ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року

Справа № 910/129/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2016 року

у справі № 910/129/16

господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсним договору та визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна

за участю представників:

позивача: Мідляр В.В.

відповідача: Круглова О.М.

третьої особи: Кібець Р.Р., Гуленко Ю.М.

вільний слухач: Павлюк І.І.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І. звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" про визнання недійсним договору застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладеного між ним та відповідачем, та визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 15284357, контрольна сума ДГ015Б655Д.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що спірний договір застави майнових прав є нікчемним на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 травня 2016 року (склад колегії суддів: Смирнова Ю.М. - головуючий, Пукшин Л.Г., Балац С.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані". У задоволенні позовних вимог про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357 контрольна сума ДГ015Б655Д відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання, які прийняв на себе банк (позивач) за умовами спірного договору застави, не є зобов'язаннями щодо забезпечення грошових вимог у порядку здійснення кредитних операцій, а тому, договір застави від 01 вересня 2014 року є нікчемним на підставі п.5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд виходив з того, що за вимогами чинного законодавства записи про обтяження майна не можуть бути припиненими, до них можуть бути лише внесені відомості про припинення обтяження, а сам запис може бути виключено у встановленому законодавством порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2016 року (склад колегії суддів: Федорчук Р.В. - головуючий, Майданевич А.Г., Власов Ю.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 26 травня 2016 року скасовано в частині визнання недійсним договору застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладеного між сторонами у справі, та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством України передбачено певний правовий механізм виявлення та визнання нікчемними договорів, укладених неплатоспроможним банком, який за своєю процедурою та підставами відрізняється від загального порядку визнання недійсними договорів, передбаченого ст.ст. 203, 215 ЦК України, і такий механізм не потребує звернення до суду за захистом своїх цивільних прав, порушених нікчемним договором, а дозволяє Фонду самостійно визнати такий правочин нікчемним, припинити його виконання та вчиняти дії щодо повернення сторін у первісний стан, а інша сторона в свою чергу має право звернутись до суду щодо визнання такого договору дійсним. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір, визнаний нікчемним, ніяких прав та інтересів позивача не порушує та, відповідно, не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог щодо визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2016 року повністю, а рішення господарського суду міста Києва від 26 травня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норіус компані" (виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуги та здійснити інші дії, спрямовані на стягнення з боржників замовника та/або їх поручителів заборгованості за Кредитними договорами у розмірі не меншому, ніж 47 382 625,89 грн., що станом на 01 вересня 2014 року становить 20% від загальної суми заборгованості за кредитними договорами, а замовник зобов'язався оплатити послуги виконавця та відшкодувати його витрати відповідно до умов цього Договору. Перелік боржників та Кредитних договорів, за якими виконавець зобов'язується здійснити дії, спрямовані на стягнення заборгованості, визначений в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. договору вартість послуг виконавця за цим договором складається з базової винагороди в розмірі 60 000,00 грн., яка виплачується замовником виконавцю в день закінчення дії договору, та додаткової винагороди, яка виплачується виконавцю у розмірі, пропорційному фактично стягнутій заборгованості.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01 вересня 2019 року (п. 10.1. договору).

01 вересня 2014 року в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань заставодавця за Договором про надання послуг від 01 вересня 2014 року з усіма доповненнями та додатковими угодами, які можуть бути укладені до нього пізніше, між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (заставодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" (заставодержатель) укладено Договір застави майнових прав, відповідно до п. 1.1. якого заставодавець передав заставодержателю в заставу усі свої майнові права за Кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та його боржниками, у тому числі, але не виключно, права на отримання за Кредитними договорами платежів в погашення основної заборгованості, нарахованих процентів, штрафних санкцій. Перелік боржників та Кредитних договорів, за якими заставодавець передав в заставу майнові права, визначений в додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

За змістом п. 1.2. договору застави цим договором забезпечуються усі вимоги заставодержателя, які випливають з договору про надання послуг, у тому числі, але не виключно, зі сплати базової винагороди, додаткової винагороди, пені, відшкодування понесених заставодержателем витрат.

Вартість предмета застави на момент укладення цього договору сторони визначили у розмірі 23 691 312,94 грн. (п. 4.1. договору застави).

Згідно з п. 3.1 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем своїх прав вимоги за кредитними договорами на користь заставодержателя на підставі договору (договорів) про відступлення права вимоги під умовами, який (які) укладається між сторонами в момент укладення цього Договору.

