Справа № 699/744/16-ц

Номер провадження 2/699/487/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь -Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Ященко О.М.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд

встановив:

Позивач ОСОБА_1 пред’явила у суд даний позов і просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 03 жовтня 2015 року право власності на земельну ділянку площею 3.3165 га, кадастровий номер 7122583400:02:001:0045 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адмінмежах Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області посилаючись на те, що після смерті чоловіка відкрилася за законом спадщина на зазначену земельну ділянку. Незважаючи на це, оформити спадщину вона не може у зв’язку із втратою правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

У суді позивач ОСОБА_1 вимоги підтримала і надала пояснення, аналогічні змісту заяви.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, згідно наданої письмової заяви відповідач просить розглянути справу за відсутністю представника.

Представники третіх осіб у судове засідання також не з’явилися, треті особи не заявили про свою участь у справі і не повідомили про згоду на участь у справі, а тому справа розглянута без третіх осіб.

Суд, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

В суді встановлено, що 03 жовтня 2015 року помер чоловік позивачки ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії І-СР №265579 видане 06 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції у Черкаській області), який за життя набув право власності, у тому числі, на земельну ділянку площею 3,3165 га, яка розташована на території Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 033621 виданий 24 березня 2002 року на підставі рішення сесії Квітчанської сільської Ради народних депутатів від 22 березня 2002 року № 22-1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 103 було втрачено.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі, і на дану земельну ділянку.

Місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, що підтверджується довідкою про склад сім’ї №6/670 виданою 19 листопада 2015 року виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради.

Померлий заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги після померлого є його дружина – позивачка по справі ОСОБА_1,яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини не заявила про відмову від неї.

Згідно свідоцтва про смерть прізвище спадкодавця зазначено «Касяненко», а у свідоцтві про одруження серії ЯУ № 069297 від 14 квітня 1955 року «Касьяненко». Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2015 року встановлено, що ОСОБА_3, який згідно Свідоцтва про смерть серії I-СР № 265579 виданого 06 жовтня 2015 року ОСОБА_2 державної реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції у Черкаській області помер 03 жовтня 2015 року є чоловіком заявника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення не оскаржувалося та 05 січня 2016 року набрало законної сили.

З метою успадкування права власності на земельну ділянку, позивачка звернулася з заявою до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Корсунь - Шевченківською державною нотаріальною конторою Черкаської області 26 лютого 2016 року було заведено спадкову справу за № 51/2016. Незважаючи на це, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку нотаріус не може, тому що відсутній правовстановлюючий документ, який засвідчує право власності на неї, а саме Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 033621. У зв’язку з цим, їй у видачі свідоцтва було відмовлено.

Зазначена обставина підтверджується постановою нотаріуса від 13 серпня 2016 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та довідки Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори від 17 лютого 2016 року за № 118/01-16, що із заявами на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у нотаріальну контору крім позивача ніхто не звертався.

Розміщено оголошення в місцевій газеті «Надросся» №43 від 26 травня 2016 року про втрату Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 033621, площа 3,3165 га, виданий на ім’я ОСОБА_3 та вважати його недійсним.

Позивач зверталася до відділу Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області та до державного реєстратора Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області, однак їй було роз’яснено по неможливість вирішити дане питання в позасудовому порядку та рекомендовано звернутися до суду. Згідно листа Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області від 30 серпня 2016 року за № 01-9/2412 за померлою особою неможливо провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, так як згідно вимог ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а згідно п.11 ч.1 ст.346 цього ж Кодексу право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-7104314162016 від 18 жовтня 2016 року кадастровий номер даної земельної ділянки 7122583400:02:001:0045.

Згідно довідки про вартість та середній розмір земельної частки (паю) по Квітчанській сільській раді від 25 серпня 2016 року за вих.№ 97-28-0.4-3007/2-16, виданої відділом Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області відповідно до розпорядження Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації від 23 січня 2004 року №10 вартість земельної частки (паю), станом на 01 січня 2016 року, середнім розміром земельної частки (паю) 1,92 га умовних кадастрових гектарів становить 90011,70 грн.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, оскільки позивач внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на нерухоме майно не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі, право власності може бути визнане судом.

Відповідно до п.11 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи або смерті власника.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Положення ст. 126 ЗК України в редакції, яка діяла на час видачі Державного акту на право власності на земельну частку, тобто на 2001 рік, передбачали посвідчення права власності на земельну ділянку державними актами, форми яких затверджувались Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9. Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Постанова Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 року «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.06. 2013 року № 483. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» втратив чинність (згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 3 липня 2013 року №404). Отже, окремого порядку видачі дублікатів взамін втрачених або зіпсованих документів, підтверджуючих право власності, користування земельними ділянками законодавство на даний час не передбачає.

Згідно ст.126 ЗК України у редакції після 01.01.2013 року «Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені в ст.19 Закону, відповідно до якої державна реєстрація прав проводиться на підставі, в тому числі і державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню та обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А тому, враховуючи викладене, суд вважає за позивачкою слід визнати право власності на спадкове майно, оскільки вона є спадкоємцем зазначеного майна та своєчасно прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. ст.10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.58 і ч.2 ст.59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Свідки у справі відсутні.

Згідно ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Оскільки позивач не має можливості оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі, то згідно ст.1 Протоколу № 11 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» право мирно володіти своїм майном підлягає судовому захисту.

А тому, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, а відповідач не пред’явив зустрічний позов та протягом усього часу розгляду справи позивач не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред’явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

При задоволенні позову суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в справі.

Керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215,218 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1258, 1261, 1269 ЦК України, суд

вирішив :

Задовольнити повністю позов.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Слобода Базарського району Житомирської області, зареєстрована і проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1 виданий 05 листопада 1997 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 03 жовтня 2015 року (свідоцтво про смерть серії І-СР №265579 видане 06 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції у Черкаській області) за законом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3165 га, кадастровий номер 7122583400:02:001:0045, розташовану в адміністративних межах Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, яка належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 033621 виданого 24 березня 2002 року на підставі рішення сесії Квітчанської сільської Ради народних депутатів від 22 березня 2002 року № 22-1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 103.

Стягнути з Корсунь-Шевченківської міської ради м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області вул. Шевченка, 42 поштовий індекс 19400 (інші відомості про особу суду невідомі) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Слобода Базарського району Житомирської області, зареєстрована і проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1 виданий 05 листопада 1997 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 900,12 грн.

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, що з повним рішенням суду вони зможуть ознайомитися 22 листопада 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

_4sp; А.