КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20615/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - міністр освіти і науки України Квіт Сергій Миронович, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Відповідач, МОН України), третя особа - міністр освіти і науки України Квіт Сергій Миронович (далі - Третя особа, Квіт С.М.), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ МОН України від 18.08.2015 року №322-а «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2»;

- визнати протиправним та скасувати наказ МОН України від 20.08.2015 року №328-а «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Відповідача від 20.08.2015 року №329-а «Про звільнення ОСОБА_2»;

- визнати протиправним та скасувати наказ МОН України від 01.09.2015 року №343-а «Про внесення змін до Наказу МОН України від 20.08.2015 року №329-а»;

- поновити Позивача на раніше займаній посаді начальника відділу внутрішнього аудиту МОН України;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2015 року до моменту винесення рішення по справі;

- стягнути з МОН України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту МОН України та стягнення середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується неодноразове неналежне виконання Позивачем доручень міністра освіти і науки України, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наголошує, що судом не було враховано застосування два дисциплінарних стягнення за один і той самий проступок, а саме - оголошення догани наказом від 18.08.2015 року та від 20.08.2015 року за невиконання одного й того ж самого доручення від 11.08.2015 року №15-01Д-15. Підкреслює, що Відповідач не мав права вносити зміни до наказу про звільнення Позивача в частині зміни підстав. Звертає увагу суду про те, що ОСОБА_2 не входила до складу аудиторської групи, у зв'язку з чим не може нести відповідальність за неналежне виконання аудиту її членами. Вказує на неврахування судом першої інстанції незаконність доручення Третьої особи та незабезпечення судом дослідження та порівняння редакції аудиторських звітів. Крім іншого, зазначає про неповернення Відповідачем Позивачу трудової книжки та не ознайомлення останнього з наказом про звільнення.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в останній, та просила суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача та Третьої особи наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, наказом МОН України від 19.05.2015 року №195-а (т. 1 а.с. 12) ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту як таку, яка успішно пройшла стажування, шляхом переведення з Державної фінансової інспекції в Київській області.

Наказом МОН України від 19.06.2015 року №655 (т. 1 а.с. 53-54) було приписано відділу внутрішнього аудиту (ОСОБА_2.) провести з 25 червня по 05 серпня 2015 року в Національну авіаційному університеті внутрішній аудит за період його діяльності з 01 липня 2014 року по 01 липня 2015 року.

Крім того, на підставі службової записки ОСОБА_2 від 30.06.2015 року (т. 1 а.с. 58) Відповідачем було прийнято наказ від 01.07.2015 року №699 (т. 1 а.с. 59-60) «Про внесення змін до наказу від 19.06.2015 №655», згідно якого пункт 1 наказу від 19.06.2015 року №655 викладено у такій редакції: « 1. Відділу внутрішнього аудиту (ОСОБА_2.) провести з 25 червня по 5 серпня 2015 року в Національному авіаційному університеті (м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1) внутрішній аудит за період його діяльності з 1 січня 2008 року по 1 липня 2015 року по напрямам: аудит відповідності та фінансовий аудит».

На ім'я Квіта С.М. Позивачем 31.07.2015 року було подано службову записку №12/22-2/ (т. 1 а.с. 13-14), в якій зазначено, у ході проведення аудиту діяльності НАУ за період з 01.01.2008 року по 01.07.2015 року в роботу аудиторської групи неодноразово втручалася особа, яка представилася як помічник міністра освіти і науки України ОСОБА_4, хоча відповідного посвідчення для ознайомлення не надав, про що зазначено у службових записках головних спеціалістів відділу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 30.07.2015 року (т. 1 а.с. 15-16). Крім того, було зазначено, що ОСОБА_4 погрожував членам аудиторської групи, що в разі невиконання його доручень члени групи будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. У зв'язку з чим ОСОБА_2 просила Квіта С.М. розглянути питання про забезпечення вжиття заходів щодо запобігання неправомірному втручанню третіх осіб у проведення внутрішнього аудиту, яке передбачено п. 3.5 гл. 3 розділу ІІ Стандартів внутрішнього обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року №1247.

На адресу Позивача 11.08.2015 року надійшло доручення Квіта С.М. від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн (т. 1 а.с. 17), в якому було приписано у строк до 11.08.2015 року начальнику відділу внутрішнього аудиту (ОСОБА_2.), керівникові аудиторської групи (ОСОБА_5.) під персональну відповідальність: 1. Забезпечити якісну підготовку та офіційне подання на розгляд Міністру (до передачі для ознайомлення до відповідного об'єкту аудиту) результатів проведення внутрішнього аудиту в Національному авіаційному університеті з неухильним дотриманням вимог Стандартів внутрішнього аудиту та інших актів законодавства України. 2. Попередити аудиторів, які взяли участь у проведенні аудиту в Національному авіаційному університеті та входять до аудиторської групи, про персональну відповідальність за якість та результативність внутрішнього аудиту, в тому числі в частині належного документування ходу його проведення та результатів, згідно вимогами чинного законодавства України.

Листом від 11.08.2015 року №12/22-24 (т. 1 а.с. 18) Позивачем було подано Третій особі проект звіту про результати проведеного внутрішнього аудиту в Національному авіаційному університеті на 147 аркушах.

Крім того, Позивачем 17.08.2015 року отримано доручення Квіта С.М. від 17.08.2015 року №15-02Д-15вн (т. 1 а.с. 123-124), яким було приписано у строк до 16:00 17.08.2015 року керівнику відділу внутрішнього аудиту МОН України та керівникові аудиторської групи під персональну відповідальність: 1. Опрацювати «Аналіз відповідності вимогам чинного законодавства ходу та результатів внутрішнього аудиту МОН в Національному авіаційному університеті (на підставі проекту, поданого на розгляд згідно з дорученням МОН від 11.08.2015 №15-01Д-15вн)» від 15.08.2015 року та забезпечити якісну підготовку й офіційне подання на розгляд міністру (до передачі для ознайомлення до відповідного об'єкту аудиту) проекту аудиторського звіту за результатами проведеного внутрішнього аудиту в Національному авіаційному університеті з неухильним дотриманням вимог Стандартів внутрішнього аудиту та інших актів законодавства України. 2 Попередити аудиторів, які взяли участь в проведенні аудиту в Національному авіаційному університеті та входять до аудиторської групи, про персональну відповідальність за врахування змісту «Аналіз відповідності вимогам чинного законодавства ходу та результатів внутрішнього аудиту МОН в Національному авіаційному університеті (на підставі проекту, поданого на розгляд згідно з дорученням МОН від 11.08.2015 №15-01Д-15вн)» від 15.08.2015 року, якість та результативність внутрішнього аудиту, в тому числі в частині належного документування ходу його проведення та результатів, згідно з вимогами чинного законодавства України.

На виконання вказаного доручення Позивачем було зі службовою запискою від 17.08.2015 року №12/22-26 (т. 1 а.с. 132) надано Квіту С.М. проект аудиторського звіту про результати позапланового внутрішнього аудиту діяльності Національного авіаційного університету за період його діяльності з 01.01.2008 року по 01.07.2015 року (без розроблених рекомендацій до даного звіту).

Третьою особою 18.08.2015 року було складено та направлено Позивачу доручення №15-03Д-15вх (т. 1 а.с. 133) про надання начальником відділу внутрішнього аудиту (ОСОБА_2.), головному спеціалісту (керівнику аудиторської групи) відділу внутрішнього аудиту (ОСОБА_5.) належним чином оформлені та зареєстровані письмові пояснення щодо неналежного виконання своїх службових обов'язків, порушення вимог чинного законодавства України під час проведення аудиту в Національному університеті, у тому числі: п. 4.5 (в частині забезпечення об'єктивності висновків в офіційній документації аудиту та загальної якості результатів роботи аудиторської групи); 4.10 (в частині дотримання порядку затвердження первинної програми аудиту), Стандартів внутрішнього аудиту (затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року №1247), 5.3, 5.4 (в частині зібраних аудиторських доказів для належного обґрунтування аудиторських висновків), 6.6, 6.17 (в частині належного змісту аудиторського звіту) і невиконання відповідних доручень міністра (від 11.08.2015 №15-01Д-15вн; від 17.08.2015 №15-02Д-15вн). Пояснення на вказане доручення повинні бути надані у строк до 18.08.2015 року до 11:47. Саме доручення отримано Позивачем 18.08.2015 року об 11:00.

Листом від 18.08.2015 року №12/22-29 (т. 1 а.с. 134-136) Позивачем було направлено Третій особі пояснення на виконання доручення від 18.08.2015 року №15-03Д-15вх, в яких зазначено про виникнення обставин, які перешкоджали виконанню працівниками відділу їх обов'язків, порушення п. 3.6 глави 3 розділу ІІ стандартів внутрішнього аудиту, про що листом від 18.08.2015 року №12/22-28 (т. 1 а.с. 137-138) повідомлено ДФІ України. Щодо питань, викладених у дорученні від 18.08.2015 року №15-03Д-15вх пояснено, що: висновки в офіційній документації аудиту є об'єктивні; оцінка якості внутрішнього аудиту здійснюється керівником підрозділу внутрішнього аудиту та ДФІ України; програму аудиту було дотримано; аудиторській висновки відсутні, оскільки є лише проекти.

Наказом МОН України від 18.08.2015 року №322-а (т. 1 а.с. 19) у зв'язку з невиконанням доручення Міністра освіти і науки України Квіта С.М. від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн та відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» та ст. ст. 147, 149 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків (далі - наказ №322-а).

Крім того, Квітом С.М. 20.08.2015 було направлено Позивачу доручення №15-04Д-15вх (т. 1 а.с. 139), яким, зокрема, ОСОБА_2 у строк до 12:00 20.08.2015 року зобов'язано надати міністру належним чином оформлені та зареєстровані письмові пояснення щодо неналежного оформлення аудиторського звіту за результатами проведеного аудиту відповідності та фінансового аудиту Національного авіаційного університету за період діяльності з 01.01.2008 року по 01.07.2015 року.

Листом від 20.08.2015 року №12/22-32 (т. 1 а.с. 140-141) Позивачем було направлено Третій особі пояснення на виконання доручення від 20.08.2015 року №15-04Д-15вх, в яких зазначено, що листом відділу від 18.08.2015 року №12/22-30 (т. 1 а.с. 20) на ім'я в.о. ректора Харченка В.П. було направлено проект аудиторського звіту за результатами проведеного аудиту відповідності та фінансового аудиту Національного авіаційного університету за період діяльності з 01.01.2008 року по 01.07.2015 року та проект рекомендацій за результатами даного звіту згідно ч. ч. 2, 3 п. 6.18 глави 6 розділу ІІІ Стандартів внутрішнього аудиту. Отже, як зазначено у поясненнях, до НАУ передано лише проект звіту з проектом рекомендацій для обговорення цих проектів з аудиторською групою, у зв'язку з чим твердження щодо неналежного оформлення аудиторського звіту є безпідставним у зв'язку з його відсутністю, адже у наявності є лише проект аудиторського звіту, який сформовано з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Наказом МОН України від 20.08.2015 року №328-а (т. 1 а.с. 25) у зв'язку з невиконанням доручення Міністра освіти і науки України Квіта С.М. від 20.08.2015 року №15-04Д-15вн та відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» та статей 147, 149 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 за неналежне виконання службових обов'язків оголошено догану (далі - наказ №328-а).

Крім того, наказом МОН України від 20.08.2015 року №329-а (т. 1 а.с. 26) у зв'язку з невиконанням доручено Міністра освіти і науки України Квіта С.М. від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн та відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» та статей 147, 149 Кодексу законів про працю України приписано за неналежне виконання службових обов'язків звільнити з 20.08.2015 року ОСОБА_2 з посади начальника відділу внутрішнього аудиту на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (далі - наказ №329-а).

Водночас, наказом МОН України від 01.08.2015 року №329-а (т. 1 а.с. 76) внесено зміни до наказу №329-а та викладено його в такі редакції: «ОСОБА_2 не виконала доручення Міністра освіти і науки України Квіта С.М. від 20.08.2015 №15-04Д-15вн.

ОСОБА_2 і раніше неналежно виконувала службові обов'язки, зокрема, доручення Міністра освіти і науки України Квіта С.М. від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн., за що відповідно до наказу МОН України від 18.08.2015 року №322-а до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

На підставі викладеного наказую: 1. За систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків звільнити ОСОБА_2 з посади начальника відділу внутрішнього аудиту 20 серпня 2015 року відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. 2. Управлінню бухгалтерського обліку та звітності (ОСОБА_8.) здійснити відповідні розрахунки…» (далі - наказ №343-а).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 9, 10, 14 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 147, 149 Кодексу законів про працю України, а також ряд положень підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання Позивачем службових обов'язків, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), регулював суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Крім того, Закон визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Відтак, до спірних правовідносин перш за все необхідно застосовувати положення спеціального законодавства, яким є Закон. Проте, у випадку неврегульованості певних правовідносин останнім необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства, зокрема, ті, що містяться у Кодексі законів про працю України.

Відповідно до ст. 10 Закону основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Зі змісту наведених норм випливає безумовний висновок про обов'язок державного службовця діяти у межах своїх повноважень та не виконувати доручення, яке суперечить чинному законодавству із одночасним письмовим повідомленням про це особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконання - повідомленням вищої за посадою особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - бюджетні установи) такого аудиту визначає затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 року №1001 Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1001).

Відповідно до п. 5 Порядку №1001 підрозділ відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить за дорученням керівника центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аналіз проектів наказів та інших документів, пов'язаних з

використанням бюджетних коштів, для забезпечення їх цільового та ефективного використання; планує, організовує та проводить внутрішні аудити, документує їх результати, готує аудиторські звіти, висновки та рекомендації, а також проводить моніторинг врахування рекомендацій; подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень; звітує про результати діяльності відповідно до вимог цього Порядку та стандартів внутрішнього аудиту; виконує інші функції відповідно до його компетенції.

Згідно п. 9 Порядку №1001 керівник підрозділу призначається на посаду і звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи.

