмірі 1 999 615,10 дол. США та 3 189 381,77 грн.;

- вимогу від 05.02.2015 щодо дострокової сплати заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/2 від 27.10.2013 в розмірі 8 458 863,06 дол. США та 24 400 771,09 грн.;

- вимогу від 05.02.2015 щодо дострокової сплати заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 в розмірі 3 316 287, 34 дол. США та 19 841 426,82 грн.

У вищезгаданій заяві від 09.02.2015 року ТОВ «Іллічівський зерновий порт» зазначало, що строк повернення кредитів та сплати іншої заборгованості за кредитними договорами вважається таким, що настав, загальна сума заборгованості за кредитними договорами відповідно до зазначених вимог становить загалом 13 774 765,50 дол. США та 434 308 476,22 грн.

Одночасно ТОВ «Іллічівський зерновий порт» зазначало, що є кредитором ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму 31 648 258,80 дол. США за документарними інструментами (акредитивами), строк виконання яких на дату звернення з заявою від 09.02.2015 є таким, що настав, а саме:

- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035,00 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь Компанії CFSIT, Inc., всі права вимоги за яким були передані ТОВ «Іллічівський зерновий порт» на підставі договору відступлення прав вимоги № АА1 від 05.02.2015, укладеного між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та Компанією CFSIT, Inc., про що ПАТ «Дельта Банк» було повідомлено спільним листом цих осіб від 05.02.2015;

- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь Компанії CFCIT, Inc., всі права вимоги за яким були передані ТОВ «Іллічівський зерновий порт» на підставі договору відступлення прав вимоги № АА2 від 05.02.2015, укладеного між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та Компанією CFCIT, Inc., про що ПАТ «Дельта Банк» було повідомлено спільним листом цих осіб від 05.02.2015;

- безвідкличним резервним акредитивом №LC SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь Компанії CFCIT, Inc., всі права вимоги за яким були передані ТОВ «Іллічівський зерновий порт» на підставі договору відступлення прав вимоги № АА2 від 05.02.2015, укладеного між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та Компанією CFCIT, Inc., про що ПАТ «Дельта Банк» було повідомлено спільним листом цих осіб від 05.02.2015.

Таким чином, заявою від 09.02.2015 ТОВ «Іллічівський зерновий порт» з посиланням на приписи ст. 601 ЦК України заявило про припинення зобов'язань щодо сплати ТОВ «Іллічівський зерновий порт» на користь ПАТ «Дельта Банк»:

- суми заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 (з урахуванням наступних змін та доповнень) в розмірі 386 876 896,54 грн. (згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на 09.02.2015 становить еквівалент 15 502 237,02 дол. США);

- суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 в розмірі 1 999 615,10 дол. США та 31 89 381,77 грн. (згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на 09.02.2015 становить еквівалент 2 127 414,29 дол. США);

- суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013 в розмірі 8 458 863,06 дол. США та 24 400 771,09 грн. (згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на 09.02.2015 становить еквівалент 9 436 606,99 дол. США);

- суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 в розмірі 3 316 287,34 дол. США та 19 841 426,82 грн. (згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на 09.02.2015 становить еквівалент 4 111 337,40 дол. США),

а також припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Іллічівський зерновий порт» заборгованості на загальну суму 31 177 595,70 дол. США за наступними акредитивами:

- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035,00 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь Компанії CFSIT, Inc.;

- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь Компанії CFSIT, Inc.;

- безвідкличним резервним акредитивом № LC SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь Компанії CFSIT, Inc. (в частині вимог на суму 812 715,75 дол. США).

Крім цього, листом від 17.02.2015 ТОВ «Іллічівський зерновий порт» звернулось до ПАТ «Дельта Банк» й просило вчинити дії, спрямовані на виключення з державних реєстрів всіх записів щодо обтяжень предметів та застави в зв'язку з припиненням зобов'язань, які вони забезпечували, зокрема припинення зобов'язань за договорами кредитної лінії.

Так, за твердженнями позивача за первісним позовом на підставі заяви ТОВ «Іллічівський зерновий порт» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 припинилися зустрічні однорідні грошові зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та ПАТ «Дельта Банк» за Договорами кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.02.2012, № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, № ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013, №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 ЦК України).

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування (ч. 3 ст. 203 ГК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Пунктом 31 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 встановлено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Договором на підставі ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 1087 ЦК України встановлено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1088 ЦК України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки, зокрема, із застосуванням акредитивів. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

За приписами ст. 1093 ЦК України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Згідно п. 1.3. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 року № 514, (далі - Положення), акредитив - грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов'язання проти належного представлення. Належним представленням є представлення документів, що відповідає умовам акредитива, положенням Уніфікованих правил та звичаям для документарних акредитивів або міжнародним документам, затвердженим Міжнародною торгівельною палатою, та міжнародній стандартній банківській практиці.

Порядок унесення змін до умов резервного акредитива та дострокове анулювання (припинення) резервного акредитива здійснюються уповноваженим банком-емітентом, ураховуючи те, яким Уніфікованим правилам підпорядкований наданий резервний акредитив (п.1.8. Глави 1 Розділу IV Положення).

Як встановлено матеріалами справи, умовами безвідкличних резервних акредитивів № LC/SB/017/042014, № LC/SB/025/042014, № LC/SB/021/042014 передбачено, що вони підпорядковуються Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів в редакції 2007, розробленим Міжнародною торговою палатою (UCP600).

Згідно ст.2 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів в редакції 2007 року, розроблених Міжнародною торговою палатою, публікація Міжнародної торгівельної палати №600, акредитив означає угоду, зобов'язання, як би воно не було названо чи означено, яке є безвідкличним і представляє собою тверде зобов'язання банка-емітента здійснити виплату в строк належного представлення.

При цьому, оплата в строк, згідно ст. 9 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, означає: а) платіж по пред'явленню, якщо акредитив передбачає платіж по пред'явленню; б) здійснити платіж з розстрочкою і оплатити після настання строку, якщо акредитив передбачає розстрочку платежу; в) акцептувати вексель («тратт»), виставлений бенефіціаром і оплатити після настання строку, якщо акредитив передбачає акцепт.

Відповідно до ч. 1 ст. 1096 ЦК України для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, які підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться.

Зміст договору, як встановлено ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

З огляду на приписи чинного законодавства та звичаї ділового обороту, акредитив це договір, який містить зобов'язання банку, істотні умови виконання якого узгоджені сторонами акредитиву; визначені строки набуття чинності акредитивом та строк його дії; перелік документів, необхідних для відкриття та виконання акредитиву; право на відкликання чи внесення змін до акредитиву тощо.

Відповідно до Глави 1 п. 1.6. Розділу IV Положення після прийняття банком - емітентом рішення про відкриття (надання) резервного акредитива та його оформлення, уповноважений банк - емітент надсилає на адресу банку бенефіціара (через авізуючий, підтверджуючий банки, якщо вони є) повідомлення про відкриття (надання) резервного акредитива на користь бенефіціара або подає текст резервного акредитива разом із супровідним листом (за потреби) безпосередньо наказодавцю акредитива для подальшого його передавання бенефіціару. Якщо резервний акредитив відкритий (наданий) на умовах підтвердження іншим банком, то він передається бенефіціару виключно через банки, в тому числі через підтверджуючий банк.

Згідно п. 1.11 Глави 1 Розділу ІІ Положення акредитив вважається відкритим з дати відправлення повідомлення про його відкриття. Акредитив вважається чинним з дати його відкриття, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності.

Резервний акредитив вважається чинним на підставі п. 1.7 Глави 1 Розділу IV Положення з дати його відкриття (надання), якщо в ньому не зазначено інше. Датою відкриття (надання) резервного акредитива є день надсилання бенефіціару (або підтверджуючому банку, або банку бенефіціара, або авізуючому банку/ам, або банкам-кореспондентам) повідомлення із зазначенням умов резервного акредитива або датою, зазначеною на поштовій квитанції, що свідчить про надсилання листа з текстом резервного акредитива поштовим зв'язком, або зафіксований у супровідному листі уповноваженого банку-емітента день передавання листа з текстом резервного акредитива представнику бенефіціара або наказодавцю акредитива для подальшого передавання його бенефіціару. Облік відкритого (наданого) резервного акредитива здійснюється в день набрання ним чинності (день відкриття (надання) акредитива) за відповідними позабалансовими рахунками.

Згідно п. 1.9 Глави 1 Розділу IV Положення, якщо наказодавець акредитива не виконав основного зобов'язання, забезпеченого резервним акредитивом, то сплата коштів за резервним акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом або підтверджуючим/рамбурсуючим банком у разі отримання в строк дії резервного акредитива вимоги про платіж/повідомлення від бенефіціара разом з документами, підтверджуючими невиконання зобов'язань наказодавця акредитива (якщо це було обумовлено умовами резервного акредитива), за реквізитами та інструкціями, отриманими від іноземного банку. У вимозі про платіж/повідомленні (якщо інше не передбачено умовами акредитива) обов'язково має бути зазначена вимога здійснити платіж бенефіціару (його назва), дата виставлення вимоги про платіж/повідомлення, сума та назва іноземної валюти, що вимагається до сплати, підпис бенефіціара. Якщо платіжна вимога/повідомлення надсилається за допомогою телекса або системи S.W.I.F.T. тощо, то банк-емітент зобов'язаний перевірити автентичність вимоги про платіж/повідомлення та лише після визнання вимоги про платіж/повідомлення такою, що відповідає умовам резервного акредитива, має здійснюватися сплата коштів за резервним акредитивом.

Відповідно до п. 1.10 Глави 1 Розділу IV Положення, якщо умовами резервного акредитива визначено, що він виконується уповноваженим банком-емітентом за умови пред'явлення вимоги про платіж/повідомлення разом з документами до платежу, то оплата коштів за цією вимогою про платіж/повідомленням здійснюється уповноваженим банком-емітентом на умовах та в строки, передбачені резервним акредитивом, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в умовах резервного акредитива та/або у вимозі про платіж/повідомленні, які отримані від бенефіціара, банку бенефіціара або іншого банку.

За приписами п.п. (е) ст. 6 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів в редакції 2007 року, розроблених Міжнародною торговою палатою (публікація Міжнародної торгівельної палати № 600), за виключенням положень, передбачених у підпункті (а) ст. 29, представлення документів бенефіціаром або від його імені має здійснюватися в дату або до закінчення строку.

В матеріалах справи міститься S.W.I.F.T.-повідомлення Дойче Банку АГ (DeutscheBankAG), надіслане Банку КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG), з якого вбачається, що Дойче Банк АГ (DeutscheBankAG) отримав доручення повідомити Банк КредітСуісс (CreditSuisseAG) про відкриття ПАТ «Дельта Банк» резервного акредитиву за номером № LC/SB/017/042014. У цьому повідомленні зазначені умови акредитиву: банк, що виставляє акредитив: ПАТ «Дельта Банк», номер акредитива №LC/SB/017/042014, заявник ТОВ «Агроновоком», сума 1 710 035,00 доларів США, дата завершення терміну дії 30.12.2014, акредитив набуває чинності 08.12.2014, акредитив підпадає під дію Уніфікованих правил документарних акредитивів, видання №600, переглянуте у 2007 році, опублікованих Міжнародною торговою палатою.

