open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року

Справа № 910/4812/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого

Алєєвої І.В. Рогач Л.І.

за участю представників: прокуратури Кравчук О.А. - прокурор відділу ГПУ,

позивача

Візір А.С. - дов. від 12.09.2016 р.

відповідача

Глущенко М.М. - дов. від 01.08.2016 р.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Заступника прокурора м. Києва

на постанову

від 06.07.2016 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 910/4812/16 господарського суду м. Києва

за позовом

Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000"

про

повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 р. Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Барс 2000" про зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку, площею 0,003 га, на проспекті Перемоги (автодорога Київ-Житомир, 14 км) у Святошинському районі міста Києва (обліковий номер земельної ділянки 75:165:005), яка використовується для експлуатації і обслуговування газозаправного пункту та споруди операторської, привівши її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 3, 96, 116, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що в ході обстеження спірної земельної ділянки, проведеного Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 01.03.2016 р., було виявлено факт використання ТОВ "Барс 2000" вказаної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування газо-заправочного пункту і споруди - операторської без прийняття відповідного рішення ради та документів, що посвідчують таке право, про що складено акт обстеження №16-0426-08.

Використання відповідачем спірної земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів, на думку прокурора, є підставою для її повернення раді.

У відзиві на позовну заяву і доповненнях до нього ТОВ "Барс 2000" просило відмовити у позові, посилаючись, зокрема, на наявність у нього договору від 04.01.2016 р. №14-с, укладеного з ТОВ "Де-Люкс", про строкове, платне користування та експлуатацію п'яти місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику розташованому за адресою: м. Київ, Брест-Литовське шосе, 15, з метою встановлення комплекту обладнання автосервісу (автомобільного газозаправного пункту модульного типу) та допоміжної споруди для охорони, як частини паркувального майданчику.

Водночас відповідач вказував на те, що акт обстеження №16-0426-08 від 01.03.2016 р., складений без участі представників відповідача і без повідомлення його про таку перевірку.

Крім того, він зазначав, що розміщення автомобільного газозаправного пункту модульного типу на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Брест-Литовське шосе, 15, відповідає нормам законодавства.

У поясненнях у справі Київська міська рада наголошувала на обґрунтованості позовних вимог та доведеності факту порушення відповідачем вимог земельного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Також рада зазначала про неможливість здійснення на земельних ділянках відведених для паркування будь-якої діяльності, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2016 р. (суддя Спичак О.М.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ "Барс 2000" повернути Київській міській раді земельну ділянку, площею 0,003 га, на проспекті Перемоги (автодорога Київ-Житомир, 14 км) у Святошинському районі міста Києва (обліковий номер земельної ділянки 75:165:005), яка використовується для експлуатації і обслуговування газозаправного пункту та споруди операторської, привівши її у придатний для використання стан.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про самовільне зайняття і використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, невжиття останнім заходів щодо оформлення і отримання таких документів.

За апеляційною скаргою ТОВ "Барс 2000" Київський апеляційний господарський суд (судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А., Майданевич А.Г.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 06.07.2016 р. скасував його. Прийняв нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний господарський суд визнав недоведеним факт порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а факт самовільного використання спірної земельної ділянки визнав таким, що спростовується укладеним між відповідачем і ТОВ "Де-Люкс" договором від 04.01.2016 р. №14-с.

Крім того, суд послався на те, що спірний акт обстеження складений за відсутності представників відповідача, він не містить пояснень останнього з приводу виявлених порушень земельного законодавства та у даному випадку мав би бути складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Заступник прокурора м. Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р., а рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2016 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 116, 125 Земельного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Від ТОВ "Барс 2000" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури, позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваній постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання доручення Прокуратури міста Києва №05/1-195-15 від 24.02.2016 р. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: проспект Перемоги (автодорога Київ-Житомир, 14 км) у Святошинському районі м. Києва, код ділянки 75:165:005, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №16-0426-08 від 01.03.2016 р.

У даному акті зазначено, що під час обстеження виявлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,003 га використовується ТОВ "Барс 2000" для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та споруди - операторської. Згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка за вказаною адресою обліковується, як землі не надані у власність чи користування; рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП у власність (користування) Київська міська рада не приймала; документи, що посвідчують право власності чи користування на земельну ділянку у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) станом на 31.12.2012 р. не зареєстровані.

Рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" від 23.06.2011 р. № 242/5629 (з подальшими змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 02.07.2015 р. № 667/1531), визначено, серед іншого, перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", до якого включена спірна земельна ділянка на проспекті Перемоги (автодорога Київ-Житомир, 14 км) у м. Києві.

Господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 30.12.2013 р. між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Київ Інвест Груп" був укладений договір №ДНП-2013-12/55 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, За умовами якого КП "Київтранспарксервіс" надає за плату ТОВ "Київ Інвест Груп" право на організацію та експлуатацію 18 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, просп. Перемоги (автодорога Київ-Житомир 14 км), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. Вказаний договір укладено строком з 01.01.2015 р. до 31.12.2016 р. (додаткова угода №1 від 15.07.2014 р.).

01.11.2015 р. між ТОВ "Київ Інвест Груп" та ТОВ "Де-Люкс" був укладений договір, за яким ТОВ "Київ Інвест Груп" зобов'язалося надати, а ТОВ "Де-Люкс" прийняти у строкове платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику розташованому за адресою: м. Київ, Святошинський район, Брест-Литовське шосе, 15 км (біля будівлі за адресою Брест-Литовське шосе, 21 літ А), своєчасно сплачувати плату за користування і експлуатацію об'єкта та своєчасно повернути місця після припинення дії цього договору, який укладений строком дії до 31.12.2018 р.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 04.01.2016 р. ТОВ "Барс 2000" і ТОВ "Де-Люкс" уклали договір №14-с, за яким останнє надало, а відповідач прийняв у строкове платне користування та експлуатацію п'ять місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, Брест-Литовське шосе, 15 (біля будівлі на Брест-Литовському шосе, 21, літ.А) з метою встановлення комплекту обладнання автосервісу (автомобільного газозаправного пункту модульного типу - АГПЗ) та допоміжної споруди для охорони, як частини пакувального майданчику. Строк дії договору визначено до 31.12.2016 р.

Листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон) від 11.11.2015 р. № 7/17-13305 Товариству з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс" надіслано витяг з протоколу від 06.11.2015 р. №7 засідання Секції "Житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів" Науково-технічної ради Мінрегіону стосовно схвалення "Концепції щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території паркувального майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, Брест-Литовське шосе, 15 км (біля будівлі за адресою Брест-Литовське шосе, 21, літ. А), з урахуванням діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки", розроблену ПАТ "УкрНДІінжроект", для подальшого погодження з відповідними уповноваженими компетентними органами.

Департамент містобудування та архітектури розглянув запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс" від 17.02.2016 р. № 17/06-17-02 щодо погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: Брест-Литовське шосе, 15 км (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ.А) і зазначив, що принципово не заперечує щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: Брест-Литовське шосе, 15 км (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ.А), за умови подальшого виконання заходів з оформлення паспорту прив'язки об'єкту до місцевості та погодження в установленому порядку Концепції щодо розміщення наведеного газового автомобільного заправного пункту модульного типу, виконання вимог та отримання погоджень, передбачених ДБН В.1.2-7-2008 "Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека" та Концепцію.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога Заступника прокурора м. Києва заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Барс 2000" про зобов'язання останнього повернути Київській міській раді земельну ділянку, площею 0,003 га, на проспекті Перемоги (автодорога Київ-Житомир, 14 км) у Святошинському районі міста Києва, яка використовується для експлуатації і обслуговування газозаправного пункту та споруди операторської, привівши її у придатний для використання стан.

Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог земельного законодавства щодо порядку та підстав набуття права користування земельною ділянкою та, відповідно, порушенням прав Київської міської ради на спірну земельну ділянку, яка підлягає поверненню раді.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про самовільне зайняття і використання відповідачем спірної земельної ділянки, без оформлення правовстановлюючих документів.

Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що акт обстеження земельної ділянки складений за відсутності представників відповідача, він не містить пояснень останнього з приводу виявлених порушень земельного законодавства, відтак, не може бути доказом самовільного зайняття земельної ділянки; відповідач здійснює експлуатацію фіксованих місць паркування на договірних підставах.

За змістом частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" від 23.06.2011 № 242/5629 (з подальшими змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 02.07.2015 р. № 667/153) було визначено, серед іншого, перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", до якого включено спірну земельну ділянку на проспекті Перемоги (автодорога Київ-Житомир, 14 км) у м. Києві, тобто, своїм рішенням орган місцевого самоврядування розпорядився спірною земельною ділянкою відповідно до встановлених ним особливих умов користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, та які не потребують розроблення проектів відведення таких земельних ділянок.

За змістом статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами є складовою вулично-дорожньої мережі; за статтею 10 наведеного вище Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, визначення місць для паркування транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою. Порядок розміщення та утримання малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності визначено розділом ХІІІ Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008; а розділом ХVІІ цих Правил визначено Правила паркування у місті Києві.

За підпунктом 17.3.1 Правил паркування оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір, здійснюється організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів.

Таким чином, апеляційний господарський суд, розглянувши позов відповідно до визначених у ньому предмета та підстав, встановив, що позивач розпорядився спірною земельною ділянкою відповідно до унормованого ним порядку для організації паркувального майданчика, докази, що визначений позивачем оператор протиправно позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції в матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що за наявними матеріалами справи відповідач здійснює експлуатацію фіксованих місць паркування на договірних підставах; позивач під час розгляду справи у першій та другій інстанції не надав суду доказів самовільного використання відповідачем земельної ділянки, як і вибуття земельної ділянки від позивача поза вчиненого ним волевиявлення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. у справі № 910/4812/16 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді : І. Алєєва

Л. Рогач

Джерело: ЄДРСР 62851386
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку