-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2016 р. Справа№ 911/4045/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пашкіної С.А.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Микеруй Т.М.
від відповідача: Рижкова О.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2016 р.
за заявою Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська
теплоелектроцентраль"
про відстрочку виконання рішення
у справі № 911/4045/15 (суддя - Мальована Л.Я.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська
Теплоелектроцентраль"
про стягнення 240175490,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2016 року заяву Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" про відстрочку виконання рішення суду від 18.11.2015 року у справі №911/4045/15 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2015 року у справі №911/4045/15 строком на п'ять років до 26.08.2021 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2016 року у справі № 911/4045/15 скасувати.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/5626/16 від 20.10.2016 р. справу № 911/4045/15, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2016 р., у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Мальченко А.О. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2016 р., справу № 911/4045/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2016 р. у справі № 911/4045/15 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у новому складі.
26.10.2016 р. представник відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав письмові пояснення.
07.11.2016 р. представники сторін у судове засідання з'явились.
Представник відповідача в судовому засіданні подала клопотання про продовження строку розгляду спору. Строк розгляду справи продовжено на 15 днів та оголошено перерву до 21.11.2016 року.
Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6051/16 від 17.11.2016 р. справу № 911/4045/15, у зв'язку із тим, що суддя Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з 21.11.2016 буде брати участь у підготовці в Національній школі суддів України, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.11.2016 р., справу № 911/4045/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2015 р. у справі № 911/4045/15 залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 р. позовні вимоги ПАТ "НАК Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоцентраль" 12290832 грн. 31 коп. пені, 3387862 грн. 48 коп. трьох відсотків річних, 70182493 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 15094991 грн. 79 коп. штрафу, 73080 грн. 00 коп. судового збору, про що видано наказ.
02.06.2016 року до господарського суду Київської області надійшла заява про відстрочку виконання рішення від 18.11.2015 року строком на 10 (десять) років.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Згідно з пп. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», з подальшими змінами та доповненнями (далі - Постанова), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Відповідно до п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 (далі - постанова) відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Згідно з п. 7.2. постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування поданої заяви, Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" зазначало про складний фінансовий стан підприємства, в зв'язку з чим вказує на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 від 17 вересня 2015 р. "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". У зв'язку з чим, на поточному рахунку в банку заблоковані грошові кошти боржника в розмірі 20 000 000,00 гривень. Крім того, станом на 16.05.2016 року існує не погашена дебіторська заборгованість Державне підприємство "Енергоринок" перед ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" на загальну суму 359945300,00 (триста п'ятдесят дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок п'ять тисяч триста) гривень.
Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначається, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що, зважаючи на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, гарантує кожному право на справедливий суд.
Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка/відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, відповідач не надав доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України щодо наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України та п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9, а саме: доказів загрози банкрутства, доказів відсутності коштів на банківських рахунках; доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Як вже зазначалось вище, за рішенням суду у справі № 911/4045/15 стягненню з відповідача підлягають: 12290832,31 грн. пені, 3387862,48 грн. 3% річних, 70182493,07 грн. інфляційних втрат, 15094991,79 грн. штрафу, 73080,00 грн. судового збору, а всього 101029259,65 грн.
Рішення суду у вказаній справі про стягнення коштів з відповідача на користь позивача винесено у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 130215-ПР від 30.01.2015 року (далі - Договір).
Тобто, заборгованість за вказаним рішенням суду виникла з вини саме Відповідача, оскільки останній був зобов'язаний вжити всіх можливих заходів для належного та вчасного виконання своїх договірних зобов'язань в порядку ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен крім інших обставин враховувати наявність інфляційних процесів у економіці держави.
Протягом останніх двох років в державі відбулись інфляційні процеси наслідком їх стало здешевлення національної валюти по відношенню до іноземної майже втричі.
Ця обставина є істотною, оскільки Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ ізноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості у вітчизняними споживачами на її користь.
Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних.
Згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2016 року розмір довгострокових кредитів банків позивача (код рядка Балансу 1510) складає , 29 155 650 тис. грн.
Згідно з фінансовою звітністю відповідача його господарська діяльність довгостроковими банківськими кредитами не обтяжена.
Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому, у даній справі розмір заявленої до стягнення пені з 62290832,31 грн. був зменшений до 12290832,31 грн. (на 50 млн. грн.), причому з підстав аналогічним підставам якими Відповідач обґрунтовує свою заяву про розстрочку виконання вказаного рішення суду.
В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Суд першої інстанції надаючи відстрочку виконання рішення не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана відстрочка істотно порушує майнові інтереси позивача, внаслідок тривалого перенесення терміну (ще на 5 років) виконання зобов'язання відповідача у даних правовідносинах. Таким чином, надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі призводить до істотного порушення майнових інтересів позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язань відповідачем у спірних правовідносинах.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.08.2016 року у справі № 911/4045/15 скасувати.
В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2015 року строком на 10 (десять) років відмовити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 361, код ЄДРПОУ 30664834) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
5. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Л.Г. Сітайло
С.А. Пашкіна
скопійовано
-
скопійовано
-
