ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2016 року 10:35 №826/16652/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Перес»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Перес» (надалі - позивач або ТОВ «Перес») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 № 00013962213 і № 00013952213.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акта перевірки від 02.10.2014 № 1455/22-13/21480725 про порушення ТОВ «Перес» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «БК «Гефест Альянс» є незаконними та не відповідають обставинам фактичної дійсності. Позивач зазначає про наявність у нього всіх необхідних та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з названим контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування до сплати податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість (далі - ПДВ) протиправними та просить їх скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 826/16652/14 у задоволенні позову ТОВ «Перес» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 № 00013962213 і № 00013952213 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 у даній справі скасовано та прийнято нову про задоволення позовних вимог товариства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 скасовано, а справу № 826/16652/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій у справі були скасовані у зв'язку з наступним. Проаналізувавши норми п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. 1, ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вищий адміністративний суд України встановив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «БК «Гефест Альянс», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні робіт, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

На думку суду касаційної інстанції для вирішення цього спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також, в обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Додатково Вищий адміністративний суд України на голосив на тому, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору, сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів. У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

За наведених обставин матеріали спраив були скеровані до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 826/16652/14 між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Кобилянського К.М.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у відповідному судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях та поясненнях, де зазначено про обґрунтованість висновків акта перевірки та, відповідно, правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні, суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України та за згодою сторін, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Перес» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складений акт від 02.10.2014 № 1455/22-13/21480725 (далі - акт перевірки).

Підставою для призначення вказаної перевірки стало отримання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві постанови заступника начальника 2 відділу КР СУФР у м. Києві підполковника податкової міліції Демченко О.Б. вд 28.08.2014 про призначення в рамках кримінального провадження № 32014100000000036, внесеного 05.03.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за фактом вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, позапланової документальної перевірки ТОВ «Перес» за період 2013 року по взаєморозрахунках з ТОВ «БК «Гефест Альянс».

Згідно висновків акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 1 643 425 грн. та ПДВ за звітні періоди січень, лютий, квітень-червень, вересень-листопад 2013 року на загальну суму 1 651 965 грн. Суть даного правопорушення, на думку працівника ДПІ, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за результатами фінансово-господарських відносин з ТОВ «БК «Гефест Альянс», реальність яких документально не підтверджено.

Такі висновки працівника відповідача ґрунтуються на наступних обставинах: 1) в ході досудового слідства по кримінальному провадженню № 32014100000000036 встановлено, що службові особи певних підприємств з ознаками фіктивності (в тому числі ТОВ «БК «Гефест Альянс») надавали послуги з незаконного формування податкового кредиту платникам податків-вигодонабувачам з використанням рахунків у банках АТ «Брокбізнесбанк» (МФО 300249), ПАТ «Реал Банк» (МФО 351588) і ПАТ «Банк ринкові технології» (МФО 380786), через які здійснювалося незаконне обготівкування грошових коштів. Також під час досудового розслідування були вилучені первинні фінансово-гоподарські документи ТОВ «БК «Гефест Альянс», підписані від імені директоар ОСОБА_2, причетність якого до керівництва товариством спростована показами свідка ОСОБА_3; 2) наявністю акта ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 № 387/26-52-22-03-14/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2013; 3) наявністю матеріалів (актів) про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «БК «Гефест Альянс» по ланцюгу постачання.

15.10.2014 на підставі цього акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0013962213 форми «Р», яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 2 054 281 грн. (в тому числі 1 643 425 грн. - за основним платежем та 410 856 грн. - штрафна санкція);

- за № 0013952213 форми «Р», яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 477 948 грн. (в тому числі 1 651 965 грн. - за основним платежем та 825 983 грн. - штрафна санкція).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Приписами норм абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» і «б» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі: здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд робить виновок, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм абз. 1 п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента».

Суд встановив, що 01.11.2012 між ТОВ «Перес» (як замовником), в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (як підрядником, що діє на підставі ліцензії серії АЕ № 180134 від 24.09.2012), в особі директора ОСОБА_5, укладено договір підряду № 01/11-12, за змістом якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, відповідно до умов цього договору.

Згідно п.п. 1.2, 2.2, 3.1, 6.3, 7.1 цього договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: демонтаж трубопроводів, колодязів, камер, а/бетоного покриття, земляні роботи в т.ч. доробка грунту після механізованих робіт, розробка грунту в стислих умовах, та на глибині більше 3-х метрів, вивезення грунту, завезення грунту або піску для зворотної засипки, ущільнення грунту, кріплення траншей, котлованів, гідроізоляція трубопроводів, колодязів камер, відновлення благоустрою після прокладки мереж, та при необхідності інші роботи, що передбачені ліцензією ТОВ «БК «Гефест Альянс».

Договірна вартість робіт визначається окремо, по кожному заявленому (усно або письмово) комплексу робіт, об'єкту.

До початку робіт замовник перераховує підряднику аванс у розмірі (по домовленості) від вартості комплексу робіт для закупки будівельних матеріалів та виробів. В подальшому фінансування здійснюється відповідно до актів виконаних робіт в термін - 10 днів після звітного періоду.

Крім того, до проведення кінцевих розрахунків замовник проводить контрольні обміри виконаних та сплачених підряднику робіт, та враховує результати контрольних обмірів у наступних взаєморозрахунках. Замовник попереджає підрядника про проведення обміру за три доби до його провадження і при відмові підрядника від участі в обмірі проводить його самостійно.

Сторонами визначені наступні строки виконання робіт: початок робіт - листопад 2012 року, закінчення робіт - грудень 2013 року.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами виконаних робіт форми № КБ-2в.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаним договором підряду позивач надав суду копії наступних документів: довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за період січень-червень, вересень-листопад 2013 року (форми № КБ-3); актів приймання виконаних будівельних робіт за січень-листопад 2013 року (форми № КБ-2в); податкових накладних; витягів з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних; виписок банку по особовому рахунку ТОВ «Перес» за 2013 рік; виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.10.2012 відносно ТОВ «БК «Гефест Альянс», довідки з органу статистики станом на 24.09.2012 відносно ТОВ «БК «Гефест Альянс», довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «БК «Гефест Альянс» форми № 4-ОПП, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «БК «Гефест Альянс» № 200078915 від 25.10.2012, ліцензії серії АЕ № 180134, виданої ТОВ «БК «Гефест Альянс» на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, за визначеним переліком робіт, наказу про призначення керівником ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_5

Згідно даних з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www. sfs.gov.ua), станом момент укладення спірного договору та виписок податкових накладних на підставі такого договору, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

В тексті своїх письмових пояснень (вх. від 15.07.2016) представник позивача пояснив, що ТОВ «Перес» є будівельною організацією, яка виконує на замовлення третіх осіб в якості підрядної/субпідрядної організації роботи, зокрема, у перевіряємому періоді товариство виконувало роботи з будівництва житлового кварталу з об'єктами соціально-громадского призначення по вул. професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2). у Печерському районі м.Києва. Перша та друга черга будівництва - на замовлення ТОВ БМК «Перспектива», та будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-громадского призначення та паркінгом із знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва - на замовлення ТОВ БК «Девенстрой». Штатні робітники ТОВ «Перес» виконують роботи по монтажу трубопроводів, запірної арматури, обладнання, проходці штолень, щитовій і безтраншейній прокладці трубопроводів, наладці та випробуванню запірної арматури, обладнання і трубопроводів, здачі мереж в експлуатацію та інші. Для робіт, що не відповідають кваліфікації штатних робітників, а саме: розбирання та відновлення дорожніх покриттів, виконання земляних робіт, демонтаж, монтаж з/б конструкцій та інші, що складають від 40% до 50% від загальних об'ємів будівельно-монтажних робіт, ТОВ «Перес», при необхідності, залучаються будівельні організації, що мають відповідні дозвільні документи та ліцензії на проведення такого виду робіт (в даному випадку ТОВ «БК «Гефест Альянс»).

Додатково на обґрунтування наявності у ТОВ «Перес» економічної мети на укладання спірного договору підряду позивач надав суду такі документи: копії статуту ТОВ «Перес», довідки з органу статистики відносно ТОВ «Перес», дозволу на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №1422.120.32-45.21.1 строком дії з 19.11.2010 по 19.11.2015 (видане ТОВ «Перес» 19.11.2010), ліцензії серії АД № 040746 на право здійснення господарської діяльності у будівництві строком дії з 06.07.2012 по 06.07.2017; дозволу на виконання будівельних робіт, виданого підряднику ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» на будівництво житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва (ІІ черга будівництва); договорів субпідряду № 15.07.2011 № 15/07-11, від 25.05.2012 № 25/05-12, 15.10.2012 № 15/10-12, 11.01.2013 № 11/01-13, 19.02.2013 № 19/02-13, 06.08.2013 № 06/08-13, 04.09.2013 № 04/09-13, 05.09.2013 № 05/09-13, 07.09.2013 № 07/09-13, укладених між ТОВ «Перес» (як субпідрядником) і ТОВ «БМК «Перспектива» (як генпідрядником) певних робіт на об'єкті - друга черга будівництва житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва; договорів субпідряду від 31.10.2011 № 31-10/11 та від 02.04.2012 № 02/04-12, укладених між ТОВ «Перес» (як субпідрядником) і ТОВ «Девенстрой» (як генпідрядником) певних робіт на об'єкті - Багатофункціональний житловий комплекс з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом із знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва; первиних документів, оформлених та підписаних ТОВ «Перес» на підставі договорів субпідряду (а саме актів приймання виконаних будівельних робіт), банківських виписок по особовому рахунку ТОВ «Перес» з відомостями про отриманні позивачем кошти від замовника ТОВ «БМК «Перспектива».