Крім цього, згідно S.W.I.F.T.-повідомлення від 02.05.2014 №SGAX 311-100653, Credit Suisse AG повідомив бенефіціара CFSIT (9350 Excelsior Blvd., MS142 4B, Hopkins, MN 55343 USA) про отримання від Deutsche Bank AG повідомлення про відкриття банком - емітентом ПАТ «Дельта Банк» безвідкличного резервного акредитиву № LC/SB/017/042012 на суму 1 710 035,00 доларів США. В повідомленні зазначені умови акредитиву: банк, що виставляє акредитив: ПАТ «Дельта Банк», номер акредитива №LC/SB/017/042014, заявник (наказодавець) ТОВ «Агроновоком», сума 1 710 035,00 доларів США, дата завершення терміну дії 30.12.2014, акредитив набуває чинності 08.12.2014, акредитив підпадає під дію Уніфікованих правил документарних акредитивів, видання №600, переглянуте у 2007 році, опублікованих Міжнародною торговою палатою.

Листом SGAX 311-100653 від 02.05.2014 Банк КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG) (Женева, Швейцарія) повідомив Компанію CFSIT Inc. про те, що Банк КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG) (Женева, Швейцарія) отримав доручення від Дойче Банку АГ (DeutscheBankAG) повідомити про відкриття резервного документарного акредитива №LC/SB/017/042014 та зазначив умови акредитиву аналогічні тим, що вказані у S.W.I.F.T.-повідомлені Дойче Банк АГ.

Листом №CFSIT288.11-7-S/TSF 69976 від 08.12.2014 бенефіціар - CFSIT Inc., направленим банку Credit Suisse AG, вимагав оплати 1 710 035,00 доларів США за акредитивом №LC/SB/017/042014, банком-емітентом за яким є ПАТ «Дельта Банк».

В матеріалах справи також наявне S.W.I.F.T.-повідомлення Дойче Банк АГ (DeutscheBankAG), надіслане Банку Кредіт Суісс АГ (CreditSuisseAG), згідно якого Дойче Банк АГ отримав доручення повідомити Банк Кредіт Суісс про відкриття ПАТ «Дельта Банк» резервного акредитиву за номером № LC/SB/021/042014. У цьому повідомленні зазначені умови акредитиву: банк, що виставляє акредитив: ПАТ «Дельта Банк», номер акредитива №LC/SB/021/042014, заявник ТОВ «Агроновоком», сума 1 283 378,86 доларів США, дата завершення терміну дії 14.06.2016, акредитив набуває чинності 23.05.2016, акредитив підпадає під дію Уніфікованих правил документарних акредитивів, видання № 600, переглянуте у 2007 році, опублікованих Міжнародною торговою палатою.

Крім цього, до матеріалів справи приєднане S.W.I.F.T.-повідомлення від 02.05.2014 №SGAX 311-100654, відповідно до якого Credit Suisse AG повідомив бенефіціара CFSIT про отримання від Deutsche Bank AG повідомлення про відкриття банком-емітентом ПАТ «Дельта Банк» безвідкличного резервного акредитиву № LC/SB/021/042012 на загальну суму 1 283 378,86 доларів США. У вказаному повідомленні зазначені умови акредитиву: банк, що виставляє акредитив: ПАТ «Дельта Банк», номер акредитива №LC/SB/021/042014, заявник (наказодавець) ТОВ «Агроновоком», сума 1 283 378,86 доларів США, дата завершення терміну дії 14.06.2016, акредитив набуває чинності 23.05.2016, акредитив підпадає під дію Уніфікованих правил документарних акредитивів, видання №600, переглянуте у 2007 році, опублікованих Міжнародною торговою палатою.

Листом SGAX 311-100662 від 02.05.2014 Банк КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG) (Женева, Швейцарія) повідомив Компанію CFSIT Inc. про те, що Банк КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG) отримав доручення від Дойче Банку АГ (DeutscheBankAG) повідомити про відкриття резервного документарного акредитива №LC/SB/021/042014 та зазначив умови акредитиву аналогічні тим, що вказані у S.W.I.F.T.-повідомлені Дойче Банк АГ (DeutscheBankAG).

Бенефіціар за акредитивом CFSIT Inc. листом №CFSIT288.11-8-S від 05.02.2015 направив банку Credit Suisse AG вимогу про платіж та документи на підтвердження невиконання наказодавцем ТОВ «Агроновоком» основного зобов'язання, а також вимогу щодо оплати банком-емітентом ПАТ «Дельта Банк» 1 283 378,86 доларів США за акредитивом №LC/SB/021/042014.

До матеріалів справи також долучено S.W.I.F.T.-повідомлення Дойче Банку АГ (DeutscheBankAG), надіслане Банку КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG), згідно якого Дойче Банк АГ отримав доручення повідомити Банк КредітСуісс про відкриття ПАТ «Дельта Банк» резервного акредитиву за номером № LC/SB/025/042014. У вказаному повідомленні зазначені умови акредитиву: банк, що виставляє акредитив: ПАТ «Дельта Банк», номер акредитива №LC/SB/025/042014 (згідно здійснених виправлень, де зазначено: якщо зазначено LC/SB/026/042014 то має бути змінено на №LC/SB/025/042014), заявник ТОВ «Агроновоком», сума 28 654 844,94 доларів США, термін дії: 16.06.2015, акредитив набуває чинності 22.05.2015, акредитив підпадає під дію Уніфікованих правил документарних акредитивів, видання №600, переглянуте у 2007 році, опублікованих Міжнародною торговою палатою.

Крім цього, згідно S.W.I.F.T.-повідомлення від 02.05.2014 №SGAX 311-100654, Credit Suisse AG повідомив (з урахуванням повідомлення про зміну реквізитів акредитиву) бенефіціара CFSIT про отримання від Deutsche Bank AG повідомлення про відкриття банком-емітентом ПАТ «Дельта Банк» безвідкличного резервного акредитиву № LC/SB/025/042012 на загальну суму 28 654 844,95 доларів США. У вказаному повідомленні зазначені умови акредитиву: банк, що виставляє акредитив: ПАТ «Дельта Банк», номер акредитива №LC/SB/025/042014, заявник (наказодавець) ТОВ «Агроновоком», сума 28 654 844,94 доларів США, термін дії 16.06.2015, акредитив набуває чинності 22.05.2015, акредитив підпадає під дію Уніфікованих правил документарних акредитивів, видання №600, переглянуте у 2007 році, опублікованих Міжнародною торговою палатою.

Листом №CFSIT288.11-10-S від 05.02.2015 бенефіціар CFSIT Inc. вимагав оплати 28 654 844,94 доларів США за акредитивом №LC/SB/025/042014, банком-емітентом за яким є ПАТ «Дельта Банк», а також направляв документи на підтвердження невиконання наказодавцем ТОВ «Агроновоком» вимог за основним зобов'язанням.

Як встановлено матеріалами справи, 06.02.2015 авізуючий банк Deutsche Bank AG надіслав S.W.I.F.T. повідомлення банк-емітенту ПАТ «Дельта Банк» стосовно пред'явлення бенефіціаром 05.02.2015 документів до платежу, вимоги про платіж, а також документів на підтвердження невиконання наказодавцем ТОВ «Агроновоком» основного зобов'язання, і повідомляв банк-емітента про необхідність здійснити платіж за акредитивами № LC/SB/025/042012, № LC/SB/021/042012, №LC/SB/017/042012.

У відповідності до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Питання, які виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом вирішуються з урахуванням Закону України «Про міжнародне приватне право».

Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини, як відносини, що ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

На підставі ч. 1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.

Так, спір між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та ПАТ «Дельта Банк» у справі № 910/7357/15-г виник в зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за безвідкличними резервними акредитивами № LC/SB/017/042014 на суму 1 710 035,00 доларів США, № LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США та № LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 доларів США, які були відкриті банком-емітентом (ПАТ «Дельта Банк»).

Як встановлено матеріалами справи, згадані акредитиви авізовані Банком КредітСуісс АГ (CreditSuisseAG) (Женева, Швейцарія) на користь продавця - CFSIT Inc. за контрактами купівлі-продажу №.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 між компанією CFSIT Inc., продавцем, та ТОВ «Агроновоком», покупцем. Проте правовідносини щодо погашення цих акредитивів стосуються сторін, які не мають ознак іноземного елементу, адже право вимоги за згаданими акредитивами належить ТОВ «Іллічівський зерновий порт» (позивачу за первісним позовом) на підставі договорів відступлення прав вимоги № АА1 від 05.02.2015, № АА2 від 05.02.2015, укладених між Компанією CFCIT Inc., як первісним кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як новим кредитором, а боржником за цими акредитивами є ПАТ «Дельта Банк» (банк-емітент).

Відповідно до п.п. (а) ст. 3 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів в редакції 2007 року, розроблених Міжнародною торговою палатою, публікація Міжнародної торгівельної палати №600, акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт.

Таким чином, хоча вищенаведені акредитиви й були видані на виконання контрактів купівлі-продажу №.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, які укладені CFSIT Inc., як продавцем, та ТОВ «Агроновоком», як покупцем, ПАТ «Дельта Банк», як емітент цих акредитивів, жодною мірою не пов'язане й не зобов'язане займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві на них є яке-небудь посилання.З огляду на наведене, в межах цієї справи господарським судом досліджуються лише обставини, які стосуються взаємних зобов'язань позивача і відповідача за первиниим позовом. Оскільки жоден з них не має ознак іноземних елементів, правовідносини між ними не відносяться до приватноправних й до таких правовідносин не застосовується Закон України «Про міжнародне приватне право».

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком договору на підставі ч. 1 ст. 631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору (ч. 3 ст.180 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську систему» безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжні інструменти на підставі ч. 5 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним. Документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Електронний за акредитивом документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства свідчить про те, що повідомлення за системою S.W.I.F.T. за своєю правовою природою є первинними розрахунковими документами, які підтверджують факт здійснення банківської операції.

Так, листи бенефіціара - CFSIT Inc., які надіслані Банку КредітСуісс АГ, підтверджують факт невиконання ТОВ «Агроновоком» своїх зобов'язань по оплаті товару за контрактами купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, які укладені між CFSIT Inc., як продавцем, та ТОВ «Агроновоком», як покупцем, та свідчать про наявність у CFSIT Inc. права на отримання грошових коштів за рахунок оформлених безвідкличних резервних акредитивів №LC/SB/017/042014, №LC/SB/021/042014, №LC/SB/025/042014, випущених банком-емітентом ПАТ «Дельта Банк».

Як вище згадувалось, за умовами контрактів купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, окрім інших умов, було узгоджено, зокрема, дати набуття чинності і строк дії таких акредитивів:

- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервний акредитив вступає в силу в дату, яка являється п'ятим робочим днем з відповідної дати платежу, і діє протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати набуття чинності. Зобов'язання покупця з оплати 28 654 844,94 дол. США виникає 15.05.2015, тобто резервний акредитив №LC/SB/025/042014 набирає чинності 22.05.2015, а строк дії закінчується 14.06.2015;

- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервний акредитив вступає в силу в дату, яка являється п'ятим робочим днем з відповідної дати платежу, і діє протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати набуття чинності. Зобов'язання покупця з оплати 1 710 035,00 дол. США виникло 01.12.2014, тобто резервний акредитив №LC/SB/017/042014 набирає чинності 08.12.2014, строк дії закінчується 30.12.2014;

- за контрактом купівлі-продажу № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 09.12.2013) резервний акредитив вступає в силу в дату, яка являється п'ятим робочим днем з відповідної дати платежу, і діє протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати набуття чинності. Зобов'язання покупця з оплати 1 283 378,86 дол. США виникло 15.05.2016, тобто резервний акредитив №LC/SB/021/042014 набирає чинності 23.05.2016, строк дії закінчується 14.06.2016.

