ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2016 року

м. Ужгород

№ 807/891/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" - представник ОСОБА_1 ,

відповідача: Управління Держпраці у Закарпатській області - представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 28 жовтня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 листопада 2016 року.

Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, яким просить:

1.Визнати незаконною (неправомірною) постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області від 23.06.2016 року №07-060018/245-98.

2.Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області від 23.06.2016 року №07-06018/245-98.

3.Стягнути з Управління Держпраці у Закарпатській області на користь ПАТ "Закарпаттяобленерго" сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.00 коп.)

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 07.06.2016р. по 08.06.2016р. Управлінням Держпраці у Закарпатській області в особі головного державного інспектора Управління Держпраці в Закарпатській області Цапулич Наталією Іванівною було проведено позапланову перевірку ПАТ «Закарпаттяобленерго» за повторною заявою громадянина ОСОБА_3 За результатами перевірки було складено Акт від 08.06.2016р. № 07-06-018/245 (далі - Акт перевірки), котрим зафіксовано порушення вимог законодавства про працю. 23 червня 2016 року, відповідачем було проведено розгляд справи по вищевказаному питанню та винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Відповідача №07-06-018/245-98, (надалі - Постанова), згідно якої накладено на Позивача штраф у розмірі 14500,00 грн. Позивач не погоджується із прийнятою Постановою про накладення штрафу від 23.06.2016 року №07-06-018/245-98, та вважає її такою, що складена на підставі висновків, що не відповідають дійсності, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що станом на момент звільнення (18.05.2015 р.) законодавством не була передбачена відповідальність роботодавця, у вигляді штрафних санкцій, які застосовуються контролюючими органами на підставі абз.5 ч.2. ст.265 КЗпП України, а саме: штраф в 10 -ти кратному розмірі за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення на позов, згідно якого позов не визнав та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що проведення повторної позапланової перевірки додержання законодавства про працю на ПАТ "Закарпаттяобленерго" є законним, перевірка проведена з дотриманням відповідних правових норм та в межах компетенції Управління Держпраці у Закарпатській області, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області від 23.06.2016 року №07-06-018/245-98 відповідає вимогам ст.265 КЗпП України та порядку накладення штрафів, а відтак відсутні підстави для її скасування.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву (а.с.75-82) та просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Державна служба України з питань праці (Держпраці), відповідно до Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 9, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно підпунктом 6 пунктом 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України “Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці” від 27.03.2015 року № 340 (далі-Положення): Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та підпорядковується їй у відповідності з Положенням про Управління Держпраці у Закарпатській області, затверджене наказом Держпраці від 04.02.2016 року № 8 (а.с.84-90).

Відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення про Держану службу України з питань праці та підпункту 45 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право: видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства.

Управління Держпраці при здійсненні перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керується Наказом Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 року № 390 “Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів” (далі – Порядок проведення перевірок № 390).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 “Про утворення територіальних органів Державної служби України з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких Постанов Кабінету Міністрів України” утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, а функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передано правонаступнику – Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Щодо позовної вимоги, про визнання незаконною Постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 07-06-018/245-98, судом встановлено наступне:

З 07 червня 2016 року по 08 червня 2016 року, як встановлено судом, Управлінням Держпраці у Закарпатській області на підставі Наказу «Про проведення позапланової перевірки» від 06.06.2016 року № 143 (а.с.97) в особі головного державного інспектора Управління Держпраці в Закарпатській області Цапулич Наталії Іванівни було проведено позапланову перевірку ПАТ «Закарпаттяобленерго» за повторною заявою громадянина ОСОБА_3.

Висновки перевірки було викладено в Акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування №07-06-018/245 (а.с.12-13). Зокрема встановлено, що ПАТ "Закарпаттяобленерго" при звільненні гр. ОСОБА_3 відповідно до наказу №356-к від 18.05.2015 року у зв'язку з призовом на військову службу (на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України), не було дотримано вимог п. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що в свою чергу призвело до порушення ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

08 червня 2016 року, на підставі Акту перевірки Управлінням Держпраці в Закарпатській області було винесено Припис № 07-06-018/245-181, згідно з яким приписано вжити заходів щодо недопущення порушень відносно ОСОБА_3 відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 39 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” та у строк до 20.06.2016р. проінформувати Управління Держпраці в Закарпатській області про виконання вимог припису.

23 червня 2016 року, відповідачем було проведено розгляд справи по вищевказаному питанню та на підставі Акта перевірки, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, та на підставі абзацу 5 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, винесено оскаржувану Постанову №07-06-018/245-98 про накладення штрафу, згідно якої накладено на Позивача штраф у розмірі 14500,00 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.).

Слідуючи вимогам ст.. 11 Кодексу адміністративного судочинства, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За ч.2 цієї статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, як вже зазначалося, предметом оскарження у даній справі є Постанова №07-06-018/245-98 від 23 червня 2016 року про накладення штрафу в розмірі 14500 грн. на позивача, яка винесена на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення та абзацу 5 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

За змістом підпункту 54 пункту 4 Положення про державну службу України з питань праці, відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Таке ж право відповідача визначено підпунктом 49 пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Закарпатській області.

При цьому, відповідач також при винесенні постанови 23 червня 2016 року керувався абзацом п'ятим частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України.

10 лютого 2016 року, набрала чинності постанова КМ України від 03 лютого 2016 року № 55, за якою внесено зміни до постанови від 17 липня 2013 року № 509 "Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення".

Цією постановою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідно до абз.2 п.2 Порядку накладення штрафів, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та\або зайнятість населення складеного посадовою Держпраці чи її територіального органу.

11 березня 2016 року, набув чинності наказ Мінсоцполітики від 02.02.2016 р. № 67, яким затверджена форма постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці, за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

За приписами статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено відповідальність за порушення законодавства про працю. Зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.5 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України, за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", передбачена відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Як підтверджується матеріалами справи, 18 травня 2015 року контролер Мукачівського РЕМ ОСОБА_3, подав генеральному директору ПАТ "Закарпаттяобленерго" заяву про звільнення з роботи 19 травня 2015 року, в зв'язку із призовом в Збройні сили України (п.3 статті 36 КЗпП), ( а.с.25, 26).

18 травня 2015 року, Наказом ПАТ "Закарпаттяобленерго" № 356-К на підставі заяви ОСОБА_3, повістки Мукачіського МВК - ОСОБА_3, контролера енергозбуту II групи кваліфікації Мукачівського РЕМ звільнено з роботи 19 травня 2015 року у зв'язку із призовом на військову службу, п.3 статті 36 КЗпП України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 року № 116-VІІІ внесено зміни у ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Ці зміни набули чинності 08 лютого 2015 року, тобто ще до звільнення гр. ОСОБА_3

Однак, як встановлено судом, що на час звільнення ОСОБА_3, а саме станом на 18 травня 2015 року законодавством не передбачалася відповідальність роботодавця, у вигляді штрафних санкцій, які застосовуються контролюючими органами на підставі абз.5 ч.2 статті 265 КЗпП України, а саме недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Така відповідальність введена в дію законодавцем згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваними на військову службу" від 03 листопада 2015 року № 734-VIII,який відповідно до його прикінцевих положень набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування, публікація відбулася в офіційному виданні Голос України № 221-22 від 25 листопада 2015 року, а відтак, Закон набув чинності з 26 листопада 2015 року.

Отже, передбаченої положеннями абз. 5 ч. 2 ст.265 КЗпП України, відповідальності за порушення норм законодавства про працю, а саме штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. на момент звільнення (18.05.2015 року) гр. ОСОБА_3 не існувало.

Однак, відповідно до вимог статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, Конституція України закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Вказана норма прямої дії свідчить, що контролюючий орган не вправі був приймати оскаржувану постанову, оскільки ні самим Законом № 734-VIII, яким внесено зміни до частини другої статті 265 КЗпП України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено надання зворотної дії цього Закону, щодо поширення дії цього Закону, зокрема в частині відповідальності за порушення законодавства про працю за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У зв’язку, з вищенаведеним, доводи відповідача судом не можуть прийнятися, як такі що суперечать змісту вищевказаним приписам Закону та дії прямої норми Конституції України.

Щодо доводів представника відповідача, що таке правопорушення є триваючим та ПАТ "Закарпаттяобленерго" повинно було зберігати за гр. ОСОБА_3 місце роботи (посаду) та середній заробіток з травня 2015 року по травень 2016 року на виконання вимог абзацу першого частини другої статті 39 Закону "Про військовий обов'язок та військову службу (в редакції Закону № 116 -VIII від 15.01.2015 року) і таке порушення триває і по сьогоднішній день, як і тривало на момент набрання чинності змін до статті 265 КЗпП України, то вданому випадку, слід зазначити, наявність триваючого порушення, не може виправдовувати дії відповідача по застосуванню нечинної норми та санкцій, які застосовані до позивача за оскаржуваною постановою. В будь-якому випадку, відповідач мав діяти у спосіб та в межах повноважень визначених та чинних на момент виникнення спірних обставин. Зворотного відповідачем не доведено та судом під час розгляду справи не встановлено.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, не вдаючись до обговорення питання щодо дотримання позивачем інших вимог законів на які посилається відповідач у постанові від 23 червня 2016 року, суд вважає, що застосування до відповідача санкцій норми, яка не існувала на момент виникнення спірних правовідносин, є достатньою підставою для визнання постанови протиправною та її скасування.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не у спосіб, що визначений законом.

Отже, накладення штрафу у розмірі 14500 гривень за порушення ПАТ "Закарпаттяобленерго" при звільненні гр. ОСОБА_3 положень ч. 3 ст. 119 КЗпП України до якого призвело недотримання ПАТ "Закарпаттяобленерго" вимог ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі абзацу 5 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України, на переконання суду, є безпідставним та необґрунтованим, позаяк положення статті 265 Кодексу Законів про працю України в редакції, що діяла на момент звільнення ОСОБА_3 не передбачали штраф в 10 - ти кратному розмірі за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування винесеної відповідачем постанови №07-06-018/245-98 від 23.06.2016 р. як протиправної.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ч. 1 ст. 94 КАС України, в силу якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови. - задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Закарпатській області від 23 червня 2016 року № 07-06-018/245-98.

3. Стягнути у Управління Держпраці у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39795035, юр. адреса: п.і. 88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16) на користь ПАТ "Закарпаттяобленерго" (код ЄДРПОУ 00131529, юр. адрес п.і. 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57) витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1 378,00 грн., що сплачені відповідно до платіжного доручення № 4570 від 07.07.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя

ОСОБА_4