Дослідивши надані позивачем документи суд встановив, що за даними довідок № КБ-3 та актів № КБ-2в об'єктами будівництва були «Житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення (ІІ черга) по вул. професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м. Києва», «Житловий комплекс з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом із знесенням існуючих будівель і споруд по вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва», «Комплекс будівельно-житлового та соціально-громадського призначення по вул. Воскресенській, 7 в Дніпровському районі м. Києва».

ТОВ «БК «Гефест Альянс» виконувалися роботи щодо зовнішніх інженерних мереж, зовнішніх мереж дощової каналізації, теплових мереж, зовнішніх мереж водопроводу, в тому числі: доробка грунту в траншеях і котлованах глибиною понад 3 метри вручну з підйомним краном; підйом шахтним краном при приходці тунелів; перевезення грунту/піску/сміття; засипка вручну траншей, пазух котлованів і ям та/або з використанням бульдозерів; ущільнення грунту під канал; проходка шахтних стволів приймання і вивантаження грунту у шахтних стволах; місцевий та проміжний водовідлив у виробках закритого способу робіт насосами; установлення блоків стін підвалів; укладання плит перекриття, сталевих труб; виготовлення, монтаж, демонтаж і розбирання окремих об'єктів; установлення стальних розпор для укріплення котлованів; улаштування доріг і монолітних ділянок; гідроізоляція стін, днищ і плит перекриття; електроосвітлення тунелів закритого способу робіт; чергування електрослюсарів на підземній ділянці, та ін.

Вартість робіт згідно актів форми № КБ-2-в включалала в себе в тому числі вартість використаних підрядником матеріалів, виробів і конструкцій, заробітну плату працівників, вартість експлуатації машин. Відомості про надання замовником (позивачем) підряднику будь-яких будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання (зворотні суми) в текстах актів приймання виконаних будівельних робіт відсутні. Тобто, виконання підрядних робіт мало здійснюватися виключно з матеріалів ТОВ «БК «Гефест Альянс».

При цьому, суд встановив, що за даними поданих ТОВ «БК «Гефест Альянс» до контролюючого органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), за 1 - 4-ий квартали 2013 року (електронні копії яких надані відповідачем до матеріалів справи) контрагент позивача звітував про відсутність на підприємстві впродовж 2013 року працівників (штатних, найманих за цивільним договором) окрім директора.

Згідно даних з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України ліцензію на виконання будівельних робіт ТОВ «БК «Гефест Альянс» було анульовано 19.09.2013, у той час, як частина первинних документів наданих позивачем на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ТОВ «БК «Гефест Альянс» датуються вереснем, жовтнем та листопадом 2013 року. Посилання позивача на наявність відомостей про отримання ТОВ «БК «Гефест Альянс» у вересні 2013 року від Державної архітектурно-будівельної інспекції України нової ліцензії суд відхиляє з підстави відсутності у матеріалах справи копії такого дозвільного документу з визначеним переліком робіт, які мав право виконувати контрагент позивача.

Проаналізувавши наведений в актах форми № КБ-2в перелік робіт, які виконувала підрядна організація ТОВ «БК «Гефест Альянс» на об'єктах будівництва, суд приходить до висновку про необхідність наявності у контрагента позивача дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, а саме для виконання:

- робіт з прокладання трубопроводів надземне і в каналах при умовному тиску 0,6 Мпа, температурі 115 град. С, діаметр труб 152/225 мм (як того вимагає п. 18 Додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107). Так, діяльність стосовно будови трубопроводів пари та гарячої води з робочим тиском понад 0,05 МПа і температурою води вище 110 град. С регулюється Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.1998 № 177, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 № 636/3076. Зокрема, згідно п.п. 8.1, 8.26 і 10.1 цих Правил проекти трубопроводів виконуються спеціалізованими проектними або конструкторськими організаціями, а проекти їх монтажу і реконструкції згідно з вимогами ДБН А.3.1-5-96. Проект прокладання трубопроводів розробляється проектною організацією з урахуванням вимог цих Правил і державних будівельних норм (далі - ДБН). Монтаж, реконструкція, ремонт і налагоджування трубопроводів і їх елементів виконуються підприємствами (організаціями), що мають отриманий у встановленому порядку дозвіл Держнаглядохоронпраці);

- кріплення траншей, котлованів та розробка грунту в стислих умовах та на глибині більш 3-х метрів (відповідно до п. 88 і 89 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці України від 26.01.2005 № 15, до робіт з підвищеною небезпекою відносять, зокрема: роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах і колекторах та земляні роботи, що виконуються в зоні розташування підземних комунікацій, під водою та на глибині більше 2 метрів);

- робіт з використанням вантажопідіймального крану та бульдозера, які відносяться до Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107.