Таким чином, у ПАТ «Дельта Банк» (відповідача за первісним позовом) дійсно існує обов'язок сплатити грошові кошти за безвідкличними резервними акредитивами №LC/SB/017/042014, №LC/SB/021/042014, №LC/SB/025/042014, проте, строк виконання банком такого обов'язку визначається саме моментом набуття відповідними акредитивами чинності і в період строку їх дії, що відповідає п.1.7, п. 1.10, п. 11 Глави 1 Розділу IV Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 514, адже акредитиви №LC/SB/017/042014, №LC/SB/021/042014, №LC/SB/025/042014 вважаються чинними з дати, зазначеною у кожному з них, про що містяться однозначні відомості.

Пред'явлення бенефіціаром - CFSIT Inc. надісланих Банку КредітСуісс АГ листів про невиконання ТОВ «Агроновоком» зобов'язань по оплаті товару за контрактами купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 свідчать про те, що зобов'язання з оплати є порушеними, однак таке порушення не є підставою зміни дати набуття чинності відповідним акредитивом як платіжного інструмента, за рахунок якого відбуватиметься погашення заборгованості, і відповідно, не спричиняють дострокового набуття ним чинності, і як наслідок, настання строку його виконання, зокрема, в момент пред'явлення вимоги.

Так, акредитиви №LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,94 дол. США та №LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 дол. США станом на момент пред'явлення ТОВ «Іллічівський зерновий порт» заяви про зарахування від 09.02.2015 не набрали чинності, відтак строк виконання в розумінні строку виконання зобов'язання не настав.

Крім цього, умовами контрактів купівлі-продажу №CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 між CFSIT Inc. та ТОВ «Агроновоком» сторони узгодили строки набуття чинності та строки дії безвідкличними резервними акредитивами №LC/SB/017/042014, №LC/SB/021/042014, №LC/SB/025/042014, право вимоги за якими без будь-яких змін та зауважень отримав позивач за первісним позовом на підставі договорів відступлення прав вимоги № АА1 та № АА2 від 05.02.2015, укладених між ТОВ «Іллічівський зерновий порт» та Компанією CFCIT Inc.

Доказів внесення змін до контрактів купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 в частині узгодження сторонами до моменту набуття позивачем за первісним позовом прав вимоги за акредитивами, нових строків набуття чинності акредитивів, - станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність станом на 09.02.2015 підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог позивача і відповідача за первісним позовом за акредитивами №LC/SB/025/042014 на суму 28 654 844,94 дол. США та №LC/SB/021/042014 на суму 1 283 378,86 дол. США, адже строк виконання зобов'язань у заявленому ТОВ «Іллічівський зерновий порт» обсязі до зарахування, зокрема на суму 28 654 844,94 дол. США за акредитивом №LC/SB/025/042014 та в сумі 1 283 378,86 дол. США за акредитивом №LC/SB/021/042014 не настав, що виключає відповідне зарахування на підставі ст. 601 ЦК України.

В зв»язку з цим, необґрунтованими та безпідставними є посилання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» (позивача за первісним позовом, апелянта) на те, що умовами акредитивів передбачалося надання їх до сплати на першу вимогу незалежно від строку набуття акредитивами чинності у разі пред'явлення бенефіціаром документів до платежу, вимоги про платіж, а також документів на підтвердження невиконання наказодавцем основного зобов'язання,та перевірки цих документів виконуючим банком на предмет належного представлення, банк-емітент, не встановивши невідповідностей у пред'явлених документах та/або відповідних S.W.I.F.T. повідомленнях, був зобов'язаний здійснити передбачені акредитивами платежі.

Так, пунктом 1.10 Глави 1 Розділу IV Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 року № 514 встановлено, якщо умовами резервного акредитива визначено, що він виконується уповноваженим банком-емітентом за умови пред'явлення вимоги про платіж/повідомлення разом з документами до платежу, то оплата коштів за цією вимогою про платіж/повідомлення здійснюється уповноваженим банком-емітентом на умовах та в строки, передбачені резервним акредитивом, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в умовах резервного акредитива та/або у вимозі про платіж/повідомленні, які отримані від бенефіціара, банку бенефіціара або іншого банку.

Отже, зобов'язання банку провести оплату за резервним акредитивом виникає за наявності двох обставин в сукупності, а саме: належного представлення документів та настання строків набуття акредитивами чинності, які передбачені умовами акредитивів тощо.

З огляду на наведене, зобов'язання ПАТ «Дельта Банку», як банку-емітента, зі здійснення оплати за безвідкличними резервними акредитивами №LC/SB/021/042014 та № LC/SB/025/042014 перед бенефіціаром виникають саме з дати набуття акредитивами чинності, яка вказана в умовах акредитивів, на такау дату не впливає вимога особи здійснити їх оплату достроково, зокрема внаслідок пред'явлення вимоги. В свою чергу, до дати набуття акредитивами №LC/SB/021/042014 та №LC/SB/025/042014 чинності у банка-емітента існує грошове зобов'язання, строк виконання якого не настав. Строк набуття чинності акредитивами встановлено сторонами контрактів купівлі-продажу № CFSIT288.11-10-S від 23.11.2011, № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та №CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 в порядку узгодження ними істотних умов договорів, зокрема порядку та строків їх оплати. Банк-емітент виступає не як особа, яка встановлює умови акредитивів, а як особа, яка випускає певний платіжний інструмент і виконує його у разі настання усіх узгоджених у ньому умов в сукупності .