Договір застави набирає чинності з дати його підписання сторонами і припиняє свою дію з дня виконання заставодавцем усіх зобов'язань, передбачених договором про надання послуг (п. 5.1. договору застави).

Постановою Правління Національного банку України №782 від 04 грудня 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №140 від 04 грудня 2014 року розпочато з 05 грудня 2014 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 05 грудня 2014 року по 04 березня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України №144 від 27 лютого 2015 року відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та вирішено ліквідувати ПАТ "Банк Камбіо", а рішенням Виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46 від 02 березня 2015 року розпочато з 02 березня 2015 року процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №212 від 22 лютого 2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" на два роки по 01 березня 2018 року включно.

30 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" з повідомленням про нікчемність правочину - договору застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ "Банк Камбіо", як заставодавцем, та ТОВ "Норіус компані", як заставодержателем, а 31 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" у даній справі про визнання недійсним договору застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладеного між ним та відповідачем, визнаного нікчемним, та визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 15284357.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що спірний договір застави майнових прав є нікчемним на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки за цим договором банк прийняв на себе зобов'язання (застава) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного та дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір застави майнових прав не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Загальні правові підстави визнання правочину недійсним визначені ст. 215 ЦК України. Згідно із зазначеною статтею всі правочини за ступенем їх недійсності поділяються на абсолютно недійсні в силу прямої норми закону (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Таким чином, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним для застосування до правовідносин, в яких стороною виступає неплатоспроможний банк чи банк, який ліквідується.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України передбачено певний правовий механізм виявлення договорів, укладених неплатоспроможним банком, які можуть вважатися нікчемними, який за своєю процедурою та підставами відрізняється від загального порядку визнання недійсними договорів, передбаченого ст.ст. 203, 215 ЦК України, та який передбачає наявність певних умов для віднесення виявлених договорів до нікчемних .

Так, частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази та судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що уповноваженою особою Фонду під час тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Камбіо" за результатами перевірки правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, було визнано спірний договір нікчемним.

Крім того, як встановлено судами, спірний договір застави майнових прав укладено між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Норіус Компані" в забезпечення виконання зобов'язань банку за договором про надання послуг від 01 вересня 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Таким чином, закон не встановлює вичерпного переліку договорів, на підставі яких виникають заставні відносини; застава, як вид забезпечення виконання зобов'язання, може виникнути на підставі різних видів договорів.

Спеціальним Законом, що визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків є Закон України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 47 зазначеного Закону, якою визначено види діяльності банку, передбачено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Згідно з ч. 10 ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність" (з урахуванням виключених Законом України № 3394-VI від 19.05.2011 шостої та сьомої частин статті) банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Статтею 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено виключний перелік обмежень щодо діяльності банку, відповідно до якого банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

З огляду на викладене, діяльність банків не обмежена лише здійсненням кредитної діяльності, а законом не встановлено обмежень або прямої заборони на укладення банками договорів про отримання послуг та договорів застави в забезпечення виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Крім того, статтею 586 ЦК України передбачено право заставодавця користуватися предметом застави відповідно до його призначення, а згідно з ч. 4 зазначеної статті заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Таким чином, як свідчать положення закону та умови спірного договору, предмет застави за спірним договором залишається у володінні і користуванні заставодавця, а заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання.

Тобто, ПАТ "Банк Камбіо", укладаючи договір застави майнових прав, не відмовлялось від належних йому майнових прав, оскільки такі майнові права залишались у його користуванні та володінні, а лише передав їх у забезпечення відповідачу у разі порушення ним зобов'язань за основним договором надання послуг.

З огляду на викладене спірний договір застави майнових прав не може вважатися нікчемним на підставі п.5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки укладення договорів застави в забезпечення виконання зобов'язань за договорами про надання послуг не суперечить закону, за спірним договором у банку не виникло додаткових грошових зобов'язань при вже існуючому зобов'язанні здійснити оплату послуг відповідача, як виконавця за договором про надання послуг від 01 вересня 2014 року. При цьому обставини порушення порядку здійснення кредитних операцій при укладенні спірного правочину судами не встановлено.

В мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що спірний договір застави майнових прав не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Однак, враховуючи те, що такі помилкові висновки суду апеляційної інстанцій не вплинули на правильність прийнятого апеляційним господарським судом у даній справі рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що оскаржувана позивачем постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І. залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду 07 вересня 2016 року у справі № 910/129/16 - без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді : О.А. Кролевець

С.С. Самусенко