Отже, саме до повноважень Третьої особи як керівника МОН України належить питання про призначення на посаду та звільнення з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту.

Приписи п. 10 Порядку №1001 визначають, що керівник підрозділу забезпечує: планування, організацію та проведення на належному рівні внутрішнього аудиту; подання керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторських звітів; підготовку та своєчасне подання звіту про результати діяльності підрозділу або зведеного звіту про результати діяльності підрозділу відповідно до вимог цього Порядку та стандартів внутрішнього аудиту; проведення моніторингу виконання (врахування) рекомендацій за результатами проведення внутрішнього аудиту; здійснення заходів щодо усунення виявлених Держфінінспекцією порушень і недоліків, установлених за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту.

Керівник підрозділу центрального органу виконавчої влади координує діяльність підрозділів територіального органу та бюджетної установи, а також надає пропозиції щодо забезпечення належної якості проведення внутрішнього аудиту такими підрозділами.

Відповідно до п. 15 вказаного Порядку керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи для проведення на належному рівні внутрішнього аудиту забезпечує, зокрема, надання підрозділу повного та безперешкодного доступу до документів, інформації та баз даних, які стосуються проведення внутрішнього аудиту; створення належних умов для проведення внутрішнього аудиту шляхом затвердження планів та підписання звітів, надання достатнього строку для проведення внутрішнього аудиту, своєчасного розгляду аудиторських звітів і рекомендацій; вжиття відповідних заходів реагування за результатами проведення внутрішніх аудитів; здійснення заходів щодо усунення виявлених Держфінінспекцією порушень і недоліків, установлених за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту.

Пунктом 8 Порядку №1001 закріплено, що внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном.

На виконання вимог даного пункту Порядку №1001 наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року №1247 затверджено Стандарти внутрішнього аудиту (далі - Стандарти), які розроблені з метою визначення єдиних підходів до організації та проведення внутрішнього аудиту, підготовки аудиторських звітів, висновків та рекомендацій у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях (далі - установа), оцінки якості такого аудиту.

Пунктом 1.3 розділу І Стандартів передбачено, що вони застосовуються структурними підрозділами внутрішнього аудиту, утвореними в установах при проведенні ними внутрішнього аудиту.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІ Стандартів внутрішній аудит здійснюється незалежно та об'єктивно.

Пунктами 3.2, 3.3 розділу ІІ Стандартів визначено, що організаційна незалежність передбачає пряме підпорядкування та підзвітність підрозділу внутрішнього аудиту керівнику установи та забезпечується через: затвердження керівником установи положення про підрозділ внутрішнього аудиту та піврічного плану діяльності внутрішнього аудиту; інформування керівником підрозділу внутрішнього аудиту керівника установи про стан виконання плану діяльності внутрішнього аудиту та інших завдань, а також про наявність обмежень в проведенні внутрішнього аудиту чи ресурсах.

Функціональна незалежність передбачає недопущення виконання працівниками підрозділу внутрішнього аудиту функцій, не пов'язаних із здійсненням внутрішнього аудиту (п. 3.4 розділу ІІ Стандартів)

При цьому в силу положень п. 3.5 розділу ІІ Стандартів керівник установи забезпечує вжиття заходів щодо запобігання неправомірному втручанню третіх осіб у планування і проведення внутрішнього аудиту та підготовку звіту про його результати.

Відповідно до п. 3.6 розділу ІІ Стандартів об'єктивність вимагає від працівників внутрішнього аудиту провадити свою діяльність неупереджено, без формування свого висновку під впливом третіх осіб та уникати конфлікту інтересів.

Крім того, як і пунктом 14 Порядку №1001, так пунктом 3.8 розділу ІІ Стандартів передбачено, що у разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню працівниками або керівником підрозділу внутрішнього аудиту їх обов'язків, втручання у їх діяльність посадових або інших осіб установи працівники підрозділу внутрішнього аудиту або керівник підрозділу письмово інформують про це Держфінінспекцію для дослідження нею зазначених обставин та вжиття заходів відповідно до законодавства.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пряме підпорядкування та підзвітність відділу внутрішнього аудиту керівнику установи обмежується організаційною незалежністю, визначеною в п. 3.2 розділу ІІ Стандартів. Такі висновки узгоджуються і з положеннями Бюджетного кодексу України, яким визначено обов'язок керівника установи забезпечити організацію внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та їх здійснення у своїх закладах та підвідомчих бюджетних установах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, основними завданнями відділу внутрішнього аудиту МОН України є надання Міністру об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо: функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; удосконалення системи управління; запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності підконтрольних суб'єктів.

Відділ відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь у реалізації державної політики з питань зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни, розробці, погодженні та експертизі проектів законів України та інших нормативно-правових актів за напрямами діяльності Відділу;

2) проводить оцінку: ефективності функціонування системи внутрішнього контролю в підконтрольних суб'єктах; ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних і річних планах МОНмолодьспорту та підконтрольних суб'єктів; ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання; якості надання підконтрольними суб'єктами адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства; стану збереження підконтрольними суб'єктами активів та інформації; стану управління підконтрольними суб'єктами державним майном; правильності ведення підконтрольними суб'єктами бухгалтерського обліку та достовірності фінансової і бюджетної звітності; ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань МОНмолодьспорту та підконтрольних суб'єктів;

3) планує, організовує та проводить планові та позапланові внутрішні аудити, документує їх результати, готує аудиторські звіти, висновки та рекомендації, проводить моніторинг врахування рекомендацій;

4) проводить за дорученням Міністра аналіз проектів наказів, матеріалів на списання державного майна і коштів, та інших документів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів та державного майна (щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, відчуження майна та земель, реорганізації підприємств, укладання та розірвання контрактів з керівниками підприємств, інших питань фінансово-господарської діяльності), бере участь у розробці та здійснює аналіз проектів нормативно-правових актів з питань, що віднесені до повноважень Відділу, з метою забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів та державного майна;

5) подає Міністру та керівникам підконтрольних суб'єктів аудиторські звіти і пропозиції для прийняття ними відповідних управлінських рішень;

6) аналізує умови, причини і наслідки виявлених порушень і недоліків, готує та подає підконтрольним суб'єктам та їх органам управління рекомендації щодо усунення та запобігання умовам і причинам, що призвели до недостач бюджетних коштів і державного майна, неефективного або нецільового витрачання фінансових і матеріальних ресурсів та інших порушень законодавства в бюджетній, економічній та фінансово-господарській сфері, а також щодо відшкодування завданих державі збитків, притягнення винних до відповідальності;

7) координує діяльність підрозділів аудиту, аналізує їх організаційно-штатні структури та готує пропозиції щодо їх оптимізації керівникам відповідних підконтрольних суб'єктів;

8) здійснює методологічне забезпечення внутрішнього аудиту у сфері управління МОНмолодьспорту;

9) здійснює спільні аудиторські перевірки з органами Держфінінспекції ;

10) готує узагальнені аналітичні матеріали та іншу інформацію за результатами внутрішнього аудиту та надає її Міністру;

11) звітує перед Міністром та Держфінінспекцією про результати діяльності Відділу та підрозділів внутрішнього аудиту;

12) готує узагальнені аналітичні матеріали за результатами внутрішнього аудиту та доводить їх до органів управління підконтрольних суб'єктів;

13) створює та забезпечує повноту і достовірність бази даних внутрішнього аудиту та своєчасне її оновлення;

14) провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею, відповідно до вимог законодавства про державну таємницю, забезпечує охорону конфіденційної та іншої інформації, що є власністю держави, яка опрацьовується у Відділі, здійснює роботу з таємними документами з додержанням встановлених вимог режиму секретності;

15) виконує інші функції відповідно до його компетенції.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо невиконання Позивачем доручень Третьої особи, та, як наслідок, правомірності застосування до ОСОБА_2 дисциплінарних стягнень у вигляді догани згідно наказів №322-а та №328-а, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 14 Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Для окремих категорій державних службовців законом можуть бути визначені особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Як було встановлено раніше, на виконання доручення від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн Позивачем листом від 11.08.2015 року №12/22-24 було направлено результати проведеного внутрішнього аудиту в Національному авіаційному університеті, а саме - проект звіту. Крім того, проінформовано, що членів аудиторської групи було попереджено про персональну відповідальність за якість та результативність внутрішнього аудиту, про що свідчать підписи останніх (т. 1 а.с. 17 зворотний бік). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, таке доручення було виконано ОСОБА_2 у встановлений у ньому строк. Поряд з цим, судовою колегією враховується, у дорученні не було зазначено, що саме розуміється під «результатами проведеного внутрішнього аудиту».

Крім іншого, на виконання вимог доручення від 17.08.2015 року №15-02Д-15вн Позивач листом від 17.08.2015 року №12/22-26 направив Третій особі у встановлений у дорученні до 16:00 17.08.2015 року строк службову записку із проектом аудиторського звіту про результати позапланового внутрішнього аудиту діяльності Національного авіаційного університету. На переконання ОСОБА_2, аналіз відповідності вимогам чинного законодавства ходу та результатів внутрішнього аудиту МОН України в НАУ було опрацьовано. Дані доводи підтверджуються наявною у матеріалах справи копією проекту аудиторського звіту за результатами проведеного аудиту відповідності та фінансового аудиту Національного авіаційного університету за період діяльності з 01.01.2008 року по 01.07.2015 року (т. 2 а.с. 12-132).

Приписи ст. 149 КЗпП України визначають, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як було встановлено раніше, на виконання доручення Третьої особи від 18.08.2015 року №15-03Д-15вх щодо неналежного виконання службових обов'язків при проведенні аудиту Національного авіаційного університету Позивачем були листом від 18.08.2015 року №12/22-29 надані пояснення, в яких зазначено про виникнення обставин, які перешкоджали виконанню працівниками відділу їх обов'язків, порушення п. 3.6 глави 3 розділу ІІ стандартів внутрішнього аудиту, про що листом від 18.08.2015 року №12/22-28 (т. 1 а.с. 137-138) повідомлено ДФІ України. Щодо питань, викладених у дорученні від 18.08.2015 року №15-03Д-15вх пояснено, що: висновки в офіційній документації аудиту є об'єктивні; оцінка якості внутрішнього аудиту здійснюється керівником підрозділу внутрішнього аудиту та ДФІ України; програму аудиту було дотримано; аудиторській висновки відсутні, оскільки є лише проекти.

Оцінюючи дані пояснення у контексті твердження Відповідача про неналежне виконання Позивачем доручень від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн та від 17.08.2015 року №15-02Д-15вн, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 4.5 розділу ІІІ Стандартів працівники підрозділу внутрішнього аудиту забезпечують об'єктивність висновків в офіційній документації, а керівник аудиторської групи - загальну якість результатів роботи аудиторської групи.

Тобто, відповідальність за об'єктивність висновків в офіційній документації несе керівник підрозділу внутрішнього аудиту.

Пунктом 4.10 розділу ІІІ Стандартів визначено, що програма складається у письмовому вигляді, підписується керівником підрозділу внутрішнього аудиту та затверджується керівником установи до початку її виконання.

З матеріалів справи вбачається, що програма з проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності Національного авіаційного університету була затверджена 19.06.2015 року заступником Міністра освіти і науки України Деревянко О.В. (т. 1 а.с. 55-57). При цьому, саме на виконання даної програми наказ від 19.06.2015 року №655 «Про проведення позапланового внутрішнього аудиту» було підписано Третьою особою.

Проте, у подальшому, на підставі службової записки Позивача від 30.06.2015 року (т. 1 а.с. 58) було внесено зміни до наказу від 19.06.2015 року №699. Крім того, програма з проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності Національного авіаційного університету була затверджена 01.07.2015 року Третьою особою.

Відповідно до п. 5.3 розділу ІІІ Стандартів під аудиторським доказом розуміється зібрана та задокументована надійна та компетентна інформація, яку використовує працівник підрозділу внутрішнього аудиту з метою обґрунтування висновків за результатами внутрішнього аудиту.

Джерелами аудиторських доказів в силу приписів п. 5.4 розділу ІІІ Стандартів є: дані первинних документів і звітів, у яких відображається основна інформація про операції, системи та процеси; облікові регістри; фінансова, бюджетна, статистична, податкова та інші види звітності; звіти про виконання паспортів бюджетних програм; інвентаризаційні матеріали (описи, порівняльні відомості); розрахунки, декларації, кошториси, калькуляції, договори, контракти, накази, розпорядження; матеріали контрольних заходів; дані, отримані за результатами експертних перевірок, лабораторних аналізів, контрольних замірів, проведених за участю працівників підрозділу внутрішнього аудиту; інші документи та матеріали, необхідні для проведення внутрішнього аудиту.

Згідно п. 6.6 розділу ІІІ Стандартів офіційним документом є аудиторський звіт - документ, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності установи залежно від характеру виявлених проблем.

Пунктом 6.17 розділу ІІІ Стандартів визначено, що рекомендації за результатами внутрішнього аудиту повинні містити конструктивні пропозиції про удосконалення тих аспектів діяльності установи, щодо яких проводився внутрішній аудит.

Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту повинні бути спрямованими на усунення усіх встановлених недоліків, порушень, відхилень та мати на меті удосконалення діяльності установи.

Рекомендації повинні базуватись на аудиторських висновках, бути адекватними, чітко формулюватись та мати відповідний алгоритм їх застосування.

Рекомендації підписуються керівником аудиторської групи та її членами.

Рекомендації подаються разом із аудиторським звітом.

Відповідно до п. 6.18 розділу ІІІ Стандартів аудиторський звіт складається у одному примірнику, підписується керівником аудиторської групи та її членами.

Проект аудиторського звіту з рекомендаціями передається керівником аудиторської групи для ознайомлення відповідальним за діяльність у спільно узгоджені строки.

Після ознайомлення проект аудиторського звіту та рекомендації обговорюються аудиторською групою та відповідальними за діяльність у спільно визначену ними дату.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем як керівником аудиторської групи було направлено для ознайомлення в.о. ректора Харченку В.П. Національного авіаційного університету листом від 18.08.2015 року №12/22-30 проект аудиторського висновку та рекомендацій, як це прямо передбачено приписами Стандартів (т. 4 а.с. 2-3).

Відповідно до п. 18 Порядку №1001 органи Держфінінспекції здійснюють контроль за станом внутрішнього аудиту шляхом оцінки якості внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи не частіше ніж один раз на рік. Зазначена оцінка якості проводиться у формі дослідження.

Предметом оцінки якості внутрішнього аудиту є планування, організація та проведення такого аудиту, моніторинг виконання рекомендацій за результатами його проведення, дотримання посадовими особами підрозділів вимог стандартів внутрішнього аудиту та інших нормативно-правових актів з відповідних питань.

Держфінінспекція надає керівникові центрального органу виконавчої влади за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту рекомендації щодо його удосконалення та усунення недоліків.

В силу п. 6.1 розділу IV Стандартів оцінка якості внутрішнього аудиту здійснюється керівником підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішня оцінка якості) та Держфінінспекцією, її територіальними органами (зовнішня оцінка якості).

Відповідно до п. 6.4 розділу IV Стандартів внутрішня оцінка якості внутрішнього аудиту передбачає моніторинг діяльності з внутрішнього аудиту, що проводиться керівником підрозділу внутрішнього аудиту, періодичний аналіз діяльності підрозділу внутрішнього аудиту, що проводиться працівниками підрозділу внутрішнього аудиту шляхом самооцінки або іншими працівниками установи, що володіють практичними знаннями у сфері внутрішнього аудиту.

Згідно п. 6.6 розділу IV Стандартів зовнішня оцінка якості внутрішнього аудиту установи здійснюється Держфінінспекцією, її територіальними органами з урахуванням вимог, визначених Порядком здійснення Державною фінансовою інспекцією України контролю за станом внутрішнього аудиту в міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, в Раді міністрів Автономної Республіки Крим, в обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2014 року № 794, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2014 року за № 1008/25785.

Пунктом 6.8 розділу IV Стандартів визначено, що за результатами зовнішньої оцінки якості внутрішнього аудиту в установі Держфінінспекція надає керівникові міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади рекомендації щодо удосконалення проведення внутрішнього аудиту в установі та усунення виявлених недоліків.

У разі недотримання керівником та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту установи Порядку, цих Стандартів та Кодексу етики Держфінінспекція повідомляє керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади про негативний вплив на якість внутрішнього аудиту та може рекомендувати розглянути питання щодо притягнення до відповідальності керівника та працівників підрозділу внутрішнього аудиту у порядку, встановленому законом.

Аналізуючи наведені норми судова колегія приходить до висновку, що виключно до повноважень Держфінінспекції належить питання щодо оцінки якості внутрішнього аудиту в установі, у тому числі перевірка дотримання керівником та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту вимог Порядку, Стандартів та Кодексу етики. Таким чином, на думку суду, факт порушень Позивачем, зокрема, вимог Стандартів, міг бути встановлений виключно за наслідками оцінки якості внутрішнього або зовнішнього аудиту.

За таких обставин, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, однак не було враховано судом першої інстанції, звіт ДФІ України за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту в Міністерстві освіти і науки України за період з 01.05.2014 року по 31.08.2015 року складено лише 10.11.2015 року (т. 1 а.с. 119), Відповідач був не вправі стверджувати про порушення ОСОБА_2 вимог Стандартів при підготовці аудиторського звіту. З аналогічний підстав не могла бути свідченням у розумінні Порядку №1001 порушення вимог Стандартів Позивачем і викладена у листі в.о. ректора НАУ В. Харченка від 18.08.2015 року №02/2072 (т. 1 а.с. 145) інформація щодо неналежного оформлення ОСОБА_2 аудиторського звіту.

З огляду на викладене, а також зважаючи на встановлений раніше факт виконання Позивачем доручень Третьої особи від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн та від 17.08.2015 року №15-02Д-15вн, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів №322-а та 328-а.

Судом апеляційної інстанції враховується, що на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року Відповідачем надано лист ДФІ України від 10.11.2015 року №21-21/7 разом зі звітом за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України за період з 01.05.2014 по 31.08.2015. Зі змісту вказаного звіту вбачається, що під час оцінки якості внутрішнього моніторингу в МОН України не досліджувався проект аудиторського звіту, складеного під час перебування на посаді начальника Відділу внутрішнього аудиту МОН України ОСОБА_2, оскільки посадовими особами Відповідача його надано не було на запит ДФІ України від 21.09.2015 року (вх. №27839/0/2-15). Тобто, як зазначено безпосередньо у звіті ДФІ України, подальші дії з проведення внутрішнього аудиту (обговорення, врахування/не врахування зауважень, підписання аудиторського звіту тощо) відбувалося без участі ОСОБА_2 З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що встановлені за наслідками оцінки якості внутрішнього моніторингу в МОН України порушення і недоліки щодо повноти аудиторських дій, якості документування та обґрунтованості висновків не можуть бути беззаперечним доказом порушень ОСОБА_2 вимог чинного законодавства з огляду на відсутність вказівок щодо періоду, під час якого такі порушення мали місце. При цьому, наведені результати перевірки якості внутрішнього моніторингу складені у листопаді 2015 року, тобто майже через 3 місяці з моменту звільнення Позивача із займаної посади, а тому посилання Відповідача на вказані матеріали під час розгляду даної справи є помилковими.

Надаючи оцінку правомірності наказів №329-а та №343-а щодо звільнення Позивача та зміни підстав для такого звільнення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається зі змісту наказу №329-а, підставою для звільнення ОСОБА_2 було визначено п. 3 ст. 40 КЗпП України - внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, оскільки у судовому порядку було встановлено протиправність наказів про накладення на Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді доган, а доказів накладення на ОСОБА_2 інших дисциплінарних стягнень відсутні, судова колегія приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування наказу №329-а, адже відсутній елемент систематичності, що є обов'язковим при звільненні особи за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, Апелянт обґрунтовано підкреслив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за один і той самий дисциплінарний проступок - невиконання доручення Третьої особи від 11.08.2015 року №15-01Д-15вн, Позивача було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності - накладено стягнення у вигляді догани, а в подальшому стягнення у вигляді звільнення. Наведене прямо не допускається ні положеннями Конституції України, ні приписами Кодексу законів про працю України.

Що стосується наказу №343-а, яким внесено зміни до наказу №329-а в частині підстав для звільнення Позивача з посади, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КАС України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

З наведеного випливає, що виключно орган, який розглядає трудовий спір, вправі вносити зміни у формулювання причини звільнення. Повноважень роботодавця або уповноваженого ним органу здійснювати такі дії чинне законодавство про працю не передбачає.

Вказаним обставинам суд першої інстанції оцінки не надав, у зв'язку з чим прийшов до передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог за наявності ознак протиправності оскаржуваного наказу №343-а.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» оскільки згідно зі ст. 235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки МОН України від 03.11.2016 року №11/34-135 (т. 2 а.с. 232) заробітна плата Позивача за липень 2015 року склала 5 870,14 грн., за серпень 2015 року - 6 716,78 грн. При цьому, за даними довідки МОН України від 03.11.2016 року №11/34-134 (т. 2 а.с. 233) кількість фактично відпрацьованих робочих днів у липні 2015 року становила 18 днів, а в серпні 2015 року - 14.

Відтак, середньоденна заробітна плата Позивача складала 393,34 грн. ((5 870,14 грн. + 6 716,78 грн.) / 32). У зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з МОН України на користь Позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який склав 316 днів, в сумі 124 295,44 грн. (316 днів х 393,34 грн.).

Крім того, судом враховується, що згідно п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Абзацом 3 п. 8 Порядку №100 визначено, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням вказаних правил середньомісячне число робочих днів за період липень - серпень 2015 року становило 21,5 ((23 робочих днів у липні 2015 року + 19 робочих днів у серпні 2015 року) / 2), у зв'язку з чим сума заробітної плати за один місяць, яка належить до стягнення шляхом негайного виконання за правилами п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, складає 8 456,81 грн. (393,34 грн. х 21,5).

Щодо вимог Позивача по стягнення з Відповідача моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн., судовою колегією враховується таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінивши надані докази, судова колегія приходить до висновку, що в розрізі даних правовідносин мало місце порушення з боку Відповідача трудових прав Позивача, що призвело до моральних страждань останнього, порушило його нормальний життєвий стан у зв'язку з тривалим (більше 1 року) розглядом справи, що у цілому дає підстави, з урахуванням середньої місячної заробітної плати, яку мав одержувати Позивач, частково задовольнити вимогу останнього про відшкодування на його користь з Відповідача моральної шкоди у розмірі 7 500,00 грн.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254, 256 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - міністр освіти і науки України Квіт Сергій Миронович, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 18 серпня 2015 року №322-а «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 20 серпня 2015 року №328-а «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2».

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 20 серпня 2015 року №329-а «Про звільнення ОСОБА_2».

5. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 01.09.2015 року №343-а «Про внесення змін до Наказу МОН України від 20.08.2015 року №329-а».

6. Поновити ОСОБА_2 на раніше займаній посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України з моменту звільнення.

7. Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_2 (02232, АДРЕСА_1, ІНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2015 року по 22 листопада 2016 року включно у розмірі 124 295 (сто двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять) гривень 44 копійки.

8. Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_2 (02232, АДРЕСА_1, ІНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень.

9. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 456 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість) гривень 81 копійка.

10. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.