Зі змісту зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» за вищезгаданими акредитивами випливає, що вони вважаються відкритими та підлягають виконанню лише після настання строку набуття ними чинності згідно умов акредитивів. Право бенефіціара вимагати дострокове виконання акредитиву всупереч встановленому у ньому строку не передбачене вимогами чинного законодавства України та міжнародними звичаями ділового обороту, якими є Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів в редакції 2007 року, розроблені Міжнародною торговою палатою (публікація Міжнародної торгівельної палати №600).

Проте, як встановлено матеріалами справи та не спростовано сторонами, акредитив №LC/SB/017/042014 набув чинності 08.12.2014, дата завершення терміну його дії - 30.12.2014, відтак станом на час складення позивачем за первісним позовом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 вже настав строк виконання ПАТ «Дельта Банк» зобов'язань за цим акредитивом на суму 1 710 035,00 доларів США.

Таким чином, станом на 09.02.2015 у ПАТ «Дельта Банк» існувало грошове зобов'язання перед ТОВ «Іллічівський зерновий порт» щодо сплати за безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/017/042014 грошових коштів в сумі 1 710 035,00 доларів США, що за офіційним курсом, встановленим Національним банком України в розмірі 2 495,6198 грн. за 100 доларів США, становило 42 665 373,25 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містять й приписи ст. 601 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт настання станом на 09.02.2015 строку виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання перед позивачем за первісним позовом щодо сплати 1 710 035,00 доларів США за безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/017/042014 та існування заборгованості позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом за Договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 в розмірі 386 876 896,54 грн., апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість зарахування зустрічних однорідних вимог позивача і відповідача за первісним позовом на суму 42 665 373,25 грн.

При цьому, зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» перед ПАТ «Дельта банк» за Договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 припинилися частково на суму 42 665 373,25 грн., а зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/017/042014 - повністю. За таких умов позовні вимоги ТОВ «Іллічівський зерновий порт» про визнання припиненим його зобов'язань за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 підлягають частковому задоволенню в частині припинення такого зобов'язання на суму 42 665 373,25 грн.

В іншій частині односторонній правочин, вчинений ТОВ «Іллічівський зерновий порт» згідно заяви від 09.02.2015 щодо припинення шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов'язань ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договорами кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 (щодо сплати залишку заборгованості), №ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, №ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013, №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 щодо повернення суми заборгованості за кредитними коштами та зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» за акредитивами №LC/SB/021/042014 та №LC/SB/025/042014 не відповідає приписам ст. 601 ЦК України, адже строки виконання зобов'язань за акредитивами №LC/SB/021/042014 та № LC/SB/025/042014 станом на 09.02.2015 не настали, а сума за акредитивом №LC/SB/017/042014 не була достатньою для повного погашення заборгованості ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договорами кредитної лінії, укладеними з ПАТ «Дельта Банк». Оскільки ці зобов'язання не припинились, позовні вимоги ТОВ «Іллічівський зерновий порт» про визнання припиненими його зобов'язань за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 (в частині сплати заборгованості, яка перевищує 42 665 373,25 грн.), за Договорами кредитної лінії №ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, №ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013, №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 - повністю, є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Крім цього, Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № НКЛ - 2010667/S-1 від 27.06.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим №1598, шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012.

Як зазначалося вище, між ПАТ «Дельта Банк», як кредитором, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як позичальником, укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012. В забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором між ПАТ «Дельта Банк», як іпотекодержателем, та ТОВ «Іллічівський зерновий порт», як іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку площею 5,4253 га, з цільовим призначенням - для розміщення олійножиркомбінату за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012, яка належить іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21.06.2012 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 744760 (далі - предмет іпотеки) (п.п. 2.1.1. п. 2.1).

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором на підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком ( ч.1 ст. 546 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Право застави припиняється на підставі ст. 593 ЦК кодексу України у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до абз. 2 ч.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім цього, іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов вищезгаданого Кредитного договору Банком перераховано ТОВ «Іллічівський зерновий порт» кредитні кошти в розмірі 350 000 000,00 (триста п'ятдесят мільйонів) грн., що підтверджується меморіальним ордером №28135074 від 27.06.2012 року, й свідчить про належне виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором.

В матеріалах справи містяться банківські виписки про рух коштів по рахунках ТОВ «Іллічівський зерновий порт» №20632201066701, №20632201066702, №20632201066703 в ПАТ «Дельта Банк» з 27.06.2012 по 31.03.2015, згідно яких наявне прострочення ТОВ «Іллічівський зерновий порт» платежів за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача за зустрічним позовом за цим Договором кредитної лінії, розмір заборгованості ТОВ «Іллічівський зерновий порт» станом на 31.03.2015 складає загалом 465 697 831,61 грн. (350 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2 970 518,11 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 31 465 969,28 грн. - сума заборгованості за відсотками, 543 928,58 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 80 500 000,00 грн. - розмір штрафу, 185 110,18 грн. - сума 3% від суми простроченого кредиту; 32 305,46 грн. - сума 3% від суми прострочених процентів).

Як згадувалось вище, 09.02.2015 ТОВ «Іллічівський зерновий порт» звернулось до ПАТ «Дельта Банк» з заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій ТОВ «Іллічівський зерновий порт» не заперечувало проти наявної заборгованості за Договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, яка є простроченою і погашення якої станом як на момент звернення з заявою 09.02.2015, так і на момент вирішення спору в повному обсязі не здійснено.