Водночас у матеріалах справи (в тому числі в тексті договору підряду від 01.11.2012 № 01/11-12) відсутні копії відповідних дозволів, наданих компетентними органими ТОВ «БК «Гефест Альянс» на виконання робіт з підвищеною небезпекою та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Натомість такий дозвіл на виконання робіт з підвищеною небезпекою наявний у позивача, що свідчить про можливість виконання зазначених робіт безпосередньо самим ТОВ «Перес», а не його контрагентом.

Суд встановив, що в наданих позивачем суду довідках форми № КБ-3 в графах «М.П. Підрядник», «М.П. Замовник» та актах форми № КБ-2в в графах «М.П. Здав Підрядник», «М.П. Прийняв Замовник» міститься лише підписи скріплені печатками підприємств, водночас не зазначено посад та даних осіб (П.І.П,), які вчинили зазначені підписи, а також відсутня дата їх складання.

Тобто, за вказаними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та актами приймання виконаних будівельних робіт неможливо ідентифікувати осіб, які склали зазначені документи та здійснили господарську операцію, а також дату здійснення господарської операції відображеної у відповідних документах.

Також, суд встановив відсутність у матеріалах справи копій документів, що засвідчують якість та відповідність використаних підрядником в ході виконання робіт на об'єктах будівельних та інших матеріалів і виробів (з урахуванням того, що наявність таких документів у позивача, визначена умовами договорів субпідряду з генпідрядниками ТОВ «БМК «Перспектива» і ТОВ «Девенстрой»), документальних доказів обміну між замовником та підрядником проектною документацією, організаційно-розпорядчих рішень про призначення особи (працівника ТОВ «Перес»), уповноваженої на здійснення контролю за ходом виконання робіт на місцях; документальних доказів проведення з працівниками ТОВ «БК «Гефест Альянс» вступних та цільових інструктажів з охорони праці перед виконанням робіт на об'єктах будівництва (зокрема, робіт підвищеної небезпеки) відповідно до положень п. 6.3 і 6.7 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, оскільки виконання таких робіт пов'язаною з господарською діяльністю ТОВ «Перес».

Оцінюючи твердження представника позивача про використання в господарській діяльності підрядних робіт від ТОВ «БК «Гефест Альянс» суд враховує наступне.

Собівартість будівельно-монтажних робіт - це витрати будівельної організації, безпосередньо пов'язані з виконанням на свій ризик і власними силами будівельно-монтажних робіт за замовленням підприємств, установ, організацій та громадян.

Так, у відповідності до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, для узагальнення інформації про витрати на виконання підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт призначений рахунок 23 «Виробництво».

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

При цьому, виконані субпідрядними підприємствами роботи підлягають обліку за договірними цінами на субрахунку 2312 «Будівельно-монтажні роботи, виконані субпідрядними підприємствами».

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив відсутність в них відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 90 «Собівартість реалізації», 23 «Виробництво», які б розкривали інформацію про формування позивачем собівартості підрядних робіт за рахунок витрат по господарським операціям з ТОВ «БК «Гефест Альянс».

Також, представником позивача не було надано до суду жодних документальних доказів на підтвердження наявності у ТОВ «Перес» економічної доцільності замовлення підрядних робіт на об'єкті будівництва «Комплекс будівельно-житлового та соціально-громадського призначення по вул. Воскресенській, 7 в Дніпровському районі м. Києва».

У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між наданими позивачем первинними та іншими документами і спірними господарськими операціями.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, правових позицій Вищого адміністративного суду України та встановлених у справі обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи (зокрема, акти виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні), як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів між позивачем та його контрагентом ТОВ «БК «Гефест Альянс», використання результатів спірних господарських операцій у господарській діяльності ТОВ «Перес».

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення ТОВ «Перес» задекларованих показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за звітні періоди 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Гефест Альянс», що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток і ПДВ у розмірах зазначених в акті перевірки, та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 № 00013962213 і № 00013952213.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Перес» відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя

К.М. Кобилянський