Разом з тим, господарським судом в межах цієї справи за наслідками розгляду первісного позову було встановлено, що зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» перед ПАТ «Дельта банк» за Договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012р. припинилися частково на суму 42 665 373,25 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України згідно заяви від 09.02.2015 в зв'язку з наявністю зустрічного зобов'язання ПАТ «Дельта банк» перед ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/017/042014 на цю суму.

Одночасно судом встановлено, що зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 щодо сплати залишку заборгованості (в частині, яка перевищує 42 665 373,25 грн.) не припинилося, адже заява від 09.02.2015 в цій частині не відповідала приписам ст. 601 ЦК України.

Таким чином, враховуючи порушення ТОВ «Іллічівський зерновий порт» п.3.3 Договору кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, ПАТ «Дельта Банк» на підставі п.4.3 набуло право вимагати дострокового повернення отриманого кредиту та сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язань з його повернення.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що з урахуванням часткової обґрунтованості заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 щодо припинення зустрічних зобов'язань сторін на суму 42 665 373,25 грн., станом на 31.03.2015 заборгованість ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 складала загалом 423 032 458,00 грн. (465 697 831,61 грн. - 42 665 373,25 грн.) .

Таким чином, зобов'язання ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за зобов'язаннями в загальному розмірі 423 032 458,00 грн. за вищенаведеним Договором кредитної лінії не припинились на підставі заяви ТОВ «Іллічівський зерновий порт» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, відтак в розумінні ст. ст. 546, 574, 575 ЦК України, абз. 2 ч. 1, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» не припинились й зобов'язання сторін за Іпотечним договором №HKJI-2010667/S-1 від 27.06.2012.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

За приписами ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» ).

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 3.2.4 Договору кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 встановлено, що банк має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

Таким чином, наведеними приписами чинного законодавства, зокрема Закону України «Про іпотеку», встановлено, що одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є набуття права власності на предмет іпотеки, що передбачено п.п. 3.2.4 згаданого Договору кредитної лінії, п. 7.1, п. 7.2, п. 7.3 Іпотечного договору НКЛ-2010667/S-1 від 26.06.2012, положеннями ст.ст. 33, 36, ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Умовами п. 4.1.6. Іпотечного договору №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем зобов'язання за Кредитним договором чи іпотекодавцем за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.7.1 Іпотечного договору №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель згідно ч.ч. 1, 2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 3.2.4. Договору кредитної лінії НКЛ-2010667 від 27.06.2012 визначено, що банк має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

Як встановлено матеріалами справи, 17.01.2015 ПАТ «Дельта Банк» надіслало на адресу ТОВ «Іллічівський зерновий порт» вимогу про негайне дострокове повернення всієї заборгованості за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 та попередження про можливе дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки.

У згаданій вимозі ПАТ «Дельта Банк» повідомив ТОВ «Іллічівський зерновий порт», що у разі невиконання вимог про дострокове повернення всієї суми заборгованості та сплати штрафних санкцій за Договором кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2015 банк буде змушений здійснити звернення стягнення на заставлене майно позичальника.

Вимога ПАТ «Дельта Банк» від 17.01.2015 була отримана ТОВ «Іллічівський зерновий порт», проте суми наданого кредиту згідно п. 4.3 Договору кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 повернуто не було, як і не сплачено процентів за його користування, тому ПАТ «Дельта Банк» нараховано пеню (п. 4.1 цього Договору кредитної лінії), штраф (п. 4.2), інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Таким чином, в зв'язку з порушенням ТОВ «Іллічівський зерновий порт» умов Договору кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012, за відсутності встановлених судом підстав для повного припинення зобов'язань за цим договором згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ «Дельта Банк» вправі вимагати сплати ТОВ «Іллічівський зерновий порт» заборгованості за рахунок будь-якого майна й одержати задоволення грошових вимог за рахунок предмету іпотеки за Іпотечним договором №НКЛ-2010667/S-1 від 27 06.2012.

Пунктом 7.5. Іпотечного договору № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, і складаються включаючи, але не обмежуючись з суми заборгованості по кредиту, що наданий згідно з кредитним договором, несплачених процентів за користування кредитом, комісій, інших платежів, що передбачені договором та кредитним договором, збитків, завданих прострочкою виконання, штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору та цим договором, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом із тим ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень». Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. В такому разі звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду може застосовуватися, якщо це передбачено договором.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 26.12.2011.

Виходячи з положень ч.2 ст. 16 ЦК України, ч.3 ст. 33, ст. 36, ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Наведене підтверджується й приписами п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 11.12.2013 (справа № 6-124цс13).

За таких обставин, згаданими вище нормами законодавства (насамперед статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку») не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом. Крім того, було б нелогічно, що сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду. Це суперечило б положенням ст. 55, 124 Конституції.

Таким чином, на підставі ст. 589 ЦК України, ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку», п. 7.1, 7.2, 7.3 Іпотечного договору №НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 ПАТ «Дельта Банк» отримав право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, обравши на свій розсуд звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 на загальну суму 423 032 458,36 грн. шляхом набуття у власність іпотечного майна, а саме: на земельну ділянку площею 5,4253 га за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012, цільове призначення - для розміщення олійножиркомбінату.

Твердження позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним (апелянта) про те, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту права не відповідає вимогам ст. ст. 16, 328, 335, 376, 392 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки позивачем за зустрічним позовом заявлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, а не про визнання за ним права власності на це майно.

У відповідності до ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду, зокрема, зазначаються початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).

За приписами ст. ст. 41, 43 закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно положень ст. 3 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 10 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Якщо при розгляді справи між сторонами виникає спір щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, сторони мають надати суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, який підлягає оцінці судом на загальних підставах, або згідно зі статтею 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, суд може призначити судову експертизу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2011 у справі № 9/156-10.

Так, як зазначалось вище, з метою визначення вартості предмету іпотеки ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/7357/15-г призначалася судова економічна експертиза, проведення якої у встановлений законом строк доручалось Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте протягом майже року ця експертиза так і не була проведена, хоча ухвалами від 26.11.2015, від 19.01.2016 та від 31.05.2016 судом неодноразово зобов'язувалось учасників судового процесу забезпечити прибуття експерта із експертної установи на місцевість для обстеження об'єкту дослідження, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці для проведення обстеження тощо.

10.08.2016 до суду надійшов лист експертної установи №19400/15-41 від 05.08.2016, згідно якого 15.06.2016 судовим експертом Савчак В.В. складено повідомлення про неможливість надання висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19400/15-41.

17.08.2016 матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва без виконання і надання експертного висновку.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про неможливість визначення вартості предмету іпотеки згідно із висновком судового експерта.

Відповідно до листа Верховного Суду України (Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України) від 07.10.2010 «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)» суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то у суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Згідно вимог ст.ст. 39, 43 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону «Про іпотеку» (відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15).

Про необхідність зазначення у рішенні суду початкової ціни реалізації предмета іпотеки передбачено й п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».

Оскільки Іпотечний договір було укладено 27.06.2012, а ринкові ціни на земельні ділянки суттєво змінились через економічну ситуацію в країні, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку щодо неможливості визначення вартості предмета іпотеки за ціною Іпотечного договору № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012.

Пунктом 2.4 цього Іпотечного договору сторони встановили, що у випадку використання свого права на позасудове задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки при здійсненні незалежної експертної оцінки предмета іпотеки, суб'єкта оціночної діяльності, що здійснюватиме таку оцінку, обиратиме на свій розсуд Іпотекодержатель.

В зв'язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений ст. 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до умов Іпотечного договору іпотекодержателю надано право визначати суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості предмета іпотеки.

Так, позивачем за зустрічним позовом долучено до матеріалів справи виконаний суб'єктом оціночної діяльності - ЗАТ «Консалтингюрсервіс» (діє на підставі виданого ФДМУ № 376/15 від 07.05.2015 Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності) Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки умовно вільної від забудови площею 5,4253 га кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012 за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46 , яка є власністю ТОВ «Іллічівський зерновий порт».

Дана оцінка була проведена станом на 08.09.2016 й ринкова вартість цієї земельної ділянки становить 235 140 640,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч. 2 ст. 34 цього Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про часткове задоволення зустрічного позову є правомірними. Так, законним видається звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 - на земельну ділянку площею 5,4253 га за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0012, вартістю 235 140 640,00 грн. шляхом набуття ПАТ «Дельта Банк» права власності на цю земельну ділянку в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Іллічівський зерновий порт» перед ПАТ «Дельта Банк» за Договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 в розмірі 423 032 458,36 грн. В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками ТОВ «Іллічівський зерновий порт» подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, за приписами пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

На момент звернення ТОВ «Іллічівський зерновий порт» з первісним позовом до суду (з урахуванням поданої 20.09.2016 р. заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складала 1 розмір мінімальної заробітної плати, а на момент звернення ПАТ «Дельта Банк» з зустрічним позовом до суду (з урахуванням поданої 27.04.2015 р. заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складала 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як встановлено матеріалами справи, предметом первісного позову (з урахуванням поданої 20.09.2016 р. заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду) є вимоги про визнання припиненими повністю зобов'язань ТОВ «Іллічівський зерновий порт» за Договорами кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 р., № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 р., №ВКЛ-2010667/2 від 27.10.2013 р. та № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 р., тобто 4 вимоги немайнового характеру, а тому згідно положень Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання первісного позову складала 5 512, 00 грн. (1 378, 00 грн. - розмір 1 мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016р. х 4 вимоги немайнового характеру).

Предметом зустрічного позову (з урахуванням поданої 27.04.2015 р. заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) є звернення стягнення на предмет іпотеки (земельну ділянку) оціночною вартістю 19 870 704, 00 грн. в рахунок частково погашення заборгованості в розмірі 465 697 831, 61 грн. та визнання права власності на цю земельну ділянку, тому відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання зустрічного позову майнового характеру складала 73 080, 00 грн. (1 218, 00 грн. - розмір 1 мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015р. х 60).

Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи із розміру ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується рішення (постанова) суду в цілому чи його частина (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 р. № 01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 р. № 484-VIII).

Таким чином, ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги, становила 86 451, 20 грн. (110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні первісного та зустрічного позовів (6 063, 32 грн. за первісний позов + 80 388, 00 грн. за зустрічний позов).

Проте, згідно долученого до апеляційної скарги ТОВ «Іллічівський зерновий порт» платіжного доручення № 85 від 03.10.2016, за подання апеляційної скарги в даній справі ним сплачено судовий збір в розмірі 236 464, 80 грн., тобто в розмірі, більшому ніж передбачено пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями).

За таких обставин, з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню на користь ТОВ «Іллічівський зерновий порт» 150 013, 60 грн. (236 464, 80 грн. - 86 451, 20 грн.) судового збору, надмірно сплаченого згідно платіжного доручення № 85 від 03.10.2016.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/7357/15-г - без змін.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 38240111) судовий збір в розмірі 150 013, 60 грн., надмірно сплачений згідно платіжного доручення № 85 від 03.10.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/7357/15-г.

Матеріали справи № 910/7357/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук